За цей період, Велика палата, як суд касаційної інстанції не оприлюднив жодного повного тексту судового рішення як суд касаційної інстанції. Я завжди цьому радію, бо це дає змогу судовій практиці залишатись сталою, а правникам зберігати своє психічне здоров’я.
До огляду увійшла практика КЦС ВС, два рішення КСУ, виправдувальний вирок за обвинуваченням у незаконному перетині кордону, постанова щодо неправомірної дії ДПС з відмови у реєстрації податкової накладної і чергове рішення про скасування штрафу ТЦК й багато іншого.
🔷 Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за червень 2026 року
🔸 Рішення КСУ 7-р(ІІ)/2026 щодо скасування запобіжного заходу для проходження військової служби
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Огляд судової практики ВС-КЦС за червень 2026 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
У Рішенні наголошено, що з урахуванням обмеженого рівня гарантування права на касаційне оскарження судових рішень, особливо тих, якими справа не вирішується по суті, відсутність у пункті 2 частини другої статті 428 Кодексу детальних критеріїв для ухвалення рішення про відмову у відкритті відповідного касаційного провадження не перешкоджає спроможності касаційного суду належно перевірити правильність відмови особі в доступі до апеляційного перегляду ухвали слідчого судді.
Конституційний Суд України підкреслив, що пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу не дає касаційному суду повноважень відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо зі змісту касаційної скарги та доданих до неї документів неможливо дійти переконливого й обґрунтованого висновку про законність відповідної ухвали суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції зобов’язаний переконатися, що апеляційний суд здійснив належну юридичну оцінку питання щодо допустимості апеляційного оскарження відповідної ухвали слідчого судді, а також з’ясувати, чи не було внаслідок помилкового застосування процесуального закону необґрунтовано обмежено право особи на доступ до апеляційного перегляду.
У підсумку Суд зазначив, що пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу виконує функцію процесуального фільтра, спрямованого на забезпечення належного здійснення правосуддя, процесуальної економії та ефективного функціонування суду касаційної інстанції, установлене ним нормативне регулювання в аспекті його застосування як підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження спрямоване на досягнення легітимної мети, є пропорційним та обґрунтованим, не посягає на конституційні засади судочинства і не порушує сутності права підозрюваного, обвинуваченого на захист.
Конституційний Суд України ухвалив:
визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), статтю 309 Кодексу у тім, що вона не передбачає оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;
визнати таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу як підставу для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Рішення КСУ 7-р(ІІ)/2026 щодо скасування запобіжного заходу для проходження військової служби
Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюваний припис Кодексу фактично унеможливлює безпосереднє результативне звернення сторони захисту до слідчого судді, суду з відповідним клопотанням. Унаслідок цього слідчий суддя, суд за ініціативою особи, права якої зазнають найбільш інтенсивного втручання з боку держави, позбавлений можливості здійснювати судовий контроль у відповідному питанні, якщо не буде на це згоди прокурора, що є несумісним із засадою верховенства права та з конституційною моделлю правосуддя, у якій суд є незалежним арбітром, а не процесуальним інструментом реалізації дискреції сторони обвинувачення.
На підставі викладеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що абзац другий частини першої статті 616 Кодексу у взаємозв’язку з абзацом першим частини першої статті 616 Кодексу є таким, що унеможливлює розгляд слідчим суддею, судом клопотання підозрюваного, обвинуваченого про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби без згоди на це прокурора, а отже, суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій, п’ятій статті 29, частині першій статті 55, частині другій статті 63, статті 64, пунктам 1, 3, 5 частини другої статті 129 Конституції України.
За результатами розгляду справи Конституційний Суд України визнав абзац другий частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Водночас, реалізуючи повноваження, визначене частиною другою статті 152 Конституції України, Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності цим приписом на шість місяців із дня ухвалення Рішення та звернув увагу, що до спливу цього строку припис залишається чинним та підлягає застосуванню.
Справа № 944/3921/22
Намагання безпідставно притягнути особу до кримінальної відповідальності ніби за незаконний перетин кордону наштовхнулась на прямі норми Кримінального кодексу, що не були враховані суддею Яворівського районного суду Львівської області Швед Наталія Петрівна та суддями Львівського апеляційного суду суддя-доповідач: Партика Ірина Володимирівна, суддя-учасник колегії: Гончарук Ліліана Яківна, суддя-учасник колегії: Урдюк Тетяна Миколаївна.
Верховний суд зазначив:
Варто звернути увагу, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 332-2 КК України – є злочином з формальним складом, який вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, передбаченого законом, без необхідності настання суспільно небезпечних наслідків. Такі злочини не потребують, щоб після вчиненої дії були спричинені певні наслідки.
Водночас суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи сторони захисту про те, що місцевий суд належним чином не обґрунтував, з який фактичних даних убачається наявність у ОСОБА 7 мети заподіяти шкоду інтересам держави, послався на те, що його дії несли репутаційні збитки для Держави та підривали її авторитет.
Однак, на переконання колегії суддів, цей суд безпідставно ототожнив поняття «збитки», що є наслідком злочину як елементу об’єктивної сторони, з поняттям «мета», який є ознакою суб’єктивної сторони кримінального правопорушення. Втім, як уже зазначалося вище, обов’язковим елементом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332-2 КК України, у першій його формі є саме мета у вигляді бажання (прагнення) заподіяти шкоду інтересам держави, а не наслідок – заподіяння збитків.
Верховний суд звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не встановили, якими конкретно об’єктивними даними та якими саме доказами підтверджується те, що ОСОБА 7 , вчиняючи дії з перетину державного кордону, бажав і прагнув таким чином заподіяти шкоду інтересам держави, а також не встановили, на які саме інтереси держави були направлені його дії. Більше того, вказане обґрунтування не містить і обвинувальний акт стосовно останнього.
Тож ні оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, ні обвинувальний акт не містять посилань на те, які саме обставини свідчать про наявність у ОСОБА 7 мети заподіяти шкоду інтересам держави, як обов’язкового елементу складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Водночас посилання судів на те, що дії ОСОБА 7 «несли репутаційні збитки для Держави та підривали її авторитет», є виходом за межі висунутого йому обвинувачення, оскільки такі дані відсутні в обвинувальному акті, який був предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні, що суперечить приписам ч. 1 ст. 337 КПК України.
Справа № 460/2835/24
Це наша справа. Дуже шкода що контролюючи органи і деякі судді просто вбивають український бізнес, але нам вдалось відстояти інтереси клієнта. Суд зазначив:
Можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції – прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Разом з цим, наданими Товариством 06.12.2023 контролюючому органу поясненнями та доданими на їх підтвердження договорами та документами підтверджується, що Товариством було здійснено поставку товару для ТОВ «Єврошпон-Трейд», а саме – шпон струганий дуб АВС сорт, товщ. 0,52 мм у кількості 50653 кв.м. Для виготовлення продукції Товариством було закуплено у ФОП ОСОБА 1 дубову заготовку для стругання шпону згідно договору №Р1201 від 12.01.2023; сировину було передано ТОВ «Єврошпон-Смига» для її подальшої переробки у шпон згідно договору переробки давальницької сировини №01/0922/Пр від 01.09.2022. Готова продукція, а саме – шпон струганий дуб АВС сорт, товщ. 0,52 мм у кількості 50653 кв.м. був доставлений покупцю – ТОВ «Єврошпон-Трейд» згідно товарно-транспортної накладної № 14 від 19.10.2023, пунктом навантаження у якій зазначено: Україна, Рівненська обл., Дубенський ро-н, смт. Смига, вул. Заводська, 1, яка, в свою чергу, є адресою ТОВ «Єврошпон-Смига», де здійснювалась переробка давальницької сировини Товариства.
Зазначена інформація повністю відповідає даним, вказаним у договорах та первинних документах, які подані Товариством контролюючому органу 06.12.2023.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення контролюючого органу та помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності оскаржуваного рішення.
Справа № 357/7906/26
Це чергова наша справа про скасування незаконної постанови ТЦК щодо притягнення до адміністративної відповідальності у зв’язку з відсутністю підтвердження належного оповіщення військовозобов’язаного про необхідність з’явлення до ТЦК.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності