Архив метки: 2016

ТОП 5 судових висновків в банківських спорах 2016 року

Протягом 2016 року було винесено дуже багато цікавих та важливих рішень у банківських спорах. Прийняті судами рішення у даній категорії справ завжди є різноманітними і дуже часто містять неоднакові чи, навіть, протилежні правові висновки.

У зв’язку з цим, при визначенні п’яти найважливіших висновків слід, в першу чергу, звернути увагу на правові позиції Верховного Суду України (надалі – ВСУ), які згідно норм чинних процесуальних кодексів мають враховуватися іншими судами при винесенні рішень, і на які обов’язково слід посилатись при формуванні своєї позиції в суді.

1. Виселення з іпотечного житла, яке було прибдано не за кредитні кошти, а вже належало на праві власності іпотекодавцю, на момент укладення кредитного та іпотечного договорів, є незаконним без надання іншого житла для постійного проживання.

Постанова ВСУ від 02 вересня 2015 року по справі №6-915цс15

Постанова ВСУ від 30 вересня 2015 року по справі №6-1892цс15

Постанова ВСУ від 7 жовтня 2015 року по справі №6-1468цс15

Постанова ВСУ від 21 жовтня 2015 року по справі №6-1484цс15

Постанова ВСУ від 11 листопада 2015 року по справі №6-1630цс15

Постанова ВСУ від 25 листопада 2015 року по справі №6-1061цс15

Постанова ВСУ від 16 грудня 2015 року по справі №6-1469цс15

Постанова ВСУ від 03 лютого 2016 року по справі №6-1449цс15

Постанова ВСУ від 03 лютого 2016 року по справі №6-2947цс15

Постанова ВСУ від 10 лютого 2016 року по справі №6-2830цс15

 Постанова ВСУ від 02 березня 2016 року по справі №6-3064цс15

Постанова ВСУ від 14 грудня 2016 року по справі №6-1141цс16

Насправді правові позиції ВСУ з даного питання почали з’являтись ще в 2015 році (більшість з них було винесено наприкінці року), однак оскільки вони є дуже важливими і актуальними, а протягом всього 2016 року ВСУ продовжував їх приймати – в даній статті все-таки пропонується звернути на них увагу.

Якщо підсумувати, то всі ці правові позиції зводяться до того, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 1322 ЖК УРСР.

Тепер розглянемо детальніше.

В Житловому кодексі УРСР існує стаття 109 в якій дослівно зазначено наступне: громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Дана стаття існує вже дуже давно (якщо бути конкретнішим, то про необхідність надання іншого житла в даній статті йшла мова ще на момент прийняття кодексу в 1984 році) і про її існування було відомо як юристам так і суддям. Чому ж суди не застосовували її раніше? Це запитання швидше риторичне і схожих з ним до судової гілки влади в нашій державі можна поставити дуже багато.

Отже, на даний час, обов’язковою умовою для задоволення позовних заяв про виселення в таких випадках є надання іншого жила. При цьому, важливо звернути увагу, що ВСУ неодноразово в своїх правових позиціях звертає увагу на те, що в самому рішенні суду повинно бути вказано, яке саме житлове приміщення надається відповідачу, оскільки такий обов’язок суду зазначений і в статті 109 ЖК УРСР.

Житловий кодекс було прийнято вже, м’яко кажучи, давно і не всі його статті є актуальними і не всі правильно кореспондуються з іншими нормами чинного законодавства. Однак, якщо відповідна стаття існує – то суд зобов’язаний її застосовувати у винесених рішеннях. Завдання практикуючих юристів – донести дану правову позицію до суду. На щастя, прийняті останніми роками правові позиції ВСУ з даного питання полегшують це завдання.

Аналізуючи наведені правові позиції Верховного суду України також необхідно зазначити, що на даний час, наскільки мені відомо, не існує жодного рішення суду, яким би надавалось інше житло у зв’язку з виселенням. На жаль, на практиці держава не надає такого житла, тому банківські установи поставлені в «тупікову» (краще думаю вжити слово у лапках) ситуацію: вони можуть отримати рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, але не можуть виселити осіб, які там проживають без їхньої згоди.

2. Строк позовної давності стосовно вимог, що випливають з кредитного договору, повинен розраховуватись з моменту виникнення права на подачу позову відповідно до умов договору (з моменту порушення позичальником умов договору).

Постанова ВСУ від 6 квітня 2016 року по справі №6-2520цс15

Постанова ВСУ від 2 листопада 2016 року по справі №6-1174цс16

Стосовно строків позовної давності протягом останніх років ВСУ приймалось дуже багато різних правових позиції і загалом не поодинокі випадки, коли прийняті правові позиції з даного питання суперечать одна одній.

Розглянемо детальніше чим же цікаві саме ці дві правові позиції.

В першій правовій позиції аналізуючи норми чинного законодавства ВСУ зазначає про те, що початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи і робить висновок про те, що «початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд».

Схожою є друга правова позиція, де суд зазначає, що у зв’язку з неналежним виконанням умов договору змінюється строк виконання основного зобов’язання, а після зміни строку виконання зобов’язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки за умовами договору позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після зміни строку виконання основного зобов’язання не підлягали виконанню.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Аналогічні пункти містяться практично в усіх кредитних договорах

Отже, відповідно до наведених правових позицій, при виникненні щонайменшої прострочки по кредиту починається перебіг строку позовної давності, протягом якого банк має право подати позовну заяву. Загальний строк позовної давності встановлено в межах трьох років і його пропуск є підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому, як зазначає ВСУ, усі наступні платежі після виникнення прострочки «не мають правового значення», тобто, не переривають та не зупиняють строку позовної давності.

Звідси висновок: навіть якщо позичальник погасив борг, який тимчасово у нього виник, строк позовної давності все одно почався розраховуватись після виникнення цього боргу. На жаль, далеко не всі суди дотримуються аналогічної позиції; більшість суддів виходять з того, що у договорах зазначається, що вони діють до повного погашення заборгованості і не вдаються в деталі. Тому в судах при розгляді даної категорії справ обов’язково потрібно посилатись на правові позиції, які відповідно до статті Стаття 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, лише у випадку наведення відповідних мотивів.

Також, в кредитних договорах дуже часто можна знайти пункти, відповідно до яких навіть при найменшому порушенні умов кредитного договору банк має право достроково розірвати договір та вимагати повернення всієї суми кредиту. Наприклад, Правекс Банк включав у кредитні договори умови, які надавали йому право дострокового вимагати всю суму кредиту навіть у випадку виникнення заборгованості за комунальні послуги (!) або у випадку неукладення чергового договору страхування іпотечного майна (іпотекодавець зобов’язаний був кожен рік укладати такі договори).

Працівники юридичних департаментів банків, звичайно ж, не слідкують за виконанням позичальником чи іпотекодавцем всіх таких умов і часто самі не знають, про те, що в них виникло право вимоги всієї суми наданого кредиту. А якщо і знають – то не подають позовних заяв до позичальників, які справно сплачують кошти згідно графіку погашення кредиту.

Але оскільки виникло таке право – то й позовна давність вже почала розраховуватись, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову у разі його пред’явлення.

В даному питанні є один надзвичайно важливий момент – строк позовної давності може бути застосований судом лише за наявності заяви відповідача про його застосування. На жаль, позичальники, в яких виникла заборгованість за кредитним договором частіше за все самі не знають про сплив строку позовної давності до вимог, що випливають з кредитного договору і тому не заявляють клопотання про застосування цих строків в суді.

3. У випадку неповернення банком на вимогу вкладника депозитних коштів з нарахованими процентами, банк зобов’язаний виплатити вкладнику проценти за банківським вкладом до дня фактичного повернення грошового вкладу, 3% від простроченої суми в день згідно Закону України «Про захист прав споживачів» та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Постанова ВСУ від 1 червня 2016 року по справі №6-2558цс15

Постанова ВСУ від 28 вересня 2016 року по справі №6-1699цс16

Найцікавіше в даних правових позиціях – це можливість стягнення з банків 3% від простроченої суми в день (це 1095% річних) за невчасне повернення депозиту фізичній особі.

Ще 10 листопада 2011 року Конситуційним судом України було поставлено крапку в питанні, чи поширюється Закону України «Про захист прав споживачів» на кредитні правовідносини. Так, рішенням КСУ у справі №1-26/2011 було зроблено довгоочікуваний на той час висновок про те, що дія зазначеного закону поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У свою чергу відповідно до частини п’ятої статті 10 вказаного закону у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Аналізуючи норми чинного законодавства, ВСУ робить висновок про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк — їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Даний висновок вважається цілком логічним і теж залишається риторичним запитання, чому не всі суди його дотримуються.

Отже, в даній категорії справ найважливішою є ініціатива вкладників – у випадку подачі ними відповідних позовних заяв та доведення своєї позиції в суді, неповернення коштів може коштувати банку дуже дорого.

4. Звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому поряду шляхом визнання права власності є незаконним, оскільки такий спосіб захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора може здійснюватись лише у позасудовому порядку.

 Постанова ВСУ від 30 березня 2016 року по справі №6-1851цс15

Постанова ВСУ від 14 вересня 2016 року по справі №6-1219цс16

Постанова ВСУ від 28 вересня 2016 року по справі №6-1243цс16

Постанова ВСУ від 12 жовтня 2016 року по справі №6-504цс16

Постанова ВСУ від 26 жовтня 2016 року по справі №6-1625цс16

Постанова ВСУ від 2 листопада 2016 року №6-2457цс16

У наведених правових позиціях ВСУ аналізує способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і доходить до висновку, що законодавцем визначено три такі способи: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Якщо коротко, то логіка прийнятих правових позицій в тому, що за загальним правилом право власності не може виникати на підставі рішення суду. Можливість виникнення права власності за рішенням суду законодавство передбачає лише в разі набуття права власності на безхазяйну річ та на об’єкт самочинного будівництва. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема на підставі правочинів, а рішення суду не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує це право.

Характерним для зазначених правових позицій ВСУ є те, що при розгляді даних справ суд проявив повний правовий нігілізм. Зокрема, в усіх наведених правових позиціях, окрім першої та останньої, суд визнав порушення попередніми інстанціям норм чинного законодавства при задоволенні позовних вимог банку, однак вказав, що оскільки існує факт невиконання грошового зобов’язання, то суд «правильно вирішив спір по суті».

Отже, як вказав суд, не важливо, чи вірно суди попередніх інстанцій застосовують законодавчі норми, прийняті рішення не підлягають скасуванню у випадку якщо суд правильно вирішив спір по суті. При цьому, не зрозуміло, чим тоді визначається зазначена «правильність». Як на мене, судді, які підписали дані рішення підлягають як мінімум звільненню з посади через порушення ними присяги.

Останнє рішення від 2 листопада 2016 року є перемогою юристів нашої компанії і вже не містить таких суперечливих доводів, як попередні рішення.

5. Судові рішення про стягнення коштів з власників істотної участі банків та про визнання незаконною бездіяльності НБУ, яка спричинила віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

 Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року по справі №760/13601/16-ц (ПАТ «Авант Банк»)

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року по справі № 757/34878/15-ц (ПАТ «Брокбізнесбанк»)

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2016 року по справі №761/3002/15-ц (ПАТ «ВіЕйБі Банк»)

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 року по справі №826/19469/14 (ПАТ «Брокбізнесбанк»)

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2016 року по справі №826/26255/15 (ПАТ «Укргазпромбанк»)

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року по справі №826/7697/16 (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»)

Підсумовуючи зроблені судом висновки в наведений рішеннях можна зазначити – що це два судових шляхи, пройшовши які можна сподіватись на отримання коштів, які перевищують гарантовану Фондом гарантування вкладів суму у випадку введення у банку тимчасової адміністрації та застосування процедури ліквідації. З одного боку, законодавством передбачено випадки, коли власники істотної участі несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями банку; з іншого боку, через непродуману та непослідовну політику Національного Банку України завжди існують дуже великі недоліки в здійсненні ним банківського нагляду і є можливість визнати в судовому порядку незаконною бездіяльність НБУ – іншими словами встановити вину НБУ в доведенні банку до неплатоспроможності. У випадку встановлення даного факту судом, законодавство надає можливість стягнути з НБУ суму збитків, що були завдані вкладнику (яка в даному випадку дорівнює сумі коштів, що не повертається).

Вище наведені лише рішення, якими було вирішено спір по суті. Більшість з даних справ вже розглядались в усіх трьох інстанціях і всі наведенні рішення, крім останнього, що стосується ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», набрали законної сили.

Отже, хоча раніше в Україні подібної судової практики не існувало, зараз судді все більше стають на бік вкладників та власників рахунків у банках, що виводяться з ринку, і ті особи, які ставлять перед собою чітку мету захистити свої порушені права через суд, мають можливість її досягти.

Звичайно, даний список судових висновків можна довго продовжувати, так як протягом року було винесено дуже багато цінних та корисних для практикуючих юристів висновків, але зупинимось на п’яти, на мою, думку, одних з найважливіших.

Завдяки єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності громадян перед законом і судом. На жаль, на даний час, особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав здебільшого не може з впевненістю розраховувати на винесення рішення на її користь, але вивчаючи судову практику, аналізуючи прийняті раніше правові позиції можна посилити свою позицію в суді і отримати позитивне судове рішення.

Юрій Бабенко
Адвокат, старший юрист
Адвокатської компанії Кравець і партнери

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Лідери ринку: рейтинг юридичних компаній України 2016

Редакція «Юридичної Газети» започатковує нове рейтингове дослідження – «Лідери ринку: рейтинг юридичних компаній України».

Метою дослідження є аналіз ринку та демонстрація зрізу стану сфери юридичних послуг на сучасному етапі: виявлення його найсильніших сторін і здобутків, оцінка та перебіг розвитку, тенденції, позиціонування найсильніших гравців (лідерів ринку серед юридичних компаній, які суттєво впливають на формування вітчизняного ринку юридичних послуг), надання достовірної та об’єктивної інформації. Місія дослідження полягає в просуванні та  поширенні серед юридичної спільноти нового тренду  максимальної відкритості та прозорості, що відповідає запитам сучасного сектору реальної економіки не лише у вигляді репутаційних бонусів і профітів   компанії, а й сприятиме покращенню вітчизняного бізнес-клімату та  розвитку інвестиційної перспективи. Предмет дослідження – кількісні (фінансові й статистичні) показники, репутаційні характеристики комерційної діяльності респондентів у сфері права за підсумками досліджуваного періоду.

