З порушеного права право не виникає – такий принцип вже давно був сформований Європейським судом з прав людини.
Чи виправданим є порушення процедури при реалізації антикорупційної політики, здавалося б питання риторичним, однак судові прецеденти говорять про інше.
Заслуговує на увагу постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2026 року у справі №420/3078/25, якою здійснено відступ від попередніх юридичних (правових) висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №520/25012/21 та від 19 лютого 2026 року у справі №160/30949/24 щодо можливості оскарження довідок НАЗК, складених за наслідками проведення повних перевірок.
✅https://reyestr.court.gov.ua/Review/137945919
Важливість постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2026 року у справі №420/3078/25 полягає не лише у вирішенні законодавчої прогалини з приводу правової природи довідки НАЗК, а й в тому що цією постановою розмежовано та визначення повноваження судів з приводу оскарження самої довідки НАЗК та подальших наслідків, які породжуються довідкою НАЗК, мова йде про такі висновки суду:
«…Під час розгляду такого спору адміністративний суд перевіряє, чи діяло НАЗК на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, чи дотримано процедуру повної перевірки декларації, чи були встановлені всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, чи є висновки НАЗК обґрунтованими, чи дотримано принципи безсторонності, добросовісності, пропорційності та розсудливості, передбачені частиною другою статті 2 КАС України…
…Водночас важливо враховувати, що ні суд у справі про адміністративне правопорушення, ні суд кримінальної юрисдикції, не наділені повноваженнями щодо здійснення самостійного судового контролю за законністю діяльності НАЗК під час проведення повної перевірки декларації, перевірки дотримання встановленої законом процедури такої перевірки чи вирішення питання про правомірність індивідуального акта НАЗК як акта суб`єкта владних повноважень…»
Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на X, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.
Тобто, виключно суди адміністративної юрисдикції мають повноваження на перевірку, в тому числі, законності індивідуальних актів НАЗК (у згадуваній постанові від 03 липня 2026 року у справі №420/3078/25 судом зроблено висновок про те, що довідка НАЗК є актом індивідуальної дії).
В розрізі ж оскарження актів індивідуальної дії по КАС України варто зазначити, що відповідно до ст. 5 КАС України способом захисту є саме – визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому Велика Палата Верховного Суду ще у постанові від 12.03.2020 року по справі №9901/777/18 (відступу від правової позиції не здійснено і на даний час) зробила висновок про те, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
✅https://reyestr.court.gov.ua/Review/89257162
Отже, якщо суд визнає довідку НАЗК протиправно та скасує її в порядку КАС України, то така довідка не породжує жодних правових наслідків від моменту її прийняття.
Якщо ж бути послідовним в утвердженні верховенства права та визначеності правого становища особи (особи, як більш вразливого суб’єкта у відносинах особа-держава), то логічно, що наступні провадження – про адміністративне правопорушення, про необґрунтовані активи чи кримінальне провадження не можуть вважатися правовим наслідком, породженим протиправним актом індивідуальної дії.
І ось тут згадане вище риторичне питання – чи виправданим є порушення процедури при реалізації антикорупційної політики, має бути вирішено якраз не судами адміністративної юрисдикції, а судами, в провадженні яких перебувають справи про адміністративне правопорушення, справи про необґрунтовані активи, кримінальні справи.
На жаль, під час підготовки даної статті не віднайдено судових рішень судів, в провадженні яких перебувають справи про адміністративне правопорушення, справи про необґрунтовані активи, кримінальні справи, які б давали оцінку довідці НАЗК та дотриманні процедури її створення, а відповідно і оцінці правових наслідків, які нею породжені. Тобто, вірними були висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 липня 2026 року у справі №420/3078/25 з приводу позбавленні особи права на захист від можливих процедурних порушень НАЗК.
В той же час, хоч Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03 липня 2026 року у справі №420/3078/25 і окреслив межі повноважень різних юрисдикцій і відновив захист прав особи, неминуче постане питання чи будуть зупиняти розгляд інших справ до розгляду адміністративної справи про оскарження довідки НАЗК.
Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на X, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.
Так, механізм оскарження довідки НАЗК може бути дієвим для подальшого розгляду провадження про необґрунтовані активи, адже ця категорія справ розглядається за правилами ЦПК України, де ст. 251 ЦПК України дозволяє зупинити провадження до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
В той же час, норми КУпАП не передбачають ні підстав для зупинення провадження, ні підстав для перегляду справи за нововиявленими обставинами. Норми КПК України також не містять норм про можливість зупинення до вирішення адміністративної справи, а підстави для перегляду за нововиявленими становлять ризик невідповідності критерію «не були відомі суду».
Тобто, через чи то умисну, чи то випадкову прогалину законодавства – визнаний судом противний акт, хоч нібито і не породжує правових наслідків, але не захищає особу і виходить, що в Україні – з порушеного права все ж таки виникає право на подальше переслідування особи.
Вихід з цієї ситуації звісно ж законодавчі зміни, але до того – саме суди мають взяти на себе відповідальність за дотримання принципів правової держави, які були започатковані хоча б Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 03 липня 2026 року у справі №420/3078/25.
В силах же кожного, кого це стосується все ж таки наполягати на захисті своїх прав шляхом звернення до адміністративних судів з відповідним позовом та з повідомленням інших судів про здійснення оскарження акту індивідуальної дії – це як мінімум буде свідчити про вичерпання національних засобів для подальшого міжнародного захисту.
Анна Мартиненко, партнер АО Кравець і партнери
Ростислав Кравець, старший партнер АО Кравець і партнери
+380(44)229-6950