«Антиколомойський» або закон про механізми регулювання банківської діяльності став одним з найскандальніших за останні роки. Як у ВР минулого скликання, так й у нинішнього були складні документи з масою поправок. На їх узгодження були потрібні тижні та навіть місяці. Так було із законами про Вищий антикорупційний суд, мову, ринок землі.
Але «антиколомойський» законопроект б’є всі рекорди. Після того, як 30 березня ВР прийняла його в першому читанні, до документа подали більше 16 тис. поправок. Тепер в ВР хочуть через нього переписати Регламент.
Nash.Live розбирався в суті «антиколомойського» закону та з’ясував, чи є шанс, що парламент зможе його ухвалити, задовольняючи вимогу МВФ.
Навіщо потрібен «антиколомойський» закон?
Хоча неформальна назва відсилає до колишнього власника націоналізованого ПриватБанку Ігоря Коломойського, його норми стосуються банківської системи в цілому. Згадок «Привату» безпосередньо, звичайно ж, немає. Тобто він стосується всіх банків, яких можуть віднести та вже віднесли до категорії неплатоспроможних.
Всього з 2014 р. з ринку вивели 104 банки. Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) покриває всі вклади на суму до 200 тис. грн в першу чергу. З огляду на обсяги до виплати, не варто було й розраховувати, що у нього будуть необхідні для цього 90 млрд грн.
Честь коштів дозволив залучити ресурс Фонду — внески його учасників, тобто інших банків. Але левова частка — це запозичення в уряду і НБУ. Перекрити зобов’язання перед вкладниками як «200 тис.», так і «200 тис. +» можна було б за рахунок продажу активів, а це кредити.
Але на тлі кризи невиплати по кредитах збільшилися, частина з них була видана на окупованих територіях, плюс ще частину отримали пов’язані з фінустановами компанії, які в потрібний момент і в потрібний час виявилися неплатоспроможними.
У грудні 2016 р. найбільший банк країни було націоналізовано. Для цього держава докапіталізувала «Приват» на 160 млрд грн, в основному за рахунок ОВДП. Але в квітні 2019 року Окружний адміністративний суд Києва ухвалив рішення на користь екс-власника Ігоря Коломойського про те, що націоналізація була незаконною.
Є три серйозні проблеми. Перші дві: непосильний тягар банківських боргів до виплати державою і ризик повернення «Привату» за рішенням суду. Третя: поява «зомбі-банків», тобто тих, які вивели з ринку, позбавили ліцензії, але які через суд визнали незаконними рішення Нацбанку і ФГВФО. Тобто «зомбі-банки» і повернутися не можуть, та з-під нагляду вийшли. У грудні 2019 р. Велика палата Верховного суду прийняла рішення у справі Укрінбанку, яким встановлено, що незаконність рішення регулятора не передбачає виведення з банку тимчасової адміністрації ФГВФО. Але зацементувати це хочуть законом.
Міжнародному валютному фонду потрібен надійний позичальник, тому до дефіциту бюджету там виставляють високі вимоги. До недавнього часу уряд України та МВФ сходилися на 2% ВВП. На тлі кризи можливі послаблення. Але не за рахунок компенсацій та повернень банків колишнім власникам.
Що не влаштовує в «антиколомойському» законі?
Варіанти змін до законодавства пропонували як в Кабміні, так і в парламенті. 30 березня ВР проголосувала за законопроект №2571-д, автором якого є голова фінансового комітету ВР Данило Гетманцев.
У пояснювальній записці він виділив три пули основних змін: корпоративне управління банків, особливості судового провадження при їх виведенні з ринку, особливості виведення банку з ринку в цілому. Але в законопроекті варто виділити ще один — про повноваження Національного банку.
Найбільш знакові норми законопроекту, на які найчастіше посилаються його критики — це саме особливості судочинства та функціонал НБУ. Найяскравіші тези:
- Нацбанк має право, ґрунтуючись на досвіді, знаннях та аналізі інформації, застосовувати професійне судження, оцінюючи фінансовий стан банку, ризики, пов’язані з його діяльністю.
- Колишні власники, учасники банку, який виводять з ринку, можуть в суді оскаржувати законність рішень. Але максимум, що вони зможуть отримати, — це компенсація. Повернення колишнім власникам виключено.
- Навіть якщо процедура ліквідації банку почалася на підставі акта НБУ і/або ФГВФО, який визнаний незаконним, зупинити та припинити її неможливо.
- Те, що акт був визнаний незаконним, не означає, що банк відновлює своє попереднє положення та не відновлює права його акціонерів.
- У статті 75 закону про банки і банківську діяльність змінюється процедура віднесення фінустанови до категорії проблемних. Нормативи частково посилюють, але є норми, які прибирають і, на думку експертів, необґрунтовано. Зокрема, зараз одна з підстав для віднесення до категорії проблемних — невиконання протягом п’яти робочих днів вимоги вкладника або кредитора. Але її збираються викреслити.
Тобто «антиколомойський» закон не скасовує можливість компенсації колишньому власнику банку. А в тому, що Ігорю Коломойському так вже потрібно повернути ПриватБанк експерти сумніваються. Та й сам він ще рік тому не приховував, що його цікавлять 2 млрд дол. зі статутного капіталу «Привату».
«Кредитний портфель, який здувся, зобов’язання перед клієнтами на 220 млрд грн, з яких 180 млрд грн — кошти населення, а в кризу це просто тихий жах, — каже експерт інституту Growford Олексій Кущ. — Вся стабільність банку спирається на портфель ОВДП розміром 144 млрд грн, але держава їх забере в разі скасування націоналізації. Що ж тоді потрібно Ігорю Валерійовичу? В першу чергу, припинення судових розглядів, зокрема, в міжнародних судах. По-друге, розблокування застав. По-третє, закриття заборгованості по кредитах. Що для цього потрібно? Визнати націоналізацію банку незаконною та присудити на його користь якусь компенсацію, яку можна буде використовувати для заліку взаємних вимог з державою. А банк нехай залишається Мінфіну».
Думки
Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики:
— Намагаються прийняти закон під Коломойського, під націоналізацію ПриватБанку. Але це не регулюється законами. Це регулюється постановами уряду, судовими рішеннями.
Ухвалення «кейсових» законів — це недемократично, неправильно. Не кажу вже, що закони не можуть мати зворотну силу. Сам закон правильніше назвати «антибанківським».
Його перше завдання: створити умови для колишніх власників, за яких вони не зможуть повернути власність і отримати компенсацію, оскільки сам НБУ буде її вираховувати. Причому незаконно, з особливою процедурою розгляду, неможливістю оскаржити рішення. Фактично НБУ виводиться за рамки правового поля.
Друга проблема — його норми намагаються поширити на події в минулому. У Конституції ж прямо записано, що закони зворотної сили не мають.
Третя проблема — прибирають підставу для визнання банку проблемним при невиконанні зобов’язань, наприклад, при невидачі депозиту.
Робиться все, щоб зовнішні кредитори зберегли контроль над нашим фінансовим сектором, а всередині України рішення не могли б оскаржити.
— Я звернувся до парламентарів з проханням не приймати законопроект в цьому вигляді. Він повністю нівелює права громадян, осіб, які розміщують вклади в банках, гарантії збереження цих коштів і відповідальність уповноважених осіб держави за свої дії, пов’язані з ліквідацією банків та контролем.
Одним із основних завдань як ФГВФО, так і НБУ за законодавством є підвищення довіри до банківської системи і захист прав інтересів вкладників. Законопроект ці завдання перекреслює. Він виводить службовців НБУ в окрему недоторканну категорію, до якої не можна звертатися з позовами, які не несуть відповідальність за прийняті ними рішення.
Цей законопроект не «антиколомойський», а «антиукраїнський», він знищує українську банківську систему. За допомогою порад МВФ було знищено понад 100 банків, була підірвана основа держави — банківська система, вкладники втратили мільярди гривень. Рефінансування, яке виділялося, було просто виведено недобросовісними банкірами за кордон і НБУ цьому, на мій погляд, тільки сприяв.
На сьогодні є десятки рішень судів, які встановлюють протиправність рішень ФГВФО, НБУ. Це ще не межа, вони триватимуть. Особливо після неналежного виконання ФГВФО своїх зобов’язань, зокрема, при продажу активів за копійки. Вкладники, акціонери банку не можуть отримати компенсацію, а ФГВФО відповідальності не несе. Законопроект приймається, щоб повністю захистити посадових осіб від відповідальності за неправомірні дії.
Як збираються голосувати?
Документ хоч й не радує експертів, але навряд чи подані до нього 16 тис. поправок спрямовані на спасіння. Більше 6 тис. підготував позафракційний нардеп Антон Поляков. Він взяв «антиколомойський» закон в заручники і заявив, що готовий міняти поправки на скасування закону про землю, антиФОПівських норм (про обов’язкові реєстраторах розрахункових операцій) і відстрочку другого етапу медреформи. Є кілька депутатів від монопартійної більшості, які подали понад 1 тис. поправок.
Але з’явилася ідея переписати під унікальний закон Регламент ВР. Опускаючи нюанси, суть змін в тому, щоб кожна фракція або депутатська група подавала по п’ять поправок та плюс ще по одній від депутата. Проголосувати зміни в регламент могли 15 квітня, але не вдалося зібратися. Очевидно, що голосів не вистачає та за них борються.
«У нових нормах зацікавлена тільки монобільшість. Скорочення кількості поправок від фракцій і груп призведе до зменшення їх можливості впливати на парламентський процес, — пояснює Руслан Бортник. — Але голосів у фракції за цей законопроект немає. Думаю, що намагатимуться переконати колег, буде тиск уряду, Офісу президента, щоб внести зміни, обґрунтовуючи необхідність кредитом МВФ. Кажуть, що це будуть одноразові зміни. Шанси на голосування є, але питання далеко не вирішене».
Що ж стосується голосів безпосередньо за «антиколомойський» закон, то, як пояснює політолог, вони є. За рахунок фракцій «Голос» і «Європейська солідарність». Тобто зараз перечепилися тільки через механізм його прийняття.
Анна Гончаренко, НАШ