Архив метки: «Антиколомойський»

“Антиколомойський” закон. В очікуванні “судових воєн”

Юристи кажуть: позови проти керівництва ВР безперспективні, КСУ визначатиметься довго, а от ЄСПЛ може стати на бік ексвласників банків.

Після ухвалення так званого “антиколомойського” закону парламентом історія протистояння прибічників і противників цього документа, як і очікувалося, не закінчилась. Одразу після голосування почалися спроби завадити підписанню законодавчого акта головою Верховної ради і президентом – через реєстрацію проєктів постанов щодо його скасування. Утім, йдеться, радше, про “дрібні капості”, які лише на кілька днів відтермінують набрання законом чинності. Бо, судячи з того, що напередодні проєкт підтримали аж 270 парламентаріїв, законодавцям вистачить голосів, аби відстояти своє “дітище”, проваливши хоч і сотню альтернативних постанов. Вже 18 травня, коли парламент повернеться до повноцінної “посткарантинної” роботи. Глава ж держави, котрий у середу особисто агітував народних обранців підтримати законопроєкт, підпише його невідкладно. Тож документ, вочевидь, набере чинності ще до кінця травня, коли Україна розраховує укласти нову угоду про співпрацю з МВФ.

А далі почнеться “найцікавіше” – судові розгляди. Як щодо визнання банківського закону неконституційним, так і щодо нібито незаконних дій його авторів та керівників ВР, котрі, мовляв, знехтували регламентом і порушили процедури голосування та врахування пропозицій (рекордних в історії українського парламентаризму понад 16 тисяч правок). І противники документа готові до судових баталій “до останнього” – аж до розглядів у Конституційному суді та у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). Які ж перспективи майбутніх позовів? І якими “козирями” критимуть автори закону та його прибічники?

Судові оскарження закону №2571-Д: перші “пішли”…

Один з головних “героїв” боротьби з “антиколомойським” законом, автор понад 6 тисяч поправок до другого читання документа Антон Поляков, подав до Окружного адмінсуду Києва позов проти голови парламенту Дмитра Разумкова і голови фінансового комітету ВР Данила Гетманцева. За інформацією прес-служби суду, автор подання просить визнати протиправними дії Разумкова щодо «неналежної організації проведення позачергового пленарного засідання ВР та порушення положень Регламенту під час розгляду і ухвалення “банківського” законопроєкту у першому читанні та за основу». Гетманцева ж колега звинувачує у незабезпеченні дотримання Регламенту під час засідання фінансового комітету 30 березня – перед внесенням законопроєкту на розгляд в сесійній залі.

Також представники різних політсил погрожують оскаржити банківський документ у Конституційному суді України – мовляв, закон обмежує права і свободи громадян. Зокрема, в парламентській фракції “Батьківщина” вважають, що одним із небезпечних для України наслідків ухвалення проєкту №2571-Д буде виведення Національного банку з-під юрисдикції українських судів і перетворення його на такий собі “наддержавний орган”.

Євгенія Кравчук
Євгенія Кравчук

Утім, на практиці почати збирати підписи під поданням до КСУ можна буде лише після того, як банківський закон набере чинності, – нагадала заступниця голови депутатської фракції політичної партії “Слуга народу” Євгенія Кравчук. Отже, на продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом дії противників документа не вплинуть. “До того ж, Конституційний суд може й роками розглядати та ухвалювати рішення. Тому це не зупинить переговорів, підписання меморандуму і отримання коштів. Це також не зупинятиме й дії закону”, – переконана народна обраниця.

Перспективи подання до КСУ: аргументи сторін

На думку експерта з конституційного права Богдана Бондаренка, є декілька варіантів розвитку подій і підходів до оскарження резонансного документа у Конституційному суді України. Один із напрямків – вимога щодо визнання неконституційною процедури його ухвалення. Інші варіанти стосуються змісту документа й акцентування на невідповідності Основному закону (як наполягатимуть автори звернення) окремих його положень. Таким чином, у коментарі Укрінформу Бондаренко виокремив три основні варіанти ймовірного конституційного подання.

