Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 17 по 30 грудня 2022 року

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про можливість оскарження та скасування постанов державного/приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження

Справа № 910/7310/20

Велика палата нарешті прочитала Закон та відійшла від раніше прийнятих позицій і зазначила:

10.1. Передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та статтею 339 Господарського процесуального кодексу України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

10.2. Відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.

Постанова ВП ВС про можливість застосування понижуючого коефіцієнта після 04.10.2021 особами, що подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд»

Справа № 916/228/22

Під Новий рік трапляються чудеса. Велика палата зазначає про необхідність виконання вимог Закону та Конституції України, а не листів ВРП чи ДСА. Суд зазначив:

8.23. Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

8.24. При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 № 10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 № 28581/0/9-21 роз`яснення щодо того, що вказана норма (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір») не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.

Єдине, що на сайті судової влади автоматично не можна досі сформувати таку квитанцію тому її потрібно формувати у ручну. Ситуація, що демонструє неможливість створення суду зі штучним інтелектом в Україні, він просто буде неспроможен приймати рішення у законодавчому полі, яке не залежить від Закону. І раджу прочитати окрему думку суддів адміністративної юрисдикції, дуже цікаво.

Додаткова постанова ВП ВС щодо стягнень витрат на професійну правничу допомогу адвокату, що перебуває у трудових відносинах зі стороною та без підтвердження оплати за послуги

Справа № 906/513/18

Не згоден з цим рішенням. Вважаю, що адвокат не може за своєю природою перебувати у трудових підпорядкованих відносинах і бути залежним від роботодавця. Законом не передбачений такий вид адвокатської діяльності, саме відсутність такого розуміння незалежної професійної діяльності й вбиває адвокатуру.

Суд зазначив:

18. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ТОВ “Малинський спецкар`єр” про необхідність відмовити у задоволенні вимог АТ “Житомиробленерго” через те, що воно не надало докази сплати адвокату Приведьону В. М. відповідних сум, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (див. пункти 138, 139 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

19. Також підлягають відхиленню доводи АТ “Житомиробленерго” про необхідність відмовити у стягненні витрат на правову допомогу через те, що АТ “Житомиробленерго” та адвокат Приведьон В. М. перебувають у трудових відносинах, оскільки за висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 910/10507/21 та від 09.07.2020 у справі № 826/15943/17, адвокат може представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладення з нею договору про правову допомогу з дотриманням усіх вимог Закону № 5076-VI. Укладення юридичною особою договору про правову допомогу зі своїм працівником, який одночасно є адвокатом, не суперечить чинному законодавству України.

20. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими доводи ТОВ “Малинський спецкар`єр” про суттєве погіршення його фінансового стану. Так, з доданих до його заперечень копій рішення Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 09.06.2022 № 106, звітів та висновків про визначення ринкової вартості ремонтно-будівельних робіт № 5443/1/22 від 15.08.2022 на суму 106 703 грн, № 5443/2/22 від 15.08.2022 на суму 3 804 974 грн, № 5443/3/22 від 19.08.2022 на суму 550 015 грн, № 5443/4/22 від 19.08.2022 на суму 1 760 303 грн, № 5443/5/22 від 19.08.2022 на суму 604 770 грн, № 5443/6/22 від 19.08.2022 на суму 8 314 грн, № 5443/7/22 від 15.08.2022 на суму 413 826 грн і № 5443/8/22 від 19.08.2022 на суму 1 903 096 грн, виготовленими суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський експертно-правовий союз», а також зведеного розрахунку, здійсненого головним бухгалтером Степаненко С. М., слідує, що внаслідок збройної агресії російської федерації майно ТОВ “Малинський спецкар`єр” зазнало руйнувань та пошкоджень на загальну суму 9 152 001 грн.

Постанова ВП ВС щодо господарської юрисикції спору з оскарження НАЗК укладання трудового контракту у звʼязку з порушенням антикорупційного законодавства

Справа № 761/25659/21

Велика палата зазначила, що порушення встановленого пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору. У разі виявлення порушень, передбачених частиною першою цієї статті, НАЗК звертається до суду, зокрема, для припинення трудового договору (контракту) (абзаци перший і третій частини другої статті 26 Закону № 1700-VII).

З огляду на вказане повноваження голови правління акціонерного товариства можуть бути припинені на підставі рішення суду за позовом НАЗК про припинення трудового договору (контракту) через порушення обмежень, визначених у частині першій статті 26 Закону № 1700-VII.

НАЗК, виконуючи повноваження, передбачене абзацом третім частини другої статті 26 Закону № 1700-VII, звернулося до суду з позовом до Компанії, її управителя (КМ України) та голови правління про припинення з останнім контракту. Отже, позовна вимога НАЗК спрямована на припинення повноважень голови правління Компанії, обраного та призначеного державою в особі управителя Компанії – КМ України.

Отже, цей спір пов`язаний з діяльністю Компанії й управлінням нею. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові правовідносини з головою правління Компанії, що не змінює корпоративного характеру такого спору.

Звернення до суду для припинення трудового договору (контракту) у випадках, якщо він укладений з порушенням обмежень, є складовою цілісного механізму запобігання корупційним правопорушенням, передбаченого статтею 26 Закону № 1700-VІІ, тому доцільним є зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень керівника та/або членів виконавчого органу господарського товариства для формування стабільної та послідовної судової практики щодо належності таких спорів до господарської юрисдикції.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Рішення КСУ 3-р/2022 справа щодо перерахунку пенсій державним службовцям

Конституційний Суд України у Рішенні вказав, що „юридичний механізм індексації та перерахунку розмірів пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги є однією з конституційних гарантій дієвості права на соціальний захист“.

У зв’язку з тим, що в підпункті 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 немає посилання на статтю 371 Закону №3723, для суб’єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723, унеможливлено перерахунок розмірів пенсій, тобто їх осучаснення. Унаслідок цього існує відмінність у розмірах пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723, залежно від часу призначення пенсій.

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України зазначає, що сучасний стан законодавчого врегулювання відносин з перерахунку розмірів пенсій суб’єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723, є не звичайною законодавчою прогалиною (лакуною), а законодавчим упущенням (legislative omission), наявність якого є порушенням Конституції України.

З огляду на наведене Конституційний Суд України визнав, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889 суперечить частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частині першій статті 24, статті 46 Конституції України в тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723.

Визнаний неконституційним припис Закону втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України „Про введення воєнного стану в Україні“ від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами. Також Конституційний Суд України зобов’язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Огляд актуальної практики ВС-КГС за вересень 2022 року

В огляді вміщено найважливіші правові висновки, сформульовані під час розгляду господарських справ, які матимуть значення для формування єдності судової практики.

Серед них – позиції щодо:

✅ відповідальності за поширення суб’єктом господарювання на контретикетках, етикетках / кольєретках вин власного виробництва неправдивої інформації;

✅ заборони використання ліцензійного договору як правовстановлювального документа на використання знаків для товарів і послуг як неналежного способу захисту та доказів використання торговельної марки у справі стосовно припинення порушень прав інтелектуальної власності на торговельні марки;

✅ встановлення факту порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії в разі втручання споживача в параметри розрахункового приладу обліку з метою зміни його показів;

✅ можливості вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення загальних зборів акціонерів та заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі оскаржуваного рішення;

✅ стягнення коштів у порядку ст. 1212 ЦК України в разі набуття однією зі сторін зобов’язання цих коштів за рахунок іншої сторони поза підставами, передбаченими договором, зокрема як переплати понад визначену в договорі суму;

✅ надання суду доказів на підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство;

✅ звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційних / касаційних скарг на судові рішення у справах за позовами про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади / органом місцевого самоврядування, в тому числі за подання апеляційних скарг на процесуальну ухвалу суду першої інстанції;

✅ дії в часі рішення Конституційного Суду України та дії принципу res judicata при перегляді судового рішення за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України.

Огляд містить також декілька важливих висновків об’єднаної палати КГС ВС про:

✅ розірвання договору генерального підряду, строк дії якого закінчився, і порядок повернення замовником авансу за цим договором;

✅права суб’єкта управління об’єктами державної власності на подання позову про визнання недійсним договору, стороною якого він не є, однак який стосується зобов’язань державного підприємства, яке входить до сфери управління цього суб’єкта та перебуває в процедурі банкрутства;

✅ визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, необхідного для обчислення ціни позову при вирішенні питання стосовно можливості відкриття касаційного провадження у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Крім того, в огляді відображено висновки судових палат КГС ВС, зокрема, щодо:

✅ застосування різних строків позовної давності для оскарження рішень загальних зборів окремих юридичних осіб та неможливості одночасного задоволення судом вимог про визнання недійсним і скасування рішення загальних зборів юридичної особи (висновок судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС);

✅ застосування п. 1-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ та Закону України «Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19» під час розгляду питання стосовно відкриття провадження у справі про банкрутство (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС).

Рішення КСУ 4-р/2022 справа щодо повної назви релігійних організацій

Законодавець, унормовуючи порядок здійснення реєстраційно-облікової діяльності стосовно релігійних організацій (об’єднань), які підлеглі релігійним центрам (управлінням) у державі-агресорі, мав право застосувати обмеження у вигляді обов’язку таких релігійних організацій (об’єднань) уточнити свою назву в цій частині та відобразити це в своїх установчих документах. У цьому контексті Суд урахував рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ільїн та інші проти України, де зокрема зазначено: „сам факт того, що держава вимагає від релігійної організації, що бажає бути зареєстрованою, узяти назву, яка унеможливлює введення в оману вірян та суспільство загалом і завдяки якій є можливим її відрізняти від уже наявних організацій, у принципі, можна вважати виправданим обмеженням її права вільно обирати свою назву“.

Тож Суд дійшов висновку, що обмеження свободи віросповідання (релігії) у поєднанні зі свободою об’єднання в частині обов’язку уточнення назви релігійних організацій є правомірними, а отже – допустимими.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2022

АО «Кравец и Партнеры»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *