Останнього часу Україна та міжнародна спільнота може спостерігати за «реформаторством» від Петра Порошенка, котре вже неприкрито демонструє насадження узурпації влади, вседозволеності та лобіювання інтересів як самого президента, так і його оточення. «Реформи» насаджують через прийняття законів, що голосуються з порушенням регламенту та під крики Парубія: «Давайте проголосуємо ще один раз, бачу: біжать, біжать».
Таким чином протягнули зміни до кодексів. Коли ж адвокат Ростислав Кравець через запит поцікавився авторами тих, хто ці кодекси писав, виявилось, що відповіді – не існує. Звісно, колективна безвідповідальність за вакханалію та захист інтересів президента та людей, до нього наближених, одна зі «СВОБОД» влади, яку її представники влади доцільним для свого власного застосування. І прикладом такої черговою вседозволеності можна вважати законопроект № 7363.
Щоб зрозуміти, що воно за новела, треба лише прочитати висновок Головного науково-експертного управління ВР 20.12.2017 на проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності дрібних фермерських господарств і деконцентрації повноважень у сфері земельних відносин» (реєстр. № 7363 від 06.12.2017 р.).
Мусимо наголосити, що цього разу навіть юристи ВР не витримали того свавілля, яке пропонують узаконити цим шедевром. Висновок на 27 аркушах, який рясніє такими виразами, як:
«суперечить усталеним правилам законодавчої техніки», «не відповідає змісту Конституції України», «містить ряд суперечливих за змістом норм», «у проекті відбувається підміна понять», «в майбутньому може породжувати колізії», «може призвести до певних негативних наслідків». «некоректне вживання у проекті понять», «пропозиція виглядає вразливою з точки зору відповідності конституційним приписам», «потребує більш докладного обґрунтування», «ініційовані новели не корелюються із приписом ч. 3 ст. 22 Конституції України», «необґрунтованим, з точки зору його відповідності Конституції України», «некоректного формулювання», «недоцільним з практичної точки зору».
Правовий нігілізм
Прочитавши усі 27 сторінок висновку, розумієш: від президента України через ВР бажають протягнути такі зміни, частину яких хотіли запровадити з відміною мораторію на землю. Але так як мораторій зняти не вдалося, було і вирішено подати законопроект, який влаштовуватиме тих, хто впевнений, що знає, як потрібно «правильно» розпоряджатись землею. А так як автори цього шедевру заховались за спиною президента, то стає зрозумілим, що Порошенко дав добро на повне свавілля, яке можна записати, назвавши законом.
Новела вражає запропонованими змінами. Як вказано у висновку: «пропонується внести відповідні зміни до 39 законодавчих актів, серед яких: Податковий (далі – ПК України), Земельний (далі – ЗК України), Водний (далі – ВК України), Лісовий (далі – ЛК України), Господарський (далі – ГК України), Цивільний (далі – ЦК України), Бюджетний (далі – БК України) кодекси України, Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про оренду землі», «Про оцінку земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель», «Про землеустрій», «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», «Про фермерське господарство», «Про регулювання містобудівної діяльності» та ін.» Тобто, як видко з самого початку, хлопчики, що ховаються за спиною президента, вирішили підійти до справи з розмахом, за правилом: гуляти так гуляти.
Проте у висновку таким нахабним законотворцям дається недвозначний натяк про їхній правовий нігілізм, а то й необізнаність у законодавчій галузі: «зміни до ПК (податкового кодексу) України не можуть поєднуватися із змінами до інших законодавчих актів в одному законодавчому акті. Аналогічне зауваження стосується і запропонованих у проекті змін до ст. 64 БК України, які на підставі ч. 5 ст. 4 названого Кодексу мають бути виділені в окремий законопроект». А далі: «розгляд різних за своєю правовою природою відносин в одному законопроекті суперечить усталеним правилам законодавчої техніки… в багатьох випадках пропонуються зміни, не викликані потребами системного вдосконалення законодавства». Але найголовніше, що фахівці Головного науково-експертного управління ВР вказали:
«частина змін, які пропонується внести до інших (ніж ПК України) законодавчих актів, не мають безпосереднього зв’язку з предметом проекту, який згідно з його назвою визначається як стимулювання створення та діяльності дрібних фермерських господарств і деконцентрація повноважень у сфері земельних відносин. Зокрема, йдеться про зміни до Закону України «Про нотаріат», які, на наш погляд, мають недостатньо виважений характер, а доцільність їх прийняття є спірною».
Тож треба погодитись, з фахівцями, зробившими висновок, що є сумнівним те, що запропоновані зміни до закону «Про нотаріат», а також змін до ЦК та ГК України та деяких інших законодавчих актів сприятимуть вдосконаленню правового регулювання, скоріше за все, їх прийняття суттєво зашкодить громадянами та юридичними особи України у реалізації їх прав.
Подвійні повноваження. Для чого?
Юристи Головного науково-експертного управління ВР доволі детально підійшли до вивчення новели від президента і достатньо виважено виписали усі нюанси щодо порядку розпорядження землями і хто за що повинен відповідати при вирішенні цього питання. Так, у висновку вказується, що запропонований президентом законопроект у питанні повноважень у сфері розпорядження земельними ресурсами хоче запровадити підміну понять. «Фактично пропонується визнання «об’єднаних територіальних громад» елементом системи адміністративно-територіального устрою та наділення їх повноваженнями в сфері розпорядження земельними ресурсами замість районів. Однак, такий підхід, на нашу думку, не відповідає змісту ч. 1 ст. 133 Конституції України, яка не передбачає такого елементу системи адміністративно-територіального устрою України, як «об’єднані територіальні громади». «Постановка питання про надання органам місцевого самоврядування статусу суб’єктів управління землями державної власності (якщо саме це мається на увазі у приписах проекту), на наш погляд, є вкрай сумнівною з точки зору відповідності конституційним нормам. Причому у проекті навіть не йдеться про те, що зазначені повноваження закріплюються за органам місцевого самоврядування як делеговані». «Діяльність органів державної влади інституційно та функціонально відокремлена від діяльності органів місцевого самоврядування, тобто від діяльності територіальної громади, яка реалізує своє право «як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи» (ч. 3 ст. 140 Конституції України). По-друге, зазначені органи не можуть здійснювати «державний» контроль, оскільки назва такого контролю формується від органу, який його здійснює — державного органу, а не місцевого самоврядування. Останній має здійснювати самоврядний чи інший загальний контроль, тобто у проекті відбувається підміна понять».
А ще фахівці Головного науково-експертного управління ВР роз’яснюють неукам (або свідомим шкідникам), що посадові і службові особи органів державної влади не можуть призначатися органами місцевого самоврядування.
Розв’язати руки забудовникам
Найоригінальнішім та найнахабнішим та відвертим глузуванням з суспільства є пропонована норма в законопроекті від президента про покладення на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України повноважень щодо «формування державної політики у сфері земельних відносин; координації діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної, картографічної діяльності, землеустрою та кадастру». Яке відношення ця структура може мати до земельного питання? І чи не протягують законопроект під пана Зубка, який нині обіймає посаду Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в уряді Гройсмана?
Юристи Головного науково-експертного управління ВР доволі толерантно прокоментували те, що в народі назвали б прямим текстом: лобіювання інтересів забудовників. У Головному науково-експертному управлінні ВР вказали ж: «до основних завдань Мінрегіону належить, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної регіональної політики, політики у сфері будівництва, містобудування… некоректним є надання центральному органу виконавчої влади, що здійснює управління у сфері містобудування шляхом планування територій на державному рівні, повноваження щодо формування державної політики у сфері земельних відносин, оскільки такі зміни можуть призвести до порушення балансу інтересів у сфері планування й забудови територій та охорони земель. Найбільш вразливими у цьому відношенні стануть землі населених пунктів, приміські, зелені зони, у використанні яких ще більше, порівняно з теперішнім станом, переважатимуть потреби забудовників, а не питання забезпечення екологічної безпеки. Вважаємо, що повноваження з формування державної політики у сфері земельних відносин, у тому числі щодо використання й охорони земель, повинні належати до відання центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки».
То чиї інтереси через цей законопроект лобіює Петро Порошенко? Кияни вже сьогодні потерпають від любих друзів президента, яких він окрилив своєю прихильністю, а тому ці друзі знищують пам’ятки архітектури і забудовують усі ділянки, до яких дотягнуться їхні загребущі лапи.
А ще фахівці Головного науково-експертного управління ВР вказали: «вважаємо, що скасування інституту державної експертизи землевпорядної документації може призвести до певних негативних наслідків. Адже така експертиза забезпечує перевірку, аналіз та оцінку об’єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам». А от хто зацікавлений у запропонованих президентом змінах, так це ті, хто поклав оком на землі задля їх неналежного використання у корисних цілях і не в інтересах громад та українців загалом.
Цікава норма: багаті ні за що не платять
Кияни пам’ятають скандал, пов’язаний з нинішнім президентом України, коли з’ясувалось, що одна з найбагатших осіб країни не платить за оренду землі підприємств, які вважає своєю власністю. А існує рішення Київської міської ради VI скликання від 2 квітня 2009 року N 141/1197 Про питання користування землею ВАТ «Завод «Ленінська кузня», згідно якого було надано пільги щодо плати за землю на період з 01.04.2009 до 01.04.2013 відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська кузня» в частині коштів, що зараховуються до бюджету м. Києва, зменшивши суму земельного податку на 99 відсотків (документ). І питання щодо подібних пільг для підприємств олігархії ледь було урегульовано. Проте, Петро Олексійович, видко, звик, що усі винні йому, а він – ні за що не повинен платити, причому ані податків в країні, де став президентом, ані за оренду землі. Тож не дивно, що і пропонований законопроект № 7363 має цікаві норми, по яких також з критикою пройшлось Головне науково-експертне управління ВР.
Зокрема, у висновку вказано: «у змінах до пп. 12.3.7 п.12.3 ст. 12, п. 281.1 ст. 281 ПК України пропонується надати право органам місцевого самоврядування встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів. Зокрема, це стосується пільг із податку на землю у випадках, передбачених цим Кодексом. Пропозиція щодо встановлення саме ІНДИВІДУАЛЬНИХ пільг, тобто пільг конкретним платникам податку, а не однорідним групам платників податків, що характеризуються конкретною ознакою, не узгоджується як із диспозицією даної норми, якою заборонено встановлення індивідуальних пільг, так і в цілому не відповідає принципу рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації».
Отже, як видко, президентським законопроектом передбачається скасування звільнення від сплати земельного податку для певного кола фізичних осіб. Тож фахівці Головного науково-експертного управління ВР у висновку констатували: «внесена законодавча пропозиція виглядає вразливою з точки зору відповідності конституційним приписам, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3 ст. 22 Конституції України)».
Зіпсувати життя фермерам
Пропонований законопроект № 7363, який начебто і подавався задля стимулювання створення та діяльності дрібних фермерських господарств, насправді може призвести до того, що фермери перестануть працювати, або будуть змушені працювати в умовах, що більш схожі на кріпосницькі. Та хіба в сучасній Україні вперше викладають погіршення умов за покращення? У цієї влади, влади циніків та відвертих нахаб, погіршення життя громадян видається за покращення, підвищення цін на газ та електрику в угоду монополісту, як подарунок українцям, а інфляція, що призводить до зубожіння населення, як щастя для народу.
Так само і законопроект № 7363 покликаний покращити життя фермерів, як припарка для оживлення мерця. Проте і тут фахівці Головного науково-експертного управління ВР гарно пройшлись по запропонованій новелі.
Так, наприклад, у висновку вказано: «виходячи з аналізу пропонованих положень до ПК України, вважаємо, що така підтримка має скоріш декларативний характер. Зокрема, відповідно до положень нової редакції пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України пропонується надати право фізичним особам – підприємцям, які здійснюють діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», бути платниками єдиного податку четвертої групи, виділивши їх в окрему підгрупу. Однак, наразі фермерське господарство може бути платником податку цієї групи, зареєструвавшись відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» як юридична особа. Виділення ж вказаних суб’єктів в окрему групу призведе лише до встановлення суттєвих додаткових вимог до реєстрації фермерів як платників податку четвертої групи (зокрема, здійснення господарської діяльності за місцем податкової адреси; заборона використання праці найманих осіб; обмеження площі сільськогосподарських угідь тощо), обґрунтування яких у документах, супровідних до законопроекту, відсутнє». А далі: «тобто, за змістом запропонованих положень фактично йдеться про скасування відповідних пільг з земельного податку для сільськогосподарських виробників – платників єдиного податку четвертої групи та запровадження єдиної ставки земельного податку для відповідної категорії земель у відповідній адміністративно-територіальній одиниці і відповідно диференційованих ставок єдиного податку, а не однакової ставки єдиного податку на всій території України, як це передбачено чинної нормою».
Загалом, усі, хто зацікавиться запропонованим президентом погіршенням для фермерів, можуть більш детально ознайомитись з критикою цих нововведень від Головного науково-експертного управління ВР, почитавши висновок з 10 по 14 сторінки, безпосередньо подивившись його на сайті ВР.
Своїм все, народу – погіршення
Торкнулося Головне науково-експертне управління ВР і багатьох інших питань, котрі за пропозиціями президента повинні бути змінені. Так, фахівці цього управління у висновку вказують: «вважаємо, що ст. 87 ВК України слід залишити у чинній редакції, згідно з якою контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій, здійснюється Держекоінспекцією України, і яку пропонується виключити, поклавши ці функції лише на «виконавчі комітетами сільських, селищних, міських рад».
Також Головне науково-експертне управління ВР стало на захист простих громадян, зазначивши у своєму висновку до запропонованого законопроекту, що «обласні ради як органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за економічний і соціальний розвиток відповідних територій, управління не підтримує виключення з їх повноважень «координацію діяльності місцевих органів земельних ресурсів»; «здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства» (зміни до ст. 9 ЗК України). Це зауваження стосується також і позбавлення відповідних повноважень місцевих рад у ст. 12 цього Кодексу.
Звертаємо увагу на те, що обмеження розміру земельної ділянки, «що надається громадянину в оренду для городництва» («не може перевищувати 0,6 гектара») у змінах до ч. 2 ст. 36 ЗК України виглядають неправомірними, оскільки ні ЗК України, ні Закон України «Про оренду землі» не передбачають обмежень щодо оренди землі у цілому. Окрім того, незрозуміло, яким чином буде діяти таке обмеження до тих громадян, які вже орендують земельні ділянки для городництва площею, більшою, ніж 0,6 га».
Виписано у висновку і зауваження щодо зміни до Земельного Кодексу України щодо зменшення розмірів земельних ділянок, які безоплатно передаються громадянам із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, з «не більше 2,0 гектара» до «не більше 1,0 гектара». Під такими пропозиціями від президента фахівці Головного науково-експертного управління ВР вказали, що ініційовані новели не корелюються із приписом ч. 3 ст. 22 Конституції України, за яким «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Розкритиковано у висновку і нову редакцію ст. 117 ЗК України. Представники управління у висновку вказують: «вважаємо недоречним виключення із земель державної власності, які не можуть передаватись в комунальну власність, земельних ділянок, «що використовуються Чорноморським флотом російської федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» (чинна редакція ч. 2 цієї статті). Крім того, у новій редакції ч. 2 цієї статті слід вказати, що землі під водними об’єктами загальнодержавного значення мають бути віднесені до «земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність».
Також висунуто претензії і до нової редакції новій ст. 119 «Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)» Земельного кодексу України: «управління не підтримує виключення умов, за яких відбувається таке набуття (добросовісне, відкрите і безперервне користування земельною ділянкою та відсутність документів, які свідчили б про наявність у них прав на цю земельну ділянку). Адже нова редакція, відповідно до якої таке набуття здійснюється лише «в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (які ними користуються понад 15 років) згідно із статтею 118 цього Кодексу у межах норм, визначених ст. 121 цього Кодексу», не дає уявлення про умови, за яких відбувається набуття права на земельну ділянку за давністю користування» — зазначено у висновку.
Не києм, то палицею
Не можливо в одному матеріалі викласти всі зауваження від Головного науково-експертного управління ВР. Усі вони кричущі та вказують на те, що законопроект від президента містить багато суперечливих за змістом норм, та норм, які в майбутньому можуть породжувати колізії.
Але зрозуміло одне: якщо законопроект подано від президента, то він в курсі, що саме викладено у цьому законопроекті, а це означає, що президент не проти порушення норм Конституції України, аби лише отримати те, що потрібно олігархату, представникам влади та тим, хто бажає накласти лапою не лише на права українців, а й на українську землю, зокрема в інтересах забудовників.
Проте є ще декілька зауважень від Головного науково-експертного управління ВР, на які варто звернути увагу.
Так, у висновку вказано: «у ч. 1 ст. 33 Закону пропонується передбачити, що державні кадастрові реєстратори матимуть доступ в онлайн-режимі до відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав про зареєстровані речові права на земельні ділянки та їх обтяження. Фактично йдеться про повний доступ державних кадастрових реєстраторів до даних про будь-яке нерухоме майно, які містяться у Державному реєстрі прав, що, на нашу думку, збільшить ризики правопорушень, зокрема, рейдерства, у цій сфері. Це ж саме зауваження стосується змін до ст. 30 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Також управління звертає увагу на те, що «нова редакція частини 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в якій встановлюються виключні випадки, на які не поширюється заборона щодо передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб (визначена чинною нормою «у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону»), суперечить чинному законодавству та призведе до його порушення. Так, випадок «розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи» (п. 1 ч. 3 ст. 24), сприятиме легалізації самочинного будівництва та самовільному зайняттю земельної ділянки».
Підсумок
Здавалося б, навіщо від президента подавати законопроект, котрий розв’язує руки забудовникам, має суперечливі та невиважені норми, а також у якому запроваджують підміну понять? Навіщо особі, що на весь світ говорить про демократію та законність, так цинічно демонструвати через такий законопроект неповагу до суспільства, верховенства права та Конституції України? А саме на цьому законопроекті наголошують ставленики президента, отже гарантом чого є президент України? Де його функції, як гаранта Конституції, у чому вони полягають? Чи все ж він гарант деспотизму та свавілля, а також виступає гарантом схем, за якими можна і надалі займатись беззаконням?