Респондентами дослідження є юридичні компанії України. Списки респондентів складалися за даними з відкритих джерел, серед яких: вітчизняні та міжнародні довідники, ЗМІ, рейтинги та ренкінги, державні реєстри. Опитування відбувалося шляхом анкетування. Для участі у рейтингу потрібно було заповнити анкету і надіслати її на адресу представника редакції «Юридичної Газети», що входить до складу Оргкомітету дослідження. Ми не рейтингували компанії, які не надіслали заповнену анкету, а також ті компанії, які розпочали свою діяльність у 2016 р. Це правило не стосувалося компаній, які провели ребрендинг та є правонаступниками компаній, що діяли у 2015 р.

Оргкомітет дослідження складається з представників редакції «Юридичної Газети», що мають відповідний багаторічний досвід роботи з оглядами, рейтингами та дослідницькими програмами.

Основні принципи рейтингового дослідження:

Редакція керувалася принципом, що фінансові й статистичні відомості, надані компаніями в анкетах для дослідження, є достовірними. У випадках, коли респонденти не надавали повну базову інформацію для аналізу, Оргкомітет дослідження самостійно здійснював експертну оцінку передбачуваних показників респондента, виходячи з публічних даних та інших відкритих даних компаній аналогічного рівня ділової репутації та сегменту ринку. Якщо в результаті роботи над проектом Оргкомітет дослідження виявляв розбіжності, він звертався за додатковими роз’ясненнями даних, вказаних респондентом в анкеті. Після отримання пояснень від представника респондента Оргкомітет дослідження самостійно приймав рішення про коригування наданих відомостей. Усі відомості, отримані за допомогою анкетування, використовувалися на умовах конфіденційності, не публікуються та не можуть бути передані третім особам. Кількісні показники переводилися у бали, описові питання використовувалися для аналізу, статистики й публікуватимуться в оглядових тематичних матеріалах підсумкового журналу, який вийде друком у жовтні.

Період дослідження охоплює 2015 р. Редакція отримала 91 анкету для аналізу, з них 2 анкети до участі у ранжуванні не були допущені, оскільки компанії розпочали свою діяльність у 2016 р. і не мали достатніх показників для релевантного аналізу. Задля отримання додаткових даних та перевірки достовірності поданих, Оргкомітет дослідження залучив до роботи над проектом партнера – бізнес-пошукову систему YouControl, що стало додатковою гарантією об’єктивності інформації. Аналітики YouControl надали дані респондентів на підставі фінансової звітності за 2015 р. Інформаційним партнером дослідження є БізнесЦензор.

За результатами аналізу анкет було сформовано 2 рейтинги:

  • «Лідери ринку – рейтинг юридичних компаній 2016», де визначили 50 компаній, які отримали найвищі бали (чим вищий бал набрала юридична компанія, тим вище її позиція у рейтингу);
  • «Лідери практик» – дослідження за окремими напрямками юридичної практики, де в кожній із запропонованих в анкеті практик визначалися найкращі 10 представників юридичного бізнесу.

Методологія «Лідери ринку – рейтинг юридичних компаній 2016»

Основними критеріями ранжування компаній були: показник річного сукупного доходу компаній, що є одним із найважливіших критеріїв успішності будь-якого бізнес-суб’єкту, та показник ефективності компанії, який розраховується за формулою співвідношення доходу до загальної кількості юристів компанії та свідчить про ефективність менеджменту й високий професійний рівень співробітників. Додатковим критерієм ранжування виступав рік заснування компанії, а також враховувався результат, отриманий компанією в рейтингу «Лідери практик». Кожний із зазначених критеріїв мав визначену шкалу балів.  

Методологія «Лідери практик»

Для ранжування юридичних компаній використовувалися такі критерії: рекомендації колег, що свідчить про авторитетність компанії у бізнес-середовищі, та сукупна вартість угод у відповідній практиці. Загальний показник вираховувався на підставі аналізу та зіставлення даних кожної юридичної компанії зі значеннями інших респондентів. Додаткового критерієм виступав показник позиціонування компанії в інших рейтингах, а саме: Chambers and Partners, Legal 500, Best Lawyers.

Новації

Новий підхід у методології окреслює низку найбільш принципових методичних новацій:

  • Дотримання балансу між репутаційними й фінансовими критеріями ранжування. Щодо окремих позицій експертами виступали юристи, тобто юридичним компаніям було запропоновано визначити та вказати колег з найвищою професійною репутацією в зазначених практиках. Додатковими критеріями, які впливали на підсумковий результат, були позиції компанії в інших рейтингах та рік заснування компанії, як фактор її стабільного розвитку.
  • Підтвердження отриманої від компанії інформації через бізнес-пошукову систему YouControl. Компанії, які не змогли підтвердити свої результати, були виключені із рейтингування.
  •  Відсутність зовнішньої Експертної групи як принцип мінімізації суб’єктивного впливу та додаткова гарантія умов конфіденційності роботи з наданою респондентами бізнес-інформацію. Однією з умов залучення зовнішніх експертів повинна бути їх відмова від анкетування та подання кейсів для дослідження.
  • Аналіз річних фінансових результатів (за 4 квартали  Компанії мають час та змогу надати повний аналіз не лише за фінансовими показниками, але й за виконанням власних бюджетів, стратегічних планувань тощо. Отже, у дослідженні ми користуємося більш системними матеріалами.

Під час попередніх обговорень підходів до методології рейтингових програм редакція «Юридичної Газети» засвідчила, що на ринку сформувався новий пласт компаній, які використовують у своїй діяльності інноваційні моделі ведення бізнесу та на підставі сформованого тренду, ці компанії пропонують виключити критерій доходу, а рейтингувати, як приклад,  за критерієм найкращого платника податків. Цей, а також інші підходи до методології є цінними для нас, і редакція «Юридичної Газети» ініціює їх обговорення на сторінках своїх видань для   використання у рейтинговому дослідженні 2017 У підсумковому номері, який вийде друком у жовтні, будуть опубліковані переможці номінацій:

  • Топ-15 ефективних менеджерів за версією колег;
  • Топ-10 ефективних державних службовців – в минулому партнерів юридичних компаній.

Олена Осмоловська, «Юридична газета»

 

yurgazeta_rating00001 yurgazeta_rating00002 yurgazeta_rating00003 yurgazeta_rating00004 yurgazeta_rating00005 yurgazeta_rating00006

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Стали известны зарплаты Гонтаревой и всех ее заместителей в 2016 году

Месячный оклад председателя НБУ составляет 163 тыс. грн., ее заместителя — 150 тыс. грн.

По состоянию на 25 апреля 2016 г. размер ежемесячной зарплаты председателя Нацбанка, которым на текущий момент является Валерия Гонтарева, составлял 163 тыс. грн.

Об этом говорится в официальном ответе директора департамента персонала НБУ Романа Борисенко на адвокатский запрос Ростислава Кравца (получен по решению суда).

В нем также указаны должностные оклады заместителей председателя Нацбанка, которых сейчас пять: Владислав Рашкован, Яков Смолий, Дмитрий Сологуб, Олег Чурий и Катерина Рожкова. Они все одинаковы — 150 тыс. грн.

На текущий момент у председателя НБУ нет первого заместителя, но как указывается в ответе регулятора, его зарплата не отличается от зарплат других заместителей и тоже составляет 150 тыс. грн.

«В ответе центробанка отмечается, что речь идет о зарплатах, согласно штатному расписанию. Так что, думаю, что в указанных суммах не учтены надбавки. Впрочем, даже предоставленные данные заставляют задуматься о доходах чиновников. Надеюсь, что со временем соответствующую информацию (о своих окладах) предоставят и руководители государственных банков. Пока они ответили отказом на мои запросы. Хотя по логике: после окладов руководителей Нацбанка, нужно предать огласке и заработок председателей Ощадбанка, Укрэксимбанка, Укргазбанка, Родовид Банка и прочих», — прокомментировал UBR.ua ситуацию Кравец.

Елена Лысенко, UBR

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Чистка судов и другие законопроекты, принятые Верховной Радой с 31 мая по 3 июня 2016 года

Парламент значительно сузил неприкосновенность судей, поднял им зарплаты, обязал их декларировать все, а президенту дал неограниченные полномочия по формированию судейского корпуса. Судебную систему в итоге вычистят и подровняют.

Среди законопроектов, принятых Верховной Радой в начале июня, наиболее значимым стал документ №3524. Он закладывает основы для проведения в Украине судебной реформы. За соответствующие изменения в Конституцию проголосовали 335 депутатов. Закон отменяет абсолютный иммунитет для судей. Да, судья не может быть привлечен к ответственности за принятое им решение. Но его привлекут, если он совершил дисциплинарный проступок или преступление. То есть за действия, не связанные с профдеятельностью, судья понесет ответственность на общих основаниях. Также предусматривается, что в рамках реформы вместо Высшего совета юстиции будет создан Высший совет правосудия (ВСП), а судьи будут назначаться бессрочно, без испытательного срока. При этом минимальный возрастной порог для судей составляет теперь 30 лет (ранее было 25 лет), а стаж трудового опыта в области права должен быть не менее 5 лет (ранее было 3 года). Кроме того, все судьи пройдут полную переаттестацию.

Фактически появилась возможность перезагрузить судейский корпус. «Однако судьи станут еще более контролируемыми Президентом. Именно он будет вносить в Верховную Раду проект закона о создании ликвидации судов, назначать судей, проводить с ними собеседование после назначения и даже подписывать удостоверения», – приводит пример Виктор Мороз, управляющий партнер адвокатского объединения Suprema Lex.

Также судьи будут вынуждены подавать имущественные декларации (даже в отношении своих родственников), и так называемые декларации добросовестности. «Но подтвердить достоверность этих данных крайне сложно, равно как и дать им объективную оценку, что приведет к явным перекосам при назначении и увольнении судей», – считает Ростислав Кравец, старший партнер адвокатской компании Кравец и Партнеры.

Кроме того, судебная система находится под угрозой коллапса, поскольку на формирование нового судейского корпуса потребуется немало времени. «На сегодня уже огромное количество вакантных должностей. И кто сможет их заполнить – большой вопрос», – поясняет Ростислав Кравец.

Что немаловажно, представители Венецианской комиссии (консультативный орган по конституционному праву при Совете Европы) уже выразили обеспокоенность, что Президент получил неограниченные права по назначению судей, а также возможность единолично ликвидировать, реорганизовывать суды. Хотя в Западной Европе, к примеру, этими полномочиями обладает парламент.

«Поэтому сфера правосудия требует более радикальных и новаторских реформ. Нужно дать возможность судиться в украинских судах по принципу работы международных коммерческих арбитражей. Когда стороны могут самостоятельно формировать состав суда, привлекать национальных и иностранных специалистов для разрешения их спора, оплачивая им надлежащий гонорар, и таким образом обезопасив себя от неправосудных решений», – резюмирует Игорь Опадчий, адвокат, партнер юрфирмы U&G Partners.

Основные законопроекты, рассмотренные Верховной Радой с 31 мая по 3 июня 2016 года

№ документа

Суть изменений/нововведений

Статус

№4482 о мобилизации

Родственники погибших участников АТО освобождаются от мобилизации.

принят в целом

№2763 об отмене госрегистрации иностранных инвестиций

Отмена обязательной госрегистрации инвестиций и ее замена уведомительным порядком

принят в целом

№4294 о национальной полиции

Полиция получила полномочия на проведение полноценной оперативно-розыскной деятельности

принят в целом

№4542 о налогообложении пенсий

Отмена налогообложения пенсий как для работающих, так и неработающих пенсионеров

принят в целом

№2507 об исполнительном производстве

Формирование института частных исполнителей судебных решений (иски в сфере бизнеса) и Единого реестра должников

принят в целом

№4373 об ответственности за нарушения ПДД

Штраф за пьяную езду повышается с 200 до 600 НМД (10,2 тыс. грн.). За повторное 1200 НМД (20,4 тыс. грн.), за третье – 2400 НМД (40,8 тыс. грн.) и лишение прав на 10 лет.

принят в первом чтении

№4484 о регистрации лекарственных средств

Импортные лекарства будут регистрироваться по централизованной процедуре в течение 17 дней

принят в целом

№3524 о правосудии

Старт судебной реформы, и обеспечение политической независимости судебной власти

принят в целом

Павел Харламов, ДЕНЬГИ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Ставки судового збору з 01 січня 2016 року

З 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про судовий збір» (далі — Закон) та Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» ставки судового збору змінюються.

Як визначено у Законі, судовий збір — збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, — у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

Найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору Ставка судового збору з 01.01.2016 по 30.04.2016 (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»)
1 378,00
1. За подання до суду:   Мінімум Максимум
1) позовної заяви майнового характеру, яка подана:      
юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати 1 378,00 не обмежено
фізичною особою або фізичною особою — підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати 551,20 6 890,00
2) позовної заяви немайнового характеру, яка подана:      
юридичною особою або фізичною особою — підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати 1 378,00 1 378,00
фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати 551,20 551,20
3) позовної заяви:      
про розірвання шлюбу 0,4 розміру мінімальної заробітної плати 551,20 551,20
про поділ майна при розірванні шлюбу 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати 551,20 4 134,00
4) заяви про видачу судового наказу;
заяви у справах окремого провадження;
заяви про забезпечення доказів або позову;
заяви про перегляд заочного рішення;
заяви про скасування рішення третейського суду;
заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду;
заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду;
заяви про роз’яснення судового рішення, які подано:
     
юридичною особою або фізичною особою — підприємцем 0,5 розміру мінімальної заробітної плати 689,00 689,00
фізичною особою 0,2 розміру мінімальної заробітної плати 275,60 275,60
5) позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме:      
позовної заяви немайнового характеру 0,4 розміру мінімальної заробітної плати 551,20 551,20
позовної заяви про відшкодування моральної шкоди 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати 1 378,00 не обмежено
6) апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги 303,16 — 1 515,80 не обмежено
7) касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги 661,44 — 1 653,60 не обмежено
8) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги 716,56 — 1 791,40 не обмежено
9) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду:      
юридичною особою або фізичною особою — підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати 1 378,00 1 378,00
фізичною особою 0,2 розміру мінімальної заробітної плати 275,60 275,60
2. За подання до господарського суду:      
1) позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати 1 378,00 206 700,00
2) позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати 1 378,00 1 378,00
3) заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову;
заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду;
заяви про скасування рішення третейського суду;
заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду;
заяви про роз’яснення судового рішення
0,5 розміру мінімальної заробітної плати 689,00 689,00
4) апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги 1 515,80 не обмежено
5) касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги 1 653,60 не обмежено
6) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги 1 791,40 не обмежено
7) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір мінімальної заробітної плати 1 378,00 1 378,00
8) заяви про затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство 2 розміри мінімальної заробітної плати 2 756,00 2 756,00
9) заяви про порушення справи про банкрутство 10 розмірів мінімальної заробітної плати 13 780,00 13 780,00
10) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство;
заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною
2 розміри мінімальної заробітної плати 2 756,00 2 756,00
3. За подання до адміністративного суду:      
1) адміністративного позову:      
майнового характеру, який подано:      
суб’єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати 1 378,00 не обмежено
фізичною особою або фізичною особою — підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати 551,20 6 890,00
немайнового характеру, який подано:      
суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою — підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати 1 378,00 1 378,00
фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати 551,20 551,20
2) апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги 606,32 — 1 515,80 не обмежено
3) касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви 661,44 — 1 653,60 не обмежено
4) заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви та скарги 716,56 — 1 791,40 не обмежено
5) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір мінімальної заробітної плати 1 378,00 1 378,00
6) заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення 0,3 розміру мінімальної заробітної плати 413,40 413,40
4. За видачу судами документів:      
1) за повторну видачу копії судового рішення 0,003 розміру мінімальної заробітної плати за кожний аркуш паперу 4,13 не обмежено
2) за видачу дубліката судового наказу та виконавчого листа 0,03 розміру мінімальної заробітної плати 41,34 не обмежено
3) за роздрукування технічного запису судового засідання 0,01 розміру мінімальної заробітної плати за кожний аркуш тексту на папері формату А4 13,78 не обмежено
4) за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання 0,03 розміру мінімальної заробітної плати 41,34 41,34
5) за виготовлення копії судового рішення у разі, якщо особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків, звертається до апарату відповідного суду з письмовою заявою про виготовлення такої копії згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» 0,003 розміру мінімальної заробітної плати за кожний аркуш копії 4,13 не обмежено
6) за виготовлення копій документів, долучених до справи 0,003 розміру мінімальної заробітної плати за кожний аркуш копії 4,13 не обмежено
5. У разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення 0,2 розміру мінімальної заробітної плати; 275,60 275,60

ст.3 п.2. Судовий збір не справляється за подання:

1) заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом;

2) заяви про скасування судового наказу;

3) заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення;

4) заяви про поворот виконання судового рішення;

5) заяви про винесення додаткового судового рішення;

6) заяви про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою;

7) заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням;

8) заяви про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

11) заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

12) заяви про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

13) позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;

14) заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у разі, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України, суб’єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги та/або органи опіки та піклування або служби у справах дітей;

15) клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах;

16) заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій.

Стаття 5. Пільги щодо сплати судового збору

1. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

1) позивачі — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

2) позивачі — у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі — у справах про стягнення аліментів;

4) позивачі — у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;

5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники — у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі — у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;

8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;

10) позивачі — громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

11) виборці — у справах про уточнення списку виборців;

12) військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, — у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків;

13) учасники бойових дій, Герої України — у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;

14) позивачі — у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»;

15) фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) — кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, — після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;

16) позивачі — за подання позовів щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

С апреля 2016 года исчезнет необходимость в справке о составе семьи

С апреля 2016 украинцам не понадобятся справки о составе семьи при регистрации места жительства или для получения льгот.

Такой закон подписал президент. Предполагается, что в паспортных столах, в центрах админуслуг, а также нотариусы и госрегистраторы уже будут иметь доступ к электронным реестрам и к земельным кадастрам. Поэтому они смогут сами проверить информацию о составе вашей семьи и о месте регистрации.

«Если человек хочет сняться с регистрации в одном городе и переехать жить в другой, то ему не нужно собирать много справок. Всю информацию о нем смогут проверить по электронной базе», — говорит адвокат Ростислав Кравец.

Вести

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Новый налог на недвижимость украинцам начислят не раньше 2016 года

В этом году фискалы будут рассчитывать налог по правилам 2014 г.

В 2015 г. украинцам не придется платить налог на недвижимость по новым налоговым ставкам. Он будет рассчитываться по требованиям 2014 г., и это продолжат делать фискальные органы — до 1 июня они должны рассчитать сумму налога для каждого плательщика налога и отправить ему платежку, подтвердили «Вестям» в Государственной фискальной службе.

Если человек в срок не получит от налоговиков никаких извещений, то он не может быть привлечен к ответственности за неуплату. «Потому что сумма налога на недвижимое имущество, отличное от земельного участка, рассчитывается контролирующим органом. Собственник, который указан в госреестре вещных прав на недвижимое имущество, отвечает за уплату только начисленного обязательства», — пояснила «Вестям» старший консультант управления защиты прав налогоплательщиков Ассоциации плательщиков налогов Украины Ирина Билотил. К слову, риелторы ранее сообщали в реестре значится не более 35-40% недвижимости украинцев. Так что большинство граждан налоговые платежки вообще не получит.

Билотил обращает внимание, что в налоговом уведомлении-решении указывается только общая сумма налога (например, по всем объектам недвижимости) и реквизиты для его уплаты. Поэтому те, кто сомневается надо ли им платить налог, могут заранее провести сверку данных. Для этого надо написать заявление в Налоговую по месту регистрации.

Фискалы помогут разобраться, сколько и каких объектов (их частей) числится за плательщиком, их площадь. Соответственно, можно узнать, какая сумма причитается к уплате за 2014 год, а также есть ли возможность воспользоваться налоговыми льготами.

Сверку тем более надо провести, если вы не согласны с тем, что вам прислали налоговики.

«В случае выявления отличий, например, в документах на право собственности и базе данных налоговой службы, плательщику будет выписано новое налоговое уведомление-решение, а старое будет аннулировано», — поясняет Ирина Билотил.

То, что гражданам не придется самим рассчитывать налог — хорошо. Так как база для его начисления уже дважды менялась и сразу разобраться, что к чему — будет не просто.

За что платить

Как пояснили в Государственной фискальной службе на запрос «Вестей», расчет производится за прошлый налоговый период, то есть 2014-й год. Поскольку в 2013 году парламент освободил физлиц от уплаты этого налога, это будет первый раз, когда украинцы раскошелятся в бюджет за свои квадратные метры.

Причем, в начале прошлого года предполагалось, что налог будет платиться только с жилой площади помещений. Но с 1 апреля 2014 года по инициативе правительства нормы закона изменили, и базой для начисления стала общая площадь.

«Поэтому расчет налога на недвижимость для физлиц будет разделен: с 1 января по 31 марта 2014-го взимается налог с жилплощади, а с 1 апреля по 31 декабря 2014-го — с общей площади недвижимости. При этом необлагаемый минимум для граждан составляет 120 кв. м для квартир, 250 кв. м — для домов. Если в собственности находится и дом и квартира, то льготная необлагаемая площадь — 370 квадратов», — уточнил «Вестям» старший партнер адвокатской компании «Кравец и Партнеры» Ростислав Кравец.

Владельцы квартир от 120 кв. м. до 240 кв. м. уже должны заплатить 1% от минимальной зарплаты (12,18 грн) за каждый «лишний» метр. То же касается площади домов от 250 кв. м. до 500 кв. м.

Собственники более просторных помещений обязаны рассчитаться по 2,7% от минзарплаты (32,89 грн/кв.м.).

По этим ставкам и будет производиться начисление налога на недвижимость для физлиц. С учетом изменения базы налогообложения — жилой и общей площади.

Именно по месту налоговой регистрации (прописки) владельца недвижимости будет производиться расчет налога. А деньги будут поступать на счет органа местного самоуправления по местонахождению каждого из объектов жилой недвижимости.

Новые правила — с нового года

Изменения, принятые с 1 января 2015 г., затронувшие и налог на недвижимость, внесли дополнительную сумятицу в головах плательщиков. Но к счастью, платить налог, начисленный по новым правилам, придется только в 2016 г.

Напомним, физические и юридические лица, в собственности которых находятся объекты жилой и нежилой недвижимости (жилые дома, пристройки к ним, квартиры, коттеджи, дачные и садовые дома) являются плательщиками нового налога на недвижимость, который вступил в действие с 2015 г.

Согласно новым нормам, льготные метры урезали вдвое: для квартир — до 60 кв. м общей площади, а для домов — 120 кв. м. Общая льготная площадь дома и квартиры у одного собственника ограничена 180 метрами.

Например, если гражданин является собственником квартиры площадью 150 кв.м., то он имеет право применить льготу 150 кв.м. — 60 кв.м. = объект налогооблажения равен 90 кв.м. или собственником дома 280 кв.м., то 280 кв.м. — 120 кв.м. = 160 кв.м.

При этом максимальная ставка налога не может превышать 2% от минзарплаты, т.е. 24,36 грн за каждый метр превышения.

«Это базовые данные, но теперь местные советы могут своими решениями устанавливать любую ставку от 0% до 2% минзарплаты для квадрата жилой недвижимости. Для нежилой недвижимости это 0-1%. А также местные власти могут расширить действие льгот: например, увеличить площадь, не облагаемую налогом или освободить ряд категорий граждан от уплаты налога (скажем в зависимости от уровня доходов.). А то и вовсе не вводить налог на недвижимость», — заметил Ростислав Кравец.

По словам Ирины Билотил, сейчас только Житомир и Херсон еще не определили ставки налога. Что критично не для граждан, которые в этом году платят по ставкам прошлого года, а проблема только для предпринимателей, которые должны в 2015 году самостоятельно рассчитывать и платить налог авансом каждый квартал.

Впрочем, как утверждает Билотил, если местная власть не определила ставку налога на недвижимость, то такая ставка признается равной 0%. Поэтому предприятия Житомира и Херсона могут смело нести в налоговую отчеты с проставленными нулями.

Константин Симоненко, ВЕСТИ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры