Ростислава &#8211; Третейський суд

🔸 Постанова ВП ВС про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних, нерозподілених) без земельних торгів під час дії воєнного стану з врахуванням добросовісності, а не Закону

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 01 по 07 серпня 2026 року

Max — Mon, 10 Aug 2026 11:47:44 +0000

Потроху з’являються шедеври від випадкових людей, які грунтуються на глибокому нерозумінні норм Закону та незалежності місцевого самоврядування й черговому використанні добросовісності для універсального обгрунтування потрібного рішення.

До огляду увійшла постанова з своєрідним підходом до питання оренди землі, тематичний огляд практики застосування касаційних фільтрів у КГС ВС та рішення щодо незаконності мобілізації і зобов’язання відрахувати з військової частини та багато іншого.

🔷 Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Тематичний огляд за результатами аналізу судової практики та судової статистики постановлення ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження ВС-КГС за І півріччя 2026 року

💥 Рішення Полтавського ОАС про визнання незаконним наказів про мобілізацію та зарахування до військової частини і зобов’язання звільнити з військової служби

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних, нерозподілених) без земельних торгів під час дії воєнного стану з врахуванням добросовісності, а не Закону

Справа № 911/1138/25

Чергова справа з досить сумнівною аргументацією ігнорування Закону і вигаданим способом захисту під будь-яке потрібне рішення. Велика палата зазначила:

224. Нерозподілені земельні ділянки / невитребувані земельні частки (паї), які належали на праві колективної власності колективним сільськогосподарським підприємствам чи кооперативам, не перебувають ані в держаній, ані в комунальній власності, а фактично залишаються в режимі земель колективної власності, очікуючи визначення їхнього приватного власника або переходу у власність територіальної громади відповідно до закону.

225. У таких правовідносинах органи місцевого самоврядування діють не як власники земельних ділянок, а як їхні тимчасові розпорядники, а тому процедури, передбачені для розпорядження землями державної чи комунальної власності, не можна вважати обов’язковими під час розпорядження цими об’єктами земельних прав, якщо це прямо не передбачено законом.

226. Під час дії воєнного стану земельне законодавство передбачає дві окремі процедури передачі згаданих об’єктів земельних прав в оренду: звичайну (стаття 13 Закон № 899-ІV) та спрощену (укладення договорів відповідно до підпункту 2 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України). Жодна із наведених процедур не передбачає обов’язкового проведення земельних торгів для передачі в оренду нерозподілених земельних ділянок та невитребуваних земельних часток (паїв).

227. Особа – претендент на нерозподілену земельну ділянку чи невитребувану земельну частку (пай) звертається до суду не за захистом свого речового права на земельну ділянку (права користування / оренди), а правомірного інтересу в отриманні таких ділянок у користування в майбутньому, якому не кореспондують обов’язки інших осіб, зокрема, органу місцевого самоврядування – передати земельну ділянку чи інших претендентів на відповідну земельну ділянку – поступитися нею.

228. Такий інтерес підлягає захисту за умови, якщо земельна ділянка була сформована за заявою позивача, який першим звернувся до органу місцевого самоврядування з заявою про затвердження технічної документації (проєкту землеустрою), однак земельна ділянка безпідставно передана в оренду іншій особі. У такому випадку оцінці підлягають дії як органу місцевого самоврядування, так і претендентів на земельні ділянки на предмет їх добросовісності.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Тематичний огляд за результатами аналізу судової практики та судової статистики постановлення ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження ВС-КГС за І півріччя 2026 року

Тематичний огляд містить:

✅ статистичний аналіз судових рішень, ухвалених КГС ВС протягом І півріччя 2026 року за результатом розгляду процесуальних звернень, поданих без дотримання вимог для відкриття касаційного провадження;

✅ аналіз практики застосування процесуальних касаційних фільтрів з урахуванням практики ЄСПЛ та європейських стандартів доступу до суду;

✅ особливості касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство;

✅ аналіз ухвал КГС ВС щодо зловживання процесуальними правами.

Рішення Полтавського ОАС про визнання незаконним наказів про мобілізацію та зарахування до військової частини і зобов’язання звільнити з військової служби

Справа № 440/804/26

Це чергова наша справа про визнання незаконною мобілізацію та зарахування до військової частини як наслідок дикої мобілізації. Особа яка була виключена з військового обліку незаконно була мобілізована, що і стала підставою позову та його задоволення.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності перегляду справи про незаконне перешкоджання праву власності у зв’язку з необгрунтованістю рішень українськими судами

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 25 по 31 липня 2026 року

Max — Mon, 03 Aug 2026 17:14:04 +0000

Цей огляд нагадує якийсь дембельский акорд випадкових людей перед відпусткою та успішний пошук інструменту з набору неефективний спосіб захисту для обгрунтування будь-якої відмови в позові. Огляд містить велику кількість рішень після ЄСПЛ та вправ щодо права власності і навіть трактування протиправного заволодіння майном підприємства.

Крім того, в огляд увійшла практика КАС ВС, тематична практика КЦС ВС з трудових спорів, постанова щодо незаконності заборони виїзду за коржон та рішення про звільнення з військової служби у зв’язку з дикою мобілізацією та багато іншого.

🔷 Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС про законність рішення апеляційного суду, який розглянув справу за відсутності належно повідомленого про судовий розгляд учасника, не розглянувши його клопотання про відкладення справи

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку зі встановленням виключно надмірної тривалості провадження та значною компенсацією за це

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про скасування обмежень встановлених судами у 2012 році на проведення мирного зібрання

🔸 Постанова ВП ВС про відступ від спотвореної практики неефективного способу захисту до практики вирішення спору відповідно до мети позову і можливість визнання недійсними договорів без вимог про витребування (ресцисорний позов)

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність нового апеляційного розгляду кримінального провадження у зв’язку з порушенням авторозподілу справи в суді апеляційної інстанції

🔸 Постанова ВП ВС щодо виправдання за ст. 206-2 КК (протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації) іншим співзасновником підприємства

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Дайджест судової практики ВП ВС за квітень – червень 2026 року

🔸 Огляд правових висновків ВС-КЦС щодо застосування норм трудового законодавства в умовах воєнного стану за період з 2023 року до квітня 2026 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за червень 2026 року

💥 Постанова Восьмого ААС, якою залишено в силі рішення ЛОАС про незаконність заборони виїзду за кордон і скасування рішення у зв’язку з необгрунтованістю

🔸 Рішення Дніпропетровського ОАС про скасування наказу про мобілізацію та зарахування у військову частину, зобов’язання виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв’язку з незаконною мобілізацією

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності перегляду справи про незаконне перешкоджання праву власності у зв’язку з необгрунтованістю рішень українськими судами

Справа № 757/22701/13-ц

Шкода, що судді самі настільки шкодять своїй репутації та репутації України у зв’язку з уникненням самостійного вивчення матеріалів справи та підготовки рішення, покладаючись на своїх помічників, бо по іншому такі грубі помилки не можна протрактувати. Суд зазначив:

74. Отже, суди фактично не розглянули позовних вимог про визнання недійсним договору оренди 1/3 частини належної позивачу квартири, відповідно й про виселення ПП «Юс-центр» із зазначеної частини квартири, оскільки умовами мирової угоди позивач відмовився від позовних вимог про виселення та про звільнення квартири відповідачем з підстави фіктивності договору оренди житла від 05 червня 2008 року, а не договору від 28 травня 2008 року.

75. Характер установлених ЄСПЛ порушень, допущених національними судами під час розгляду цієї справи, які й лягли в основу його висновку про порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції, ставить під сумнів результат такого судового розгляду в зазначеній частині.

76. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду визнає обґрунтованою заяву ОСОБА 1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами на підставі рішення ЄСПЛ від 04 липня 2024 року у справі «Кривченко та Олійник проти України» в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди житла від 28 травня 2008 року, укладеного між ПП «Юс-центр» та ОСОБА 3 , усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА 1 шляхом виселення з неї ПП «Юс-центр», заборони перебування у квартирі ПП «Юс-центр» та усім працівникам цього підприємства або особам, які там працювали раніше, стягнення реальних збитків та упущеної вигоди.

77. Наведені обставини в розумінні пункту ІІ Рекомендації № R(2000)2 є передумовою для повторного розгляду справи у вказаній частині як найбільш ефективного (якщо не єдиного) засобу для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

78. Даних про те, що повторний розгляд справи матиме явно непропорційні негативні наслідки для інтересу інших осіб у дотриманні принципу res judicata, матеріали справи не містять.

Постанова ВП ВС про законність рішення апеляційного суду, який розглянув справу за відсутності належно повідомленого про судовий розгляд учасника, не розглянувши його клопотання про відкладення справи

Справа № 757/52615/21-ц

Велика палата прийшла до наступних висновків:

102. Розгляд справи судом за відсутності учасника, якого не було повідомлено про місце, дату та час судового засідання, автоматично свідчить про порушення таких основних засад судочинства, як верховенство права, рівність та змагальність сторін, відкритість судового процесу, та є істотним порушенням його процесуальних прав, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд.

103. Таке процесуальне порушення згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є самостійною, обов’язковою та безумовною підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд для виправлення порушень процесуального закону тим судом, який таке порушення допустив.

104. Наслідки невирішення судом апеляційної інстанції клопотання належним чином повідомленого учасника справи про відкладення розгляду справи повинні бути оцінені судом касаційної інстанції на предмет того, якою мірою це процесуальне порушення вплинуло на реалізацію права особи на доступ до правосуддя.

105. Таке процесуальне порушення може бути підставою для скасування судового рішення відповідно до положень частини третьої статті 411 ЦПК України, якщо за обставинами справи воно позбавило відсутнього учасника справи розумної можливості ефективно представляти свою позицію в суді, поставило його у суттєво невигідне становище порівняно з опонентом, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку зі встановленням виключно надмірної тривалості провадження та значною компенсацією за це

Справа № 813/5500/14

Велика палата зазначила:

102. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що порушення «розумних строків» розгляду справи № 813/5500/14, встановлене ЄСПЛ, не можна усунути шляхом скасування рішення національного суду, оскільки ЄСПЛ зробив висновки лише щодо часу, протягом якого вирішувався цей спір, а не стосовно висновків по суті спору.

103. Таким чином, враховуючи встановлене у згаданому вище рішенні ЄСПЛ порушення положень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді відновлення провадження в адміністративній справі № 813/5500/14, оскільки можливість перегляду судового рішення обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень. Повторний же розгляд справи не відновить порушеного права заявника на розгляд справи протягом розумного строку, а також права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про скасування обмежень встановлених судами у 2012 році на проведення мирного зібрання

Справа № 2а-14797/12/2670

Це вже не перша справа у цій категорії та саме з приводу тих подій. Ефект Коломойського, кий досі застосовують, в дії (доведення порушення права без наслідків для порушників та сенсу для скаржника).

Суд зазначив:

63. Отже, зміст та суть доводів заяви ОСОБА 1 та ПП «ВДК «Дім вина «Скала», генеральним директором якого є ОСОБА 1 , про перегляд судових рішень за виключними обставинами, законодавче визначення, за яких причин може відбутися втручання в судові рішення за наслідками їхнього перегляду за такими обставинами (зокрема, тоді, коли міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила порушення Україною конвенційних зобов’язань саме під час розгляду конкретної судової справи), – у сукупності дають підстави ухвалити рішення про задоволення заяви про перегляд судових рішень, про які йдеться у ній, за виключними обставинами.

64. Установивши згадані вище порушення прав заявників, установлені Європейським судом у справі «Цімейко проти України» (Tsimeyko v. Ukraine, заява № 32960/13), Велика Палата дійшла переконання, що ці права у справі, що розглядається, підлягають поновленню шляхом скасування рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалення нового рішення – про відмову в задоволенні позову.

Постанова ВП ВС про відступ від спотвореної практики неефективного способу захисту до практики вирішення спору відповідно до мети позову і можливість визнання недійсними договорів без вимог про витребування (ресцисорний позов)

Справа № 727/6125/23

Велика палата вчергове змінила свою позицію в польоті і витягла з теорії права такий термін, як ресцисорний позов. Тепер суди можуть на будь-який спосіб захисту права власності говорити – неефективний і залежно від сили аргументів сторін приймати прямо протилежні рішення. Все це заклали іноземці з абсолютно безграмотною, як на мене, ексголовою Верховного суду (без України) Валентиною Данішевською задля повного знищення правової визначеності та довіри до суду. Постанову складав суддя Олег Ткачук з команди Всеволода Князєва.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність нового апеляційного розгляду кримінального провадження у зв’язку з порушенням авторозподілу справи в суді апеляційної інстанції

Справа № 1/679/12/2013

Суд зазначив:

41. У заяві про перегляд судових рішень за виключними обставинами захисник, обґрунтовуючи свої вимоги про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінальної справи, зосереджує свої доводи на встановлених ЄСПЛ порушеннях ст. 8 Конвенції та їхньому впливі на допустимість і достатність доказів.

42. Велика Палата не уповноважена досліджувати докази, здійснювати їх оцінку, а також встановлювати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто не наділена повноваженнями щодо перегляду справи по суті та, за аналогією з іншими процесами, діє як суд права.

43. Оцінюючи доводи заяви ОСОБА 20 про те, що констатоване ЄСПЛ порушення ст. 6 Конвенції є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, Велика Палата зазначає таке.

44. Установлене ЄСПЛ у справі «Якимчук проти України» порушення ст. 6 Конвенції стосується законності складу апеляційного суду, який здійснив перегляд обвинувального вироку щодо ОСОБА 22 та постановив ухвалу від 26 грудня 2014 року. Дійшовши висновку, що цей апеляційний суд не відповідав вимозі «суд, встановлений законом», ЄСПЛ не вважав за необхідне додатково розглядати, чи було порушено ст. 6 Конвенції у зв’язку з ухваленням цього судового рішення або під час провадження в суді першої інстанції.

45. Порушення вимоги «суд, встановлений законом» було пов’язане із заміною судді ОСОБА 26 на суддю ОСОБА 27 у складі колегії апеляційного суду під час розгляду кримінальної справи щодо заявниці у зв’язку з відсутністю в ОСОБА 26 допуску до державної таємниці.

46. Чинні на той час норми ст. 16-2 КПК 1960 року та пункту 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в разі заміни судді з указаної підстави передбачали проведення повторного автоматизованого розподілу справи. Однак визначена цими нормами процедура у цьому кримінальному провадженні застосована не була. ВССУ, залишаючи без задоволення відповідні доводи сторони захисту, не перевірив дотримання встановленого порядку визначення складу суду.

47. Ураховуючи висновки ЄСПЛ у цій справі та сформовані в його практиці підходи до вимоги «суд, встановлений законом», Велика Палата дійшла висновку, що недотримання процедури автоматизованого визначення складу суду свідчить про ухвалення судового рішення незаконним складом суду та відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК є безумовною підставою для його скасування.

Постанова ВП ВС щодо виправдання за ст. 206-2 КК (протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації) іншим співзасновником підприємства

Справа № 527/1096/19

Яскравий приклад повної профанації роботи слідчих органів. Суд зазначив:

129. Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 206-2 КК України, з об’єктивної сторони характеризується дією у вигляді протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації у тому числі частками, акціями, паями їх засновників, учасників, акціонерів, членів, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації та причинно-наслідковим зв’язком між діями та наслідками.

130. Під вчиненням правочину у статті 206-2 КК України слід розуміти дію, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

131. Правочин може бути оформлено документально у вигляді рішення, акта, договору, протоколу тощо.

132. При оцінці правової природи того чи іншого рішення загальних зборів учасників товариства слід виходити з того, на які правові наслідки воно спрямоване.

133. Якщо внаслідок ухваленого загальними зборами учасників товариства рішення відбувається набуття, зміна або припинення цивільних прав та обов’язків певного кола осіб (наприклад, щодо виключення учасника з товариства, прийняття чи відмови у прийнятті спадкоємців померлого засновника (учасника) до складу учасників товариства; щодо перерозподілу часток у статутному капіталі товариства тощо), і при цьому жодних інших правочинів не вчиняється, то саме таке рішення слід вважати правочином для застосування приписів статті 206-2 КК України.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Дайджест судової практики ВП ВС за квітень – червень 2026 року

У дайджесті відображено важливі правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

✓ щодо моменту набрання чинності договорами оренди землі, які підписані до 1 січня 2013 року;

✓ стосовно належного способу захисту прав власника земельної ділянки, позбавленого фактичного користування нею внаслідок незаконної державної реєстрації права оренди за іншою особою;

✓ щодо можливості визнання в порядку поділу спільного майна подружжя права власності одного з них на частку в незавершеному будівництвом об’єкті у разі, якщо інший з подружжя (формальний забудовник) ухиляється від введення його в експлуатацію;

✓ стосовно суб’єкта відшкодування шкоди, завданої потерпілому службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, за цивільним позовом у межах кримінального провадження;

✓ про обов’язкові підстави для призначення більш м’якого покарання на підставі ст. 69-1 КК України;

✓ щодо підстав для зменшення судом розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розподілі судових витрат.

Огляд правових висновків ВС-КЦС щодо застосування норм трудового законодавства в умовах воєнного стану за період з 2023 року до квітня 2026 року

Основну увагу зосереджено на критеріях законності зміни істотних умов праці та призупинення дії трудового договору, зокрема через призму визначення абсолютної неможливості надання та виконання роботи обома сторонами.

В огляді проаналізовано підходи Верховного Суду до вирішення спорів щодо правомірності переведення працівників без їхньої згоди для ліквідації наслідків бойових дій, а також правові наслідки відмови від роботи у зв’язку зі зміною офіційної дислокації підприємства чи робочого місця.

Окремі розділи видання присвячено особливостям розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця під час хвороби чи відпустки, звільненню через втрату довір’я, та специфіці застосування п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з неможливістю забезпечення роботою.

В огляді висвітлено правові позиції щодо соціально-трудових гарантій для мобілізованих працівників, медиків та освітян, а також питання оплати праці в умовах окупації чи перебування працівника в зоні активних бойових дій.

Значну увагу приділено відшкодуванню моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок збройної агресії, та розподілу відповідальності за такі виплати між власником і державою-окупантом. Розглянуто й процесуальні аспекти, зокрема тягар доказування законності звільнення чи переведення згідно з міжнародними стандартами (Конвенція МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року), і поважність причин пропуску строків звернення до суду в умовах карантину та війни.

Огляд формує цілісне уявлення про сучасну судову практику в умовах воєнного стану і слугує орієнтиром для забезпечення однакового, послідовного та передбачуваного правозастосування у трудових спорах.

Огляд судової практики ВС-КАС за червень 2026 року

✅ умови виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю військовослужбовця від захворювання (палатна);

✅ спосіб захисту в разі виключення військовослужбовця зі списків особового складу під час тимчасової непрацездатності;

✅ протиправність застосування додаткових умов, запроваджених законом про Державний бюджет України та підзаконним нормативно-правовим актом, для отримання доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення;

✅ протиправність застосування у 2026 році понижуючих коефіцієнтів до суми пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з метою обмеження її максимального розміру;

✅ обов’язок Фонду державного майна України як суб’єкта управління об’єктами державної власності забезпечити державну реєстрацію права власності держави на захисну споруду цивільного захисту;

✅ правомірність визнання реальними господарських операцій з компаніями-нерезидентами для цілей оподаткування податком на прибуток та ПДВ;

✅ незастосування РРО під час продажу товарів через інтернет-магазин на умовах повної післяплати з оплатою через небанківську фінансову установу;

✅ строк звернення до суду у справах щодо виплати всіх сум, належних працівникові при звільненні.

Постанова Восьмого ААС, якою залишено в силі рішення ЛОАС про незаконність заборони виїзду за кордон і скасування рішення у зв’язку з необгрунтованістю

Справа № 380/16046/24

Це наша справа і чергове задоволення позову щодо оскарження незаконного рішення про заборону виїзду за кордон. Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції,, який зазначив:

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуване рішення уповноваженої службової особи ІНФОРМАЦІЯ 1 про відмову позивачу у перетинанні державного кордону України не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», оскільки не містить належного обґрунтування, конкретної правової підстави тимчасового обмеження права позивача на виїзд з України, не визначає, які саме подані позивачем документи були визнані неналежними або яких документів не вистачало для підтвердження права на перетин державного кордону, а також не містить правової оцінки документам, наданим позивачем на підтвердження оформлення виїзду на постійне проживання за кордон. Натомість, відповідач обмежився лише загальним посиланням на Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Закон України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”» та постанову Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 без зазначення конкретної норми, яка унеможливлювала виїзд позивача. Також, відповідач, на якого відповідно до статті 77 КАС України покладено обов’язок доказування правомірності свого рішення, відзиву на позов не подав і не довів законності прийнятого рішення.

Рішення Дніпропетровського ОАС про скасування наказу про мобілізацію та зарахування у військову частину, зобов’язання виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв’язку з незаконною мобілізацією

Справа №160/3858/26

Досить ретельно розписане рішення щодо незаконної мобілізації. Починаючи з незаконного затримання, відсутності повістки, відсутності направлення на ВЛК, неознайомлення з наказами порушення при зарахуванні до військової частини протиправності проведення ВЛК і все це разом призвело до висновку про незаконність мобілізації та зарахування до військової частини.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ОП ВС-КЦС про можливість призначення військовослужбовця опікуном недієздатної особи

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 18 по 24 липня 2026 року

Max — Mon, 27 Jul 2026 06:56:32 +0000

З огляду на опубліковані рішення, деякі з випадкових людей, схоже, вирішили зібрати собі на відпустку за рахунок споживачів газу. Навіть цікаво хто зараз лобіст чи як правильно буде – головний судовий активіЗт з продажу громадянам повітря замість газу. Крім цього, кудись зникла і пафосна впевненість у своїй безмежній правоті в питаннях санкцій, особливо після перегляду санкцій ще за часів Порошенко в ЄСПЛ. Також варто звернути увагу і на повторне скасування незаконного рішення Вищої ради правосуддя, яким встановлено суцільну безграмотність членів ВРП, як на мене.

До огляду включено також практика ККС ВС та КГС ВС з тематичними оглядами, практика ЄСПЛ, два рішення КСУ, виправдовувальний вирок Верховного суду в справі по ухиленню від мобілізації, постанова ВС-ККС щодо можливості опіки військовослужбовцем, постанова апеляційного суду про скасування зарахування до військової частини у зв’язку з порушеннями під час мобілізації, рішення про скасування штрафу ТЦК і багато іншого.

🔷 Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо незаконності застосування санкцій проти ТОВ «М.С.Л.» у зв’язку зі свавіллям та необгрунтованістю

🔸 Постанова ВП ВС щодо дії договору на постачання природного газу між постачальником «останньої надії» і споживачем та можливості недотримання норм Закону при наявності заборгованості

💥 Постанова ВП ВС про незаконність притягнення судді до дисциплінарної відповідальності і скасування вже другого рішення ВРП, яка не враховує висновки ВП ВС

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за червень 2026 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за червень 2026 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС щодо окремих питань застосування положень ГПК України (лютий 2022 року – червень 2026 року)

🔸 Огляд практики ЄСПЛ за травень 2026 року

🔸 Рішення КСУ 8-р(ІІ)/2026 щодо можливості апеляційного оскарження ухвали чи постанови про неповернення тимчасово вилученого майна

🔸 Рішення КСУ 9-р(ІІ)/2026 про забезпечення альтернативності застави триманню під вартою

🔸 Постанова ВС-ККС про скасування вироку раніше виключеного з військового обліку та закриття кримінального провадження за ст. 336 КК (ухилення від мобілізації) через відсутність складу кримінального правопорушення

🔸 Постанова Восьмого ААС про скасування наказу про мобілізацію та про скасування наказу про зарахування до військової частини і обов’язок виключити з її складу у зв’язку з наявністю права на відстрочку

💥 Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та стягненні витрат на правову допомогу

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ОП ВС-КЦС про можливість призначення військовослужбовця опікуном недієздатної особи

Справа № 305/1557/24

Об’єднана палата КЦС ВС зробила обов’язковий для всіх судів та державних органів висновок:

Сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Абзац п’ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» пов’язує можливість реалізації відповідної правової підстави з наявністю або відсутністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку над недієздатною особою.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо незаконності застосування санкцій проти ТОВ «М.С.Л.» у зв’язку зі свавіллям та необгрунтованістю

Справа № 800/162/16

Випадкові люди фактично самоусунулись, хоча мали на це повноваження та всі матеріали, від встановлення порушення прав ТОВ «М.С.Л.» та незаконності введення Петром Порошенко санкцій і формально зазначивши про наявність рішення ЄСПЛ просто направили на новий розгляд.

Постанова ВП ВС щодо дії договору на постачання природного газу між постачальником «останньої надії» і споживачем та можливості недотримання норм Закону при наявності заборгованості

Справа № 904/1809/24

Яскраве корупційне рішення з продажу природного газу, як на мене. Судові активіЗти зазначили:

9.47. Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи у цій справи положення статті 15 Закону, доходить таких висновків про те, як їх слід тлумачити і застосовувати.

9.48. Абзац другий частини першої статті 15 Закону про те, що договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу, слід розуміти так, що цей договір вважається укладеним шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

9.49. Положення частини другої статті 15 Закону, які встановлюють обмеження строку постачання природного газу постачальником «останньої надії» та визначають, що договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», слід застосовувати з урахуванням наведеного вище положення абзацу другого частини першої статті 15 Закону.

Тобто якщо договір з постачальником «останньої надії» не було припинено до закінчення 60-добового граничного строку, постачальник «останньої надії» не припинив постачання природного газу споживачу, який був включений до його реєстру, а споживач продовжує споживати природний газ за відсутності у нього іншого постачальника, то немає підстав вважати, що такі правовідносини є недоговірними, враховуючи, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» вважається укладеним шляхом акцептування публічної оферти споживачем через сам факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

9.50. Формулюючи ці висновки, Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, до якої категорії споживачів належить Відповідач, а також що у цій справі суди не встановили, що Відповідач як споживач мав право на споживання природного газу на будь-яких інших, більш сприятливих умовах. Відповідач рішення судів не оскаржує і, відповідно, про такі більш сприятливі умови не стверджує.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зроблені у цій справі висновки також сформульовані в умовах, коли суди обох інстанцій встановили, що споживання газу Позивачем було здійснене у визначеному судами обсязі з ресурсу Позивача (в цій частині Позивач судових рішень не оскаржував, а Відповідач їх не оскаржував узагалі) і спірним питанням на вирішенні Великої Палати було саме питання про режим або умови такого споживання природного газу Відповідачем з ресурсу Позивача.