1. “Формальний”: оскарження порядку голосування за закон.

“Спеціально затверджена до розгляду у другому читанні законопроєкту №2571-Д процедура викликає певні сумніви з точки зору конституційності, – вважає Богдан Бондаренко, – хоча б із огляду на те, що вона обмежує право законодавчої ініціативи народного депутата – зокрема, право на розгляд поданих ним поправок між першим і другим читанням законодавчого акта”. На думку експерта, автори подання до КСУ можуть обрати один зі шляхів оскарження процедурних моментів. Перший – подання щодо неконституційності внесення змін до Регламенту. А вже на підставі рішення щодо можливого порушення процедури – оскарження самого “банківського” закону. Другий варіант – оскарження обох документів “у пакеті”. Головне “технічне” завдання при цьому – чітко визначити предмет конституційного дослідження КСУ.

2. Оскарження змісту “антиколомойського” закону: питання зворотньої дії документа.

“Навіть коментарі суб’єктів законодавчої ініціативи і депутатів, котрі голосували за документ, свідчать, що теоретично його можуть застосувати до процесів, які відбувалися в країні у 2014-2015 роках, – каже Богдан Бондаренко. – У “Перехідних положеннях” і в статтях документа є кілька блоків норм, що можуть розглядатися через призму ймовірної зворотньої дії у часі. Автори подання наполягатимуть: спроби застосувати їх до рішень НБУ щодо “Приватбанку” і деяких інших ухвал Регулятора неконституційні. Їхні ж опоненти стверджуватимуть, що йдеться не про зворотню дію закону, а про застосування його положень до процесів, які тривають у часі. Грубо кажучи, вони наполягатимуть: правовідносини, які стануть предметом регулювання, не закінчилися у 2015 році, в момент ухвалення того чи іншого правового акта. Вони тривають, змінюються, а отже – підпадають під дію нових законодавчих норм”.

Тобто, цю ситуацію, за висновками експерта з конституційного права, можна трактувати по-різному. Все залежатиме від “переконливості” аргументів юристів, які представлятимуть позиції сторін у Конституційному суді. А головне – від точки зору самих суддів.

3. Оскарження змісту “антиколомойського” закону: питання неповернення банків ексвласникам.

“Законом передбачено: навіть, якщо суди визнають рішення Регулятора про націоналізацію чи виведення з ринку того або іншого банку незаконним (неконституційним), банк не можуть повернути попередньому власникові, – нагадує Богдан Бондаренко. – Автори конституційного подання трактуватимуть цю норму як порушення права на захист у судах. Оскільки йдеться про обмеження способів реалізації такого права: навіть, довівши, що рішення було незаконним, повернути своє майно не вдасться. А це – загроза гарантованому Конституцією праву приватної власності. З точки ж зору опонентів це не є порушенням Конституції, оскільки не суперечить 56-й статті Основного закону, яка визначає необхідність надання компенсації за незаконні дії. Але ж спосіб компенсації може бути різним! Тобто, ніхто не заперечує можливості надання компенсації. Але тільки у грошовій формі. Банк повертати не можна. Тож, незважаючи на обмеження у способі захисту, права колишніх власників у цій частині захищені”.

Богдан Бондаренко
Богдан Бондаренко

Поміж аргументів прибічників закону, на думку експерта, може бути і те, що повернення банку попереднім власникам вплине не тільки на права та обов’язки самих позивачів і залучених до процесу осіб, а й на набагато ширше коло людей – громадян і не громадян України, чиї інтереси присутні у банківській сфері.

Інший аргумент такий: банк, котрий навіть, як виявиться, вилучили незаконно, уже перестав бути тією установою, яку свого часу забирали у власників. Тому що за цей час змінилися його портфель, обсяг активів і пасивів, можливо, були залучені додаткові кошти (як у випадку із рефінансуванням “Приватбанку”), відкрились нові відділення, відбулася додаткова емісія акцій тощо. “Хоча назва фінустанови нібито й не змінилася, повернення банку не означатиме відновлення порушених прав колишніх власників, – каже Богдан Бондаренко. – Якщо ж після програних судів ми не можемо віддати позивачам той же банк, то немає різниці, що компенсацію за нього виплачуватимуть грошима”, – робить висновок експерт.

Розгляд конституційного подання: можливий результат

Прогнозів щодо перспектив розгляду документа Конституційним судом юристи і аналітики не дають. Єдине, що конституційне провадження за поданням таки відкриють. Занадто вже резонансна ця справа. І незважаючи на її складність, “умити руки” суддям КСУ не вдасться. “Річ у тім, що Конституційний суд, визначаючись із розглядом питань з так би мовити “політичним підґрунтям”, іноді відмовляється відкривати провадження, мотивуючи це “недостатньою аргументованістю” подань, – пояснює Богдан Бондаренко. – Приміром, лише цитуванням правових актів “без прив’язки до реальної ситуації і предмета подання”. Хоча, по-суті, це – оціночне судження, – можливістю “відфутболити” незручне питання у такий спосіб КСУ періодично користується”. Як приклад Бондаренко пригадує подання щодо закону про мораторій на продаж землі за попереднього скликання ВР. У випадку із “антиколомойським” законом ситуація також доволі непроста. І спокуса “відхреститися” від відповідальності за ухвалення рішення також неабияка. Але через суспільну увагу до документа, на думку експерта, провадження обов’язково відкриють. Виняток – хіба що як буде украй непрофесійна підготовка подання.

Натомість терміни його розгляду, як і суть майбутньої ухвали КСУ, спрогнозувати фактично неможливо. Адже на це також впливатиме безліч чинників та нюансів. “Взагалі-то є передбачений термін провадження – 6 місяців. Але маємо чимало прикладів, – із “люстраційним” законом, мовним “Ківалова-Колесніченка”, про референдум від 2012 року, – які розглядалися (розглядаються) роками. Багато в чому це залежить від єдиної точки зору суддів на предмет конституційного оскарження. Може бути, усі погодяться: оспорюваний документ чи його окремі положення конституційні (або неконституційні), але мотивація суддів різна. І це – така собі “патова” ситуація”, – зазначає експерт, наголошуючи, що рішення КСУ важливе не лише своєю резолютивною частиною. Набагато важливіше воно з точки зору правової позиції Суду. Бо із окремим законом, як-то кажуть, – “розібралися й забули”, – а позиція КСУ існуватиме увесь час і застосовуватиметься до інших законів. “Вочевидь, не буде простим для суддів і майбутнє подання щодо відповідності Конституції закону №2571-Д. “Плюс” уже згадана політична складова, яку не можна не враховувати…”, – підсумовує експерт із конституційного права Богдан Бондаренко.

Від ОАСК до ЄСПЛ. Оскарження в судах загальної юрисдикції

Ростислав Кравець
Ростислав Кравець

Йдеться про оскарження процедури ухвалення законодавчого акта і можливих порушень та ущемлення прав громадян у разі застосування його положень, – пояснює адвокат, старший партнер адвокатського об’єднання “Кравець і Партнери” Ростислав Кравець. Сам же “банківський” закон можна оскаржити лише у Конституційному суді – зокрема, через подання від імені щонайменше 45 народних обранців. Намагання ж деяких політиків – приміром, згаданого вже Антона Полякова, – через подання адмінпозовів визнати дії голови ВР, ініціаторів резонансного законопроєкту і керівництва окремих парламентських комітетів, з огляду на судову практику безперспективне. “Депутати вільні в ухваленні рішень. Тож адміністративний суд у кращому випадку відмовить у задоволенні позову. А швидше за все – узагалі закриє провадження у зв’язку із тим, що права позивача діями Разумкова, Гетманцева чи інших парламентаріїв не порушені”, – наголошує Кравець у коментарі Укрінформу. І це, за його словами, розуміють навіть самі автори подібних звернень. Тому такі судові позови, найімовірніше, є певним піар-кроком і способом тримати це питання у фокусі суспільної уваги.

А ось позови щодо можливого порушення майнових прав громадян, що можуть бути подані до Європейського суду з прав людини, адвокат вважає більш перспективними. Але подавати їх можуть тільки власники конфіскованих чи ліквідованих банків та інші особи, які постраждали унаслідок таких дій. Й лише, якщо усі можливості вирішення питання у національних судах буде вичерпано. Щоправда, звернутися до ЄСПЛ вони можуть і раніше, якщо доведуть, що в Україні не мають можливості відстояти свою правоту і не вірять українським судам або що наші суди не мають можливості ухвалити законні та справедливі рішення.

Шанси на задоволення таких позовів Ростислав Кравець вважає доволі високими. “З огляду на те, яким чином ухвалювали документ, які норми він містить і на те, що його дію хочуть поширити на правовідносини, що виникли до ухвалення самого законодавчого акта. Але у майбутньому це спровокує проблеми із виконанням рішень ЄСПЛ в Україні. Бо усі витрати покладатимуть на платників податків – нас із вами, – а не на ініціаторів закону і тих, хто свого часу був причетний до незаконних дій”, – наголошує Ростислав Кравець.

Владислав Обух, Київ

УКРІНФОРМ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

«Антиколомойський» чи «антибанківський»? Розбираємо закон, який потрібен МВФ

«Антиколомойський» або закон про механізми регулювання банківської діяльності став одним з найскандальніших за останні роки. Як у ВР минулого скликання, так й у нинішнього були складні документи з масою поправок. На їх узгодження були потрібні тижні та навіть місяці. Так було із законами про Вищий антикорупційний суд, мову, ринок землі.

Але «антиколомойський» законопроект б’є всі рекорди. Після того, як 30 березня ВР прийняла його в першому читанні, до документа подали більше 16 тис. поправок. Тепер в ВР хочуть через нього переписати Регламент.

Nash.Live розбирався в суті «антиколомойського» закону та з’ясував, чи є шанс, що парламент зможе його ухвалити, задовольняючи вимогу МВФ.

Навіщо потрібен «антиколомойський» закон?

Хоча неформальна назва відсилає до колишнього власника націоналізованого ПриватБанку Ігоря Коломойського, його норми стосуються банківської системи в цілому. Згадок «Привату» безпосередньо, звичайно ж, немає. Тобто він стосується всіх банків, яких можуть віднести та вже віднесли до категорії неплатоспроможних.

Всього з 2014 р. з ринку вивели 104 банки. Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) покриває всі вклади на суму до 200 тис. грн в першу чергу. З огляду на обсяги до виплати, не варто було й розраховувати, що у нього будуть необхідні для цього 90 млрд грн.

Честь коштів дозволив залучити ресурс Фонду — внески його учасників, тобто інших банків. Але левова частка — це запозичення в уряду і НБУ. Перекрити зобов’язання перед вкладниками як «200 тис.», так і «200 тис. +» можна було б за рахунок продажу активів, а це кредити.

Але на тлі кризи невиплати по кредитах збільшилися, частина з них була видана на окупованих територіях, плюс ще частину отримали пов’язані з фінустановами компанії, які в потрібний момент і в потрібний час виявилися неплатоспроможними.

У грудні 2016 р. найбільший банк країни було націоналізовано. Для цього держава докапіталізувала «Приват» на 160 млрд грн, в основному за рахунок ОВДП. Але в квітні 2019 року Окружний адміністративний суд Києва ухвалив рішення на користь екс-власника Ігоря Коломойського про те, що націоналізація була незаконною.

Є три серйозні проблеми. Перші дві: непосильний тягар банківських боргів до виплати державою і ризик повернення «Привату» за рішенням суду. Третя: поява «зомбі-банків», тобто тих, які вивели з ринку, позбавили ліцензії, але які через суд визнали незаконними рішення Нацбанку і ФГВФО. Тобто «зомбі-банки» і повернутися не можуть, та з-під нагляду вийшли. У грудні 2019 р. Велика палата Верховного суду прийняла рішення у справі Укрінбанку, яким встановлено, що незаконність рішення регулятора не передбачає виведення з банку тимчасової адміністрації ФГВФО. Але зацементувати це хочуть законом.

Міжнародному валютному фонду потрібен надійний позичальник, тому до дефіциту бюджету там виставляють високі вимоги. До недавнього часу уряд України та МВФ сходилися на 2% ВВП. На тлі кризи можливі послаблення. Але не за рахунок компенсацій та повернень банків колишнім власникам.

Що не влаштовує в «антиколомойському» законі?

Варіанти змін до законодавства пропонували як в Кабміні, так і в парламенті. 30 березня ВР проголосувала за законопроект №2571-д, автором якого є голова фінансового комітету ВР Данило Гетманцев.

У пояснювальній записці він виділив три пули основних змін: корпоративне управління банків, особливості судового провадження при їх виведенні з ринку, особливості виведення банку з ринку в цілому. Але в законопроекті варто виділити ще один — про повноваження Національного банку.

Найбільш знакові норми законопроекту, на які найчастіше посилаються його критики — це саме особливості судочинства та функціонал НБУ. Найяскравіші тези:

  • Нацбанк має право, ґрунтуючись на досвіді, знаннях та аналізі інформації, застосовувати професійне судження, оцінюючи фінансовий стан банку, ризики, пов’язані з його діяльністю.
  • Колишні власники, учасники банку, який виводять з ринку, можуть в суді оскаржувати законність рішень. Але максимум, що вони зможуть отримати, — це компенсація. Повернення колишнім власникам виключено.
  • Навіть якщо процедура ліквідації банку почалася на підставі акта НБУ і/або ФГВФО, який визнаний незаконним, зупинити та припинити її неможливо.
  • Те, що акт був визнаний незаконним, не означає, що банк відновлює своє попереднє положення та не відновлює права його акціонерів.
  • У статті 75 закону про банки і банківську діяльність змінюється процедура віднесення фінустанови до категорії проблемних. Нормативи частково посилюють, але є норми, які прибирають і, на думку експертів, необґрунтовано. Зокрема, зараз одна з підстав для віднесення до категорії проблемних — невиконання протягом п’яти робочих днів вимоги вкладника або кредитора. Але її збираються викреслити.

Тобто «антиколомойський» закон не скасовує можливість компенсації колишньому власнику банку. А в тому, що Ігорю Коломойському так вже потрібно повернути ПриватБанк експерти сумніваються. Та й сам він ще рік тому не приховував, що його цікавлять 2 млрд дол. зі статутного капіталу «Привату».

«Кредитний портфель, який здувся, зобов’язання перед клієнтами на 220 млрд грн, з яких 180 млрд грн — кошти населення, а в кризу це просто тихий жах, — каже експерт інституту Growford Олексій Кущ. — Вся стабільність банку спирається на портфель ОВДП розміром 144 млрд грн, але держава їх забере в разі скасування націоналізації. Що ж тоді потрібно Ігорю Валерійовичу? В першу чергу, припинення судових розглядів, зокрема, в міжнародних судах. По-друге, розблокування застав. По-третє, закриття заборгованості по кредитах. Що для цього потрібно? Визнати націоналізацію банку незаконною та присудити на його користь якусь компенсацію, яку можна буде використовувати для заліку взаємних вимог з державою. А банк нехай залишається Мінфіну».

Думки

Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики:

— Намагаються прийняти закон під Коломойського, під націоналізацію ПриватБанку. Але це не регулюється законами. Це регулюється постановами уряду, судовими рішеннями.

Ухвалення «кейсових» законів — це недемократично, неправильно. Не кажу вже, що закони не можуть мати зворотну силу. Сам закон правильніше назвати «антибанківським».

Його перше завдання: створити умови для колишніх власників, за яких вони не зможуть повернути власність і отримати компенсацію, оскільки сам НБУ буде її вираховувати. Причому незаконно, з особливою процедурою розгляду, неможливістю оскаржити рішення. Фактично НБУ виводиться за рамки правового поля.

Друга проблема — його норми намагаються поширити на події в минулому. У Конституції ж прямо записано, що закони зворотної сили не мають.

Третя проблема — прибирають підставу для визнання банку проблемним при невиконанні зобов’язань, наприклад, при невидачі депозиту.

Робиться все, щоб зовнішні кредитори зберегли контроль над нашим фінансовим сектором, а всередині України рішення не могли б оскаржити.

Ростислав Кравець, адвокат:

— Я звернувся до парламентарів з проханням не приймати законопроект в цьому вигляді. Він повністю нівелює права громадян, осіб, які розміщують вклади в банках, гарантії збереження цих коштів і відповідальність уповноважених осіб держави за свої дії, пов’язані з ліквідацією банків та контролем.

Одним із основних завдань як ФГВФО, так і НБУ за законодавством є підвищення довіри до банківської системи і захист прав інтересів вкладників. Законопроект ці завдання перекреслює. Він виводить службовців НБУ в окрему недоторканну категорію, до якої не можна звертатися з позовами, які не несуть відповідальність за прийняті ними рішення.

Цей законопроект не «антиколомойський», а «антиукраїнський», він знищує українську банківську систему. За допомогою порад МВФ було знищено понад 100 банків, була підірвана основа держави — банківська система, вкладники втратили мільярди гривень. Рефінансування, яке виділялося, було просто виведено недобросовісними банкірами за кордон і НБУ цьому, на мій погляд, тільки сприяв.

На сьогодні є десятки рішень судів, які встановлюють протиправність рішень ФГВФО, НБУ. Це ще не межа, вони триватимуть. Особливо після неналежного виконання ФГВФО своїх зобов’язань, зокрема, при продажу активів за копійки. Вкладники, акціонери банку не можуть отримати компенсацію, а ФГВФО відповідальності не несе. Законопроект приймається, щоб повністю захистити посадових осіб від відповідальності за неправомірні дії.

Як збираються голосувати?

Документ хоч й не радує експертів, але навряд чи подані до нього 16 тис. поправок спрямовані на спасіння. Більше 6 тис. підготував позафракційний нардеп Антон Поляков. Він взяв «антиколомойський» закон в заручники і заявив, що готовий міняти поправки на скасування закону про землю, антиФОПівських норм (про обов’язкові реєстраторах розрахункових операцій) і відстрочку другого етапу медреформи. Є кілька депутатів від монопартійної більшості, які подали понад 1 тис. поправок.

Але з’явилася ідея переписати під унікальний закон Регламент ВР. Опускаючи нюанси, суть змін в тому, щоб кожна фракція або депутатська група подавала по п’ять поправок та плюс ще по одній від депутата. Проголосувати зміни в регламент могли 15 квітня, але не вдалося зібратися. Очевидно, що голосів не вистачає та за них борються.

«У нових нормах зацікавлена тільки монобільшість. Скорочення кількості поправок від фракцій і груп призведе до зменшення їх можливості впливати на парламентський процес, — пояснює Руслан Бортник. — Але голосів у фракції за цей законопроект немає. Думаю, що намагатимуться переконати колег, буде тиск уряду, Офісу президента, щоб внести зміни, обґрунтовуючи необхідність кредитом МВФ. Кажуть, що це будуть одноразові зміни. Шанси на голосування є, але питання далеко не вирішене».

Що ж стосується голосів безпосередньо за «антиколомойський» закон, то, як пояснює політолог, вони є. За рахунок фракцій «Голос» і «Європейська солідарність». Тобто зараз перечепилися тільки через механізм його прийняття.

Анна Гончаренко, НАШ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры