Архив метки: 2020

Обзор практики ВС от Ростислава Кравца, опубликованной с 16 по 22 мая 2020 года

В обзор вошли постановления обнародованные с 16 по 22 мая 2020 года об отсутствии солидарной ответственности между заемщиком и ипотекодателем, прекращению ипотеки в связи с пропуском срока обращения к наследникам, юрисдикций спора при конфискации имущества в связи с нарушением таможенных правил, увольнения директора коммунального предприятия, взыскание по ч.2 ст. 625 ГКУ сумм в связи с несвоевременным возвратом НДС, определения «справедливой» суммы взыскания в связи с просрочкой расчета при увольнении, срока договора аренды земельного участка, практики ЕСПЧ постановления ВС-КЦС по возврату земельных участков от рейдеров, освобождение потребителей от уплаты судебного сбора, взыскания средств в пользу вкладчиков банка Михайловский через ООО ИРЦ и многое другое.

Если видео будет для вас полезным, не забывайте поставить лайк, подписаться на канал и поделиться ссылкой со своими друзьями. А также присоединяйтесь к каналу Ростислава Кравца в Телеграм.

✔ Запись на консультацию: https://wa.me/380442296950 (сам номер телефона +380-44-229-6950) или по электронной почте info@knpartners.com.ua

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 16 по 22 травня 2020 року

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС щодо юрисдикції спору про звернення стягнення на предмет іпотеки, неможливості подвійного стягнення та відсутності солідарної відповідальності

Справа № 161/6253/15-ц

Дуже цікаве та професійно підготовлене рішення. Суд прийшов де декількох важливих висновків. По-перше, оскільки юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, то і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на вказаний час.

По-друге, суд може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за основним зобов`язанням у разі, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положень статті 11 Закону № 898-ІV, якщо одночасно заявлені вимоги про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником.

Однак, у разі якщо вже є рішення суду про стягнення заборгованості з позичальника, то повторно неможливо стягувати солідарно заборгованість з позичальника та іпотекодавця, який є відмінним від позичальника.

Боржник за основним зобов`язанням та майновий поручитель — іпотекодавець не є солідарними боржниками, оскільки солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором (стаття 541 ЦК України).

Законом № 898-IV солідарної відповідальності боржника за основним зобов`язанням та майнового поручителя в разі порушення боржником зобов`язання не передбачено. Крім того, у цьому Законі в частині першій статті 11 визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Тобто обсяг відповідальності майнового поручителя обмежений вартістю майна, переданого ним в іпотеку, у зв`язку із чим збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливе.

З дати набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» — спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) ФОП. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем.

З указаної дати, якщо хоча б однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи — сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема, незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18 (провадження № 12-300 гс 18). Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається з урахуванням суб`єктного складу сторін основного зобов`язання, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15-ц (провадження № 14-409цс18).

Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору щодо стягнення на користь Держпродспоживслужби вартості відібраних зразків та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи

Справа № 640/7788/19

Велика палата зазначила, що державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, враховуючи суть спірних правовідносин, суд вважає, що цей спір має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства, оскільки він виник з підстав реалізації ГУ Держпродспоживслужби своїх владних повноважень та функцій у сфері виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт і послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього середовища.

Постанова ВП-ВС про розподіл юрисдикцій при визнанні протиправними дій військкомату та стягненні моральної шкоди

Справа № 607/15692/19

Чергова постанова, яка демонструє неналежне виконання державою своїх зобов’язань перед громадянами, що створює безліч судових спорів.

Велика Палата вважає, що кваліфікація позивачем у справі № 607/15692/19 суми разової грошової допомоги як збитків і заявлення відповідної вимоги як до Козівського районного військового комісаріату, так і до Тернопільського обласного військового комісаріату, який не брав участі у справі № 819/1232/18, не впливає на зміну юрисдикції суду. Тому суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що розгляд вимоги про стягнення 920,00 грн разової грошової допомоги, яку позивач кваліфікував як збитки, відповідно до статті 19 КАС України належить до юрисдикції адміністративного суду.

Немає підстав стверджувати, що заявлену у справі № 607/15692/19 вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої невчасною виплатою разової грошової допомоги за 2017 рік, треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Розгляд такої вимоги у справі № 607/15692/19 за правилами цивільного судочинства не позбавляє позивача права заявити в адміністративному суді вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої оскарженим розпорядженням, оскільки Велика Палата Верховного Суду вирішила що вимогу про визнання такого розпорядження протиправним слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Чинне законодавство не передбачає звернення особи до військового комісаріату для вияву бажання отримати разову грошову допомогу, а тому відсутність відповідної заяви позивача не є підставою не включити його у списки осіб для виплати такої допомоги.

Тобто, позивач вже захистив у суді його право отримати разову грошову допомогу без відповідного звернення до військового комісаріату. А права вимагати у суду в інтересах невизначеного кола осіб заборонити на майбутнє видавати розпорядження щодо витребування в учасників бойових дій заяв на отримання разової грошової допомоги у позивача немає.

Постанова ВП-ВС щодо юрисдикції та провадження спору стосовно конфіскації майна при порушенні митних правил

Справа № 400/548/19

Велика палата погодилась з судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що питання долі алкогольних напоїв іноземного виробництва без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, які у справі № 490/3164/18 були описані та тимчасово вилучені, мало бути вирішено під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил, але не було вирішено, не означає, що вирішення цього питання може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства в порядку, встановленому КАС України.

Суди виходили з того, що питання конфіскації тимчасово вилучених товарів має вирішуватися за правилами того провадження, у межах якого вирішувалося питання про адміністративну відповідальність особи, яка порушила митні правила.

Системний аналіз окремих положень МК України, КУпАП, КАС України, ПК України та інших джерел права, які унормовують питання вирішення тимчасово вилучених речей (товарів), що стали безпосереднім об`єктом правопорушення, дає підстави стверджувати, що ці питання мають вирішуватися в межах адміністративно-деліктної відповідальності за адміністративний проступок. У зв`язку з порушенням норм матеріального права, які забороняють вчиняти низку дій, приміром, передбачених статтею 484 МК України, виникають адміністративно-деліктні правовідносини, пов`язані з порушенням норм матеріального права, що зумовлюють застосування вторинних процесуальних норм права, які регламентують здійснення провадження про адміністративні правопорушення, всередині якого, серед іншого, суддя (суд), який розглядає справу повинен вирішити питання долі тимчасово вилучених речей товарів — або конфіскувати, коли для цього є підстави, або повернути їх власникові (володільцеві) у разі визнання особи невинною у вчиненні правопорушення, або ухвалити рішення про знищення, якщо ці речі не можуть перебувати в цивільному обороті.

Постанова ВП-ВС про цивільну юрисдикцію спору щодо поновлення на посаді директора коммунального підприємства

Справа № 200/26696/15-а

Чергове рішення із серії «погода та вітер». Велика палата погодилась з судами попередніх інстанцій, які зазначили, що спір виник у зв`язку зі звільненням працівника з посади, трудова діяльність на якій не пов`язана з проходженням публічної служби, має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 17 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру. Таким чином, для внесення змін до Єдиного державного реєстру в частині відомостей про керівника юридичної особи має подаватися рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про призначення або поновлення на роботі керівника. Судове рішення про поновлення на роботі керівника замінює собою відповідне рішення уповноваженого органу управління юридичної особи. Отже, в разі ухвалення судового рішення про поновлення на роботі керівника таке судове рішення є підставою для внесення запису про керівника до Єдиного державного реєстру.

Отже, вказані вимоги позивача по суті не є самостійними позовними вимогами, а охоплюються обраним ним належним способом захисту у виді поновлення на роботі, тому теж не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постанова ВП-ВС про неможливість в судовому порядку оскаржити рішення про прийняття та направлення звернення депутатів до державних органів

Справа № 200/12936/16-а

Велика палата зазначила, що оскільки оскаржуване рішення відповідача не є актом індивідуальної дії, не містить вимог та приписів, які є обов`язковими для виконання позивачкою та не стосується її індивідуально виражених прав або інтересів, то таке рішення відповідно не породжує для неї й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

З огляду на викладене суд вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що позивачка не наділена правом на оскарження рішення відповідача від 08 червня 2016 року № 3/9 про прийняття та направлення звернення депутатів Дніпропетровської міської ради VII скликання до Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Генерального прокурора України, міністра юстиції України, голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а також спорів, стосовно яких законом установлені імперативні вимоги щодо суб`єктного складу, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції правильно не зазначив, до юрисдикції якого суду належить вирішення цієї справи.

Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору щодо стягнення з державного казначейства за ст. 625 ЦК сум у зв’язку з несвоєчасним поверненням ПДВ

Справа № 910/4590/19

Чергове рішення із серії «погода та вітер». Велика палата не відходячи від своїх попередніх висновків зробила повністю протилежний висновок.

Суд зазначив, що у справі, що розглядається, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною — вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ. При вирішенні спору про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів перед судом обов`язково постане питання про наявність заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, суму такої заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення, тобто питання, спір щодо яких підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі.

Ураховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що цей спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Не дивлячись на те що спір з відшкодування ПДВ вже вирішено в адміністративному суді.

Постанова ВП-ВС стосовно укладання договору оренди та його продовження

Справа № 610/1030/18

Велика палата зазначила, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього — зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.

Постанова ВП-ВС про склад відповідачів при оскарженні перереєстрації майна та припинення зобов’язань та іпотеки у разі пропуску строку звернення до спадкоємців

Справа № 520/13067/17

Велика палата зазначила, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті у тій же редакції).

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 57-62), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 69.5)).

Суд звертає увагу на те, що заявлена позовна вимога про визнання протиправним і скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект» фактично стосується запису про це право від 4 квітня 2016 року.

Саме скасування такого запису є належним способом захисту прав та інтересів позивачки. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а). А крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно державної реєстрації права власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект» приватний нотаріус прийняла 7 квітня 2016 року, тобто після внесення 4 квітня 2016 року запису про таку реєстрацію.

За змістом абзацу першого частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект», а також на час ухвалення судами першої й апеляційної інстанцій оскаржених рішень, у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Завідомо неправосудна постанова ВП-ВС щодо стягнення середнтого заробітку та прострочення, вихідної допомоги та незастосування ч.2 ст. 625 ЦК до трудових правовідносин

Справа № 711/4010/13-ц

Чергова завідомо неправосудна постанова у трудових відносинах. Не зовсім зрозуміло як можна приймати при повторному розгляді заочне рішення, но це мабуть від нестачі досвіду.

Однак повертаючись до суті спору, єдине що правильно зазначила Велика палата, на мій погляд, це те Закон України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законом України № 5405-VI) не може бути застосований до справ про банкрутство, провадження в яких порушено до 19 січня 2013 року, якщо на цю дату господарський суд ухвалив постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

В черговий раз суд вирішив визначити «справедливий» на їх погляд розмір стягнення за ст. 117 КЗпП. Зазначивши, що одним із варіантів приблизної оцінки розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою виплати їй вихідної допомоги, які розумно передбачити, може бути розрахунок на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні у 2010 — 2014 роках розміру сум, які позивачка, недоотримавши належні їй кошти від роботодавця, могла би сплатити як відсотки за відповідний період, взявши кредит з метою збереження рівня її життя.

Чому саме ставки за кредитами, а не вартість валютного кошика, чи нафти або формули Роттердам+ не зрозуміло.

Також суд зазначив, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60)).

Окрім того, суд звертає увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер. А тому до таких виплат згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» гарантії цього Закону незастосовні.

Також суд зазначив, що припис частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин не застосовується. Трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм, зокрема можливість стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Тобто не виконуючи рішення суду позивач повинен сподіватись на гарний настрій суддів чи гарну погоду, а не на прямі норми Закону.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд рішень ЄСПЛ період з 04.05.2020 по 08.05.2020

Черговий огляд рішень Європейського суду з прав людини містить, окрім інших, опис двох справ проти України, у тому числі ANTONYUK v. UKRAINE, за наслідками розгляду якої ЄСПЛ констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку із непроведенням повного і ефективного розслідування тверджень заявника про жорстоке з ним поводження.

Варта уваги і справа KÖVESI v. ROMANIA, що стосувалася звільнення заявниці – Лаури Кодруци Кевеші з посади Генерального прокурора департаменту очолюваного нею антикорупційного органу після того, як вона розкритикувала законодавчі ініціативи, зокрема у сфері боротьби з корупцією. Розглянувши цю справу, ЄСПЛ констатував порушення права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції) у зв’язку з неможливістю оскарження заявницею до суду рішення про її звільнення та права на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції) через те, що висловлена нею публічно критика законопроєкту фактично стала причиною її звільнення.

Огляд рішень ЄСПЛ період з 12.05.2020 по 15.05.2020

Черговий огляд рішень Європейського суду з прав людини містить опис справ проти держав – учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно різних аспектів її правозастосування.

Досить цікавою для вивчення й аналізу є справа KOSTOV AND OTHERS v. BULGARIA, що стосувалася скарги заявників на непропорційно малий розмір компенсації за вилучення їхніх земельних ділянок державою для будівництва доріг порівняно з компенсаціями іншим власникам вилучених земельних ділянок у тому ж районі. Розглянувши цю справу та нагадавши критерії оцінки пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, ЄСПЛ констатував порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (захист права власності) у зв’язку з розміром компенсації, який явно не відповідав вартості вилученого майна.

Крім того, варта уваги і справа KOROSTELEV v. RUSSIA, в якій ЄСПЛ дійшов висновку про порушення ст. 9 Конвенції (право на свободу думки, совісті та релігії) у зв’язку з обмеженням права заявника, який сповідував іслам, на відправлення молитов вночі під час відбуття покарання та притягнення його до дисциплінарної відповідальності за це.

Постанова ВС-КЦС про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок що входили до статутного фонду у зв’язку з рейдерським захопленням підприємства

Справа № 372/349/17-ц

Це наша справа. Клієнт програвши дві інстанції звернувся до на вже на стадії касації і нам вдалося повернути підприємству земельні ділянки, що входили до статутного фонду товариства та які були продані після рейдерського захоплення підприємства й підробки протоколу учасників та призначення незаконного директора, що здійснив відчуження.

Суд дійшов висновку, що відчуження спірних земельних ділянок відбулось без волевиявлення ОСОБА_2 , який є єдиним засновником та учасником ТОВ «Перспектива Регіону», тому заявлені позивачем у справі вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, що входять до статутного капіталу ТОВ «Перспектива Регіону», підлягають задоволенню.

Рішення господарського суду міста Києва про стягнення з державного бюджету за ст. 625 ЦК за невиконання рішення суду

Справа № 910/18896/19

Це наша справа і стосується вона стягнення з державного бюджету 3% річних та індексу інфляції за час прострочення виконання Пенсійним фондом України рішення суду стосовно повернення нам коштів. Суд з посиланням на практику ЄСПЛ та Верховного суду зазначив, що положення статті 625 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Суд зазначає, що у рішенні суду визнано грошові зобов`язання держави, визначено їх розмір, ці зобов`язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Постанова ВС-КАС про включення вкладника банка Михайлівський через ТОВ ІРЦ до переліку для виплат ФГВФО

Справа №826/14402/16

Це наша справа. Всі три інстанції позов задовольнили. Верховний суд зазначив, що у межах спірних правовідносин ПАТ «Банк Михайлівський» виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі між Позивачем та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр».

Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти (залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк), станом на 19.05.2016 повернуті на рахунок позивача за договором позики з небанківською фінансовою установою.

Отже, у справі, яка розглядається, кошти позивача відповідають чітко визначеним критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону № 4452-VI Законом № 1736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач, відповідно — до вкладника.

Постанова ВС-КЦС про звільнення споживачів від сплати судового збору у разі оскарження бездіяльності пов’язаної з неповерненням банківського вкладу

Справа № 761/25718/17

Сама справа дуже цікава. Це справа Дана Бяліка. Позов пов’язаний з зобов’язанням внести на депозит суду суму вкладу, яка вирішена для стягнення однак рішення у справі було оскаржено до касаційного суду та воно зупинено. Для того, щоб не втратити кошти поки буде йти суд, а в банк введуть тимчасову адміністрацію позивач просила внести ці кошти на депозит суду.

Справа ще не вирішена, однак на мій погляд підстави для задоволення позову саме у спорах з банками та зупиненням виконання рішення є. Зараз же мова йде виключно про судовий збір.

Суд зазначив, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі правовідносини сторін, наряду з іншими, також урегульовані нормами законодавства про захист прав споживачів, оскільки зобов`язання між сторонами у справі з договору банківського вкладу не припинено, рішення суду не виконано, позивач залишається бути споживачем послуг банку.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2020

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Видеообзор практики ВС от Ростислава Кравца, опубликованной с 09 по 15 мая 2020 года

Это первый обзор за все время, который содержит сразу несколько заведомо неправосудных решений Верховного суда и Палаты, на мой взгляд.

В обзор вошли постановления обнародованы с 09 по 15 мая 2020 года о пересмотре после ЕСПЧ приговора и установлены основания для пересмотра решений после ЕСПЧ, невозможности обжалования рекомендаций АМКУ, юрисдикции обжалования действий исполнителя в сводном производстве, взыскание ущерба с ДФС за противоправный отказ в регистрации налоговых накладных, перечня информации, которую можно получить по адвокатскому запросу из ЕРДР, отказа в перерасчете пенсий УБД в образцовом деле, искусственной смены юрисдикции при прекращении договора ипотеки и кредита, практикы ЕСПЧ по делам, которые касаются вмешательства в право на свободу выражения взглядов, решения Печерского суда о взыскании ущерба с исполнительной службы за украденные средства, заведомо неправосудного решения ВС-КЦС об отказе во взыскании с НБУ средств и многое другое.

Если видео будет для вас полезным, не забывайте поставить лайк, подписаться на канал и поделиться ссылкой со своими друзьями. А также присоединяйтесь к каналу Ростислава Кравца в Телеграм.

✔ Запись на консультацию: https://wa.me/380442296950 (сам номер телефона +380-44-229-6950) или по электронной почте info@knpartners.com.ua

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 09 по 15 травня 2020 року

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС після ЄСПЛ щодо перегляду кримінальної справи у зв’язку з жорстоким поводженням при затриманні та «явки з повинною», порушенням ст.3 Конвенції та підстав перегляду після ЄСПЛ

Справа № 1-305/2009

Дуже цікава справа, яка повністю повинна змінити створений протиправний підхід до доказів отриманих з порушенням. Крім того в цій справі самовідвід судді Великої палати пов’язаний з тим, що вона приймала участь у розгляді цієї справи. А з огляду на позицію ВРП та самої Великої палати така суддя вчинила істотний дисциплінарний проступок.

Тепер щодо самої справи:

ЄСПЛ звертає увагу на те, що, як встановлено національними органами державної влади, затримання заявника було офіційно задокументовано із затримкою в один день, і що саме у той день він написав «явку з повинною». На думку Суду, сам факт того, що заявник зізнався у вчиненні злочину під час незадокументованого затримання за відсутності таких процесуальних гарантій, як доступ до захисника, та відмовився від зізнавальних показань невдовзі після цього, створює враження, що його зізнавальні показання могли бути надані недобровільно (див. для порівняння рішення у справі «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 63, від 07 листопада 2013 року). Цей факт, підтверджений доказами щодо тілесних ушкоджень, породжує обґрунтовану презумпцію застосування працівниками міліції фізичного жорсткого поводження, щоб зламати психологічний опір заявника з метою отримання зізнавальних показань (пункт 86 Рішення ЄСПЛ).

За таких обставин та з огляду на обов`язок держави надати правдоподібне пояснення щодо тілесних ушкоджень, отриманих особою, яка знаходиться під контролем міліції, ЄСПЛ дійшов висновку, що Уряд належним чином не встановив, що тілесні ушкодження заявника виникли за обставин, що виключають жорстоке поводження під час затримання, як стверджував заявник (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 45, від 27 листопада 2014 року), що в свою чергу свідчить про порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції (пункти 87-88 Рішення ЄСПЛ).

Оцінюючи вплив допущених під час досудового розслідування порушень конвенційних прав заявника на справедливість судового провадження, ЄСПЛ виходив з того, що визнання допустимими доказами показань, отриманих з порушенням статті 3 Конвенції, автоматично призводить до несправедливості відповідного кримінального провадження у цілому, незалежно від того, чи було їх використання вирішальним для засудження підсудного. У зв`язку з чим Суд дійшов висновку, що незалежно від впливу зізнавапьних показань заявника від 11 січня 2007 року на результат кримінального провадження щодо нього, цей доказ призвів до несправедливості кримінального провадження (пункти 137-140 рішення ЄСПЛ).

До необхідних умов, при дотриманні яких представляється за можливе зміна судового рішення при перегляді справи за виключними обставинами, зокрема на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, можна віднести такі:

— рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, встановлено порушення державою міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом;

— встановлені порушення вплинули на загальну справедливість судового розгляду;

— встановлені порушення мали наслідком обмеження, звуження або позбавлення прав заявника, пов`язаних із процесом доказування (збором та оцінкою доказів, представленням та доведенням своєї правової позиції перед судом);

— виправлення встановлених порушень прав заявника під час перегляду за виключними обставинами не потребує здійснення дослідження доказів та не обумовлює необхідності переоцінки достовірності доказів;

— при застосуванні доктрини «плодів отруєного дерева» сукупність доказів, що залишились після виключення з обсягу доказової бази доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також тих доказів, що були отримані завдяки інформації з таких джерел, є достатньою для підтвердження доведеності вини заявника у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Рішення варто прочитати повністю.

Постанова ВП-ВС щодо відсутності підстав для оскарження рекомендацій АМКУ в судовому порядку

Справа № 826/6968/17

Велика Палата прийшла до висновку, що обов`язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації — позивача у справі. При цьому саме собою здійснення розгляду органом Антимонопольного комітету України справи з приводу наявності в діях підприємства ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції не порушує права та охоронювані законом інтереси такого підприємства.

Так само і надання органом Антимонопольного комітету України відповідних рекомендацій у процесі розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки самі по собі такі рекомендації не створюють жодних правових наслідків. Судовому оскарженню підлягають рішення органів Антимонопольного комітету України, прийняті за наслідками розгляду таких рекомендацій.

Наведене свідчить, що рекомендації органів Антимонопольного комітету України, не підлягають судовому оскарженню, у тому числі до судів господарської юрисдикції.

Постанова ВП-ВС про цивільну юрисдикцію оскарження дій державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні при розподілі коштів боржника та витрат виконавчого провадження

Справа № 589/117/17

Черговий пророчеський шедевр. Велика палата вже почала приймати рішення не іменем України. Це рішення приклад роботи суддів з дворічним суддівським стажем. На жаль, це не перша справа, що стосується юрисдикції оскарження виконавчого провадження. Замість того, щоб просто прочитати Закон яким поділена юрисдикція оскарження дій виконавця у виконавчих проваджень на підставі рішення суду та проваджень на підставі інших рішень, судді для внесення своїх прізвищ та вгамування амбіцій, на мій погляд, вигадують підстави для зміни юрисдикцій в залежності від направлення вітру.

Велика палата зазначила, що за правилами адміністративного судочинства розглядаються справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій розглядаються в адміністративних судах, а якщо рішення одною юрисдикції то судом, що видав виконавчий документ.

Єдине питання при такому підході — в який з судів звертатись, так як видати можуть різні суди хоч і одної юрисдикції. Але як бачимо дворічний суддівський досвід ще не дає змоги адекватно приймати рішення, на мій погляд.

Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору щодо примушування Держказначейства виконати рішення суду у цивільній справі

Справа № 200/7261/13-ц

Чергова пророчеська постанова. Тут суддя-доповідач вирішив прийняти рішення Іменем України на відміну від іншого свого шедевру.

Велика палата зазначила, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення ДКС України, яка є суб`єктом владних повноважень отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовані норми права та правильно визначено, що цей судовий спір має ознаки публічно-правового і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору щодо бездіяльності прокурора під час здійснення ним нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах

Справа № 1740/2278/18

Дуже цікава справа. У заяві від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 просив Прокуратуру провести перевірку на відповідність нормам законодавства України вироку Апеляційного суду м. Севастополя від 26 листопада 2001 року, що безпосередньо пов`язано зі здійсненням прокурором нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах (рішення яким особу засуджено не підписано всім складом суду).

Виключний перелік питань, які вирішуються судом кримінальної юрисдикції під час виконання вироків, визначений частиною першою статті 537 КПК України. Проте нормами вказаної статті КПК України не передбачено можливості оскарження засудженим до суду кримінальної юрисдикції рішень, дій чи бездіяльності прокурора за результатами здійснення ним нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

Беручи до уваги наведені правові норми в контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, Велика Палата дійшла висновку, що вказані вимоги в розумінні статті 3 Закону № 393/96-ВР підпадають під дію цього Закону.

Отже, спір у цій справі про визнання неправомірною бездіяльності прокурора під час здійснення ним нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Постанова ВП-ВС щодо ефективності захисту порушенного права при кримінальному провадженні одночасно у двох юрисдикціях

Справа № 280/1402/19

Велика палата потрапила у свою власну пастку. Судді Великої палати не зовсім розуміючі суть того, що саме намагається захистити особа надають постійно поради як особі на їх думку потрібно захищатись і як це буде ефективно.

При цьому головна порада, що це повинен бути один суд. В цьому ж випадку навіть судді Великої палати зрозуміли що так бути не може.

Суд зазначив, що вимога позивача зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме розмістити на своєму офіційному сайті повідомлення про ухвалене в цій справі судове рішення з публікацією тексту його резолютивної частини не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили, не може бути предметом окремого судового розгляду.

Тому помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначена вимога ОСОБА_1 також підлягає вирішенню в порядку, визначеному КПК України. За своєю суттю вказане прохання позивача є способом виконання судового рішення, а не позовною вимогою, задоволення якої може призвести до відновлення прав позивача у разі встановлення факту їхнього порушення. Більше того, у разі якщо позивач, заявивши таку вимогу, намагається захистити свою честь, гідність або ділову репутацію, то ефективний захист таких прав можливий у цивільному судочинстві з використанням належних способів.

Постанова ВП-ВС про стягнення шкоди з ДФС у зв’язку з протиправним блокуванням реєстрації подтакових накладних

Справа № 925/1196/18

Велика палата мабуть і не зрозуміла, що вона прийняла. Ну це й не дивно, рішення оформила сама голова Верховного суду. Тепер це рішення фактично дає зелене світло всім судам України стягувати збитки з державних органів, включаючи НБУ, якщо була встановлена протиправність їх рішень в інших процесах.

Велика палата зазначила, що порушення договору з ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» з боку позивача було об`єктивним наслідком поведінки ДПІ, яка протиправно заблокувала реєстрацію податкових накладних позивача. Тому і збитки позивача, які полягали у сплаті ним штрафних санкцій на користь ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» на виконання судового рішення, стали об`єктивним наслідком поведінки ДПІ.

Суд вважає обґрунтованими висновки першої й апеляційної інстанцій щодо заподіяння позивачу збитків у розмірі суми пені, сплаченої позивачем на користь ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23», тобто в сумі 200 000,00 грн та судового збору в сумі 3992,00 грн, стягнутих за судовим рішенням у справі № 925/1308/17.

Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору та можливість за адвокатським запитом витребувати в ГПУ повний перелік кримінальних проваджень щодо свого клієнта що внесені до ЕРДР

Справа № 826/7244/18

Велика палата в черговий раз потрапила у свою ж пастку вигаданої й штучної на її думку «ефективності» розгляду справ. В даному випадку суді також поділили справу на дві юрисдикції — адміністративну та кримінальну.

Велика палат зазначила, що ГПУ необґрунтовано відмовила позивачу в наданні запитуваної ним в адвокатських запитах інформації, а саме щодо переліку кримінальних проваджень, за якими до ЄРДР внесені відомості про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, а також стосовно дат, номерів, обставин та кваліфікації внесених відомостей до ЄРДР.

Щодо інформації чи здійснювалося стосовно ОСОБА_2 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень і якщо здійснювалося, то коли, у яких кримінальних провадженнях та за якими статтями Кримінального кодексу України (далі — КК України) то це потрібно розглядати в кримінальній юрисдикції.

Чергове підтвердження штучності поділу юрисдикцій та не здорових амбіцій суддів Великої палати, які намагаються спотворити Закон та завадити громадянам захищати свої права, на мій погляд.

Постанова ВП-ВС у зразковій справі стосовно відсутності підстав для перерахунку пенсій учасникам бойових дій щодо зменшення з 05 січня 2018 року розміру доплат

Справа № 300/1695/19 (Пз/9901/19/19)

Велика палата погодилась з судом першої інстанції й зазначила, що доплата до попереднього розміру пенсії, підвищення, індексація та інші доплати до пенсії, встановлені законодавством, відповідно до пункту 2 Постанови № 103 ураховувались у відсотках при поетапному підвищенні пенсій (з 01 січня 2018 року — 50 відсотків; з 01 січня по 31 грудня 2019 року — 75 відсотків; з 01 січня 2020 року — 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року). Натомість на підвищення, додаткову пенсію, цільову грошову допомогу, пенсію за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом, не поширювався регулюючий вплив пункту 2 Постанови № 103. Відтак розміри підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом, не зазнали змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов правильного висновку про те, що за результатами проведеного відповідачем на підставі Постанови № 103 перерахунку пенсії ОСОБА_1 доплати, передбачені законодавством для учасників бойових дій, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлене частиною четвертою статті 12 Закону № 3551-XII; цільова грошова допомога на прожиття учаснику бойових дій у розмірі 40 грн, передбачена Законом № 1603-ІV, виплачувалися у складі пенсії в повному розмірі, що унеможливлює задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Ознаками типової справи є:

1) позивачі — особи, звільнені з військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, мають статус учасника бойових дій та їм у складі пенсії на підставі частини четвертої статті 12 Закону № 3551-XIIта Закону № 1603-ІVвиплачуютьсяпідвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також цільова грошова допомога на прожиття учаснику бойових дій у розмірі 40 грн;

2) відповідачі — суб`єкти владних повноважень (територіальні органи ПФУ), на пенсійному обліку яких перебувають позивачі;

3) аналогічні підстави виникнення спору з відносин, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з неперерахуванням та невиплатою (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 січня 2018 року з урахуванням 100-відсоткового розміру доплат, передбачених законодавством для учасників бойових дій, а саме: підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого частиною четвертою статті 12 Закону № 3551-XII; цільової грошової допомоги на прожиття учаснику бойових дій у розмірі 40 грн, передбаченої Законом № 1603-ІV);

4) аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті): визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 січня 2018 року з урахуванням 100-відсоткового розміру доплат, передбачених законодавством для учасників бойових дій, а саме: підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого частиною четвертою статті 12 Закону № 3551-XII; цільової грошовоїдопомоги на прожиття учаснику бойових дій у розмірі 40 грн, передбаченої Законом № 1603-ІV.

Завідомо неправосудне рішення ВП-ВС про штучну зміну на господарську юрисдикцію справи щодо припинення кредитного договору та іпотеки з Дельта банком

Справа № 743/534/16-ц

Велика палата в бажанні захищати інтереси ФГВФО перевищила сама себе. Не дивлячись на те що спір за цим кредитним договором вже відбувався в цивільній юрисдикції, та рішенням ВССУ це підтверджено в іншій справі.

Крім того, ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25.07.2017 року, в цій справі, апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк” залишено без задоволення з тих підстав, що за суб’єктним складом Договір кредиту №КФ-АН-2016657 від 21.03.2013 року укладений між юридичною особою та громадянином України та в силу ст.15 ЦПК України в частині, що стосується вимог ОСОБА_5 про визнання припиненими правовідносин, що виникли з кредитного договору, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ці рішення є чинним та ніким не скасовані, Велика палата вирішила скасувати рішення у справі що вирішена по суті, та необгрунтовано на мій погляд прийти до висновку, що зараз цей спір вже підлягає розгляду у господарському суді.

Раніше рішеннями було встановлено, що банк створив штучну заборгованість, навмисно не зарахувавши вчасно кошти на погашення кредиту.

Особисто навіть я такого цинізму та протиправності не очікував від Великої палати. Це ганьба. особливо, якщо ще пригадати, що за висновком цієї ж Великої палати спори до 200 000 грн це взагалі адміністративна юрисдикція. На мій погляд, це приклад не здорових амбіцій та неприхованої дурниці.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд практики ЄСПЛ у справах, які стосуються втручання у право на свободу вираження поглядів

Цей тематичний огляд містить опис справ, які стосуються втручання у право на свободу вираження поглядів. Проаналізовані рішення в зазначених справах ЄСПЛ постановив у 2019 та першому кварталі 2020 року.

Залежно від розглянутого аспекту рішення систематизовані по розділах; в окремий розділ також виділено рішення, в яких ЄСПЛ констатував відсутність порушення статті 10 Конвенції.

Рішення Печерського суду про стягнення з казначейства шкоди заподіяної незаконним відкриттям і списанням коштів виконавчою службою за підробленими документами

Справа № 757/18051/19-ц

Це наша справа. Заводський відділ державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по підробним документам списав кошти з депозиту нашого клієнта. Після отримання рішень про визнання виконавчих документів такими що не підлягають виконанню та встановлення судом протиправності відкриття виконавчого провадження, суд прийшов до логічного й законного висновку про стягнення шкоди з державного бюджету, а також витрат на правничу допомогу.

На жаль такі справи, коли шахраї стягують кошти за підробленими документами є не рідкістю. Будьте уважні.

Завідома протиправна постанова ВС-КЦС прийнята з метою уникнення стягнення з НБУ шкоди спричиненої вкладникам банку Хрещатик

справа № 757/29145/18-ц

Це наша справа. Ця справа демонструє повний провал судової реформи, нехтування законодавством та нормами права суддями ВС-КЦС, пагубність високих зарплат, недопуску сторін до судових засідань, невиконання своїх безпосередніх обов’язків, на мій погляд.

Крім того, на мій погляд, скоріше всього це рішення по готовому шаблону, без ознайомлення з матеріалами справи писав безграмотний помічник когось з суддів, які надалі це рішення навіть не читали.

З цього дня особисто я буду заявляти відводи суддям ВС-КЦС М. Є. Червинська, С. Ю. Бурлаков, В. М. Коротун у зв’язку з низьким професійним рівнем, крім того звернемось й до ВРП щодо істотного дисциплінарного проступку, що підриває довіру до судової влади.

Наш позов ґрунтувався на рішенні судів, якими встановлено вину НБУ у втраті вкладниками своїх коштів — Справа: № 826/15685/16. Замість цієї справи, судді з метою уникнення НБУ відповідальності за свої незаконні дії, що встановлені судом, судді знайшли шаблон рішення з посиланням на невідому нам справу та прийняли завідомо неправосудне рішення, на мій погляд.

Зараз готуємо заяву до ЄСПЛ, та скарги на суддів з метою притягнення їх до відповідальності, окрім цього звернемось й до правоохоронних органів з заявою про злочин.

Це приклад того, до чого призвели мільйонні зарплати та недопуск сторін до участі в засіданнях.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2020

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Видеообзор практики ВС от Ростислава Кравца, опубликованной с 02 по 08 мая 2020 года

В этот обзор вошли постановления обнародованные с 02 по 08 мая 2020 года относительно юрисдикции споров при обжаловании страхового возмещения госслужащим, обжаловании купли-продажи корпоративных прав кредитором и способы защиты, вопросам текущего кредитора в деле о банкротстве после обращения взыскания на ипотеку, ничтожности решения ФГВФЛ по переуступке долгов Имэксбанка, юрисдикции споров и возможности дискриминации служащих НБУ, обзор практики ЕСПЧ, практики ВС-КАС за январь — март 2020 года, Постановления ВС-КАС относительно лишения адвокатов свидетельств при неуплате средств на содержание самоуправления и многое другое.

Если видео будет для вас полезным, не забывайте поставить лайк, подписаться на канал и поделиться ссылкой со своими друзьями. А также присоединяйтесь к каналу Ростислава Кравца в Телеграм.

✔ Запись на консультацию: https://wa.me/380442296950 (сам номер телефона +380-44-229-6950) или по электронной почте info@knpartners.com.ua

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 02 по 08 травня 2020 року

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС про господарську юрисдикцію спору щодо протиправності виготовлення техпаспорту як на комунальне майно на майно Укрпрофоздоровниці

Справа № 522/19395/16-а

Велика палата в черговий раз продемонструвала правовий пуризм. Спір який було розглянуто по суті без належно обґрунтування було закрито та запропоновано ще раз його розглянути за тими ж нормами права, однак в іншій юрисдикції.

Суд зазначив, що зі змісту позовних вимог та обставин, якими ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» їх обґрунтовує, убачається, що спір у цій справі не пов’язаний із захистом його прав у сфері саме публічно-правових відносин, адже подання цього позову покликано на захист порушених, на думку позивача, його прав як власника нерухомого майна, наявність/законність яких заперечується відповідачами з посиланням на перехід таких прав до територіальної громади міста Одеси.

Таким чином, спір у цій справі обумовлений наявністю спору про право цивільне, що, у свою чергу, унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства, адже перевірка обставин щодо наявності/законності майнових прав сторони, зокрема, як у цій справі, права власності на об’єкт нерухомості, порушення чи невизнання яких стало передумовою для звернення до суду за їх захистом, знаходиться поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору щодо стягення страховго відшкодування з ДФС її працівником

Справа № 804/4357/17

Велика палата зазначила, що як убачається з норм Порядку та умов обов`язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, а також з умов укладеного відповідачем договору страхування, виплата страхового відшкодування у разі втрати працездатності внаслідок виконання службових обов`язків є однією із соціальних гарантій особи, що перебувала на державній службі в органах ДПА, і такі правовідносини припиняються лише виконанням зобов`язання з виплати страхового платежу та не пов`язані з моментом припинення перебування особи на державній службі.

Таким чином, правовідносини в цій справі виникли внаслідок реалізації особою, яка перебувала на державній службі, права на соціальну гарантію, і таке право безпосередньо пов`язане з її статусом державного службовця.

Постанова ВП-ВС про господарську юрисдикцію спору щодо оскарження відчуження корпоративних прав боржником та способу захисту

Справа № 466/6221/16-а

Велика палата зазначила, що позовна заява мотивована незгодою позивачів із прийнятим державним реєстратором рішенням про реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи в частині зміни складу учасників та перерозподілу часток у статутному капіталі ТОВ «ВП «Координата». Отже, звернення до суду із цим позовом не зумовлене необхідністю захисту прав позивачів у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Крім цього суд зазначив, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи — учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Постанова ВП-ВС про відмову у визнанні поточних вимог Ощадбанку до банкрута у вигляді відсотків у зв’язку зі зверненням стягнення на іпотеку

Справа № 912/1120/16

Нарешті Велика палата оприлюднила повний текст рішення в якому погодилась з судами попередніх інстанцій якими відхилено грошові вимоги кредитора — ПАТ «Ощадбанк» до банкрута — ТОВ «АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ» у сумі 15 866 744,26 грн з тих підстав, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з такими позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, а рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Постанова ВП-ВС про відсутність неоднакового застосування норм при визнанні нікчемними договорів відступлення права вимоги Імексбанка в адмінюрисдикції

Справа № 815/4560/15

Велика палата розглядала цю справу три роки і не знайшла неоднакового застосування норм права при прийнятті судами адміністративної юрисдикції рішення стосовно визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними укладених ПАТ «Імексбанк» із ТОВ «Фрегат» і ТОВ «Компанія Дасті» правочинів щодо відступлення прав вимоги за кредитними договорами, укладеними ПАТ «Імексбанк» із фізичними особами, а також визнав протиправним та скасував рішення уповноваженої особи Фонду від 03 березня 2015 року № 01-ТА.

Таким чином не знайшовши неоднакове застосування норм права на які посилався ФГВФО залишив в силі рішення яке повністю протирічить судовій практиці, що існує, як в частині юрисдикції, так і в частині можливості визнання рішення про нікчемність договорів незаконним.

Однак, зараз постає питання, а що саме продав ФГВФО, які борги, котрі їм не належать. Уповноважена особа ФГВФО та й ФГВФО повинні понести найсуворіше покарання за шахрайство і перевищення службових повноважень.

Поставнова ВП-ВС щодо цивільної юрисдикції спору про звільнення службовця НБУ у зв’язку з невідповідністю освіти посаді

Справа № 804/2823/16

Рішення дуже цікаве рівнем свого цинізму та демонструє подвійні стандарти в роботі Великої палати. Не дивлячись на висновок Уповноваженого з прав людини в цій справі суд на відміну від іншої своєї сталої практики вирішив не оцінювати законність Положення про формування кадрового резерву на посади державних службовців Національного банку України.

Раніше судді Великої палати перекручували законодавство посилаючись на лінгвістичний аналіз і взагалі зазначали про помилку законодавців, як в справі зі строком скасування виконавчого напису юридичними особами, або дуже вільного тлумачення при стягненні судового збору при зверненні до суду при скасуванні адмінпостанов по КУпАП, або ігнорування сталої судової практики та рішення Конституційного суду при визначенні обов’язкової сплати судового збору за вимогами про стягнення несвоєчасно виплаченої заробітної плати.

Суд дійшов до висновку, що у разі припинення законодавчого віднесення посади до державної служби, спори стосовно звільнення віднесено до цивільних судів. При цьому заявлені одночасно вимоги про визнання рішення протиправним суб’єкта владних повноважень та стягнення шкоди повинні розглядатись в різних юрисдикціях.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КАС за січень — березень 2020 року

В огляді висвітлено правові позиції, відображені у рішеннях, прийнятих палатами та колегіями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в першому кварталі 2020 року, зокрема у справах щодо:

– оподаткування доходу від продажу нерухомого майна та сплату ПДВ; вибору форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями; визначення податкової пільги при звільненні від оподаткування будівлі промисловості; оскарження наслідків проведення податкової перевірки при порушенні контролюючим органом вимог законодавства; виправлення помилок у податковій звітності; обов’язку сплатити єдиний внесок із заробітної плати засуджених; правових підстав обчислення ставок податку з орендної плати; зупинення реєстрації податкових накладних;

– порядку знесення об’єкта самочинного будівництва; пенсійного забезпечення віднесених до 1–4 категорій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; обрахування страхового стажу особам, призваним на військову службу в особливий період;

– працевлаштування на державну службу після підготовки аспіранта коштом державного замовлення; вимог до індивідуально-правових актів, які породжують права та обов’язки осіб.

Огляд рішень ЄСПЛ період з 27.04.2020 по 30.04.2020

Черговий огляд рішень Європейського суду з прав людини містить, зокрема, опис однієї справи проти України – CASE OF SVIRGUNETS v. UKRAINE, що стосувалася скарг заявниці відповідно до пункту 1 статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист права власності).

За результатами розгляду скарг ЄСПЛ констатував наявність порушень зазначених статей Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю розгляду кримінального провадження та неможливістю повернення заявниці належного їй майна або відшкодування його вартості після скасування конфіскації, здійсненої в межах розслідування кримінальної справи.

Постанова ВС-КАС про протиправність позбавлення адвоката свідоцтва за несплату щорічних внесків на утримання адвокатского самоврядування

Справа №П/811/3546/15

На жаль, на мій погляд, адвокатура перетворилась на бізнес та утримання адвокатського самоврядування. За несплату внесків на користь останнього можуть позбавити адвокатського свідоцтва.

Наведене рішення демонструє побудову тоталітарності на знищення незалежності адвокатури, на мій погляд. Ніколи раніше навіть уявити було неможливо, що за майновим принципом будуть існувати та працювати навіть адвокати — найбільш вільна та незалежна професія.

Суд прийшов до висновку, що за правилами адвокатської етики, затвердженими установчим З`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року відсутні підстави для позбавлення адвокатів свідоцтв у разі несплати адвокатських внесків. Однак надалі ця прогалина для примушування адвокатів сплачувати внески була прибрана.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2020

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Видеообзор практики ВС от Ростислава Кравца, опубликованной с 25 апреля по 1 мая 2020 года

В этот обзор вошли постановления обнародованы с 25 апреля по 1 мая 2020 относительно юрисдикции при решении корпоративных споров, образцовое дело по перерасчету пенсий неработающим пенсионерам, ограничения размера пени и штрафов разумностью, взыскания судебного сбора при подаче иска, апелляции и кассации по КУпАП, порядке наложение ареста на договоры аренды земли в исполнительном производстве, обзор практики ЕСПЧ, территориальной подсудности по КПК, обзор практики кассационных судов за февраль-март и многое другое.

Если видео будет для вас полезным, не забывайте поставить лайк, подписаться на канал и поделиться ссылкой со своими друзьями. А также присоединяйтесь к каналу Ростислава Кравца в Телеграм.

✔ Запись на консультацию: https://wa.me/380442296950 (сам номер телефона +380-44-229-6950) или по электронной почте info@knpartners.com.ua

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 25 квітня по 01 травня 2020 року

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС про неможливість громадян примусити Верховну раду та Кабінет міністрів України виконувати Закон та дотримуватись Конституції України

Справа № 9901/209/19

Це наша справа. Наша ГО звернулась до ВРУ з вимогою розглянути, саме розглянути, а не прийняти конкретне рішення, питання з висловлення недовіри Кабінету міністрів України у зв’язку з прийняттям КМУ постанови від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затвердив Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Фактично КМУ вирішив не виконувати рішення судів щодо пенсійних виплат.

Велика палата зазначила, що характер правових відносин, що склався на підставі звернення ГО «Правова держава» до ВРУ з проханням ініціювати висловлення недовіри КМУ, яка повинна мати своїм наслідком висловлення недовіри до Уряду України, не охоплюється розумінням (поняттям) правовідносин, які виникають у сфері реалізації громадянами України можливостей на участь в управлінні державними і громадськими справами, здійснення впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності через подання відповідних звернень, а також, коли вони подають такі звернення до цих органів з тим, щоб відстояти свої права і законні інтереси та відновити їх у разі порушення.

Постанова ВП-ВС про стягнення моральної шкоди в адміністративній юрисдикції з автоперевізника що не надав відповідь

Справа № 180/1560/16-а

Чергове сумнівне за якістю та законністю рішення Великої палати. Суд визнав дії Виконкому у наданні відповідей без вихідного номеру та дати на заяви протиправними однак відмовився стягувати моральну шкоду у зв’язку з тим, що відповіді на інформаційні звернення органом місцевого самоврядування позивачу були надані, однак оформлені неналежним чином. На цій підставі Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправними дій Виконкому без стягнення моральної шкоди. Тоді виникає логічне питання до суддів Великої палати, а в чому тоді ефективність захисту на який вони постійно посилаються скасовуючи законні рішення. Дії протиправні однак шкоду не стягуємо.

Крім того суд визнав переможця конкурсу фактично суб’єктом владних повноважень і у зв’язку з відсутністю відповіді від приватного перевізника моральну шкоду стягнув з нього. Тобто за думкою суддів ВП-ВС владні функції можна делегувати на підставі адміністративного договору, однак де це передбачено — незрозуміло.

Зокрема суд зазначив, що орган виконавчої влади — це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС України, а договір про організацію перевезень, укладений 12 лютого 2014 року між ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» та Виконкомом за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору.

Щодо розміру моральної шкоди, суд зазначив, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження — емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Поставнова ВП-ВС про цивільну юрисдикцію спору щодо оскарження наказу учбового закладу про переведення та відрахування учня

Справа № 463/6961/18

Велика палата в черговий раз, з досить сумнівним обґрунтуванням зазначила, що відповідач у справі — Львівська середня спеціалізована музична школа-інтернат ім. С. Крушельницької не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України та не виконує окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень під час винесення оскаржуваного наказу в частині відрахування ОСОБА_2 з числа учнів, що не пройшли конкурс.

За своєю природою відносини, які склалися між сторонами, пов`язані з наданням освітніх послуг. Виходячи із змісту позовних вимог, позивач прагне захистити цивільні права своєї неповнолітньої доньки.

Заявлені позовні вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Оскільки спір у цій справі стосується приватноправових відносин — захист прав позивача та його неповнолітньої доньки, в інтересах якої ним пред`явлений позов, має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.

Постанова ВП-ВС про відсутність повноважень у виборчої комісії примусити обраного голову сільради з’явитись на першу сесію місцевої ради

Справа № 815/1666/18

Велика палата зазначила, що Виборча комісія не наділена повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду з вимогами щодо зобов`язання депутата прибути до приміщення та взяти участь у першій сесії новообораної Селищної ради.

Посилання Виборчої комісії на те, що ОСОБА_1 як обраний та зареєстрований депутат місцевої ради є окремим суб’єктом виборчого законодавства, який, на відміну від кандидата у депутати, наділений певними обов`язками, притаманними особам, уповноваженим на виконання функцій місцевого самоврядування, не надає Виборчій комісії права на звернення до адміністративного суду з цим позовом, оскільки таке право не встановлено законами України.

Постанова ВП-ВС про можливість суду обмежити розмір пені та штрафу з огляду на принципи справедливості, добросовісності та розумності

Справа № 902/417/18

Велика палата в черговий раз продемонструвала дуже вільне трактування законодавства та розуміння справедливості. Суд зазначив, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Сподіваюсь, що саме такими будуть рішення, що стосуються кредитів в МФО.

Постанова ВП-ВС про господарську юрисдикцію спору щодо відчуження основних заосбів ТОВ на користь учасника цього ТОВ

Справа № 296/9355/18

Велика палата зазначила, що оспорюваний правочин був вчинений на підставі рішення ОСОБА_1 як засновника (власника) товариства, покупцем вказаного транспортного засобу був сам ОСОБА_1 , який потім відчужив 100 % частку у статутному капіталі товариства на користь ТОВ «Ленакс Україна», таким чином цей спір господарського товариства з його учасником (засновником), який вибув з цього товариства, є тісно пов`язаним із корпоративними відносинами, а тому має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Чому це пов’язане з корпоративними відносинами не зовсім зрозуміло особливо коли мова йде не про частку товариство, не про нанесення шкоди, а про відчуження майна.

Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору щодо відшкодування витрат у зв’язку з безпідставною відмовою у призначенні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг

Справа № 1340/6035/18

Велика палата не перестає дивувати свої креативом у визначенні юрисдикції. Хоча в спорі й не стає вимога про визнання дій протиправними, а тільки про відшкодування витрат на оплату спір все одне адміністративний. Навіщо тоді все оцінювання було, коли суди нижчих інстанцій навіть юрисдикцію визначити не можуть.

Велика палата зазначила, що у цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою ОСОБА_1 з рішенням Управління, яким йому відмовлено у призначенні субсидії з 1 жовтня 2018 року для відшкодування витрати на оплату житлово-комунальних послуг.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про належність цього спору до юрисдикції цивільного суду та погоджується з доводами касаційної скарги про те, що розгляд таких позовних вимог має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

Постанова ВП-ВС про стягнення судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарги справах щодо накладення адміністративного стягнення

Справа № 543/775/17

Велика палата Верховного суду (без України) надавши досить сумнівне обґрунтування відступу від правової позиції Верховного суду України щодо відсутності необхідності сплати судового збору вирішила, що платити потрібно. Суддя, що підготувала рішення на цей час забула про добросовісність, справедливість, розумність.

Суд зазначив, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд в черговий раз підтвердив, що цей суд без України та українців.

Постанова ВП-ВС про неможливість накладення арешту у виконавчому провадженні на право оренди земельної ділянки окрім оренди за договором емфітевзису, суперфіцію та застави оренди

Справа № 904/968/18

Велика плата зазначила, що системний аналіз статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону № 1404-VIII, статті 3 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є за змістом наведених вище законодавчих норм відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.

Застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, спрямувати на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні.

Постанова ВП-ВС щодо цивільної юрисдикції спору до 28.03.2014 стосовно корпоративних прав колективного підприємства та спадкування прав в такому підприємстві

Справа № 129/1033/13-ц

Велика палата зазначила, що з 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством (фермерське господарство, кооператив, приватне, колективне підприємство тощо), та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц). Однак до набрання чинності Законом № 642-VII юрисдикція господарського суду поширювалась лише на корпоративні відносини у господарських товариствах, які відповідно до частини другої статті 113 ЦК України можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. Тому ініційований у суді до 28 березня 2014 року спір, що виник з корпоративних відносин в юридичній особі, яка не є господарським товариством, не належить до юрисдикції господарського суду.

Також суд зазначив, що суди переглядаючи справу не встановили чи був позивач співвласником цього підприємства, хоча він був власником майнових прав і тому невідомо чи є взагалі в нього порушене право.

Окрім цього відсутність доказів участі у зборах інших співвласників та не залучення їх третіми особами також не дає змоги встановити порушене право.

Дуже дивно, що замість направлення на новий розгляд, як робить ВП-ВС в таких випадках, вона прийняла рішення просто відмовити в позові.

Постанова ВП-ВС у зразковій справі щодо перерахунку пенсій з 17.07.2018 непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у розмірі встановленому Законом, а не постановою КМУ

Справа № 240/4937/18

Приємно читати рішення які підготовлені професійними суддями з великої літери. Велика палата у цій зразковій справі прийшла до висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення — у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.

Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

б) позивач є непрацюючим пенсіонером;

в) відповідачем є відповідне управління ПФУ;

г) предметом спору є нарахування та виплата із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.

Таким чином громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

— у зоні безумовного (обов`язкового) відселення — три мінімальні заробітні плати;

— у зоні гарантованого добровільного відселення — дві мінімальні заробітні плати;

— у зоні посиленого радіоекологічного контролю — одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Постанова ВП-ВС про можливість стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку по ст. 117 КЗпП у разі несвоєчасного виконання рішення суду

Справа № 821/1083/17

Велика палата дійшла висновку, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником включаючи несвоєчасне виконання рішення суду щодо стягнення суми середньомісячного заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при скороченні штатів є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивачки наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 117 КЗпП України.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Постанова ВС-ККС щодо територіальної підсудності за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ

Провадження № 51-1901впс20

Верховний суд зазначив, що згідно положень ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб — слідчих цих органів досудового розслідування, — а відповідні державні установи — слідчі підрозділи та підрозділи детективів.

Таким чином, територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

Огляд практики ВС-ККС за березень 2020 року

Огляд містить ряд важливих правових позицій Касаційного кримінального суду, висловлених під час розгляду кримінальних проваджень у березні 2020 року, зокрема, щодо:

– необхідності згоди інших учасників судового розгляду на звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі частини п’ятої статті 74 КК України, а також встановлення початкового моменту обчислення строків такого виду звільнення від покарання;

– встановлення зв’язку між обставинами, що пом’якшують покарання та факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність особи, яка вчинила злочин, а також впливу цих обставин на тяжкість вчиненого злочину при призначенні покарання на підставі статті 69 КК України;

– врахування обставин, що впливають, зокрема, на пошук нової роботи засудженою особою, на вирішення її побутових питань при призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю (керувати транспортним засобом);

– визначення компетенції установи, яка проводить судово-психіатричну експертизу та встановлення її статусу як державної;

– відповідальності водія за ст. 286 КК України у випадку відсутності у нього технічної можливості уникнути наслідків злочину, якщо аварійна ситуація була викликана не його діями (бездіяльністю);

– правових наслідків використання стороною обвинувачення копій відеофонограм (фонограм), що зафіксовані на оптичних дисках, на які фіксувалися НСРД, а не їх оригіналів;

– оцінки з точки зору істотного порушення кримінального процесуального закону посилання у вироку суду на відеозапис з камер спостереження торгової зали без його перегляду.

Огляд судової практики ВС-КГС за лютий 2020 року

Огляд охоплює здебільшого правові позиції Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, відображені в рішеннях, що оприлюднені в лютому 2020 року.

Серед них позиції щодо:

√ розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу;

√ прав учасників (акціонерів) господарських товариств;

√ алгоритму здійснення розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею;

√ зміни курсової різниці (зміни курсу гривні стосовно долара) при здійсненні розрахунків;

√ вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Також огляд містить відступи від позицій КГС ВС щодо підстав повернення апеляційної скарги скаржнику, щодо моменту виникнення права власності на майно, яке передано до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», щодо алгоритму здійснення розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею та щодо застосування позовної давності до позовних вимог, заявлених в межах справи про банкрутство.

Огляд практики ВС-КЦС за березень 2020 року

В Огляді вміщено низку правових висновків, що матимуть значення на подальшого розвитку правозастосування, зокрема:

(1) у спорах, що стосуються житлових правовідносин:

— військовослужбовець, що перебуває на військовій службі, в якого вислуга 20 і більше років має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання;

(2) у спорах, що виникають із сімейних правовідносин:

— відчуження корпоративних прав одним із подружжя під час розгляду справи судом не позбавляє права іншого з подружжя претендувати на компенсацію 1/2 частки внеску до статутного капіталу відповідного товариства;

(3) у спорах, що виникають із земельних відносин:

— у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у порядку спадкування право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти;

(4) у спорах, що виникають з інших категорій справ:

— бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається;

— ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про відвід судді відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Огляд рішень ЄСПЛ період з 21.04.2020 по 24.04.2020

Черговий огляд рішень Європейського суду з прав людини містить опис справи ANŽELIKA ŠIMAITIENĖ v. LITHUANIA, в якій заявниця скаржилася на порушення її права на справедливий суд та права на захист власності в аспекті відмови у виплаті заробітної плати за період відсторонення від посади.

Так, заявницю було відсторонено від виконання обов’язків на посаді судді за наслідками порушення проти неї дисциплінарного провадження та згодом кримінального провадження за підозрою у зловживанні службовим становищем і підробленні документів, яке згодом було закрите у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності.

Проаналізувавши в контексті зазначених обставин питання підстав відмови у виплаті заробітної плати за час відсторонення від посади та ще раз нагадавши гарантії забезпечення права на справедливий суд, ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2020

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Обзор практики ВС от Ростислава Кравца, опубликованной с 18 по 24 апреля 2020 года

В этот обзор вошли постановления обнародованные с 18 по 24 апреля 2020 года о юрисдикции спора о прекращении поручительства физическим лицом по договору юридического лица, спора по обжалованию градостроительных условий и ограничений, спора между министерством и горсоветом по поводу регистрации недвижимого имущества, спора о назначении руководителя государственного учебного заведения, обзор практики ЕСПЧ, Решение КСУ, обзор судебной практики ВС-ККС по оценке документов как предметов составов преступлений, предусмотренных статьями 357, 358, 366 УК за период с 01.01.2018 по 01.01.2020, практика восстановления сроков, обжалование действий исполнителя по передаче имущества на хранение, взыскании депозита из банка ликвидируемого и Приватбанка, отказа Порше Мобилити и многое другое.

Если видео будет для вас полезным, не забывайте поставить лайк, подписаться на канал и поделиться ссылкой со своими друзьями. А также присоединяйтесь к каналу Ростислава Кравца в Телеграм.

✔ Запись на консультацию: https://wa.me/380442296950 (сам номер телефона +380-44-229-6950) или по электронной почте info@knpartners.com.ua

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 18 по 24 квітня 2020 року

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС про господарську юрисдикцію спору щодо припинення поруки фізичною особою за кредитним договором юридичної особи

Справа № 295/5047/18

Велика палата заначила, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи — підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

До юрисдикції господарських судів належать спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи — підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Постанова ВП-ВС про господарську юрисдикцію спору щодо оскарження містобудівних умов та обмежень

Справа № 727/8819/16-а

Чергове знущання над стороною спору та відвертий захист суб’єкта владних повноважень, що зухвало та цинічно порушує законодавство, про що зазначили професійні судді попередніх інстанцій.

З досить сумнівним обґрунтуванням, що суперечить останній практиці Великої палати, зокрема у справі № 922/506/19 суді з дворічним стажем зазначили, що згідно із закріпленими в пункті 6 частини першої статті 20 зазначеного Кодексу (у чинній редакції) правилами господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи — підприємці.

Оскільки спір у цій справі пов’язаний, серед іншого, із захистом речових прав позивача на земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Постанова ВП-ВС про господарську юрисдикцію спору між міністерством та міськрадою з приводу реєстрації нерухомого майна

Справа № 2а-1328/10/2670

Велика палата в черговий раз з досить сумнівною аргументацією проігнорувала порушення права власності та спор, що розглянуто по суті вирішила розглядати в іншій юрисдикції.

Зокрема суд заначив, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.

Постанова ВП-ВС щодо адміністративної юрисдикції спору про призначення керівника державного навчального закладу

Справа № 456/1165/18

Велика палата в черговий раз зазначила, що питання призначення на посаду керівника державного навчального закладу є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, а відповідне рішення конкурсної комісії про таке призначення є рішенням конкурсної комісії в розумінні пункту 9 частини першої статті 9 КАС.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Рішення КСУ 3-р(І)/2020 щодо відсутності дискримінації при виплаті грошової компенсації у разі звільнені поліцейського з інвалідністю отриманою на службі

Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав конституційними положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особі у разі „визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов’язків, пов’язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті“.

Огляд рішень ЄСПЛ період з 13.04.2020 по 17.04.2020

Черговий огляд рішень Європейського суду з прав людини містить опис лише однієї справи – DRAGAN PETROVIĆ v. SERBIA, під час розгляду якої Суд зробив висновки щодо актуальних питань правозастосування в країні – учасниці Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з обставинами справи правоохоронні органи в межах розслідування злочину здійснили обшук у квартирі заявника та примусово відібрали в нього біологічні зразки для проведення аналізу ДНК.

ЄСПЛ, зокрема через недосконалість законодавства, що регулювало порядок здійснення процедури відібрання біологічних зразків, констатував у цій справі порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя), водночас не вбачаючи порушення цієї статті в аспекті проведення обшуку квартири заявника.

Огляд судової практики ВС-ККС щодо оцінки документів як предметів складів злочинів, передбачених статтями 357, 358, 366 КК за період з 01.01.2018 по 01.01.2020

Огляд містить ряд важливих правових позицій Касаційного кримінального суду, висловлених під час розгляду кримінальних проваджень щодо оцінки документів як предметів складів злочинів, передбачених статтями 357, 358, 366 КК.

В огляді містяться правові позиції Касаційного кримінального суду відносно визнання/невизнання предметом складів злочинів, передбачених статтями 357, 358, 366 КК, окремих видів документів.

Так, предметами вказаних вище складів злочинів було визнано платіжну картку, протокол загальних зборів співвласників підприємства, декларацію відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, проєкт відведення земельної ділянки, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, матеріали кримінального провадження у паперовій формі, протокол допиту свідків.

Офіційними документами не були визнані: протокол загальних зборів власників квартир будинків, лист до приватного нотаріуса про погашення позики та повне виконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за кредитним договором, маршрутний документ, технічний звіт по відновленню адміністративної межі в натурі (на місцевості), акт прийому-передачі на зберігання межових знаків, типовий бланк додаткової угоди до договору оренди землі з частково надрукованим текстом.

Ухвала ВС-КАС про відмову ДВС у відкритті касаційного провадження у зв’язку з не поважністю пропуску строків

Справа №640/3353/19

Це наша справа. ДВС тричі подавала касаційну скаргу. Верховний суд зазначив, що критично оцінює, в якості поважності пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, доводи скаржника, що до суду касаційної інстанції по даній справі він звертається втретє, проте попередні касаційні скарги були повернуті Судом з підстав неналежного засвідчення копії довіреності виданої на ім`я представника.

Верховний суд зазначає, що недотримання сторонами по справі вимог щодо оформлення касаційної скарги у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження та не може бути підставою для звернення з касаційною скаргою у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження.

Постанова КАС про протиправність постанови ПВ Чижика А.П. щодо арешту майна, заборону користування квартирою та передачі її на зберігання представнику банку

Справа № 752/3505/19

Це наша справа. Апеляційний суд зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Чижиком А.П., при встановленні обмеження у праві користування майном, а саме квартирою, яка є єдиним житлом ОСОБА_1 , та призначенні зберігачем представника стягувача, жодним чином не було обґрунтовано необхідність такого заходу, не наведено жодних аргументів щодо наявності загрози знищення такого майна, оскільки загрози знищення чи пошкодження вказаного майна в принципі не може бути, враховуючи той факт, що це єдине житло боржника.

Таким чином, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика А.П. про обмеження в праві користуванням майном, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності було передчасним та безпідставним.

На мій погляд, пора вже припиняти діяльність цього приватного виконавця.

Постанова ВС-КГС про необхідність стягнення з Приватбанку за договором депозиту пені в межах річного строку у сумі 3% за кожен день прострочення депозиту

Справа № 757/29269/18-ц

Це наша справа. Верховний суд з посиланням на позиції Верховного суду України зазначив, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, з відповідача підлягає до стягнення пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі, що відповідає правовій позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Згідно зі статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах позовної давності за основною вимогою (постанова Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16).

Постанова ВС-КЦС про протиправність повернення виконавчого документу щодо стягнення депозиту з банку в який введено тимчасову адміністрацію у зв’язку з тривалим невиконанням судового рішення

Справа № 761/24136/15-ц

Це вже не перша справа Дана Бяліка. Верховний суд зазначив, що враховуючи значний проміжок часу, що пройшов від ухвалення остаточного рішення у справі, звернення його до примусового виконання і до винесення постанови державного виконавця про закінчення без виконання виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», можливо дійти до висновку, що заявник, як особа, яка захищає своє право на захист прав споживача фінансових послуг, фактично втратила за таких обставин можливість задовольнити свої вимоги за рахунок банку у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження» та не повинна нести додатковий тягар із повторного доведення своїх законних вимог відповідно до іншого механізму реалізації таких прав, встановленого державою.

При таких обставинах наявність норми пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено закінчення виконавчого провадження у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.

Рішення Шевченківського райсуду про відмову Порше Мобіліті у стягненні заборгованості за кредитним договором та послуг колекторів з компанії Дельта М

Справа № 759/17465/18

Це наша справа. Сама справа в черговий раз доводить, що бажання кредиторів спростити та уникнути судового розгляду шляхом позасудових інструментів, таких як виконавчий напис в кінці призводить до втрати можливості стягнення заборгованості взагалі в повному обсязі. Окрім цього, використання колекторських агенств та намагання ще стягнути кошти за їх послуги, також повністю безперспективне.

Порше мобіліті було відмовлено у стягненні заборгованості у зв’язку з пропуском позовної давності через те, що раніше вони змінили строк кредиту звернувшись за виконавчим написом до нотаріуса, який згодом був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Постанова ВС-КГС про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв’язку з неотриманням повного тексту рішення

Справа № 760/11052/17

Це наша справа. Верховний суд з посиланням на практику ЄСПЛ зазначив, що без своєчасного отримання тексту оскаржуваного судового рішення особа, яка подала апеляційну скаргу, позбавлена можливості як визначення необхідності подання такої скарги, так і її мотивування.

Апеляційний суд, відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження, належним чином не дослідив причини пропущення строку на апеляційне оскарження, не врахував того, що позивач виконала вказівки суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги та звернулася до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, не надав належної оцінки її доводам, що повний текст рішення суду їй не було надіслано у визначеному законом порядку, не звернув увагу на те, що вона звернулася із апеляційною скаргою протягом тридцяти днів з моменту отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 354 ЦПК України було підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2020

Адвокатская компания Кравец и Партнеры