Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 02 по 22 січня 2021 року

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС про порядок позасудового стягнення на предмет іпотеки та можливість припущень щодо прав малолітніх

Справа № 757/13243/17

Велика палата з судів трьохрічок продовжує приймати рішення на припущеннях. Дуже цікаво, що рішення виготовив суддя з адміністративної юрисдикції, що в черговий раз вказує на повну безглуздість існування взагалі такого утворення в судовій системі.

Щодо самої справи, суд зробив наступні дуже суперечливі з точки зору права та захисту права власності висновки:

1. Судам при вирішенні аналогічних спорів слід враховувати, що у випадку, якщо в законі і договорі по-різному врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, то застосовуються вимоги договору, якщо такі не суперечать закону чи не заборонені законом.

2. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

3. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

4. У разі дотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання невиконання вимог частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про конкретний спосіб задоволення вимог іпотекодаржателя шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не має наслідком настання нікчемності такого правочину та не є підставою, за умови дотримання інших вимог закону щодо такого виду правочину, для визнання такого договору недійсним, однак може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків.

5. Враховуючи те, що протягом тривалого часу в зазначеному житловому будинку знаходиться Посольство Грецької Республіки, що виключає можливість проживання у вказаному будинку малолітніх дітей, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що укладення оскаржуваних договорів не суперечить правам та інтересам малолітніх дітей, не звужує обсяг їх існуючих майнових прав та не порушує їх охоронювані законом майнові інтереси.

6. Імунітет дипломатичної установи не обмежує перехід права власності на приміщення, який не пов`язаний з проникненням до приміщення та із вчиненням виконавчих дій. Зміна власника приміщення, у якому розміщено посольство Греції, не суперечитиме Віденській конвенції про дипломатичні зносини, оскільки не матиме наслідком ані вторгнення до приміщення, ані завдання йому шкоди, ані порушення спокою посольства.

Постанова ВП-ВС про необхідність закриття провадження за відсутністю в діянні складу злочину у разі визнання норми неконституційною

Справа № 0306/7567/12

Велика палата зазначила про необхідність закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу злочину у разі визнання норми неконституційною. Таким чином кримінальна справа повинна закриватись за реабілітуючими обставинами.

Зокрема суд зазначив, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.

Втрата чинності нормою Особливої частини КК означає, що передбачені нею дії або бездіяльність вже не містять ознак діяння, за яке цим Кодексом встановлювалася кримінальна відповідальність. Викладене свідчить про відсутність у діянні складу злочину, що тягне закриття кримінальної справи відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 КПК 1960 року.

Підставою кримінальної відповідальності згідно із частиною першою статті 2 КК є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

За визначенням, закріпленим у частині першій статті 11 КК, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Таким чином, особу може бути піддано кримінальному переслідуванню виключно за діяння, яке визнано злочином за нормами КК.

Визнання Конституційним Судом України неконституційними законів, інших актів або їх окремих положень відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» тягне втрату цими нормативними актами чинності з дня ухвалення рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Офіційна констатація невідповідності правової норми Конституції України анулює її юридичну силу, що за змістом є рівнозначним виключенню такої норми на законодавчому рівні.

Відтак дія чи бездіяльність перестають вважатися злочином як на підставі закону про скасування кримінальної відповідальності, так і у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про неконституційність норми КК, що встановлювала цю відповідальність.

З огляду на викладене в означеному випадку положення пункту 2 частини першої статті 6 КПК 1960 року підлягають застосуванню за аналогією із ситуацією, коли б діяння, поставлене особі за провину, було декриміналізоване законодавцем.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд практики ВС-ККС за листопад 2020 року

До огляду вміщено низку важливих правових позицій ККС ВС, висловлених під час розгляду кримінальних проваджень упродовж листопада 2020 року, зокрема щодо:

✅ кримінально-правової оцінки дій особи, якою було порушено порядок оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги, якщо ця особа мала право на призначення такої допомоги за іншою підставою, визначеною в законодавстві України;

✅ інкримінування обвинуваченому, який орендував одну кімнату у двокімнатній квартирі, такої кваліфікуючої ознаки крадіжки, як поєднання з проникненням у житло, якщо він таємно викрав майно з іншої кімнати, що була зачинена власником та доступу до якої він не мав відповідно до умов договору оренди;

✅ кваліфікації заподіяння шкоди життю або здоров’ю працівника поліції, вчиненого з метою уникнення небезпеки для життя і здоров’я обвинуваченого у зв’язку із застосуванням працівником поліції невиправданого та (або) надмірного насильства;

✅ того, чи набуває статусу підозрюваної особа, стосовно якої має здійснюватися особливий порядок кримінального провадження, якщо процедура повідомлення їй про підозру була неналежною, та, відповідно, чи впливає це на наступні етапи кримінального провадження;

✅ виправлення помилки, допущеної апеляційним судом у резолютивній частині вироку щодо покарання, призначеного засудженому.

Предметом розгляду Касаційного кримінального суду також були й інші питання застосування норм кримінального та кримінального процесуального права України, зокрема, стосовно виникнення стану необхідної оборони в особи, яка спричинила шкоду життю та здоров’ю кількох осіб, що застосовували до неї насильство, та перебувала при цьому у стані сильного душевного хвилювання; конкуренції особистих та хуліганських мотивів під час кваліфікації за ст. 296 КК; необов’язковості проведення автотехнічної експертизи у провадженнях по ст. 286 КК, якщо склад кримінального правопорушення можна встановити на підставі сукупності належних та допустимих доказів; наслідків подання апеляційної скарги недержавною мовою; процесуальної можливості оскаржити особою ухвалу слідчого судді про накладення арешту на транспортний засіб, яким вона володіла за довіреністю.

Огляд практики ВС-КАС за грудень 2020 року

До огляду вміщено низку важливих правових позицій Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловлених під час розгляду адміністративних справ.

Висновки об’єднаної палати КАС ВС у справах щодо:

✅ оскарження рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів;
✅ неможливості одночасного притягнення фізичної особи – підприємця,
яка використовує найману працю, до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП.

У справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів, зокрема, щодо:

✅ визнання господарських операцій контрольованими в процесі трансфертного ціноутворення з пов’язаною особою – резидентом;
✅ виконання судового рішення щодо повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість;
✅ оскарження рішення про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості.

У справах щодо захисту соціальних прав, зокрема, щодо:

✅ стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання банком, що знаходиться у процедурі ліквідації, нормативу працевлаштування інвалідів;
✅ повноваження міської ради змінювати порядок видачі містобудівних умов та обмежень;
✅ виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення ступеня ушкодження здоров’я особи понад дворічний строк з моменту прийняття рішення компетентним органом, яким уперше встановлено ступінь ушкодження здоров’я особи.

У справах щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, зокрема, щодо:

✅ підтвердження права на отримання додаткової соціальної відпустки;
✅ відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою;
✅ надання батькові відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Предметом розгляду Касаційного адміністративного суду також були й інші питання застосування законодавчих норм, зокрема, й процесуального характеру стосовно застосування процесуальних строків оскарження рішень, розмежування судової юрисдикції, застосування заходів процесуального примусу щодо користування представником сторони своїми процесуальними правами, розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі тощо.

Постанова ВС-КЦС про незаконність договору факторингу за валютним кредитом без наявності валютної ліцензії

Справа № 461/2900/11

Верховний суд встановив недійсність договорів факторингу у разі відсутності у сторони якій відступають вимоги за валютним кредитним договором ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.

Згідно з пунктом 1.2 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв`язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297, небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до підпункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг належить до фінансових послуг.

Таким чином, ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.

Згідно з відповіддю Національного банку України від 23 травня 2011 року № 28-315/1902-6527, наданою на запит ОСОБА_1, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не видавались генеральна та/або індивідуальна ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою.

Отже, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не могло набути право вимоги за валютним кредитним договором.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2021

АО «Кравец и Партнеры»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *