Схоже, перед відпусткою, українців вирішили порадувати великою кількістю відписаних рішень, більшу частину яких складають перегляд рівень після ЄСПЛ, як наслідок безпрецендентної судової реформи, яка призвела до тотального порушення прав людини. Крім того, є постанови і щодо незаконності використання НСРД та констатації узурпації влади та порушення головою ВРП Закону.
Також до огляду включена практика КГС ВС і КЦС ВС, практика у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності у контексті практики Суду справедливості Європейського Союзу, рішення з оскарження штрафів за перевищення швидкості й оскарження штрафів ТЦК та багато іншого.
🔷 Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
💥 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо скасування рішення про незаконне звільнення судді
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за травень 2026 року
🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за травень 2026 року
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 990SCGC/28/25
Велика палата зазначила:
179. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими доводи Ради, що неповідомлення суддею ВРП та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя є правопорушенням, яке носить триваючий характер, оскільки пов’язане з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених законом. Розглядуване дисциплінарне правопорушення є закінченим після спливу встановленого Законом № 1402-VIII строку на подання відповідного повідомлення.
180. У справі, що розглядається, скарга НАБУ, з доводами якої погодився дисциплінарний орган, ґрунтувалася на тому, що 12 квітня 2019 року між суддею ОСОБА1 та головою Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА11 відбулася розмова, в ході якої останній здійснив вплив на суддю ОСОБА1 та надав їй вказівки щодо розгляду справ № 640/8292/19 і № 640/6011/19 (згідно з інформацією, що містилася в протоколі огляду від 07-08 березня 2021 року). Саме указані відомості дисциплінарний орган розглядав як такі, що об’єктивно свідчать про здійснення на суддю впливу іншою особою під час здійснення нею правосуддя. За таких обставин саме з 13 квітня 2019 року протягом п’яти днів (до 17 квітня 2019 року) у судді ОСОБА1 виник би обов’язок повідомити ВРП та Генерального прокурора про означені обставини впливу на неї, а тому вчиненим дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, вважається з 18 квітня 2019 року. Відповідно, саме із цієї дати (дати вчинення дисциплінарного проступку) слід обраховувати трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. З урахуванням днів перебування судді ОСОБА1 у відпустці та тимчасової непрацездатності (360 днів; не є спірним між сторонами) строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності сплинув 12 квітня 2023 року. Водночас дисциплінарна скарга НАБУ в цій частині була подана 08 вересня 2023 року, тобто поза межами трирічного строку, встановленого частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII.
181. Довід ВРП про те, що саме з ухваленням судових рішень у справах № 640/8292/19 та № 640/6011/19 слід вважати, що суддя ОСОБА1 піддалася впливу голови Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА11 , є незмістовним. Факт ухвалення судових рішень у справах не є елементом об’єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. У спірному випадку проявом впливу на суддю ОСОБА1 (за позицією дисциплінарного органу) є саме розмова між нею та головою суду, що відбулася 12 квітня 2019 року та зафіксована у відповідних матеріалах НСРД, в ході якої на адресу скаржника були висловлені вказівки щодо розгляду зазначених вище справ. Відповідно, безпосередньо втручання у здійснення правосуддя відбулося саме в указану дату. Із спливом п’ятиденного строку на подання повідомлення до відповідних органів подальші дії судді щодо формалізації такого впливу не мають значення для висновку про наявність / відсутність у її діях складу дисциплінарного проступку.
182. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII поза межами трирічного строку, визначеного частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII. ВРП означеної помилки, попри доводи скаржника, не виправила. За таких обставин спірне рішення Ради є таким, що не відповідає приписам частини другої статті 2 КАС України, зокрема ухвалене не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо скасування рішення про незаконне звільнення судді
Справа № П/9991/1182/12
Це наша справа щодо відновлення порушеного права судді, якого було звільнено свавільно і суд не надав захист про ЄСПЛ зазначив у своєму рішенні. Суд зазначив:
56. Однак постанова Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2013 року не демонструє того, що суд перевірив рішення суб’єкта владних повноважень у цій справі, а саме ВРЮ, на відповідність наведеним вище вимогам статті 2 КАС України (зокрема, пунктів 1, 3, 4 частини третьої). Так, за змістом означеного вище рішення судом не наведено будь-яких змістових аргументів у частині того, в чому саме проявилось порушення позивачем присяги судді і яким чином таке порушення кореспондує із приписами чинного на той час законодавства. Водночас ОСОБА1 протягом судового розгляду справи стверджував, що допущене ним порушення в частині кваліфікації дій підсудних у справі № 1-668/11 не підпадає під ознаки саме «порушення присяги судді».
Справа № 826/25177/15
В цій справі ЄСПЛ вказав на абсурдність позиції новопризначених випадкових людей щодо нехтування записами в державних реєстрах нерухомості, яким так пишаються випадкові люди і необхідність офіційного доведення неправомірності такої реєстрації, її скасування і лише тоді вирішення питання щодо такої нерухомості з врахуванням ступеня втручання у право власності.
Справа № 990/392/24
Фактично це рішення ставить хрест на легітимності Вищої ради правосуддя і необхідність негайного відсторонення від посади голови ВРП Усика Григорія Івановича у зв’язку з порушенням вимог Закону та фактичною узурпацією влади. Суд зазначив:
79. Ураховуючи зміст повідомлення суддів, Велика Палата Верховного Суду вважає, що його розгляд слід було здійснити з урахуванням приписів статей 20, 24 Закону № 1798-VIII.
80. Це обґрунтовується тим, що повідомлення суддів стосувалося процедури, у якій саме ВРП є органом, уповноваженим на розгляд питання про наявність підстав для внесення подання про звільнення члена ВРП до органу, що його обрав (призначив), у тому числі на підставі пункту 3 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII, та питання про зупинення повноважень такого члена ВРП. Крім того, порядок, встановлений у статті 51 Закону № 1798-VIII, не передбачає, що під час перегляду рішень дисциплінарних палат за результатами розгляду дисциплінарних справ щодо суддів ВРП наділена повноваженнями оцінювати саме поведінку членів ВРП, які здійснювали процедуру дисциплінарного провадження у складі Дисциплінарної палати, в контексті вчинення ними в цій процедурі дій, які передбачені в пункті 3 частини першої статті 24 цього Закону.
81. З цих підстав Велика Палата Верховного Суду вимушена констатувати, що надані ВРП докази, а також зміст скерованої позивачам відповіді не дають підстав для висновку, що Рада дійсно вчинила необхідні дії для оцінки та перевірки обставин, викладених у повідомленні суддів, відповідно до вимог статей 20, 24 Закону № 1798-VIII.
82. Невчинення таких дій свідчить про наявність з боку ВРП бездіяльності, яку, за обставин цієї справи, слід вважати протиправною. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Справа № 754/1519/22
Велика палата зробила наступний висновок:
148. Держава, будучи суб’єктом відповідальності в деліктному зобов’язанні, передбаченому статтею 1174 ЦК України, що виникло внаслідок вчинення посадовою або службовою особою органу державної влади кримінального правопорушення при здійсненні нею своїх повноважень, у разі пред’явлення потерпілим цивільного позову у кримінальному провадженні набуває процесуального статусу цивільного відповідача на підставі приписів частини третьої статті 127, частини п’ятої статті 128 КПК України та частини другої статті 48 ЦПК України.
149. У такому випадку держава як цивільний відповідач у кримінальному провадженні за приписами частини п’ятої статті 128 КПК України та частини другої статті 48, частини четвертої статті 58 ЦПК України здійснює передбачені кримінальним процесуальним законом права й обов’язки через відповідний орган державної влади у межах його компетенції.
150. Одночасне покладення спільної (солідарної або часткової) відповідальності і на посадову або службову особу, яка при здійсненні своїх повноважень безпосередньо вчинила кримінальне правопорушення та завдала потерпілому шкоди, і на державу як цивільного відповідача, яка бере участь у кримінальному провадженні через відповідний орган державної влади, діями посадової або службової особи якого завдано шкоду, суперечить приписам статей 1174 та 1190 ЦК України.
Справа № 342/426/18
Черговий ляпас судовим реформаторам та всілякому зброду активістів-аферистів, які формували Верховний суд (без України). Починають вже приходити рішення ЄСПЛ щодо порушення прав людини вже новими суддями відразу після їх обрання. Суд зазначив:
38. Як установлено у Рішенні та підтверджується матеріалами справи, ухвалою від 30 листопада 2018 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника від 17 вересня 2018 року на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2018 року, яким його було визнано винним у порушенні митних правил, як поданою після закінчення встановленого строку, а також визнав необґрунтованим його клопотання про поновлення встановленого десятиденного строку на оскарження, яке ґрунтувалося на тому, що він отримав повний текст оскаржуваного рішення 12 вересня 2018 року (що було підтверджено заявою заявника від 06 вересня 2018 року та відповідним повідомленням про вручення від 12 вересня 2018 року). Апеляційний суд постановив, що це не становило належну підставу для поновлення строку на оскарження до 17 вересня 2018 року, про яке клопотав заявник, зазначивши, що заявник був присутній у засіданні 04 вересня 2018 року, на якому було проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення. 19 березня 2019 року Верховний Суд ухвалу суду апеляційної інстанції залишив без змін.
39. Європейський суд вирішив, що ці обставини свідчать про обмеження, які підірвали саму суть права заявників на доступ до суду.
40. Наведена обставина в розумінні підпункту «b» підпункту «іі» пункту ІІ Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам № R(2000)2 від 19 січня 2000 року «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» є передумовою для поновлення провадження у справі як найбільш ефективного, якщо й не єдиного засобу для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
Справа № 0610/1-81/2011
Велика палата зазначила:
42. Вищий спеціалізований суд України 11 березня 2013 року направляв на адресу УВП № 8 повідомлення про розгляд 04 квітня 2013 року касаційної скарги ОСОБА_21 , однак остання отримала вказане повідомлення лише 17 квітня 2013 року, оскільки на той час вже перебувала у іншій виправній колонії.
43. У свою чергу, Вищий спеціалізований суд України не переконався, що ОСОБА_21 була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, та розглянув її касаційну скаргу лише за участі прокурора.
44. Таким чином, Велика Палата висновує, що неналежне повідомлення ОСОБА_21 про дату, час та місце касаційного розгляду кримінальної справи позбавило її права брати особисту участь у суді касаційної інстанції, наводити свої аргументи і спростувати твердження прокурора під час судового засідання.
45. З урахуванням наведеного Велика Палата вважає, що ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 04 квітня 2013 року щодо ОСОБА_21 підлягає скасуванню, оскільки ухвалена з порушенням принципу рівності сторін (п. 1 ст. 6 Конвенції), заявниця не була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання і, як наслідок, позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права.
Справа № 820/1945/15
ЄСПЛ зазначив про неналежну аргументацію рішень українських судів та фактичну їх свавільність. Велика палата врешті зазначила:
19. Оцінюючи стверджуване порушення статті 6 Конвенції, ЄСПЛ у пункті 17 Рішення зауважив, що застосовні положення Тимчасового порядку розрізняють два періоди, а саме: (і) період, коли орган державної влади перебував на непідконтрольній Уряду території до того, як його було переміщено на підконтрольну Уряду територію; та (іі) період після такого переміщення. Тимчасовий порядок передбачав, що заробітна плата за перший період мала сплачуватися у повному обсязі (без будь-яких умов), а заробітна плата за останній період підлягала сплаті за умови, що установа фактично працювала, а працівники виконували свої функціональні обов’язки.
20. У пункті 18 Рішення ЄСПЛ зазначив, що хоча національні суди цитували пункти 3 і 4 Тимчасового порядку, маючи цим на увазі, що вони були застосовні до ситуації заявниці, суди не змогли пояснити, чому вони застосували пункт 4 стосовно періоду після переміщення органу державної влади до позову заявниці, якщо позов фактично стосувався лише періоду до переміщення, тобто пункту 3 Тимчасового порядку, який регулював цей останній період.
21. До того ж суди не вказали, чому вони розглянули загальні положення КЗпП у контексті необов’язкових листів Міністерства соціальної політики України, обидва з яких стосувалися всіх працівників, у тому числі приватного сектору, а не у контексті обов’язкової постанови Уряду та пункту 3 Тимчасового порядку, які конкретно стосувалися ситуації державних службовців, таких як заявниця. Тому Суд вважає, що національні суди не виконали свого обов’язку наводити обґрунтування для своїх рішень. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції (пункти 19-21 Рішення).
22. Щодо стверджуваного порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції Європейський суд у пункті 24 Рішення зазначив, що, беручи до уваги свій висновок за пунктом 1 статті 6 Конвенції, він розглянув основні юридичні питання, порушені в цій заяві, і тому немає потреби у винесенні окремого рішення у зв’язку зі скаргою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справах «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Campeanu v. Romania) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ, 2014, і «Бочан проти України (№ 2)»[ВП] (Bochan v. Ukraine (no. 2)) [GC], заява № 22251/08, пункт 68, ЄСПЛ, 2015).
Справа № 360/773/14-ц (№ 360/773/13-ц)
Чернове рішення щодо непропорційного втручання у право власності на земельні ділянки з боку держави в особі прокуратури. При цьому:
3. ЄСПЛ в результаті розгляду звернення заявниці встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
4. Основним висновком ЄСПЛ є те, що втручання у майнові права заявниці, крім того, що викликало сумніви стосовно його законності, поклало на неї непропорційний тягар.
5. ЄСПЛ як спосіб restitutio in integrum запропонував уряду України забезпечити належними засобами та протягом розумного терміну повне повернення заявниці права власності на витребувану земельну ділянку або надати відшкодування у грошовій формі чи право власності на рівнозначне майно.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду підготував актуальний огляд судової практики у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності у контексті практики Суду справедливості Європейського Союзу. Видання охоплює ключові рішення, внесені до ЄДРСР за 2023–2025 роки, та відображає сучасний етап гармонізації національного судочинства з правом ЄС.
Цей матеріал став важливим кроком у забезпеченні єдності судової практики, в ньому запропоновано правничій спільноті не просто систематизацію рішень, а фундаментальний інтерпретаційний орієнтир.
Унікальність огляду полягає в застосуванні формату case-based: європейський правовий стандарт не викладається абстрактно, а безпосередньо корелюється з конкретними категоріями українських господарських спорів та відповідними постановами Верховного Суду. Це дозволяє глибше зрозуміти, як практика Суду справедливості ЄС допомагає в тлумаченні гармонізованих норм щодо функцій прав інтелектуальної власності та меж їх судового захисту.
Видання серед інших аналітичних матеріалів вирізняють такі особливості:
✔️двомовність: огляд підготовлено двома мовами (українською та англійською), що не лише відкриває українську судову експертизу для міжнародної спільноти, а й сприяє наповненню глобальної бази даних WIPO Lex-Judgments;
✔️глибока спеціалізація: матеріал фокусується на найбільш складних аспектах, таких як статус добре відомих марок, дострокове припинення дії свідоцтв через невикористання, реєстрація кольору як торговельної марки, визнання знаків загальновживаними;
✔️інноваційність у патентах: окрему увагу приділено механізму додаткової охорони для фармацевтичних винаходів, що має стратегічне значення для виконання Україною євроінтеграційних зобов’язань.
Огляд є прикладною працею, розрахованою на суддів, адвокатів, патентних повірених і науковців. Він слугує дієвим методичним інструментом для побудови правової аргументації та оцінки ведення спорів у суді у світлі стандартів Європейського Союзу.
Огляд судової практики ВС-КГС за травень 2026 року
В огляді висвітлено ключові правові позиції в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.
✓ У постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки стосовно:
▪ правочинів, вчинених всупереч санкціям і з метою обходу блокування активів;
▪ умов визнання податкового боргу безнадійним та його списання у процедурі реструктуризації боргів фізичної особи у справі про неплатоспроможність;
▪ підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури за відсутності схваленого плану санації.
✓ У постановах у справах, пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, містяться висновки щодо:
▪ поширення на упаковці косметичного засобу відомостей про лікувальні властивості без належного підтвердження як прояву недобросовісної конкуренції;
▪ меж перевірки АМК заяви про недобросовісну конкуренцію на стадії відкриття справи.
✓ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки про:
▪ належний спосіб захисту кредитора при позаконкурсному оспорюванні фраудаторного правочину боржника щодо частки у статутному капіталі ТОВ;
▪ визнання недійсним рішення загальних зборів про реорганізацію юридичної особи після державної реєстрації правонаступника як неналежного способу захисту;
▪ необхідність оформлення акта приймання-передачі для переходу корпоративних прав на частку у фермерському господарстві;
▪ позачергову оплату витрат на обслуговування рахунку в цінних паперах як витрат на збереження активів банку.
✓ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки стосовно:
▪ підтвердження розташування земельної ділянки в межах населеного пункту для цілей визначення комунальної власності;
▪ зменшення суми безпідставно збережених коштів на розмір сплаченого земельного податку при стягненні плати за фактичне користування земельною ділянкою, коли власник земельної ділянки не був визначений законом як належний розпорядник земель;
▪ звільнення самостійно зайнятої несформованої земельної ділянки комунальної власності від самочинно збудованого капітального об’єкта (павільйону).
Огляд судової практики ВС-КЦС за травень 2026 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Справа №760/6804/26
Це наша справа. Підстава скасування – неналежне оформлення протоколу та відсутність інформації про технічний засіб, яким здійснювалась фіксація порушення. Суд зазначив:
У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеофіксацію, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 524/1113/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.
Встановлено, що суду не надано будь-яких належних доказів правомірності рішення про притягненню позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Справа № 758/18324/25
Це чергова наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Суд зазначив:
Обов’язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов’язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
В позовній заяві позивач звертав увагу суду, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього відбувся без його належного повідомлення про такий розгляд 15.12.2024.
Суд встановив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся не у належний спосіб та порядку повідомлення, встановленого процесуальним законодавством про розгляд адміністративної справи, а саме позивача не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів частини першої статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
В цьому випадку позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про роз’яснення позивачу його прав, визначених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України під час розгляду відповідачем безпосередньо справи про адміністративне правопорушення.
Процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності