Система гарантування вкладів може опинитися поза законом. У червні Конституційний суд відновив розгляд давньої справи про неконституційність Закону “Про систему гарантування вкладів населення” і найближчим часом готується ухвалити рішення. Що станеться, якщо КСУ визнає його таким, що не відповідає Основному закону?
Справа п’ятирічної давнини
Закон про систему гарантування вкладів ВР прийняла в лютому 2012 р. та він набрав чинності у вересні 2012 р. Він підвищив статус Фонду гарантування вкладів фізосіб. До цих змін ФГВФО фактично був агентом з виплати коштів вкладникам. Після появи закону, отримав частину функціоналу НБУ по роботі з неплатоспроможними банками – нагляд, регулювання, ліквідація.
Він став третіми в черзі при погашенні боргів. Разом з виплатами вкладникам гарантованої суми (вклади до 200 тис. грн), покриваються його витрати на кредит перехідному банку і витрати, пов’язані з продажем активів. Вкладники “200 тис. грн +” опустилися на сходинку нижче по сходах пріоритетів. Виплати таких вкладів й тих, термін дії яких був не завершений до моменту визнання банку неплатоспроможним, стали можливі після виведення банку з ринку.
20 грудня 2012 року НБУ прийняв постанову про неплатоспроможність Банку “Таврика”, а в березні 2013 року – про відкликання його банківської ліцензії. Вкладники банку подали позов і пройшли всі інстанції, аж до Верховного суду. Звідти в липні 2015 р. прийшло звернення до КСУ щодо визнання закону неконституційним.
ВСУ констатує, що вкладники “Таврики” не давали ФГВФО права розпоряджатися їхніми коштами і не укладали з ним договори, за якими він став кредитором.
Пленум ВСУ в 2015 р. дійшов висновку, що закон про систему гарантування Конституції не відповідає. А зокрема, статтями шостій (поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову) і частині першій статті восьмої (найвища юридична сила Конституції та відповідність їй прийнятих законів).
ВСУ вирішив, що закон про систему гарантування наділяє ФГВФО повноваженнями з регулювання банківської діяльності, тобто повноваженнями держоргану, яким Фонд не є. Згідно із законом про систему гарантування – це юрособа публічного права, установа із спецфункціями. Поява закону, відзначили там, продублювала для Фонду функції Нацбанку в сфері грошово-кредитної та банківської діяльності. При цьому ФГВФО за законом є незалежною структурою. Тут і зафіксували порушення принципу поділу влади.
У новій черговості виплат вкладникам ВСУ зазначив звуження їх прав і невідповідність закону Конституції.
Також ВСУ бачить невідповідність закону конституційним принципам рівності прав суб’єктів права власності, непорушності прав і свобод людини, неприпустимості звуження прав і свобод законами, які приймаються, праву розпоряджатися власністю.
Перше засідання КСУ щодо конституційності закону про систему гарантування проходило в квітні 2016 р.
Валерія Гонтарева, яка на той момент очолювала Нацбанк, заявила, що НБУ наполягає на тому, що в законі немає норм, які суперечать Конституції.
“Цей закон підготовлений на основі рекомендацій МВФ і Світового банку. Він – частина зобов’язань, які взяла на себе Україна. Цей закон увібрав в себе найкращий світовий досвід побудови системи гарантування вкладів”, – заявив на засіданні Олександр Данилюк, який на той момент обіймав посаду міністра фінансів.
Після цього усні слухання в КСУ закінчилися, розгляд конституційності увійшов в уповільнений режим. Однак через чотири роки повернувся до порядку денного. Як і було вирішено ще 26 квітня 2016 року, він відбувається в закритому режимі. Тобто пояснення учасників провадження вже не звучать, а виступи суддів і протокол не підлягають розголошенню.
Що буде, якщо закон про систему гарантування забракують?
У червні, коли КСУ повернувся до розгляду справи, в Мережу потрапив лист-звернення голови ФГВФО Світлани Рекрут до президента. У ньому був заклик зібрати РНБО з цього питанню. Основні наслідки визнання закону неконституційним, які вона озвучила, зводяться до наступного:
- система гарантування виявиться поза правовим полем;
- виведення неплатоспроможних банків з ринку зупиниться, разом із задоволенням вимог вкладників;
- будуть скасовані вимоги до пов’язаних з неплатоспроможними банками особам в питанні відшкодування шкоди;
- будуть порушені зобов’язання перед зовнішніми кредиторами.
Офіційної позиції президента не було, РНБО не зібрався, але відбулося засідання Ради фінансової стабільності. До нього увійшли представники Нацбанку, ФГВФО і Мінфіну. На ньому прийняли рішення, що робоча група розробить план дій. Поки що він не оголошений.
Офіційні оцінки НБУ про наслідки скасування можна почерпнути з коментаря Катерини Рожкової, яка наразі є в.о. Голови Нацбанку. 26 червня вона озвучила таку позицію:
“Якщо це рішення буде мати ретроспективну дію, тобто може бути застосоване з моменту виникнення Фонду, це призведе фактично до того, що діяльність Фонду за всі періоди, всі роки його існування буде визнано незаконною.
А це означає, що всі внески, які сплачували комерційні банки протягом терміну існування Фонду треба буде повернути банкам. Це значить, що всі рішення щодо ліквідації банків, щодо створення перехідних банків, щодо продажу тих об`єднань активів і пасивів з балансу неплатоспроможних банків треба буде визнати незаконними і повернути їх в те становище, в якому вони були в момент потрапляння в ФГВФО. І нарешті ми говоримо про те, що 2 млн вкладників неплатоспроможних банків, які отримали з ФГВФО близько 100 млрд грн, повинні будуть повернути ці кошти до ФГВФО…
Якщо рішення може бути прийняте як таке, що не розповсюджується на минулі періоди, а лише працює на майбутні періоди, то тоді очікувано, що зниження ставок за депозитами не відбудеться, тому що більшість вкладів у банківській системі – це вклади пересічних громадян до 200 тис грн. Ризик для таких громадян підвищиться, відповідно ціна не буде знижуватися. А якщо не буде знижуватися вартість депозитів, то ми, напевно, повинні припинити говорити про потенційну можливість зниження вартості кредитів, включаючи іпотеку”.
Експерт інституту Growford Олексій Кущ наслідки визнання закону неконституційним бачить зовсім не такими апокаліптичними і вважає, що страхи перебільшені.
“Коли немає фінансового механізму за судовим вердиктом, рішення залишаються політичними без практичної реалізації, – уточнює він. – Візьмемо КСУ, який виносить рішення про те, що припинення певних соціальних виплат є незаконним. Часто подібні виплати на якийсь календарний рік призупиняли, депутати це заперечували, КСУ розглядав заяву і ухвалював рішення, що обмеження неконституційні. Але ніхто не відновлював заднім числом ці виплати. Ось і зараз максимум, що може бути – законодавчий блекаут на кілька місяців. Заднім числом ніхто нічого не буде перегравати. Виникне небезпечна невизначеність з вкладами після цього рішення. Це може спровокувати паніку: люди можуть вирішити, що їх вклади не захищені. Скористатися рішенням КСУ і не повернути вклади зараз – цілком реально. Але багатомільярдних наслідків немає. Питання не тільки в тому, що розглядається в КСУ. Представники ФГВФО діяли за дорученням при ліквідації банків, що суперечило законодавству. Це теж все скасовувалося в судах і мало масовий характер. Багато говорили, що можна розкрутити тему і ледь не визнати всі рішення представників Фондів щодо банків-банкрутів недійсними. Це інформаційна хвиля. Глобального перегляду не буде, оскільки немає фінансового механізму виконання таких рішень”.
Потенційні проблеми із зовнішнім кредитуванням, вважає Олексій Кущ, не так прямо залежать від наявності або відсутності закону про систему гарантування, як видається з листа директора ФГВФО. Якщо закон буде визнано неконституційним, це відкат законодавства до стану на 2012 р. Але й крім цього є чимало проблем, які ставлять під загрозу наступні транші за програмою МВФ, а значить й решту виплати зовнішніх кредиторів.
“Ви знаєте, що Гонтарева закликала МВФ припинити кредитування України, поки не буде призначено незалежного голову НБУ. А це дуже суб’єктивно, – перераховує експерт. – Уже з упевненістю 90% можна говорити, що до будь-якого нового голови НБУ будуть претензії. Єврокомісії не подобається закон про локалізацію промислового виробництва в Україні. Уряду скоро доведеться включати друкарський верстат. Це теж не буде подобатися. Тому ситуація з ФГВФО буде проблемою п’ятого або шостого порядку в наших відносинах з фінансовими партнерами”.
Старший партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” Ростислав Кравець говорить, що заяву Катерини Рожкової про ретроспективну дію рішення КСУ не витримує критики:
“Проведено реформу КСУ, і рішення набирає чинності з моменту прийняття (ст. 91 закону про КСУ – закони або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають силу не раніше, ніж з дня прийняття рішення Конституційним судом, – ред.). На ті банки, які було ліквідовано, воно не поширюватиметься. Але за новими виникне ситуація: зміниться черговість виплат і повинні будуть включити всіх вкладників, ті аукціони (з продажу активів неплатоспроможних банків, – ред.), які ФГВФО проводив з дисконтом 99%, проводити не зможуть. Фонду і його співробітникам доведеться реально керувати банками і майном, нести відповідальність перед державою за неналежне управління та розтрату, а не перед вкладниками, яких вони не бояться. Доведеться працювати з боргами, а не продавати їх за безцінь. У ФГВФО розуміють, що якщо рішення про неконституційність буде ухвалено і прийдуть люди, які вирішать дотримуватися законодавства, то його представникам загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна – у них, сімей, родичів і друзів. Вони переживають за своє майбутнє”.