Поняття ризику включає в себе ймовірність виникнення втрат, збитків та недоотримання прибутків. Стосовно господарської сфери діяльності категорія ризику має сенс відносно осіб, що приймають рішення і лише відносно доступних альтернативних варіантів цих рішень.
У свою чергу, законодавець визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Таким чином, наявність різного роду ризиків є однією з особливостей здійснення господарської діяльності. Для забезпечення сталого функціонування, а також задля отримання стабільного очікуваного прибутку мінімізація ризиків та попередження їх виникнення має суттєве значення.
Одним із видів ризиків, що виникають при здійсненні господарської діяльності, є ризики, які мають місце при укладенні угод з контрагентами.
Безпека договірних відносин завжди залежить від багатьох чинників, як зовнішніх, таких як загальноекономічна ситуація, курс валют, політична стабільність, так і внутрішніх — неблагонадійність конкретного контрагента, несподівані фінансові проблеми в нього.
Існують певні юридичні інструменти, які можуть допомогти мінімізувати окреслені ризики.
Контрагент: вибір, перевірка, комунікація. Перед укладенням будь-якої угоди суб’єкту господарювання слід обдумано підходити до вибору контрагента, а також проводити ретельну перевірку наявності у такого контрагента ризиків невиконання договірних зобов’язань.
Перш за все, перевірку контрагента можна здійснити за допомогою відкритих джерел інформації. Так, дані можна отримати із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиного державного реєстру судових рішень, Автоматизованої системи виконавчих проваджень, Єдиного реєстру боржників, Реєстру платників ПДВ тощо, а також використовуючи інші інформаційні бази даних. Зазначену перевірку можна провести самостійно або ж із залученням відповідних фахівців.
Окремо слід виділити перевірку за соціальними мережами. Так, можна дослідити як сторінку компанії у соціальній мережі (дописи, підписники, коментарі тощо), так і сторінки посадових осіб контрагента, відгуки про працівників контрагента, наприклад, у мережі Facebook, LinkedIn, Glassdoor тощо.
Зверніть увагу, що у випадку договірних відносин з іноземним елементом варто використовувати пошукові системи, що популярні саме у країні цього контрагента.
Також як на етапі переговорів, так і впродовж співпраці слід перевіряти статутні документи контрагента та підтвердження повноважень осіб, які підписуватимуть угоду або ж виконуватимуть інші юридично значимі дії.
Залежно від предмету договору перевірці підлягає наявність та строк дії дозволів, ліцензій контрагента.
За наслідками перевірки суб’єкт господарювання може отримати важливу та актуальну інформацію про свого потенційного контрагента: адресу місцезнаходження, відомості про керівника, розмір статутного фонду, учасників та кінцевих бенефіціарів, історію усіх реєстраційних змін компанії, актуальний стан контрагента; види діяльності контрагента, інформацію про дату реєстрації контрагента та його взяття на облік платником податків, репутацію контрагента та його посадових осіб, наявність будь-яких судових спорів, у тому числі й відкритих кримінальних проваджень тощо.
Отримана інформація дозволить мінімізувати ризики щодо невиконання контрагентом договірних відносин, порушення умов угоди, її розірвання, визнання договору недійсним тощо. Також можна уникнути складнощів із притягненням контрагента до відповідальності, а головне – негативних репутаційних наслідків для бізнесу через неблагонадійність контрагента.
Особливої уваги заслуговує контроль над спілкуванням з контрагентом.
Всю комунікацію з контрагентом обов’язково потрібно регламентувати. Наприклад, доцільною є фіксація усіх засобів зв’язку (адреса електронної пошти, номер телефону тощо) осіб, які уповноважені вести комунікацію від імені сторін та здійснення комунікації лише через такі погоджені контактні дані, Не зайвим є також дійти взаємної згоди, коли повідомлення вважається врученим при кожному способі доставки.
Для уникнення ризиків необхідно також пересвідчитися, що сторони однаково розуміють істотні умови і терміни, зафіксувати таке розуміння. Краще уникати будь-яких усних домовленостей, але якщо не вдалося, то рекомендується за першої можливості закріплювати з контрагентом результати таких домовленостей у письмовій формі.
Договір: вибір виду та істотні умови. До укладення будь-якої угоди суб’єкт господарювання повинен визначитись саме із видом такої угоди, виходячи із особливостей ведення господарської діяльності та результату, якого необхідно досягти.
Для уникнення ризиків бажано звернутись до фахового спеціаліста, який допоможе коректно скласти текст договору, в якому буде прописано чіткий алгоритм дій при вчиненні контрагентом недобросовісних дій, а також визначено способи вирішення спорів, та й загалом – прописано усі можливі сценарії подій.
У разі неможливості залучення такого фахівця суб’єкту господарювання рекомендується ознайомитись із загальним вимогами щодо змісту та форми договору, передбаченими нормами цивільного, господарського та іншого законодавства.
Вивчення загальних вимог закону дозволить суб’єкту господарювання не лише зорієнтуватися в загальних вимогах для певного виду договору, а також зрозуміти необхідність доповнення його додатковими умовами чи положеннями, що мають значення для досягнення суб’єктом господарювання потрібного економічного результату.
До речі, непоодинокими є випадки виникнення ризиків внаслідок використання типової форми договору, яка є в арсеналі суб’єкта господарювання або ж пропонується контрагентом.
Причиною цього є те, що форма типового договору розробляється одним або кількома працівниками компанії та при широкому і тривалому застосуванні, як правило, зміст такого договору не переглядається, що призводить до невідповідності умов договору актуальним змінам у законодавстві.
Також зміст типових договорів зазвичай розробляється без належної диверсифікації за групами контрагентів, тому нерідко типовий договір для контрагентів однієї категорії може радикально не підходити для контрагентів з іншої.
Як свідчить практика, сторони часто використовують також шаблони проектів договорів, які є у вільному доступі на різноманітних інтернет-ресурсах, або ж проекти договорів, напрацьовані з іншими контрагентами за результатами здійснення подібних господарських операцій, надані контрагентом.
Отже, використання типових або шаблонних договорів безпосередньо зумовлює виникнення ризиків. Варто наголосити, що обидві сторони повинні чітко визначити зміст договірних зобов’язань, які мають бути врегульовані договором.
Чітке визначення предмета договору, змістовний виклад договірних зобов’язань кожної зі сторін з урахуванням очікуваних результатів від їх виконання, детальне встановлення порядку та строків здійснення розрахунків, чітке визначення видів порушень сторонами договірних зобов’язань, їх наслідків і штрафних санкцій, які буде застосовано до сторони, що порушила договірні зобов’язання, уточнення умов, порядку та строків розірвання сторонами договору, зокрема й в односторонньому порядку допоможуть мінімізувати ризики під час укладання договорів.
Страхування ризиків. Коли мова йде про можливість настання негативних для суб’єкта господарювання наслідків, слід звернути увагу на такий додатковий інструмент як страхування ризиків.
Суб’єкт господарювання може застрахувати ризики спричинення йому майнових збитків, витрат з будь-якої причини, наприклад, таких, що настали в результаті непередбачених простоїв виробництва, та роблять неможливим або перешкоджають здійсненню господарської діяльності.
Крім того, можливе страхування ризиків невиконання контрагентами зобов’язань щодо постачання сировини, матеріалів, устаткування, товарів, або ж ризиків недотримання умов і строків виконання контрагентом фінансових зобов’язань за договором (контрактом, угодою) між суб’єктом господарювання й контрагентом.
Страхуванню підлягають також ризики невідповідності поставлених суб’єкту господарювання згідно з умовами договору товарів, сировини, матеріалів або наданих послуг (робіт) вимогам відповідних нормативних документів
Звичайно, страхування можливе також і від інших ризиків, що виникають в процесі діяльності суб’єкта господарювання, проте всі вони повинні бути прописані у договорі.
Для отримання страхової виплати суб’єкту господарювання необхідно вчинити певні дії: звернутись до страховика із заявою про настання страхового випадку, та надати усі необхідні документи на підтвердження його настання та обґрунтувати розмір завданих збитків.
Такий спосіб захисту від ризиків як їх страхування використовується досить рідко з огляду на те, що при здійсненні додаткових витрат на страхування як правило збільшується ціна на товари, послуги, роботи. Вказане може негативно позначитися на прибутковості бізнесу та його конкурентоспроможності.
Таким чином, при вирішенні питання щодо додаткового захисту від ризиків у вигляді страхування слід оцінити реальну можливість настання ризиків, орієнтовну вартість витрат на послуги страхування та співставити з очікуваним прибутком.
Отже, при укладенні угод суб’єкту господарювання важливо досягти взаєморозуміння з контрагентами взаєморозуміння, а також вибудовувати ділові відносини з партнерами на принципах взаємної довіри й поваги. При цьому слід завжди пам’ятати про заходи безпеки і здорової обережності, щоб уникнути настання негативних наслідків.
Інна Цесельська, адвокат