Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 18 по 24 листопада 2023 року

Поки випадкові люди з Великої палати дивляться та випускають огляди колоюридичних серіалів у себе в офіційному інстаграм-каналі, нових рішень за останній тиждень не з’явилось, але є одна цікава окрема думка без поки що самого рішення, щодо повернення судового збору в залежності від пори року. З одних і тих обставин комусь повертають, а комусь ні. Черговий доказ повного провалу судової реформи та помилковості конкурсів та оцінювання суддів на спроможність здійснювати судочинство у суді касаційної інстанції.

Крім того, до огляду включені рішення нелегітимного КСУ щодо малозначних справ, рішення суду щодо незаконності відсторонення особи яка не брала участь у медичному експерименті та постанова ВС-КЦС щодо незаконності перереєстрації та продажу іпотечної квартири фінансовою компанією, що купила борг та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Окрема думка щодо відмови прокурору у поверненні частини судового збору у зв’язку зі зміною позиції ВП ВС і встановлення немайнового характеру для спорів про повернення земельної ділянки

Справа № 922/1830/19

На думку Великої Палати Верховного Суду, подальша зміна судової практики КГС ВС щодо характеру позовної вимоги про зобов’язання повернути земельну ділянку не є підставою для повернення судового збору, сплаченого відповідно до закону та в розмірі, визначеному судом. Інше означало б перегляд ухвали КГС ВС від 04.08.2020, яка набрала законної сили й обов’язкова для виконання.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Рішення КСУ 10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах

Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу були досліджені Судом на предмет їх домірності та відсутності в них дискримінаційного змісту з огляду на визначені у них розміри ціни позову. Суд, вважає, що держава, реалізуючи свій розсуд щодо встановлення в процесуальному законі розміру ціни позову як критерію для віднесення справи до категорії малозначних, має обовʼязок додержуватись конституційних принципів та зважати на потребу існування правомірної мети використання такого юридичного засобу віднесення цивільних справ до категорії малозначних як ціна позову та домірність цього юридичного засобу. Проте визначені в частині шостій статті 19 Кодексу розміри ціни позову як критерій віднесення справи до категорії малозначних у сумі 268 400 грн (пункт 1) та 671 000 грн (пункт 5) є не лише значними, а й перевищують установлені у законі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати та не відповідають розумінню справи та спору в ній як малозначного.

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу у зазначеному аспекті суперечать частині першій статті 8 та частині другій статті 24 Конституції України.

Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Подільського райсуду Києва про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Справа № 758/2254/22

Це чергова наша справа про захист громадян від медичного експерименту. Суд зазначив:

Разом з тим, суд вважає, що застосування до позивачки такого заходу, як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов’язків, зокрема об’єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Відповідачем не було надано жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду провідного фахівця відділу соціально – гуманітарної роботи центру забезпечення діяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників підприємства, тощо. ЇЇ відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, всі працівники якого підлягали обов’язковому щепленню проти COVID-19. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров’я населення та самої позивачки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивачки про визнання протиправним та скасування наказу № 414 о/с від 23 грудня 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА1 підлягають до задоволення.

Постанова ВС-КЦС про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

Справа № 754/4361/21

Це наша справа. В черговий раз захистили майно власника від неправомірного звернення стягнення фінансовою компанією під час дії мораторію. Шкода, що тільки касаційна інстанція врахувала наші аргументи.

Суд зазначив:

Оскільки позивачка використовує спірну квартиру як місце свого постійного проживання, іншого нерухомого майна у власності позивачка немає, загальна площа квартири не перевищує 140 кв. м, окремо згоди на відчуження спірного майна в примусовому порядку вона не надавала, тому відчуження 26 лютого 2021 року на підставі оспорюваного правочину ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» іпотечного майна за споживчим кредитом без згоди власника (іпотекодавця) суперечили Закону № 1304-VII.

Таким чином, договір купівлі-продажу не відповідав вимогам частини першої статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Договір купівлі-продажу було укладено щодо майна, яке є предметом іпотеки та виступає як забезпечення виконання зобов’язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті у період дії Закону № 1304-VII, тому дії кредитора з відчуження без згоди власниці предмета іпотеки не відповідають вимогам статті 203 ЦК України.

Наведене підтверджує обґрунтованість доводів касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме незастосування положень Закону № 1304-VII, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що положення цього Закону не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2023

АО «Кравець І Партнери»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *