Продовжуємо публікувати експрес огляд рішень ЄСПЛ проаналізований спеціалістами АО Кравець і партнери.
Рішення Великої палати щодо Німеччини
У справі Хамперт та інші проти Німеччини Суд постановив, що не було порушення свободи зібрань та асоціацій.
Справа стосувалася дисциплінарних стягнень, накладених на заявників, вчителів зі статусом державних службовців, за участь у робочий час у страйках, організованих їх профспілкою на знак протесту проти погіршення умов праці вчителів.
Суд встановив, що заборона страйків вчителям зі статусом державних службовців не позбавила їхньої профспілкової свободи змісту, оскільки різноманітність різних інституційних гарантій, які були запроваджені, дозволила державним службовцям та їхнім профспілкам ефективно захищати свої професійні інтереси. У результаті Суд постановив, що дисциплінарні заходи щодо заявників після їхньої участі у страйках були на власний розсуд держави («поле розсуду»).
Слухання Великої палати щодо Іспанії
Суд провів слухання у Великій палаті у справі Піндо Мулла проти Іспанії.
Справа стосується переливання крові заявниці, Свідку Єгови, проти її волі.
ЄСПЛ надав свій консультативний висновок у відповідь на запит, поданий Conseil d’État Бельгії.
Запит було подано в контексті заяви, поданої охоронцем до адміністративного судового відділу Державної ради Бельгії з вимогою скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ про вилучення посвідчення особи, яке давало йому право працювати як охоронець або охоронець нагляду на тій підставі, що він контактував з особами, пов’язаними з «науковою» течією салафізму.
У справі ML проти Польщі Суд постановив, що мало місце порушення права на повагу до приватного та сімейного життя.
Справа стосувалася обмеження прав на аборт. Заявниця стверджувала, що їй було заборонено мати доступ до легального аборту у випадку аномалій плода після рішення Конституційного суду 2020 року. Вона завагітніла, і у плода діагностували трисомію 21. Запланований лікарняний аборт було скасовано, коли набули чинності поправки до законодавства, внесені рішенням Конституційного суду. Не маючи змоги зробити аборт у Польщі, зрештою їй довелося поїхати для процедури до приватної клініки за кордоном.
Суд встановив, що законодавчі поправки, про які йдеться, які змусили її виїхати за кордон для проведення аборту за значні кошти та поза мережею підтримки сім’ї, мали значний психологічний вплив на неї. Таке втручання в її права, зокрема в медичну процедуру, на яку вона мала право і яка вже була запущена, створило ситуацію, яка позбавила її належних гарантій проти свавілля.
У справі «Пшибишевська та інші проти Польщі» Суд постановив, що мало місце порушення права на повагу до приватного та сімейного життя.
Справа стосувалася ймовірної відсутності будь-якої форми юридичного визнання та захисту, доступного для одностатевих пар у Польщі.
Суд вирішив, що польська держава не виконала свій обов’язок щодо забезпечення заявникам спеціальної правової бази, яка передбачає визнання та захист їхніх одностатевих союзів. Ця нездатність призвела до нездатності заявників регулювати фундаментальні аспекти свого життя та становила порушення їхнього права на повагу до приватного та сімейного життя.
У справі «Ясуітіс і Шімайтіс проти Литви» Суд постановив, що не було порушення принципу відсутності покарання без закону.
Справа стосувалася засудження заявників за торгівлю людьми. Вони найняли кількох жінок для роботи «веб-моделями», але одна жінка поскаржилася, що вони використовували погрози та психологічне насильство, щоб змусити її виконувати цю роботу.
Суд встановив, що відповідний закон у цій справі та його тлумачення національними судами були чіткими. Заявники повинні були бачити, що їхні дії підпадають під визначення торгівлі людьми, як викладено в Кримінальному кодексі Литви.
У справі Вучкович проти Хорватії Суд постановив, що мало місце порушення заборони нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження та права на повагу до приватного та сімейного життя.
Справа стосувалася сексуального насильства, якого заявниця, медсестра, зазнала від колеги-водія швидкої допомоги під час спільної зміни. Її нападника засудили до 10 місяців позбавлення волі, але після апеляції цей вирок замінили на громадські роботи.
Суд визнав занепокоєним те, що апеляційний суд вирішив замінити тюремне ув’язнення на громадські роботи без належних причин або будь-яким чином не враховуючи інтереси потерпілого. Такий підхід свідчить про те, що хорватські суди були м’якими у покаранні за насильство щодо жінок.
У справі OJ та JO проти Грузії та Росії Суд постановив, що були порушення права на свободу та недоторканність і права на справедливий суд з боку Російської Федерації, а не з боку Грузії.
Справа стосувалася арешту, затримання та засудження двох чоловіків за звинуваченням у шпигунстві в Автономній Республіці Абхазія (наразі поза фактичним контролем уряду Грузії).
Суд встановив, що, хоча Грузія не здійснювала контролю над територією Абхазії в той час (2012-2016), вона мала юрисдикцію в силу подій, що відбулися на її території, визнаних міжнародним публічним правом. Що стосується Росії, посилаючись на свої висновки у справі « Грузія проти Росії» (II) , Суд дійшов висновку, що Росія здійснювала постійний ефективний контроль над територією і, отже, мала юрисдикцію щодо оскаржених справ. Суд зокрема зазначив, що грузинська влада вжила відповідних заходів у межах своїх повноважень, щоб продовжувати гарантувати права та свободи за Конвенцією тим, хто проживає в Абхазії, і що вони дозволили звільнити заявників після десяти місяців цілеспрямованих та інтенсивних переговорів.
У справі «Міранда Магро проти Португалії» Суд постановив, що мало місце порушення заборони нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження та порушення права на свободу та безпеку.
Справа стосувалася запобіжного тримання заявника під вартою, яке було винесено судами після встановлення того, що він не несе кримінальної відповідальності за ряд передбачуваних злочинів через свій психічний розлад.
Суд встановив, що заявнику не було забезпечено належний догляд під час його тримання під вартою, що мало наслідки для його здоров’я, і що його тримання у в’язниці без належного догляду викликало збентеження та страх, порушуючи його права. Суд постановив, що порушення не були пов’язані лише з особистими обставинами заявника, а були результатом структурної проблеми.
ЄСПЛ визнав неприйнятною заяву у справі Гюлумян та інші проти Вірменії.
Справа стосувалася припинення повноважень чотирьох заявників у Конституційному Суді у 2020 році після внесення змін до Конституції, які не підлягали судовому розгляду. Контекст тих подій — «оксамитова революція», нова влада та її зусилля по боротьбі з корупцією.
Суд встановив, що, незважаючи на те, що позов заявників стосувався оскаржуваного права згідно з законодавством Вірменії, а саме їхнього права виконувати повний термін служби до виходу на пенсію, їх позбавлення доступу до суду було виправдане об’єктивними причинами. Зокрема, їхні повноваження були припинені через конституційну поправку, яка була частиною ширшої реформи і яка не була спрямована проти них конкретно.
Суд передав уряду Туреччини п’ять справ, які стосуються 1000 інших заяв.
Заявки стосуються засудження за членство в озброєній терористичній організації на основі ймовірного використання зашифрованого додатка обміну повідомленнями під назвою «ByLock».
Основні питання, порушені заявниками, вже розглядалися у Великій палаті Суду у справі Юксель Ялчинкая проти Туреччини . У цьому рішенні Суд підкреслив, що в реєстрі Суду перебуває понад 8000 заяв, які стосуються подібних скарг. Ці 1000 очевидних повторних заявок є першою партією, про яку було повідомлено турецькому уряду. Зважаючи на це, Суд вирішив не ставити жодних питань сторонам і не вимагати зауважень щодо заяв.
Суд передав Уряду Словаччини заяву Фіцо проти Словаччини та попросив їх надати свої зауваження щодо її прийнятності та суті.
Заява стосується таємного моніторингу приватних зустрічей заявника, коли він був опозиційним членом парламенту після того, як уже був прем’єр-міністром, у контексті розслідування того, що було визнано підозрюваним у браконьєрстві. Заявник є лідером соціал-демократичної партії SMER і чинним прем’єр-міністром Словаччини.