Постанова ВП ВС про незаконність притягнення судді до дисциплінарної відповідальності і скасування вже другого рішення ВРП, яка не враховує висновки ВП ВС

Справа № 990SCGC/4/26

Це наша справа. Сумно, що ВРП вирішила бути вища за закон і за будь-що покарати суддю за те, що не є порушенням і заради цього Закон порушили знову. Суд зазначив:

151. Велика Палата Верховного Суду враховує, що на виконання чітких вимог частини першої статті 140 ГПК України суддя ОСОБА 1 розглянув подану позивачем заяву про забезпечення позову у встановлений законом строк у межах відкритого провадження у справі, яке на час його відкриття відповідало положенням процесуального закону щодо належності цього спору до юрисдикції господарського суду та відповідало правилам підсудності.

152. Велика Палата Верховного Суду в повній мірі не погоджується з висновком ВРП про те, що «… розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом, компетентним розглядати спір по суті. Водночас першочерговим під час надходження на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. Таких вимог закону суддя ОСОБА 1 не виконав, допустивши істотне порушення норм процесуального права» з огляду на висновки, які були викладені у пунктах 85-90 постанови від 26 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/10/24 (провадження № 11-133сап24) та повторені у пунктах 138-141 цієї постанови.

153. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що розгляд судом, у провадженні якого перебувала справа у межах строків, визначених процесуальним законом, які є дуже стислими, заяви про забезпечення позову не можна вважати істотним порушенням суддею норм процесуального права, оскільки істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя як підстава дисциплінарної відповідальності охоплює не будь-яке відхилення від процесуальних приписів чи помилку в застосуванні норм права, а лише таке порушення, яке по своїй суті є застосуванням норми права всупереч її прямому змісту чи усталеній практиці, і за своїми наслідками таке порушення призвело або могло призвести до порушення фундаментальних засад судочинства, обмеження процесуальних прав учасників справи, перешкодило всебічному, повному та об’єктивному розгляду справи або поставило під сумнів справедливість і законність судового рішення.

154. Істотність порушення процесуальних норм визначається не самим фактом допущення процесуального недоліку, а його впливом на можливість реалізації учасниками справи права на справедливий суд, дотримання принципів змагальності, рівності сторін та належної правової процедури. Відтак дисциплінарну відповідальність може зумовлювати лише таке порушення процесуального закону, яке виходить за межі звичайної судової помилки чи різного тлумачення правової норми.

155. З огляду на викладене висновок ВРП про те, що суддя постановив ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову у вказаній справі в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство, чим умисно допустив істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, є необґрунтованим.

156. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП вдруге дійшла необґрунтованого висновку про наявність в діях судді ОСОБА 1 ознак дисциплінарного проступку, відповідальність за передбачена підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки об’єктивну сторону визначеного цією правовою нормою проступку має становити саме істотне порушення норм процесуального права.

157. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати на те, що під час повторного розгляду скарги судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13 березня 2024 року № 729/3дп/15-24 після скасування попереднього рішення ВРП від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 Великою Палатою Верховного Суду ВРП була зобов’язана враховувати правові висновки суду.

158. У цій дисциплінарній справі, рішенні ВРП у якій вже вдруге переглядається, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 вересня 2024 року вже вказувала на недостатність підстав для висновку про істотне порушення суддею норм процесуального права з огляду на відсутність чіткого законодавчого регулювання порядку та строків передачі справи та неможливість у такій процесуальній ситуації кваліфікації дій судді як дисциплінарного проступку. Отже, посилання у оскаржуваному рішенні ВРП на врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2024 року, є непереконливим.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-ККС за червень 2026 року

У сфері кримінального права зроблено висновки про те, що:

– для застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим потрібно встановити наявність лише тих умов і підстав, які безпосередньо зазначені у ст. 46 КК України. Встановлення інших додаткових вимог як передумови для застосування положень цієї статті є неправильним;

– для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 185, 186, 187 КК України та іншими положеннями, що встановлюють відповідальність за заволодіння чужим майном, корисливий мотив не є обов’язковим. Ключовим є доведення прямого умислу на протиправне і безповоротне заволодіння чужим майном з метою отримати можливість розпорядитися ним на власний розсуд. Мотиви, які спонукали особу до таких дій, на їх кваліфікацію не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання і застосуванні інших норм кримінального закону;

– розміщення інформації в месенджері «Телеграм» про розташування підрозділів ТЦК та СП для попередження учасників спільноти про проведення мобілізаційних заходів підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 114-1 КК України як перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період.

У сфері кримінального процесуального права зазначено, що:

– рішення про проведення розгляду повністю або частково за відсутності адвоката суд приймає, виходячи з усіх обставин провадження: складності обставин справи або правових питань, наявності викладених раніше позицій, наявності інших адвокатів, пояснення обвинуваченої особи. У разі проведення розгляду без адвоката суд має максимально компенсувати його відсутність іншими процесуальними засобами;

– органи або установи виконання покарань не наділені правом на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції, прийнятих за результатами розгляду їхнього клопотання (подання), яке стосується питань виконання вироку. Якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка не має права її подавати, суд апеляційної інстанції повинен постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження;

– якщо експертне дослідження проводилося на підставі рішення органу досудового розслідування, укладання договору з експертною установою не є обов’язковим. Відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо витрат на проведення експертизи не є безумовною підставою для визнання її неналежним доказом.

В огляді висвітлено також інші, не менш актуальні правові позиції.

Огляд судової практики ВС-КГС за червень 2026 року

✅ У постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

⚫ юрисдикції спору з фізичною особою – поручителем після залишення без розгляду вимог до основного боржника у зв’язку з його банкрутством;

⚫ недопустимості одночасного стягнення двох пеней за одне триваюче порушення при продажу майна на аукціоні в процедурі банкрутства;

⚫ визначення територіальної підсудності справи про банкрутство у разі скасування незаконних реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження боржника;

⚫ відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у зв’язку з недоведеністю підстав неплатоспроможності та поданням доказів іноземною мовою без нотаріального перекладу.

✅ У постанові у справі, пов’язаній з антимонопольним та конкурентним законодавством, сформульовано висновок стосовно початку перебігу строку на оскарження рішення АМК України в разі його неотримання адресатом.

✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав містяться висновки про:

⚫ критерії визначення кількох правочинів як одного значного правочину;

⚫ пріоритет Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» над положеннями статуту ПрАТ;

⚫ особу, на яку покладено обов’язок привести структуру власності суб’єкта у сфері медіа у відповідність до вимог Закону України «Про медіа»;

⚫ недопустимість забезпечення позову про визнання недійсним рішення про внесення нерухомого майна до статутного капіталу товариства та витребування спільного сумісного майна подружжя із чужого незаконного володіння шляхом зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану.

✅ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки стосовно:

⚫ недостовірності інформації про об’єкт оренди державного майна та наслідків визнання договору оренди недійсним;

⚫ правових наслідків відмови суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельної ділянки;

⚫ наслідків укладення договору оренди пам’ятки культурної спадщини без погодження органу охорони культурної спадщини.

✅ У постановах у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наведено правові висновки щодо:

⚫ вирішення переддоговірного спору про укладення обов’язкового договору та визначення його істотних умов судом;

⚫ наслідків несвоєчасного надання сертифіката Торгово-промислової палати України для підтвердження форс-мажорних обставин.

Огляд судової практики ВС-КГС щодо окремих питань застосування положень ГПК України (лютий 2022 року – червень 2026 року)

Зокрема, додані позиції охоплюють такі ключові блоки: цифровізація та ідентифікація, судова експертиза і докази, судочинство з іноземним елементом, юрисдикція, процесуальні гарантії та межі перегляду.

У блоках виокремлено такі практичні питання:

− у сфері диджиталізації та ідентифікації: чи є належним підписанням позову розміщення на папері QR-коду електронного підпису поза системою «Електронний суд» та як співвідносяться умовні коди ЄСІКС із кодами ЄДРПОУ для органів прокуратури;

− у сфері доказування й експертизи: за яких умов висновок експерта на замовлення учасника справи є належним та допустимим доказом і чи наділений суд правом змінювати раніше визначену експертну установу;

− у сфері судочинства з іноземним елементом: про порядок підтвердження процесуальної правосуб’єктності та дієздатності іноземної особи в господарському процесі та наслідки їх неналежного підтвердження;

− у сфері арбітражу: який суд має пріоритет у розгляді спору, якщо арбітражна угода визнана невиконуваною;

− юрисдикція у сфері захисту власності: за правилами якого судочинства розглядаються спори щодо самочинного будівництва на комунальних землях і хто є належним відповідачем у справах про його знесення;

− у сфері процесуальних фільтрів: чи скасує касація рішення, якщо права незалученої особи зачеплені лише в мотивувальній частині, та чи є підставою для скасування рішення відсутність підпису одного із суддів колегії.

Нова процесуальна реальність господарського судочинства – в одному документі. Не чекайте, поки оновлені позиції Верховного Суду стануть несподіванкою від ваших опонентів у судовому засіданні, – читайте огляд першими!

Огляд практики ЄСПЛ за травень 2026 року

Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими в травні 2026 року.

У цьому огляді, зокрема, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Miladze v. Georgia йдеться про притягнення заявника до адміністративної відповідальності за опубліковане у TikTok відео, в якому він критикував нову транспортну політику Тбілісі. Відео містило грубу нецензурну лексику та особисті образи, спрямовані проти мера міста та працівників поліції. Національні суди визнали заявника винним у порушенні громадського порядку за Кодексом про адміністративні правопорушення з накладенням штрафу. Суди вважали, що оскільки соціальні мережі відіграють важливу роль у суспільному житті, то вони мають розглядатися як «простір, де може порушуватися громадський порядок», і виснували, що нецензурна лексика заявника становила безпідставну образу конкретних державних посадових осіб, не сприяючи при цьому жодній публічній дискусії, і тому не підпадала під захист ст. 10 Конвенції.

ЄСПЛ зауважив, що значна частина відео складалася зі словесної агресії без жодної інформаційної цінності, а ст. 10 Конвенції не захищає від безпідставних особистих образ. Крім того, швидкість поширення відео на платформі TikTok, орієнтованій на неповнолітніх, посилили його негативний вплив висловлювань заявника. З огляду на те, що національні суди провели структурований аналіз балансу інтересів, а призначене покарання обмежилося мінімальним штрафом, ЄСПЛ дійшов висновку, що втручання було пропорційним і необхідним у демократичному суспільстві. За цих обставин ЄСПЛ встановив відсутність порушення ст. 10 Конвенції.

Справа Idris Akhundov v. Azerbaijan стосувалася припинення виплати заявнику, колишньому офіцеру поліції, пенсії за віком. Виплати було припинено за ініціативою Міністерства внутрішніх справ Азербайджану через те, що заявнику нібито було надано політичний притулок у Німеччині. Національні суди підтримали це рішення, вказавши, що особа не може користуватися системами соціального захисту двох держав одночасно.

ЄСПЛ виснував, що припинення виплат становило втручання у право заявника на мирне володіння майном. Ключовим стало питання щодо законності такого втручання. Суд зазначив, що першою та найважливішою вимогою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є наявність підстави в національному законодавстві, однак ані національні суди, ані Уряд не навели жодної норми національного законодавства, яка б могла бути правовою підставою для припинення виплати пенсії. За цих обставин Суд дійшов висновку, що втручання не відповідало принципу «законності», і констатував порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення КСУ 8-р(ІІ)/2026 щодо можливості апеляційного оскарження ухвали чи постанови про неповернення тимчасово вилученого майна

Особа у якої тимчасово вилучено майно, та щодо якого відсутня ухвала слідчого суддів про арешт майна за приписами Кодексу, має право подати до слідчого судді скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу та, у разі ухвалення слідчим суддею ухвали про відмову в задоволенні такої скарги, право на подання заперечення проти цієї ухвали слідчого судді під час підготовчого провадження в суді.

Проте можливість реалізації особою права на подання заперечення проти ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні відповідно до статті 169 Кодексу тимчасово вилученого майна, залежить від факту завершення досудового розслідування й не залежить від рішень та дій цієї особи, оскільки згідно з приписами Кодексу особа, у якої тимчасово вилучено майно, зможе подати заперечення проти ухвали слідчого судді лише після завершення досудового розслідування.

У весь цей час особа, чиє майно тимчасово вилучено на підставі приписів Кодексу, також позбавлена правомочностей з володіння, користування та розпоряджатись ним, гарантованих статтею 41 Конституції України.

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України вважає, що встановлені пунктом 1 частини першої статті 303, частиною третьою статті 309 Кодексу складники механізму судового контролю за правомірністю втручання в права особи під час досудового розслідування, у якому жодній особі не повідомлено про підозру, не забезпечують дієвого та ефективного захисту конституційних прав, гарантованих Конституцією України.

Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що частина третя статті 307, частини перша, друга статті 309 Кодексу суперечать приписам частини другої статті 3, частини першої статті 8, частин першої, третьої статті 41, частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини другоїстатті 129 Конституції України.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину третю статті 307, частини першу, другу статті 309 Кримінального процесуального кодексу України в тім, що вони не визначають права на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Частина третя статті 307, частина перша, друга статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення КСУ 9-р(ІІ)/2026 про забезпечення альтернативності застави триманню під вартою

Конституційний Суд України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, вважає, що для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені Кодексом, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи; водночас активи для сплати визначеного розміру застави мають бути доступними особі, яку підозрюють чи обвинувачують, зокрема має бути враховано обставину, що стала підставою для накладення арешту на майно особи в межах кримінального провадження.

Із урахуванням позицій Європейського суду з прав людини Конституційний Суд України виходячи з принципу, за яким усі сумніви й припущення мають тлумачитися на користь особи, яку підозрюють чи обвинувачують, окремо наголошує на обов’язку слідчого судді, суду ретельно мотивувати розмір застави, зокрема, з посиланням на документи про фінансовий стан особи, обґрунтовувати кожний складник, що формує загальний розмір застави, уникати припущень про матеріальну спроможність особи, зазначати, чому саме такий розмір застави є достатнім для запобігання ризику переховування особи від органів досудового розслідування та суду, ураховувати її соціальні зв’язки (сім’ю, інші особисті комунікації), а також зв’язки за кордоном .

З огляду на викладене Конституційний Суд України наголошує, що саме дотримання слідчим суддею, судом наведених юридичних позицій щодо реальної альтернативності застави триманню під вартою забезпечує таке застосування абзацу п’ятого частини п’ятої статті 182 Кодексу, яке є сумісним із вимогами частини другої статті 29 Конституції України.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав таким що відповідає Конституції України (є конституційним), абзац п’ятий частини п’ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України.

Постанова ВС-ККС про скасування вироку раніше виключеного з військового обліку та закриття кримінального провадження за ст. 336 КК (ухилення від мобілізації) через відсутність складу кримінального правопорушення

Справа № 138/36/24

Є в кримінальній юстиції судді, які не стали активіЗтами і поважають, як Закон, та і права людини. Суд зазначив:

15. Аналіз статті 22 Закону № 3543 та статей 1 і 33 Закону № 2232 свідчить, що обов’язок з’явитися за призовом під час мобілізації покладається на осіб, які мають статус військовозобов’язаних або резервістів і перебувають на військовому обліку.

16. Таким чином, злочин, передбачений статтею 336 КК, може бути вчинений лише таким спеціальним суб’єктом. Особа, яку закон звільнив від військового обов’язку, не може нести кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації. В особи, яка законно виключена з військового обліку, відсутній також юридичний обов’язок проходити процедуру призову, у тому числі, повторно проходити військово-лікарську комісію (ВЛК).

17. Практика судів адміністративної юрисдикції підтверджує, що особи, виключені з військового обліку за станом здоров’я, втрачають статус військовозобов’язаних і не можуть бути суб’єктом призову за мобілізацією.[2] Відсутність такого статусу у виключених з військового обліку громадян також підтверджують офіційні листи Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних сил України.[3]

21. Пункт (а) частини 4 статті 37 Закону № 2232 у редакції, що діяла до 31 липня 1999 року, передбачав, що громадяни, визнані ВЛК непридатними до військової служби, підлягають «зняттю з військового обліку». Поняття «виключення з військового обліку» було запроваджено лише Законом «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу»» (Закон № 766)[4], який набрав чинності 31 липня 1999 року.

27. Такі недоліки в належному врядуванні і підтриманні термінології нормативних актів в актуальному стані не можуть тлумачитися проти інтересів особи і призводити до порушення її прав, зокрема, передбачених статтею 58 Конституції України і статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.[8] Правозастосовна практика, керуючись принципом пріоритету суті над формою, повинна оцінювати зміст рішення держави про звільнення особи від військового обов’язку, а не технічне оформлення цього рішення.

Постанова Восьмого ААС про скасування наказу про мобілізацію та про скасування наказу про зарахування до військової частини і обов’язок виключити з її складу у зв’язку з наявністю права на відстрочку

Справа № 260/9985/25

Судді, які поважають Закон та права людини прямо зазначили, що відсутня в Україні вигадана Верховним судом незворотня мобілізація. Не може порушення прав надавати порушникам нові права. Суд зазначив:

Матеріалами справи підтверджується, та не оспорюється скаржником, що рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ 6 на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивачу надана відстрочка від призову на військову службу до 07.08.2025. Тобто на момент прийняття спірних у цій справі рішень відповідачів позивач мав чинну відстрочку та відповідно не підлягав призову. Відсутність відомостей про таку відстрочку в Реєстрі, як з’ясовано судом, зумовлена діями ІНФОРМАЦІЯ 5 у АДРЕСА 1 , який не вніс відповідні відомості до Реєстру з огляду на порушення позивачем правил військового обліку. Зазначені відомості вказані у відповіді ІНФОРМАЦІЯ 4 від 08.10.2025 за вих. №898,3 наданій на адвокатський запит представника позивача.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб’єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та стягненні витрат на правову допомогу

Справа № 357/7906/26

Це чергова наша справа про скасування незаконної постанови ТЦК щодо притягнення до адміністративної відповідальності у зв’язку з відсутністю підтвердження належного оповіщення військовозобов’язаного про необхідність з’явлення до ТЦК.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за червень 2026 року

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 11 по 17 липня 2026 року

Max — Mon, 20 Jul 2026 07:08:22 +0000

За цей період, Велика палата, як суд касаційної інстанції не оприлюднив жодного повного тексту судового рішення як суд касаційної інстанції. Я завжди цьому радію, бо це дає змогу судовій практиці залишатись сталою, а правникам зберігати своє психічне здоров’я.

До огляду увійшла практика КЦС ВС, два рішення КСУ, виправдувальний вирок за обвинуваченням у незаконному перетині кордону, постанова щодо неправомірної дії ДПС з відмови у реєстрації податкової накладної і чергове рішення про скасування штрафу ТЦК й багато іншого.

🔷 Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Рішення КСУ 6-р(ІІ)/2026 щодо забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження

🔸 Рішення КСУ 7-р(ІІ)/2026 щодо скасування запобіжного заходу для проходження військової служби

🔸 Постанова ВС-ККС про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 332-2 КК України (незаконне перетинання державного кордону України)

💥 Постанова ВС-КАС, якою залишено в силі рішення Рівненського ОАС про зобов’язання ДПС України зареєструвати податкову накладну

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Огляд судової практики ВС-КЦС за червень 2026 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.

Рішення КСУ 6-р(ІІ)/2026 щодо забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження

У Рішенні наголошено, що з урахуванням обмеженого рівня гарантування права на касаційне оскарження судових рішень, особливо тих, якими справа не вирішується по суті, відсутність у пункті 2 частини другої статті 428 Кодексу детальних критеріїв для ухвалення рішення про відмову у відкритті відповідного касаційного провадження не перешкоджає спроможності касаційного суду належно перевірити правильність відмови особі в доступі до апеляційного перегляду ухвали слідчого судді.

Конституційний Суд України підкреслив, що пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу не дає касаційному суду повноважень відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо зі змісту касаційної скарги та доданих до неї документів неможливо дійти переконливого й обґрунтованого висновку про законність відповідної ухвали суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції зобов’язаний переконатися, що апеляційний суд здійснив належну юридичну оцінку питання щодо допустимості апеляційного оскарження відповідної ухвали слідчого судді, а також з’ясувати, чи не було внаслідок помилкового застосування процесуального закону необґрунтовано обмежено право особи на доступ до апеляційного перегляду.

У підсумку Суд зазначив, що пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу виконує функцію процесуального фільтра, спрямованого на забезпечення належного здійснення правосуддя, процесуальної економії та ефективного функціонування суду касаційної інстанції, установлене ним нормативне регулювання в аспекті його застосування як підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження спрямоване на досягнення легітимної мети, є пропорційним та обґрунтованим, не посягає на конституційні засади судочинства і не порушує сутності права підозрюваного, обвинуваченого на захист.

Конституційний Суд України ухвалив:

визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), статтю 309 Кодексу у тім, що вона не передбачає оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;

визнати таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу як підставу для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Рішення КСУ 7-р(ІІ)/2026 щодо скасування запобіжного заходу для проходження військової служби

Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюваний припис Кодексу фактично унеможливлює безпосереднє результативне звернення сторони захисту до слідчого судді, суду з відповідним клопотанням. Унаслідок цього слідчий суддя, суд за ініціативою особи, права якої зазнають найбільш інтенсивного втручання з боку держави, позбавлений можливості здійснювати судовий контроль у відповідному питанні, якщо не буде на це згоди прокурора, що є несумісним із засадою верховенства права та з конституційною моделлю правосуддя, у якій суд є незалежним арбітром, а не процесуальним інструментом реалізації дискреції сторони обвинувачення.

На підставі викладеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що абзац другий частини першої статті 616 Кодексу у взаємозв’язку з абзацом першим частини першої статті 616 Кодексу є таким, що унеможливлює розгляд слідчим суддею, судом клопотання підозрюваного, обвинуваченого про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби без згоди на це прокурора, а отже, суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій, п’ятій статті 29, частині першій статті 55, частині другій статті 63, статті 64, пунктам 1, 3, 5 частини другої статті 129 Конституції України.

За результатами розгляду справи Конституційний Суд України визнав абзац другий частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Водночас, реалізуючи повноваження, визначене частиною другою статті 152 Конституції України, Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності цим приписом на шість місяців із дня ухвалення Рішення та звернув увагу, що до спливу цього строку припис залишається чинним та підлягає застосуванню.

Постанова ВС-ККС про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 332-2 КК України (незаконне перетинання державного кордону України)

Справа № 944/3921/22

Намагання безпідставно притягнути особу до кримінальної відповідальності ніби за незаконний перетин кордону наштовхнулась на прямі норми Кримінального кодексу, що не були враховані суддею Яворівського районного суду Львівської області Швед Наталія Петрівна та суддями Львівського апеляційного суду суддя-доповідач: Партика Ірина Володимирівна, суддя-учасник колегії: Гончарук Ліліана Яківна, суддя-учасник колегії: Урдюк Тетяна Миколаївна.

Верховний суд зазначив:

Варто звернути увагу, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 332-2 КК України – є злочином з формальним складом, який вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, передбаченого законом, без необхідності настання суспільно небезпечних наслідків. Такі злочини не потребують, щоб після вчиненої дії були спричинені певні наслідки.

Водночас суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи сторони захисту про те, що місцевий суд належним чином не обґрунтував, з який фактичних даних убачається наявність у ОСОБА 7 мети заподіяти шкоду інтересам держави, послався на те, що його дії несли репутаційні збитки для Держави та підривали її авторитет.

Однак, на переконання колегії суддів, цей суд безпідставно ототожнив поняття «збитки», що є наслідком злочину як елементу об’єктивної сторони, з поняттям «мета», який є ознакою суб’єктивної сторони кримінального правопорушення. Втім, як уже зазначалося вище, обов’язковим елементом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332-2 КК України, у першій його формі є саме мета у вигляді бажання (прагнення) заподіяти шкоду інтересам держави, а не наслідок – заподіяння збитків.

Верховний суд звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не встановили, якими конкретно об’єктивними даними та якими саме доказами підтверджується те, що ОСОБА 7 , вчиняючи дії з перетину державного кордону, бажав і прагнув таким чином заподіяти шкоду інтересам держави, а також не встановили, на які саме інтереси держави були направлені його дії. Більше того, вказане обґрунтування не містить і обвинувальний акт стосовно останнього.

Тож ні оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, ні обвинувальний акт не містять посилань на те, які саме обставини свідчать про наявність у ОСОБА 7 мети заподіяти шкоду інтересам держави, як обов’язкового елементу складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Водночас посилання судів на те, що дії ОСОБА 7 «несли репутаційні збитки для Держави та підривали її авторитет», є виходом за межі висунутого йому обвинувачення, оскільки такі дані відсутні в обвинувальному акті, який був предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні, що суперечить приписам ч. 1 ст. 337 КПК України.

Постанова ВС-КАС, якою залишено в силі рішення Рівненського ОАС про зобов’язання ДПС України зареєструвати податкову накладну

Справа № 460/2835/24

Це наша справа. Дуже шкода що контролюючи органи і деякі судді просто вбивають український бізнес, але нам вдалось відстояти інтереси клієнта. Суд зазначив:

Можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції – прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Разом з цим, наданими Товариством 06.12.2023 контролюючому органу поясненнями та доданими на їх підтвердження договорами та документами підтверджується, що Товариством було здійснено поставку товару для ТОВ «Єврошпон-Трейд», а саме – шпон струганий дуб АВС сорт, товщ. 0,52 мм у кількості 50653 кв.м. Для виготовлення продукції Товариством було закуплено у ФОП ОСОБА 1 дубову заготовку для стругання шпону згідно договору №Р1201 від 12.01.2023; сировину було передано ТОВ «Єврошпон-Смига» для її подальшої переробки у шпон згідно договору переробки давальницької сировини №01/0922/Пр від 01.09.2022. Готова продукція, а саме – шпон струганий дуб АВС сорт, товщ. 0,52 мм у кількості 50653 кв.м. був доставлений покупцю – ТОВ «Єврошпон-Трейд» згідно товарно-транспортної накладної № 14 від 19.10.2023, пунктом навантаження у якій зазначено: Україна, Рівненська обл., Дубенський ро-н, смт. Смига, вул. Заводська, 1, яка, в свою чергу, є адресою ТОВ «Єврошпон-Смига», де здійснювалась переробка давальницької сировини Товариства.

Зазначена інформація повністю відповідає даним, вказаним у договорах та первинних документах, які подані Товариством контролюючому органу 06.12.2023.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення контролюючого органу та помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності оскаржуваного рішення.

Справа № 357/7906/26

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду рішення щодо пропорційності втручання в особисте життя при проведенні службового розслідування відносно працівника

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 04 по 10 липня 2026 року

Max — Mon, 13 Jul 2026 07:20:08 +0000

На цьому тижні випадкові люди оприлюднили завідомо незаконне рішення про звільнення від відповідальності за корупційне правопорушення ексдиректора НАБУ Артема Ситника. Заяви про наявність у НАБУ інформації про отримання неправомірної вигоди іншими суддями Верховного суду без пред’явлення ним підозри дають свої плоди.

Також до огляду увійшла позиція щодо порядку обрахунку остаточного покарання та неправомірності втручання в особисте життя працівника, тематичні огляди судової практики щодо строків досудового розслідування та витрат на професійну правничу допомогу в адміністративному судочинстві, практика КАС ВС, рішення щодо незаконності блокування інтернет-сайту та багато іншого.

🔷 Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Завідомо незаконна постанова ВП ВС після ЄСПЛ про закриття провадження відносно корупційного адміністративного правопорушення Артемом Ситником

🔸 Постанова ВП ВС про визначення остаточного покарання за кількома злочинами вчиненими як до та і після постановлення вироку

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за травень 2026 року

🔸 Огляд судової практики Верховного Суду про обчислення строку досудового розслідування (актуальна практика)

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС щодо витрат на професійну правничу допомогу в адміністративному судочинстві з 01.2018 по 05.2026 року

💥 Рішення КОАС про визнання протиправним та скасування розпорядження НЦотУМТ в частині блокування доступу до доменного імені інтернет-сайту у зв’язку з перевищенням повноважень

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду рішення щодо пропорційності втручання в особисте життя при проведенні службового розслідування відносно працівника

Справа № 553/3599/15-ц

Велика палата зазначила:

107. Характер установлених ЄСПЛ порушень під час розгляду справи, які лягли в основу його висновку про порушення статті 8 Конвенції через недотримання національними судами обов’язку здійснити змістовний аналіз пропорційності втручання роботодавця у приватне життя працівника, ігнорування критеріїв правомірності моніторингу, вироблених у практиці ЄСПЛ, а також відсутність оцінки того, чи був працівник завчасно повідомлений про вжиття заходів контролю, чи мав роботодавець законні підстави для їх застосування та чи були працівнику надані належні гарантії проти свавілля, – ставлять під сумнів результат такого розгляду справи.

108. Наведена обставина в розумінні підпункту «b» підпункту «іі» пункту ІІ Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам № R(2000)2 від 19 січня 2000 року «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» є підставою для застосування у цій справі такого найбільш ефективного заходу, як забезпечення повторного перегляду справи, у зв’язку з тим, що в основі визнаного ЄСПЛ порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

109. З огляду на характер встановлених ЄСПЛ порушень та відсутність у Великої Палати Верховного Суду процесуальної можливості встановлювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу у справі, що розглядається, права заявника підлягають поновленню шляхом забезпечення повторного розгляду справи, а тому підлягають скасуванню рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2016 року та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2016 року, а справу – передати на новий розгляд до Подільського районного суду міста Полтави.

110. Відповідно під час нового розгляду справи національний суд має врахувати висновки ЄСПЛ, втім саме суд першої (апеляційної) інстанції є повноважним встановити обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, дослідити докази та надати їм належну правову оцінку.

Завідомо незаконна постанова ВП ВС після ЄСПЛ про закриття провадження відносно корупційного адміністративного правопорушення Артемом Ситником

Справа № 572/2133/19

Це рішення частини випадкових людей продемонструвало їх повну залежність від НАБУ, яке фактичне керує зараз діяльністю Великої палати на моє переконання. Замість об’єктивного розгляду і надання оцінки явно корупційним діям директора НАБУ Артема Ситник, як на мене, суд просто закрив провадження за спливом строків. Про це зазначено і в окремій думці до цієї ганебної постанови:

Таким чином, рішення Великої Палати про закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності не узгоджується ні з правовою природою перегляду судових рішень за виключними обставинами, ні з метою механізму виконання рішень міжнародної судової установи. Встановлені ЄСПЛ порушення свідчать не лише про дефекти правозастосування, а й про наявність істотних обставин, які не були предметом належної судової перевірки та безпосередньо впливають на висновки щодо законності й обґрунтованості постановленого рішення. За таких умов закриття провадження фактично нівелювало саму сутність перегляду справи у зв’язку з рішенням ЄСПЛ, тоді як належним процесуальним способом усунення встановлених порушень було скасування постанови апеляційного суду та призначення нового апеляційного розгляду.

Постанова ВП ВС про визначення остаточного покарання за кількома злочинами вчиненими як до та і після постановлення вироку

Справа № 607/9097/20

Доволі дивне рішення та виснування й трактування норм Закону:

66. Велика Палата наголошує, що положення КК, що регулюють призначення покарання (розділ ХІ Загальної частини КК), не передбачають альтернативних підходів до обчислення остаточного покарання залежно від характеру кримінальних правопорушень (тотожних, однорідних чи різнорідних), вчинених особою як до ухвалення попереднього вироку, так і після нього. Такий критерій у статтях цього розділу відсутній.

67. Отже, при визначенні остаточного покарання важливе значення має час вчинення кримінальних правопорушень – до чи після постановлення попереднього вироку. Положення ч. 4 ст. 70 КК мають застосовуватися незалежно від того, чи є тотожними кримінальні правопорушення, частина з яких була вчинена до постановлення попереднього вироку, а інша – після його постановлення.

68. З огляду на викладене Велика Палата висновує, що якщо після постановлення вироку у справі (далі – вирок 1) буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушеннях, одні з яких вчинено до постановлення вироку 1, а інші – після його постановлення, остаточне покарання призначається із застосуванням правил як ст. 70 КК, так і ст. 71 цього Кодексу в такій послідовності:

1) спочатку призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене до постановлення вироку 1;

2) далі – за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених до постановлення вироку 1; після цього – за правилами ч. 4 ст. 70 КК;

3) потім – призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене після постановлення вироку 1;

4) далі – за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених після постановлення вироку 1;

5) після цього – за правилами ст. 71 КК визначається остаточне покарання за сукупністю вироків, а саме до покарання, визначеного в п.4, повністю або частково приєднується невідбута частина покарання, визначена у п.2.

Якщо стосовно особи було постановлено два вироки (далі – вирок 1 та вирок 2) і буде встановлено, що нею вчинено кримінальні правопорушення до постановлення вироку 1 та після нього, а також після постановлення вироку 2, то покарання призначається з урахуванням дотримання вказаного вище порядку.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КАС за травень 2026 року

✅ підстави для видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовцю;

✅ порядок визначення розміру одноразової грошової допомоги повнолітній дитині загиблого військовослужбовця;

✅ незворотність дії закону в часі при визначенні кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця;

✅ відсутність підстав для звільнення з військової служби у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням за вироком суду;

✅ орган, до повноважень якого віднесено вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

✅ застосування показника середньої заробітної плати при переведенні з пенсії державного службовця на пенсію за віком на загальних підставах;

✅ визначення обсягу спожитої теплової енергії в будівлі, не обладнаній засобом комерційного обліку теплової енергії;

✅ правомірність врахування витрат на придбання інвестиційного активу в разі припинення зобов’язання шляхом поєднання боржника і кредитора у випадку ліквідації іноземної компанії;

✅ звільнення від сплати орендної плати за землю на територіях, де велися бойові дії, у разі відсутності переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

✅ незастосування РРО при внесенні депозитів та виплаті виграшів у букмекерській діяльності в мережі «Інтернет»;

✅ класифікацію кавомашин як торговельних автоматів або обладнання для приготування напоїв.

Упродовж травня 2026 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

Огляд судової практики Верховного Суду про обчислення строку досудового розслідування (актуальна практика)

В огляді висвітлено правові позиції Верховного Суду про загальні засади обчислення строку досудового розслідування.

Зокрема, проаналізовано період, який не включається до строку досудового розслідування, акцентовано на скеруванні обвинувального акта до суду та приділено увагу питанню щодо продовження строку досудового розслідування. Крім того, в огляді відображено висновки касаційного суду про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в ході підготовчого судового засідання.

Звернено увагу й на обчислення строку досудового розслідування в умовах воєнного стану.

Таке видання стане в пригоді фахівцям у сфері кримінального права та процесу, а також тим, хто цікавиться зазначеною проблематикою.

Огляд судової практики ВС-КАС щодо витрат на професійну правничу допомогу в адміністративному судочинстві з 01.2018 по 05.2026 року

Правові висновки суду систематизовано за такими основними напрямами:

1) загальні положення про витрати на професійну правову допомогу в адміністративному судочинстві, зокрема щодо критеріїв оцінювання витрат і меж повноважень суду здійснення такої оцінки, принципу змагальності під час вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, строків та належного способу звернення до суду щодо відшкодування таких витрат;

2) обґрунтованість і співмірність витрат на професійну правничу допомогу, зокрема стосовно обставин, що підлягають перевірці при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, принципу співмірності й умов його застосування при стягненні витрат на правничу допомогу; доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості й погодинного розрахунку;

3) гонорар адвоката та інші складові витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, щодо фіксованого розміру гонорару адвоката як складової витрат, ключового критерію оцінки «гонорару успіху» при визначенні суми відшкодування витрат; захисту від стягнення необгрунтованих витрат на правничу допомогу;

4) розподіл витрат на професійну правничу допомогу в разі закриття провадження у справі через відмову від позову або самостійне усунення порушення суб’єктом владних повноважень;

5) додаткове судове рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зокрема про правову природу, підстави, порядок та процесуальні форми ухвалення такого рішення.

Цей огляд планується періодично оновлювати новими правовими висновками Верховного Суду.

Рішення КОАС про визнання протиправним та скасування розпорядження НЦотУМТ в частині блокування доступу до доменного імені інтернет-сайту у зв’язку з перевищенням повноважень

Справа №320/3918/25

Це наша справа. Нами було захищено від свавілля Уповноваженого з прав людини ВР спільно з НЦотУМТ блокування сайту Володимира Бойко. Суд зазначив:

Як вбачається з наведеного, функції Національного центру з оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами щодо яких останній уповноважений видавати обов’язкові до виконання розпорядження є вичерпними і чітко встановленими, не передбачають жодного розширення.

При цьому, зазначений перелік функцій не передбачає прав Національного центру щодо видачі розпоряджень операторам телекомунікацій про обмеження доступу (блокування доступу) до певних доменних імен за звернення органів державної влади.

Так само не передбачають такі повноваження й положення Порядку №812.

Отже, оскаржуване розпорядження було видано Національним центром з перевищенням меж наданих йому повноважень, оскільки як Законом України «Про електронні комунікації», так і Порядком №812 передбачено здійснення Національним центром оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами, яке, однак, не передбачає право Національного центру на здійснення його в формі прийняття розпоряджень про обмеження доступу (блокування доступу) до певних доменних імен за звернення органів державної влади.

Отже, оскаржуване розпорядження було видано Національним центром з порушенням визначеної законом процедури прийняття такого роду рішень, оскільки обмеження доступу (блокування доступу) до доменного імені позивача було здійснено без погодження Адміністрації Держспецзв’язку, тобто з порушенням порядку, встановленого п. 14 Порядку №812.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про незаконність відмови у відстроченні сплати судового збору і порушенням Верховним судом (без України) права на доступ до суду

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 27 червня по 03 липня 2026 року

Max — Mon, 06 Jul 2026 18:01:03 +0000

Бумеранги від ЄСПЛ випадковим людям почали повертатись з досить великою швидкістю. Непрофесійні судді, що досі не розуміють ні принципів правосуддя, ні його завдання, як і наслідків своєї безвідповідальної поведінки дивуються чому так відбувається. Схоже вони просто нездатні це осягнути в силу своїх фізіологічних здібностей та відсутності практичного й життєвого досвіду. Все це вчергове доводить хибність судової реформи і потребу в очищенні суду касаційної інстанції від судових активіЗтів та випадкових людей.

До огляду увійшло чергове рішення після ЄСПЛ що незаконної відмови у відстроченні сплати судового збору, відновлення виплат додаткової винагороди та оскарженню штрафів ТЦК й багато іншого.

🔷 Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

💥 Постанова Третього ААС про протиправну відмову у виплаті додаткової винагороди та зобов’язанні здійснити виплату в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях

💥 Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 25500 грн та стягненні витрат на правову допомогу

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про незаконність відмови у відстроченні сплати судового збору і порушенням Верховним судом (без України) права на доступ до суду

Справа № 917/1219/24

Ця справа демонструє як непрофесійні судді з одного боку, звільняють від сплати судового збору активістів, що їх набирали на посади на кшталт міліонерів з ВГО Автомайдан, а з іншого боку незаконно відмовляють у відстроченні зі сплати судового збору юридичним особам, які не вели господарської діяльності і не мають прибутків на відміну від грантососів. Вже нові судді відібрані іноземцями у складі Зуєва В.А. – головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С. порушили Конвенцію, що встановив ЄСПЛ.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Постанова Третього ААС про протиправну відмову у виплаті додаткової винагороди та зобов’язанні здійснити виплату в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях

Справа № 160/10898/25

Чергова наша справа що стосується виплат військовослужбовцям на посаді оперативного чергового командного пункту за виконання бойових завдань. Шкода, що військовим приходиться звертатись до суду за захистом своїх прав для отримання передбачених законодавством виплат.

Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 25500 грн та стягненні витрат на правову допомогу

Справа № 758/5891/26

Чергова наша справа і в чергове ТЦК проігнорувало вимогу про необхідність повідомлення про час та місце розгляду адмінматеріалу для винесення відповідної постанови, що прямо протирічить Закону.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді у зв’язку з встановленням надмірної тривалості та відсутності ефективного способу захисту

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 20 по 26 червня 2026 року

Max — Mon, 29 Jun 2026 07:43:32 +0000

Велика палата вчергове вразила своєю непослідовністю і неповагою до рішень ЄСПЛ підірвала довіру до всієї судової влади. Крім того, доволі своєрідне трактування положення про пом’якшення кримінальної відповідальності може призвести до дуже негативних наслідків та зростання рівня корупції черед судді, прокурорів і в першу чергу детективів НАБУ, на моє переконання.

До огляду увійшли чергові постанови після ЄСПЛ, практика ККС ВС, два останніх рішення КСУ та постанова Верховного суду щодо незаконного притягнення до відповідальності за ухилення від мобілізації й багато іншого.

🔷 Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС про застосування ч.1 ст. 69-1 КК України щодо пом’якшення покарання і обставин які повинні бути дотримані

🔸 Завідомо незаконна постанова ВП ВС після ЄСПЛ і не виконання рішення ЄСПЛ в частині незаконного перегляду остаточного рішення суду щодо компенсації при незаконному звільненні

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за травень 2026 року

🔸 Рішення КСУ 4-р(ІІ)/2026 щодо неконституційності безальтернативного тримання під вартою

🔸 Рішення КСУ 5-р(ІІ)/2026 щодо неконституційних меж зворотної дії закону в часі стосовно пенсій

🔸 Постанова ВС-ККС про закриття КП за ст. 336 ККУ (ухилення від мобілізації) у зв’язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення пов’язаного з скасованим ВЛК та звільнення з місця позбавлення волі

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді у зв’язку з встановленням надмірної тривалості та відсутності ефективного способу захисту

Справа № 826/10658/17

Велика палата зазначила:

21. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що порушення «розумних строків» розгляду справи, встановлене ЄСПЛ, не можна усунути шляхом скасування рішення національного суду, оскільки ЄСПЛ зробив висновки лише щодо часу, протягом якого суди вирішували цей спір, а не стосовно висновків по суті спору.

Таким чином, враховуючи встановлене у згаданому вище рішенні ЄСПЛ порушення положень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді відновлення провадження в адміністративній справі шляхом скасування судового рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оскільки можливість його перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень. Повторний же розгляд справи цим судом не відновить порушеного права заявника на розгляд справи протягом розумного строку, а також права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

До того ж ЄСПЛ, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, присудив ТОВ «Рост Агро» достатню і справедливу сатисфакцію у зв’язку з надмірною тривалістю розгляду справи та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

Постанова ВП ВС про застосування ч.1 ст. 69-1 КК України щодо пом’якшення покарання і обставин які повинні бути дотримані

Справа № 214/2983/24

Велика палата зробила висновок:

50. Частина перша статті 69-1 КК України застосовується за обов’язкової наявності таких підстав:

а) наявність не менше як по одній обставині, що пом’якшує покарання, з пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 66 цього Кодексу;

б) відсутність обставин, які обтяжують покарання;

в) визнання обвинуваченим своєї вини.

Але в цій конкретній справі його застосували не вірно. Відсутність практичного та життєвого досвіду та перетворення палати на незрозуміло що, призводить до негативних наслідків і порушення прав людини, на моє переконання.

Завідомо незаконна постанова ВП ВС після ЄСПЛ і не виконання рішення ЄСПЛ в частині незаконного перегляду остаточного рішення суду щодо компенсації при незаконному звільненні

Справа № 205/3280/14-ц

Схоже Україну чекає ще одне рішення ЄСПЛ, як це вже було, після судової реформи іноземців, про скасування і цього явно незаконного рішення. Замість врахування висновків ЄСПЛ щодо незаконності перегляду остаточного рішення, ВП ВС його все одно переглянула. ЄСПЛ зазначив:

55. ЄСПЛ повторив, що право на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції під час його тлумачення у контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності охоплює вимогу про те, що коли суди остаточно вирішили спір між відповідними сторонами, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів. Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи і її нового вирішення. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами, а відповідне рішення може бути скасовано винятково для виправлення помилки, яка має дійсно основоположне значення для судової системи.

56. ЄСПЛ нагадав, що у своїй ухвалі щодо прийнятності у справі «ПП «Вестра» та інші проти України» (Vestra, PP and Others v. Ukraine), заява № 60680/16 та 6 інших заяв, від 02 вересня 2025 року, він уже оцінив зазначений порядок перегляду у Верховному Суді України, постановивши, що він не був ефективним національним засобом юридичного захисту, оскільки сам характер підстав, на яких він міг бути застосований, породжував невизначеність: вони повністю залежали від фактора, що перебував поза контролем сторін, а саме від майбутніх гіпотетичних подій у практиці, які могли виникнути в будь-який момент протягом одного року з дати ухвалення оскаржуваного рішення касаційного суду.

Але все це випадкові люди не врахували.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-ККС за травень 2026 року

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– у разі встановлення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, строк давності якого на час ухвалення вироку сплив, суд вироком призначає засудженій особі покарання згідно із загальними засадами, передбаченими ст. 65 КК України, і одночасно звільняє її від цього покарання. Якщо строки давності спливли на стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд, у разі залишення в силі вироку в частині засудження, має змінити вирок і звільнити засуджену особу від покарання, визначеного судом першої інстанції;

– встановлення придатності військовозобов’язаного до військової служби шляхом належно проведеної ВЛК є обов’язковою передумовою подальших дій ТЦК та СП, пов’язаних із врученням повістки та організацією відправлення особи до військової частини. Вказане має істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Якщо обсяг медичного огляду особи неправомірно звужений, а оформлення результатів ВЛК про придатність до військової служби здійснено з порушенням встановленої процедури, це свідчить про відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 ККУкраїни;

– користувач забороненої на території України соціальної мережі «Однокласники», який за місцем свого проживання в Україні в особистому профілі поширює матеріали проросійського характеру, стає частиною російської інформаційної пропаганди, спрямованої проти України, а тому його дії підлягають кваліфікації за ст. 436-2 КК України як такі, що вчинені на території України. Місцем вчинення цього кримінального правопорушення є не інформаційний простір, а територія, де воно було вчинене. Відсутність законодавчого визначення терміна «глорифікація» у КК України не впливає на можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 436-2 КК України.

У сфері кримінального процесуального права зазначено, що:

– автоматичний запис телефонних розмов, здійснений програмою, яку особа встановила на свій мобільний телефон, і наданий правоохоронним органам, не містить ознак зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж в розумінні НСРД та є допустимим доказом;

– проведення експертизи в установі, що належить до системи СБУ, слідчі якої проводили досудове розслідування у кримінальному провадженні, не може вказувати на упередженість експерта за відсутності інших конкретних даних про таке;

– ухвали, постановлені судом без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем в журнал судового засідання. КПК України не містить вимог щодо внесення у вирок суду клопотань учасників процесу, що були вирішені усно, без виходу в нарадчу кімнату.

Рішення КСУ 4-р(ІІ)/2026 щодо неконституційності безальтернативного тримання під вартою

Суд підкреслив, що стосовно кожного військовослужбовця, якого підозрюють чи обвинувачують у вчиненні окремих військових кримінальних правопорушень, і у зв’язку з цим обирають запобіжний захід, мають бути індивідуально оцінені обставини й ризики, передбачені КПК.

Суд зауважив, що оспорюваним приписом КПК виокремлено групу військовослужбовців, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні окремих військових кримінальних правопорушень, стосовно яких законодавець установив безальтернативне застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Однак Суд констатував відсутність об’єктивного й розумного підґрунтя щодо проведеної законодавцем різниці у статусі для виокремлення відповідної групи військовослужбовців щодо застосування до них виключно найсуворішого запобіжного заходу.

Таке неправомірне унормування порядку обрання запобіжного заходу для військовослужбовців має наслідком посягання на їхню людську гідність, що, на думку Суду, не узгоджується з вимогами частин першої, другої статті 24 в її системному зв’язку з частиною першою статті 21, частиною першою статті 28 Конституції України. Дотримання конституційних гарантій людської гідності особливо важливо в ситуації, коли йдеться про військовослужбовців, які виконують високу конституційну роль в умовах воєнного стану, – наголосив Суд.

Ураховуючи викладене, Суд визнав неконституційною частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, відтермінувавши втрату чинності цього припису на три місяці.

Рішення КСУ 5-р(ІІ)/2026 щодо неконституційних меж зворотної дії закону в часі стосовно пенсій

Ретроактивне застосування оспорюваного припису Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 із 1 жовтня 2017 року, незважаючи на те, що Закон № 2148 ухвалено 3 жовтня 2017 року й опубліковано 10 жовтня 2017 року, є істотним та безсумнівним порушенням конституційних принципів добропорядного врядування та правовладдя і низки конституційних гарантій реалізації прав, визначених у частині першій статті 57, частині першій статті 58 та частині п’ятій статті 94 Основного Закону України.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що окремий припис абзацу першого пункту 131 розділу XV „Прикінцеві положення“ Закону № 1058 у редакції Закону № 2148, а саме „з 1 жовтня 2017 року“, суперечить частині другій статті 3, частині першій статті 8, частині першій статті 46, статті 57, частині першій статті 58, частині п’ятій статті 94 Конституції України, тому оспорюваний припис Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 не може бути застосований для регулювання суспільних відносин раніше дня, наступного за днем опублікування Закону № 2148.

Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що окремий припис абзацу першого пункту 131 розділу XV „Прикінцеві положення“ Закону № 1058 у редакції Закону № 2148, а саме „з 1 жовтня 2017 року“ є неконституційним.

Постанова ВС-ККС про закриття КП за ст. 336 ККУ (ухилення від мобілізації) у зв’язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення пов’язаного з скасованим ВЛК та звільнення з місця позбавлення волі

Справа № 537/2092/24

Чергове рішення ВС-ККС про скасування незаконного вироку у справі про ухилення від мобілізації на підставі порушення порядку самої мобілізації та незаконного висновку ВЛК. Суд зазначив:

З урахуванням цих вимог закону суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, може бути лише громадянин України віком від 18 до 60 років визнаний придатним до військової служби за станом здоров’я, який не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону.

Відсутність будь-якої з цих ознак виключає наявність суб’єктивної сторони складу цього злочину через відсутність його суб’єкта.

При ухваленні рішення суд адміністративної юрисдикції встановив, що під час медичного обстеження ОСОБА 7 військово-лікарською комісією при ТЦК та СП були порушені вимоги «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

Таким чином, з огляду на зміст статей 3 та 19 Конституції України гарантоване законом право ОСОБА 7 на проведення медичного обстеження у встановлений спосіб під час проходження військово-лікарської комісії в державному органі виконавчої влади було порушено.

З урахуванням зазначеного рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року має преюдиціальне значення у справі.

При цьому, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що скасувавши постанову ВЛК адміністративний суд фактично визнав недійсним її висновок про придатність ОСОБА 7 до військової служби, що вказує на відсутність у цьому провадженні суб’єктивної сторони складу злочину, а саме можливість сприйняття ОСОБА 7 як суб’єкта злочину.

Допущені судом апеляційної інстанції порушення є істотними у розумінні положень ст. 412 КПК, які перешкодили цьому суду ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення в частині правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Оскільки рішенням адміністративного суду скасовано постанову військово-лікарської комісії № 6/4463 від 11 березня 2024 року з висновком про придатність ОСОБА 7 до військової служби, його не можна вважати особою, що підлягає мобілізації відповідно до положень ст. 22 Закону, а тому він не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 336 КК.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС про скасування рішення ВРП у справі про звільнення судді ОАСК з використанням незаконного і не дослідженого судом НСРД у зв’язку з пропуском строків

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 13 по 19 червня 2026 року

Max — Mon, 22 Jun 2026 07:55:12 +0000

Схоже, перед відпусткою, українців вирішили порадувати великою кількістю відписаних рішень, більшу частину яких складають перегляд рівень після ЄСПЛ, як наслідок безпрецендентної судової реформи, яка призвела до тотального порушення прав людини. Крім того, є постанови і щодо незаконності використання НСРД та констатації узурпації влади та порушення головою ВРП Закону.

Також до огляду включена практика КГС ВС і КЦС ВС, практика у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності у контексті практики Суду справедливості Європейського Союзу, рішення з оскарження штрафів за перевищення швидкості й оскарження штрафів ТЦК та багато іншого.

🔷 Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

💥 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо скасування рішення про незаконне звільнення судді

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність нового перегляду рішення про демонтаж об’єкта нерухомості, який КМДА всупереч даним реєстру нерухомості, самостійно кваліфікувала як тимчасову споруду

🔸 Постанова ВП ВС про узурпацію влади у ВРП та грубе порушення Закону головою ВРП Усиком Григорієм Івановичем у зв’язку з неналежним розглядом заяви суддів про допущення членами ВРП дисциплінарного проступку

🔸 Постанова ВП ВС про належного відповідача у справі про стягнення шкоди на користь цивільного позивача з держави за шкоду нанесену службовою особою, яка вчинила кримінальний злочин

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність поновлення строків на апеляційне оскарження у разі відсутності своєчасно виготовленого рішення суду, яке оскаржується

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність касаційного перегляду у зв’язку з неналежним повідомленням та позбавленням права участі у судовому засіданні засудженої особи

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду рішення щодо виплати заробітної плати на підприємстві, шо знаходилось на окупованій території у 2014 році

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності оцінки судом пропорційності втручання у права власності, добросовісності та строкам позовної давності при поверненні земельної ділянки державі

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності у контексті практики Суду справедливості Європейського Союзу

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за травень 2026 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за травень 2026 року

💥 Рішення Солом’янського районного суду міста Києва щодо скасування постанови про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 122 КпАП (перевищення швидкості)

💥 Рішення Подільського районного суду міста Києва про скасування постанови про адмівідповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та штрафу у 25 500 грн

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про скасування рішення ВРП у справі про звільнення судді ОАСК з використанням незаконного і не дослідженого судом НСРД у зв’язку з пропуском строків

Справа № 990SCGC/28/25

Велика палата зазначила:

179. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими доводи Ради, що неповідомлення суддею ВРП та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя є правопорушенням, яке носить триваючий характер, оскільки пов’язане з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених законом. Розглядуване дисциплінарне правопорушення є закінченим після спливу встановленого Законом № 1402-VIII строку на подання відповідного повідомлення.

180. У справі, що розглядається, скарга НАБУ, з доводами якої погодився дисциплінарний орган, ґрунтувалася на тому, що 12 квітня 2019 року між суддею ОСОБА1 та головою Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА11 відбулася розмова, в ході якої останній здійснив вплив на суддю ОСОБА1 та надав їй вказівки щодо розгляду справ № 640/8292/19 і № 640/6011/19 (згідно з інформацією, що містилася в протоколі огляду від 07-08 березня 2021 року). Саме указані відомості дисциплінарний орган розглядав як такі, що об’єктивно свідчать про здійснення на суддю впливу іншою особою під час здійснення нею правосуддя. За таких обставин саме з 13 квітня 2019 року протягом п’яти днів (до 17 квітня 2019 року) у судді ОСОБА1 виник би обов’язок повідомити ВРП та Генерального прокурора про означені обставини впливу на неї, а тому вчиненим дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, вважається з 18 квітня 2019 року. Відповідно, саме із цієї дати (дати вчинення дисциплінарного проступку) слід обраховувати трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. З урахуванням днів перебування судді ОСОБА1 у відпустці та тимчасової непрацездатності (360 днів; не є спірним між сторонами) строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності сплинув 12 квітня 2023 року. Водночас дисциплінарна скарга НАБУ в цій частині була подана 08 вересня 2023 року, тобто поза межами трирічного строку, встановленого частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII.

181. Довід ВРП про те, що саме з ухваленням судових рішень у справах № 640/8292/19 та № 640/6011/19 слід вважати, що суддя ОСОБА1 піддалася впливу голови Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА11 , є незмістовним. Факт ухвалення судових рішень у справах не є елементом об’єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. У спірному випадку проявом впливу на суддю ОСОБА1 (за позицією дисциплінарного органу) є саме розмова між нею та головою суду, що відбулася 12 квітня 2019 року та зафіксована у відповідних матеріалах НСРД, в ході якої на адресу скаржника були висловлені вказівки щодо розгляду зазначених вище справ. Відповідно, безпосередньо втручання у здійснення правосуддя відбулося саме в указану дату. Із спливом п’ятиденного строку на подання повідомлення до відповідних органів подальші дії судді щодо формалізації такого впливу не мають значення для висновку про наявність / відсутність у її діях складу дисциплінарного проступку.

182. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII поза межами трирічного строку, визначеного частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII. ВРП означеної помилки, попри доводи скаржника, не виправила. За таких обставин спірне рішення Ради є таким, що не відповідає приписам частини другої статті 2 КАС України, зокрема ухвалене не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо скасування рішення про незаконне звільнення судді

Справа № П/9991/1182/12

Це наша справа щодо відновлення порушеного права судді, якого було звільнено свавільно і суд не надав захист про ЄСПЛ зазначив у своєму рішенні. Суд зазначив:

56. Однак постанова Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2013 року не демонструє того, що суд перевірив рішення суб’єкта владних повноважень у цій справі, а саме ВРЮ, на відповідність наведеним вище вимогам статті 2 КАС України (зокрема, пунктів 1, 3, 4 частини третьої). Так, за змістом означеного вище рішення судом не наведено будь-яких змістових аргументів у частині того, в чому саме проявилось порушення позивачем присяги судді і яким чином таке порушення кореспондує із приписами чинного на той час законодавства. Водночас ОСОБА1 протягом судового розгляду справи стверджував, що допущене ним порушення в частині кваліфікації дій підсудних у справі № 1-668/11 не підпадає під ознаки саме «порушення присяги судді».

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність нового перегляду рішення про демонтаж об’єкта нерухомості, який КМДА всупереч даним реєстру нерухомості, самостійно кваліфікувала як тимчасову споруду

Справа № 826/25177/15

В цій справі ЄСПЛ вказав на абсурдність позиції новопризначених випадкових людей щодо нехтування записами в державних реєстрах нерухомості, яким так пишаються випадкові люди і необхідність офіційного доведення неправомірності такої реєстрації, її скасування і лише тоді вирішення питання щодо такої нерухомості з врахуванням ступеня втручання у право власності.

Постанова ВП ВС про узурпацію влади у ВРП та грубе порушення Закону головою ВРП Усиком Григорієм Івановичем у зв’язку з неналежним розглядом заяви суддів про допущення членами ВРП дисциплінарного проступку

Справа № 990/392/24

Фактично це рішення ставить хрест на легітимності Вищої ради правосуддя і необхідність негайного відсторонення від посади голови ВРП Усика Григорія Івановича у зв’язку з порушенням вимог Закону та фактичною узурпацією влади. Суд зазначив:

79. Ураховуючи зміст повідомлення суддів, Велика Палата Верховного Суду вважає, що його розгляд слід було здійснити з урахуванням приписів статей 20, 24 Закону № 1798-VIII.

80. Це обґрунтовується тим, що повідомлення суддів стосувалося процедури, у якій саме ВРП є органом, уповноваженим на розгляд питання про наявність підстав для внесення подання про звільнення члена ВРП до органу, що його обрав (призначив), у тому числі на підставі пункту 3 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII, та питання про зупинення повноважень такого члена ВРП. Крім того, порядок, встановлений у статті 51 Закону № 1798-VIII, не передбачає, що під час перегляду рішень дисциплінарних палат за результатами розгляду дисциплінарних справ щодо суддів ВРП наділена повноваженнями оцінювати саме поведінку членів ВРП, які здійснювали процедуру дисциплінарного провадження у складі Дисциплінарної палати, в контексті вчинення ними в цій процедурі дій, які передбачені в пункті 3 частини першої статті 24 цього Закону.

81. З цих підстав Велика Палата Верховного Суду вимушена констатувати, що надані ВРП докази, а також зміст скерованої позивачам відповіді не дають підстав для висновку, що Рада дійсно вчинила необхідні дії для оцінки та перевірки обставин, викладених у повідомленні суддів, відповідно до вимог статей 20, 24 Закону № 1798-VIII.

82. Невчинення таких дій свідчить про наявність з боку ВРП бездіяльності, яку, за обставин цієї справи, слід вважати протиправною. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Постанова ВП ВС про належного відповідача у справі про стягнення шкоди на користь цивільного позивача з держави за шкоду нанесену службовою особою, яка вчинила кримінальний злочин

Справа № 754/1519/22

Велика палата зробила наступний висновок:

148. Держава, будучи суб’єктом відповідальності в деліктному зобов’язанні, передбаченому статтею 1174 ЦК України, що виникло внаслідок вчинення посадовою або службовою особою органу державної влади кримінального правопорушення при здійсненні нею своїх повноважень, у разі пред’явлення потерпілим цивільного позову у кримінальному провадженні набуває процесуального статусу цивільного відповідача на підставі приписів частини третьої статті 127, частини п’ятої статті 128 КПК України та частини другої статті 48 ЦПК України.

149. У такому випадку держава як цивільний відповідач у кримінальному провадженні за приписами частини п’ятої статті 128 КПК України та частини другої статті 48, частини четвертої статті 58 ЦПК України здійснює передбачені кримінальним процесуальним законом права й обов’язки через відповідний орган державної влади у межах його компетенції.

150. Одночасне покладення спільної (солідарної або часткової) відповідальності і на посадову або службову особу, яка при здійсненні своїх повноважень безпосередньо вчинила кримінальне правопорушення та завдала потерпілому шкоди, і на державу як цивільного відповідача, яка бере участь у кримінальному провадженні через відповідний орган державної влади, діями посадової або службової особи якого завдано шкоду, суперечить приписам статей 1174 та 1190 ЦК України.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність поновлення строків на апеляційне оскарження у разі відсутності своєчасно виготовленого рішення суду, яке оскаржується

Справа № 342/426/18

Черговий ляпас судовим реформаторам та всілякому зброду активістів-аферистів, які формували Верховний суд (без України). Починають вже приходити рішення ЄСПЛ щодо порушення прав людини вже новими суддями відразу після їх обрання. Суд зазначив:

38. Як установлено у Рішенні та підтверджується матеріалами справи, ухвалою від 30 листопада 2018 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника від 17 вересня 2018 року на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2018 року, яким його було визнано винним у порушенні митних правил, як поданою після закінчення встановленого строку, а також визнав необґрунтованим його клопотання про поновлення встановленого десятиденного строку на оскарження, яке ґрунтувалося на тому, що він отримав повний текст оскаржуваного рішення 12 вересня 2018 року (що було підтверджено заявою заявника від 06 вересня 2018 року та відповідним повідомленням про вручення від 12 вересня 2018 року). Апеляційний суд постановив, що це не становило належну підставу для поновлення строку на оскарження до 17 вересня 2018 року, про яке клопотав заявник, зазначивши, що заявник був присутній у засіданні 04 вересня 2018 року, на якому було проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення. 19 березня 2019 року Верховний Суд ухвалу суду апеляційної інстанції залишив без змін.

39. Європейський суд вирішив, що ці обставини свідчать про обмеження, які підірвали саму суть права заявників на доступ до суду.

40. Наведена обставина в розумінні підпункту «b» підпункту «іі» пункту ІІ Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам № R(2000)2 від 19 січня 2000 року «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» є передумовою для поновлення провадження у справі як найбільш ефективного, якщо й не єдиного засобу для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність касаційного перегляду у зв’язку з неналежним повідомленням та позбавленням права участі у судовому засіданні засудженої особи

Справа № 0610/1-81/2011

Велика палата зазначила:

42. Вищий спеціалізований суд України 11 березня 2013 року направляв на адресу УВП № 8 повідомлення про розгляд 04 квітня 2013 року касаційної скарги ОСОБА_21 , однак остання отримала вказане повідомлення лише 17 квітня 2013 року, оскільки на той час вже перебувала у іншій виправній колонії.

43. У свою чергу, Вищий спеціалізований суд України не переконався, що ОСОБА_21 була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, та розглянув її касаційну скаргу лише за участі прокурора.

44. Таким чином, Велика Палата висновує, що неналежне повідомлення ОСОБА_21 про дату, час та місце касаційного розгляду кримінальної справи позбавило її права брати особисту участь у суді касаційної інстанції, наводити свої аргументи і спростувати твердження прокурора під час судового засідання.

45. З урахуванням наведеного Велика Палата вважає, що ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 04 квітня 2013 року щодо ОСОБА_21 підлягає скасуванню, оскільки ухвалена з порушенням принципу рівності сторін (п. 1 ст. 6 Конвенції), заявниця не була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання і, як наслідок, позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду рішення щодо виплати заробітної плати на підприємстві, шо знаходилось на окупованій території у 2014 році

Справа № 820/1945/15

ЄСПЛ зазначив про неналежну аргументацію рішень українських судів та фактичну їх свавільність. Велика палата врешті зазначила:

19. Оцінюючи стверджуване порушення статті 6 Конвенції, ЄСПЛ у пункті 17 Рішення зауважив, що застосовні положення Тимчасового порядку розрізняють два періоди, а саме: (і) період, коли орган державної влади перебував на непідконтрольній Уряду території до того, як його було переміщено на підконтрольну Уряду територію; та (іі) період після такого переміщення. Тимчасовий порядок передбачав, що заробітна плата за перший період мала сплачуватися у повному обсязі (без будь-яких умов), а заробітна плата за останній період підлягала сплаті за умови, що установа фактично працювала, а працівники виконували свої функціональні обов’язки.

20. У пункті 18 Рішення ЄСПЛ зазначив, що хоча національні суди цитували пункти 3 і 4 Тимчасового порядку, маючи цим на увазі, що вони були застосовні до ситуації заявниці, суди не змогли пояснити, чому вони застосували пункт 4 стосовно періоду після переміщення органу державної влади до позову заявниці, якщо позов фактично стосувався лише періоду до переміщення, тобто пункту 3 Тимчасового порядку, який регулював цей останній період.

21. До того ж суди не вказали, чому вони розглянули загальні положення КЗпП у контексті необов’язкових листів Міністерства соціальної політики України, обидва з яких стосувалися всіх працівників, у тому числі приватного сектору, а не у контексті обов’язкової постанови Уряду та пункту 3 Тимчасового порядку, які конкретно стосувалися ситуації державних службовців, таких як заявниця. Тому Суд вважає, що національні суди не виконали свого обов’язку наводити обґрунтування для своїх рішень. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції (пункти 19-21 Рішення).

22. Щодо стверджуваного порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції Європейський суд у пункті 24 Рішення зазначив, що, беручи до уваги свій висновок за пунктом 1 статті 6 Конвенції, він розглянув основні юридичні питання, порушені в цій заяві, і тому немає потреби у винесенні окремого рішення у зв’язку зі скаргою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справах «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Campeanu v. Romania) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ, 2014, і «Бочан проти України (№ 2)»[ВП] (Bochan v. Ukraine (no. 2)) [GC], заява № 22251/08, пункт 68, ЄСПЛ, 2015).

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності оцінки судом пропорційності втручання у права власності, добросовісності та строкам позовної давності при поверненні земельної ділянки державі

Справа № 360/773/14-ц (№ 360/773/13-ц)

Чернове рішення щодо непропорційного втручання у право власності на земельні ділянки з боку держави в особі прокуратури. При цьому:

3. ЄСПЛ в результаті розгляду звернення заявниці встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

4. Основним висновком ЄСПЛ є те, що втручання у майнові права заявниці, крім того, що викликало сумніви стосовно його законності, поклало на неї непропорційний тягар.

5. ЄСПЛ як спосіб restitutio in integrum запропонував уряду України забезпечити належними засобами та протягом розумного терміну повне повернення заявниці права власності на витребувану земельну ділянку або надати відшкодування у грошовій формі чи право власності на рівнозначне майно.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КГС у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності у контексті практики Суду справедливості Європейського Союзу

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду підготував актуальний огляд судової практики у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності у контексті практики Суду справедливості Європейського Союзу. Видання охоплює ключові рішення, внесені до ЄДРСР за 2023–2025 роки, та відображає сучасний етап гармонізації національного судочинства з правом ЄС.

Цей матеріал став важливим кроком у забезпеченні єдності судової практики, в ньому запропоновано правничій спільноті не просто систематизацію рішень, а фундаментальний інтерпретаційний орієнтир.

Унікальність огляду полягає в застосуванні формату case-based: європейський правовий стандарт не викладається абстрактно, а безпосередньо корелюється з конкретними категоріями українських господарських спорів та відповідними постановами Верховного Суду. Це дозволяє глибше зрозуміти, як практика Суду справедливості ЄС допомагає в тлумаченні гармонізованих норм щодо функцій прав інтелектуальної власності та меж їх судового захисту.

Видання серед інших аналітичних матеріалів вирізняють такі особливості:

✔️двомовність: огляд підготовлено двома мовами (українською та англійською), що не лише відкриває українську судову експертизу для міжнародної спільноти, а й сприяє наповненню глобальної бази даних WIPO Lex-Judgments;

✔️глибока спеціалізація: матеріал фокусується на найбільш складних аспектах, таких як статус добре відомих марок, дострокове припинення дії свідоцтв через невикористання, реєстрація кольору як торговельної марки, визнання знаків загальновживаними;

✔️інноваційність у патентах: окрему увагу приділено механізму додаткової охорони для фармацевтичних винаходів, що має стратегічне значення для виконання Україною євроінтеграційних зобов’язань.

Огляд є прикладною працею, розрахованою на суддів, адвокатів, патентних повірених і науковців. Він слугує дієвим методичним інструментом для побудови правової аргументації та оцінки ведення спорів у суді у світлі стандартів Європейського Союзу.

Огляд судової практики ВС-КГС за травень 2026 року

В огляді висвітлено ключові правові позиції в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✓ У постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки стосовно:

▪ правочинів, вчинених всупереч санкціям і з метою обходу блокування активів;

▪ умов визнання податкового боргу безнадійним та його списання у процедурі реструктуризації боргів фізичної особи у справі про неплатоспроможність;

▪ підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури за відсутності схваленого плану санації.

✓ У постановах у справах, пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, містяться висновки щодо:

▪ поширення на упаковці косметичного засобу відомостей про лікувальні властивості без належного підтвердження як прояву недобросовісної конкуренції;

▪ меж перевірки АМК заяви про недобросовісну конкуренцію на стадії відкриття справи.

✓ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки про:

▪ належний спосіб захисту кредитора при позаконкурсному оспорюванні фраудаторного правочину боржника щодо частки у статутному капіталі ТОВ;

▪ визнання недійсним рішення загальних зборів про реорганізацію юридичної особи після державної реєстрації правонаступника як неналежного способу захисту;

▪ необхідність оформлення акта приймання-передачі для переходу корпоративних прав на частку у фермерському господарстві;

▪ позачергову оплату витрат на обслуговування рахунку в цінних паперах як витрат на збереження активів банку.

✓ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки стосовно:

▪ підтвердження розташування земельної ділянки в межах населеного пункту для цілей визначення комунальної власності;

▪ зменшення суми безпідставно збережених коштів на розмір сплаченого земельного податку при стягненні плати за фактичне користування земельною ділянкою, коли власник земельної ділянки не був визначений законом як належний розпорядник земель;

▪ звільнення самостійно зайнятої несформованої земельної ділянки комунальної власності від самочинно збудованого капітального об’єкта (павільйону).

Огляд судової практики ВС-КЦС за травень 2026 року

Рішення Солом’янського районного суду міста Києва щодо скасування постанови про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 122 КпАП (перевищення швидкості)

Справа №760/6804/26

Це наша справа. Підстава скасування – неналежне оформлення протоколу та відсутність інформації про технічний засіб, яким здійснювалась фіксація порушення. Суд зазначив:

У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеофіксацію, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 524/1113/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.

Встановлено, що суду не надано будь-яких належних доказів правомірності рішення про притягненню позивача до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Рішення Подільського районного суду міста Києва про скасування постанови про адмівідповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та штрафу у 25 500 грн

Справа № 758/18324/25

Це чергова наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Суд зазначив:

Обов’язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов’язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві позивач звертав увагу суду, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього відбувся без його належного повідомлення про такий розгляд 15.12.2024.

Суд встановив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся не у належний спосіб та порядку повідомлення, встановленого процесуальним законодавством про розгляд адміністративної справи, а саме позивача не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів частини першої статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

В цьому випадку позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про роз’яснення позивачу його прав, визначених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України під час розгляду відповідачем безпосередньо справи про адміністративне правопорушення.

Процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС про спосіб захисту у разі визнання договору оренди землі неукладеним та неможливість вважати укладеним навіть при отриманні орендної плати

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 06 по 12 червня 2026 року

Max — Mon, 15 Jun 2026 08:06:57 +0000

Трохи вагітність у судових рішеннях завжди призводить до зламу будь-якої логіки та постійної зміни судової практики, як вчергове продемонстрували випадкові люди у спорах щодо договорів оренди та їх виконання за неукладеними договорами. Добре, що хоч не згадали про односторонню реституцію.

До огляду увійшла і справа після ЄСПЛ щодо незаконного звільнення судді, практика ККС ВС щодо корупційних злочинів, практика ЄСПЛ, рішенні щодо незаконного поновлення на військовому обліку, виправдувальний вирок у справі про ухилення від мобілізації, скасування штрафу АМКУ й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

💥 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду справи про незаконне звільнення судді

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Бюлетень «Верховенство права. Права людини» 1/2026

🔸 Тематичний огляд судової практики ВС-ККС у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень за 2025 рік

💥 Рішення КОАС про зобов’язання ТЦК внести до ЄДРПВР дані про виключення з військового обліку у зв’язку з непридатністю до військової служби про що зазначено у тимчасовому посвідченні в/з та стягнути витрати на правову допомогу

🔸 Виправдувальний вирок ВС-ККС за ухилення від мобілізації ст. 336 ККУ шляхом закриття КП у зв’язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення

💥 Рішення Господарського суду міста Києва про скасування рішення адмінколегії ПМОТВ АМКУ щодо застосування штрафу у зв’язку з несвоєчасним наданням відповіді

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про спосіб захисту у разі визнання договору оренди землі неукладеним та неможливість вважати укладеним навіть при отриманні орендної плати

Справа № 456/252/22

Велика палата зробила важливі висновки, які ставлять крапку у питанні користування землею за непідписаними власниками договорами оренди землі не дивлячись навіть на отримання ними орендної плати. Суд зазначив:

76. Відповідно до сталої судової практики у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення(постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17).

80. Конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі (пункт 7.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

81. Отже, враховуючи обов’язкову письмову форму для договору оренди землі, конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, суд вважає, що саме по собі отримання позивачкою разової орендної плати за 2019 рік не можна трактувати як вчинення конклюдентних дій, та не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

116. Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов’язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред’явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи.

З огляду на позовні вимоги, характер порушених прав позивачки та фактичні обставини цієї справи, доводи відповідача про те, що єдиним ефективним способом захисту прав позивачки є визнання відсутнім права оренди, безпідставні.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду справи про незаконне звільнення судді

Справа № П/800/376/13

Це наша справа. Суд з посиланням на ЄСПЛ зазначив, що є підстави для скасування необгрунтованого рішення ВАСУ те нового перегляду справи.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Бюлетень «Верховенство права. Права людини» 1/2026

В Бюлетені «Верховенство права. Права людини» 1/2026 ви знайдете інформацію:

стисло про рішення та ухвали ЄСПЛ у справах проти України з 01.012026 по 31.03.2026
стисло про актуальні рішення та ухвали ЄСПЛ у справах проти інших держав з 01.012026 по 31.03.2026
переклад ухвали у справі «Андрій Євгенович СКРИБКА проти України» про те, що пенсії як й інші соціальні виплати можуть бути скорочені в зв’язку з фінансовою кризою держави.

Крім того, у цьому випуску знайдеться й посилання на виступ про Процедурний підхід в здійсненні нагляду ЄСПЛ пані Оддні Мьйоль Арнардоттір, суддя ЄСПЛ (Ісландія), на ХІІІ Щорічний Міжнародний Форум з практики Європейського суду з прав людини (2026) «Європейська конвенція з прав людини у правовій системі та юридичній освіті в Україні: науковий та прикладний вимір».

Тематичний огляд судової практики ВС-ККС у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень за 2025 рік

Огляд містить ключові правові позиції ККС ВС, а також об’єднаної палати ККС ВС у сфері корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень. Серед них, зокрема, – такі висновки:

– період ознайомлення сторони обвинувачення з матеріалами, відкритими стороною захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не впливає на перебіг строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 КПК України, і не зупиняє його;

– обов’язковою складовою злочину, передбаченого ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), є наявність в обвинуваченої особи спеціальних повноважень щодо розпорядження відповідним майном. У разі обвинувачення за цією нормою закону необхідно доводити, що обвинувачений мав такі повноваження або владні повноваження, які давали можливість впливати на осіб, яким майно ввірене чи у віданні яких воно перебуває.

Рішення КОАС про зобов’язання ТЦК внести до ЄДРПВР дані про виключення з військового обліку у зв’язку з непридатністю до військової служби про що зазначено у тимчасовому посвідченні в/з та стягнути витрати на правову допомогу

Справа №320/44343/25

Це наша справа. Чергова справа щодо незаконного поновлення на військовому обліку особи, яка була за станом здоров’я виключена ще у 2022 році. Суд зобов’язав внести дані про виключення не дивлячись на те, що матеріали ВЛК були вилучені ДБР у Голосіївському ТЦК та СП в рамках кримінального провадження.

Виправдувальний вирок ВС-ККС за ухилення від мобілізації ст. 336 ККУ шляхом закриття КП у зв’язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення

Справа № 446/407/24

Рішення Верховного суду, яке чітко і не двозначно вказує, що проходження ВЛК не є формальністю і підробка висновку чи підпис замість профільних лікарів головою ВЛК чи медсестрою є грубим порушенням і без окремого адміністративного оскарження суди повинні це враховувати, як порушення та підставу у визнанні відсутнім належного ВЛК для мобілізації.

Рішення Господарського суду міста Києва про скасування рішення адмінколегії ПМОТВ АМКУ щодо застосування штрафу у зв’язку з несвоєчасним наданням відповіді

Справа № 910/15278/25

Це наша справа. Суд врахував, що Укрпошта на день раніше повернули лист АМКУ і тому з вимогами ознайомитись було не можливо. З огляду на це судом було скасовано штраф.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку