Теракт в Києві поставив і інше питання: чи варто дозволяти цивільним мати короткоствольну зброю для самозахисту? Дискусія жвава і аргументи сторін вагомі. Прихильники говорять про право на захист, опоненти – про ризик нових жертв.
До речі, тему легалізації короткоствольної зброї обговорюють уже кілька років, однак після початку повномасштабної війни ставлення суспільства до такого кроку стало значно лояльнішим.
Тож, чи дозволять озброюватися населенню і що для цього потрібно? Розкаже Михайло Манилюк.
Чоловік зі зброєю в руках посеред вулиці підбігає до перехожого і стріляє йому впритул у голову!
Ці кадри сколихнули усю країну. Минулої суботи в Києві терорист вбив семеро людей.
Михайло Манилюк, кореспондент:
Терорист забіг до супермаркету і взяв у заручники людей. Після безрезультатних спроб домовитися – його ліквідували спецназівці. Жертв могло б бути менше, якби у ситуацію одразу втрутилася поліція. Утім, екіпаж патрульних злякався пострілів і вирішив сховатися у безпечне місце. Після цієї резонансної трагедії міністр внутрішніх справ Ігор Клименко заявив, що підтримує ідею озброїти громадян вогнепальною короткоствольною зброєю для самозахисту.
Я хочу закон про цивільну зброю. Види зброї, карабіни, тобто, мисливська ця зброя, гладкоствольна, нарізна – це все треба класифікувати. І людина має пройти курс навчання, зокрема безпечного поводження з цією зброєю.
Ігор Фріс, народний депутат України:
Мені здається, Україна була готова до вказаного закону ще у 2019 році, натомість чисельні наші спроби його провести через залу парламенту були безрезультатними, окрім останнього закону, який був прийнятий напередодні, буквально, широкомасштабного вторгнення. Чисельні автомобілі, вантажні автомобілі по центру Києва роздавали автоматично вогнепально-нарізну зброю, автомати Калашнікова, громадянам України, записуючи їхні прізвища на листочку та ідентифікуючи особи по паспорту, не знаючи, чи ця особа має психічні розлади, або вона є судимою.
Михайло Манилюк, кореспондент:
Єдиного закону про зброю в Україні немає досі. Цивільні можуть офіційно володіти мисливською рушницею, гладкоствольними стволами та в деяких випадках травматом. А от щодо короткоствольної нарізної зброї, то це питання для більшості громадян непідйомне.
Георгій Учайкін, голова Української асоціації власників зброї:
Заважає складна позиція Міністерства внутрішніх справ. Міністерство внутрішніх справ має монопольне становище на надання озброєних охоронних послуг. Це величезний бізнес, який вони одноосібно контролюють. Він виміряється страшними грошима, сотні мільйонів доларів щороку. І відповідно це один з аспектів. Там ще багато всього.
Михайло Манилюк, кореспондент:
Законопроєкт №5708 “Про право на цивільну вогнепальну зброю” зареєстрували ще у 21-му році, а у лютому 22-го прийняли за основу. Зараз він готується до другого читання. Втім, є нюанс: дозвіл на пістолет цивільні зможуть отримати лише через 5 років після закінчення воєнного стану.
Олексій Гетьман, військовий аналітик:
Ми чули про ці питання, вони піднімаються вже багато років. І ця ситуація, на жаль, 18 квітня, яка відбулась в Києві, може вона підштовхне до того, щоби нарешті можна було отримати людям дозвіл на володіння короткоствольною зброєю для самозахисту. Розмови про те, що це підвищить кримінальну ситуацію і так далі, воно не базується ні на якому фактажі.
Закон про зброю для цивільних неоднозначний. Є ті, хто “за” і ті, хто “проти”.
Ігор Фріс, народний депутат України:
Одна частина говорить ні, ні в якому разі зброю не можна, тому що почнуть стріляти, коли будуть випивати чарку на кухнях, а другі кажуть, хлопці з фронту, що ми й так маємо зброю, і держава нам довірила, то чому ми повинні чекати якийсь там певний період часу, щоб захистити себе, як своїх рідних. Ні одна, ні друга не знайде підтримки в стінах парламенту, нам треба шукати якийсь компромісний варіант.
В українській асоціації власників зброї запевняють: якби у випадку з терористом, який розстрілював людей у Києві, був би хтось зі зброєю, загиблих було б менше.
Георгій Учайкін, голова Української асоціації власників зброї:
Він би мав змогу зупинити цей жахливий злочин, врятувати хоч когось. Тобто відсутність закону в нашій країні це абсурд, який суперечить Конституції. І далі є в нас стаття 27, яка каже про те, що кожна людина має право на життя, невід’ємне право на життя. І ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. І держава повинна забезпечувати охорону, захищати життя. Але держава схибила.
Михайло Манилюк, кореспондент:
Є побоювання, що закон про цивільну зброю може спричинити вибухову реакцію, коли люди, озброєні пістолетами, стрілятимуть один в одного, навіть через звичайний побутовий конфлікт. Через гучну музику чи порушення правил дорожнього руху. Коли замість кийка водії хапатимуться за пістолет.
Євген Корецький, психолог:
Ну це треба теж враховувати. Але якщо, в принципі, людина схильна до таких станів, і людина схильна до насильства, і вона знає, що за допомогою зброї вона може втілювати якісь свої задуми, може кримінальні, то повірте мені, що ця людина знайде шляхи, де здобути цю зброю і здобути її нелегально.
А нелегальної зброї в Україні й справді багато! За різними оцінками, від одного до п’яти мільйонів одиниць. Її не контролюють і не вилучають.
Ігор Фріс, народний депутат України:
У нас до війни були так звані “місячники зброї”. Коли раз в рік можна було взяти якусь обідранку, яку ти там маєш, або мисливську зброю, і піти зареєструвати в Нацполіцію, і не маючи ніяких штрафів за це. Так ось, коли ми прийняли закон, коли ти можеш це зробити цілий рік, і залишити собі цю зброю до завершення війни – в чотири рази менше випадків, ніж до війни.
Олексій Гетьман, військовий аналітик:
Якщо така кількість незареєстрованої зброї, то є ринок незареєстрованої зброї, чорний ринок. І ми чудово розуміємо, що терористи та бандюки, простіше кажучи, вони мають доступ до цієї зброї й вони озброєні.
Михайло Манилюк, кореспондент:
Аби не було ризиків та побоювань – потрібен повноцінний закон, який регламентує право на придбання та приховане носіння короткоствольної зброї. Держава зобов’язана контролювати власників. Треба чітко визначити, хто видаватиме дозволи? Як перевірятимуть психічний стан людини? Як відстежуватимуть обіг? Ну і звісно побороти корупцію в дозвільній системі, яка присутня. За найбільш сприятливих сценаріїв депутати можуть прийняти закон через два роки після повного доопрацювання.
Ігор Фріс, народний депутат України:
Те, що я взнавав, це максимальний термін – два роки для впровадження. Що туди входить? Туди входять створення шкіл, створення взаємодії між реєстрами, державним реєстром зброї та медичним реєстром, система сертифікації відповідної зброї, система реєстрації реєстраторів відповідної зброї. Через два роки, довівши, що українці не стріляють на кухнях, не стріляють на пішохідних переходах або на перехрестях, давати можливість виходити в носіння. Це моя візія, як би я рухався. Як захочеться підтримати Раді, або як на це відреагує Міністерство внутрішніх справ, будемо бачити.
Утім, навіщо вигадувати велосипед, якщо можна перейняти досвід Європейських країн? Де зброю для цивільних вже легалізували.
Георгій Учайкін, голова Української асоціації власників зброї:
Країни Балтії отримали такий закон в 1992 році. Я особисто спілкувався з представниками поліції цих країн. Злочинність протягом першого півріччя впала на 50% і потім загалом дотягнулася до мінус 70% саме вулична злочинність. Така ж сама ситуація в Молдові з 1992 року.
Візьміть, перенесіть в Україну досвід Молдови, Швейцарії, інших країн. Потрібен професіонал. І я вважаю, що якщо врешті-решт запросити самопрофесійні спілки, а не якісь громадські організації, які позавчора зареєстрували, як у нас дуже часто це трапляється, це питання можна вирішити. Досить швидко і досить ефективно.
Михайло Манилюк, кореспондент:
Раніше Міністерство внутрішніх справ здебільшого стримувало спроби розширити доступ цивільних до зброї – зараз дали зелене світло. Втім, чи вдасться дійти спільного рішення і чи ухвалять закон нардепи – питання відкрите. Зброя – це не іграшка. Нею потрібно вміти користуватися, стримувати свої емоції та застосовувати лише у дуже крайніх випадках.
Джерело: podrobnosti.ua