Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 02 по 08 вересня 2023 року

Демонстрація суддями-трирічками та випадковими людьми в ОЗУ ВП ВС власної некомпетентності та зухвалого ставлення до прав людини й закону не припиняється. Створення двозначної судової практики вже встановлено на потік задля подальшого виправдання у разі затримання з хабарем, на моє переконання. Знову ніяк не можуть визначити що таке факторинг. Раніше один з трирічок навіть в рішенні для натягування сови на глобус розповідав про історичне становлення і виникнення торгівлі та способу розрахунку в середні віки, зараз написали просто — все індивідуально і залежить від фази місяця, при цьому ще дозволили боржникам оскаржувати переуступку їх боргу.

Крім цього, не маючи достатньо досвіду та поваги до Закону, вирішили проігнорувати рішення ЄСПЛ відразу о двох справах та замість стягнення шкоди з держави за незаконний штраф, прирівняли бюджетні виплати до бізнесу й вирішили стягувати безпідставно набути кошти з держави. Так ми далеко зайдемо. В огляд також увійшло чергове нелегітимне рішення КСУ з незаконно призначеними суддями та важливе рішення ВС-КЦС про витребування квартири з незаконного володіння, що була відчужена колекторами у позасудовий спосіб й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про господарську юрисдикцію спору щодо стягнення з Укртрансбезпеки добровільно сплаченого незаконного штрафу

Справа № 910/5880/21

Чергове рішення, що нагадує реферат студента 4 курсу, який на виконання завдання намагається впевнити себе і викладача у правильності прийнятого рішення. Так ці випадкові люди й не навчились писати рішення, а їх невпевненість видна не озброєним оком. Хоча може це і такий спосіб своєчасно за потреби змінити думку.

Суд зазначив:

69. Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави. Тому повернення таких коштів платникові стосується захисту його майнових прав як суб’єкта господарювання, а вимога про стягнення цих коштів належить до юрисдикції господарського суду.

70. Суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. На такі правовідносини приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку № 787 не поширюються.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді рішення про притягнення до адмінправопорушення за ст. 130 КУпАП не дивлячись на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з небезсторонністю суду з огляду на відсутність сторони обвинувачення

Справа № 208/712/19

Велика палата в чергове продемонструвала, що не тільки Конституція України, Закони України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для неї пустий звук, але і рішення ЄСПЛ теж.

Суд зазначив:

29. Матеріали провадження не містять жодних даних (інших, ніж встановив ЄСПЛ у рішенні в справі «Бантиш та інші проти України») про можливу необ’єктивність чи упередженість судді, який визнав ОСОБА22 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, і заявник та захисник відповідних даних не наводять. Не встановлено у справі й існування будь-яких особистих чи інших позапроцесуальних зв’язків судді зі службовими особами, які направили до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення та/або були заінтересовані у її результатах. Жодних підстав для обґрунтованого припущення протилежного поведінка судді і зміст прийнятого ним рішення не дають.

Тобто встановлені ЄСПЛ факти не мають для ОЗУ ВП ВС жодного значення.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді питання звільнення від довічного позбавлення волі, але можливості на сьогодні повторно розглянути питання УДЗ

Справа № 5-18/07

На жаль прізвища суддів закрити у цій справі. Можу припустити, що рішення прийнято випадковими особами, що потрапили до ВП ВС, а професійні судді не погодились з цим рішенням з огляду на сам вирок, яким передбачено звільнення та рішення ЄСПЛ де про це зазначено.

Натомість судді-трирічки вважають, що рішення ЄСПЛ не потрібно виконувати, а засудженому, на відміну від інших рішень ОЗУ ВП ВС потрібно створити новий процес щодо свого умовно-дострокового звільнення.

Постанова ВП ВС про можливість суду самостійно визнавати один і той самий договір факторингом чи переуступкою, та наявність права у боржника оскаржувати переуступку боргу

Справа № 910/8115/19 (910/13492/21)

Судді-трирічки в чергове довели свій вкрай низький рівень, не тільки практичних знань, а й теоретичних знань та розуміння правових норм. Думаю в цій справі не можна виключати схему Князєва. Що в рішенні, що в окремій думці не наводиться обставин за яких боржник має право оскаржити договір чи то факторингу, чи то переуступки боргу відносно себе. Раніше була вже встановлена практика відсутності порушеного права у боржника, але про це випадкові люди забули.

Щодо визначення, що таке договір факторинг і яка відмінність від переуступки боргу суд зазначив:

133. Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу. Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з’ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак (пункти 50-52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21)).

По суті рішення попередніх інстанцій були скасовані виключно з формальних підстав, що ОЗУ ВП ВС давно вже не робить, якщо немає окремої вказівки чи якоїсь іншої мотивації, як на мене. А саме в порушення вимог законодавства, постановлення судом першої інстанції ухвали по суті справи, а не рішення. Трудно уявити, який аргумент був переданий до ОЗУ ВП ВС стороною спору.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Дайджест судової практики ВП ВС за І півріччя 2023 року

У дайджесті зібрано всі ключові правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в щомісячних дайджестах судової практики ВП ВС, які було опубліковано впродовж півріччя.

Для зручності в користуванні правові висновки систематизовано як за підставами розгляду справ Великою Палатою, так і за видом судової юрисдикції. Окрім того, дайджест містить лише короткий опис правових висновків із посиланням на ЄДРСР, що дає змогу швидко та легко ознайомитися з найактуальнішою судовою практикою ВП ВС.

Рішення КСУ 6-р(І)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини шостої статті 481 Митного кодексу України

Конституційний Суд України зауважує, що зі змісту абзацу другого частини шостої статті 481 Кодексу випливає, що законодавець визначив справедливу міру адміністративної відповідальності для досягнення легітимної мети, унаслідок чого суди можуть забезпечити індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи, не покладаючи на особу індивідуального і надмірного тягаря. Тому санкція частини шостої статті 481 Кодексу створює належне нормативне підґрунтя для досягнення „справедливого балансу“ між загальним інтересом і захистом права власності та відповідає принципу верховенства права, зокрема такій його вимозі, як принцип пропорційності.

Постанова ВС-КЦС про скасування рішення ПНКМНО Пономарьової Д. В. про реєстрацію права власності на іпотечну квартиру за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та витребування квартири з незаконного володіння у кінцевого покупця, та стягненні витрат на правову допомогу

Справа № 755/1487/20

Це наша справа. Неодноразово говорив банкірам та колекторам, не звертайте стягнення на квартири у позасудовий спосіб і завжди всі говорю не придбавайте іпотечні квартири, можна їх втратити, як тут і відбулось.

Суд зазначив, що:

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що договір іпотеки від 08 червня 2005 року містить умови про можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки, та однозначно вказує на те, що такий спосіб позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки як набуття іпотекодержателем права власності на нього можливий лише на підставі окремо укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зміст іпотечного договору від 09 червня 2005 року, укладеного між ОСОБА1 та АППБ «Аваль», не свідчить про наявність в тексті цього договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що укладаючи у 2005 році іпотечний договір, позивач не узгоджував з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором, а отже він надав лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення такої вимоги, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки позивач не є стороною договору купівлі-продажу спірної квартири, між ОСОБА1 та володільцем квартири ОСОБА2 існують речово-правові відносини щодо права на спірне нерухоме майно, тому спірне майно підлягає витребуванню від останнього володільця.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2023

АО «Кравець І Партнери»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *