За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 910/12217/19
Велика палата зазначила, що наявність трудових відносин між власником (учасником, акціонером) юридичної особи та посадовою особою цієї юридичної особи не впливає на визначення юрисдикції спорів за позовом власника (учасника, акціонера) до такої посадової особи щодо відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльністю посадової особи, поданим власником (учасником, акціонером) в інтересах юридичної особи. Такі спори підлягають розгляду господарськими судами відповідно до пункту 12 частини першої статті 20, частини першої статті 54 ГПК України.
Згідно із частиною другою статті 54 ГПК України зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі. Таким чином, власник (учасник, акціонер) юридичної особи є представником юридичної особи у такому спорі відповідно до норми закону (законне представництво) і для такого представництва йому не потрібні інші правові підстави (договір чи довіреність).
Зроблено черговий крок до представництва юридичної особи її засновником.
Справа № 372/1684/14-ц
Велика палата перевершила сама себе, в черговий раз замість ефективного та своєчасного розгляду справи ми отримуємо новий розгляд й при цьому ще з можливою зміною підстав та предмету позову. Це чергове підтвердження повного провалу судової реформи та не спроможності судової гілки влади ефективно розглядати судові спори.
Суд в цій справі зробив декілька висновків, зокрема, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.
Також пославшись на свою суперечливу та взаємовиключну й сумнівну за якістю судову практику зазначив, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
І самий цікавий висновок: відмова у задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов негаторний про повернення земельної ділянки водного фонду. У разі, якщо суд дійде висновку про належність обраного способу захисту, він має оцінити дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірними земельними ділянками, зокрема легітимну мету такого втручання та пропорційність цій меті повернення ділянок законному володільцеві.
Тобто на думку Великої палати Верховного суду (без України) хоча і не можливо володіти землями водного фонду, але якщо з якихось причин суд дійде висновку про надмірне втручання в право власності, то тоді можливо. Цікаво подивитись, чи порахувати такі аргументи.
Постанова ВП-ВС щодо господарської юрисдикції спору стосовно оскарження наказу ФДМУ про приватизацію
Справа № 826/11186/18
Черговий приклад неефективного правосуддя та зловживання повноваженнями суддями Великої палати. В Україні потрібно скасовувати господарську та адміністративну юрисдикції.
Велика палата зазначила, що у правовідносинах приватизації Фонд держмайна виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам.
Спори щодо реалізації таких функцій та відчуження майна на користь інших осіб не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не підпадають під визначення публічно-правового спору, наведеного у статті 4 КАС, з огляду на те, що Фонд держмайна у таких правовідносинах не виконує владних управлінських функцій, а реалізує повноваження власника майна, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.
Частиною першою статті 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому ГПК, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
Справа № 922/506/19
Ця постанова ставить хрест на можливості визначити правильно юрисдикцію і встановлює залежність визначення юрисдикції виключно від температури зовнішнього повітря та ранкового настрою судді перед засіданням.
Велика палата зазначила, що позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди заподіяної протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору. Тому відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу учасників спору.
Разом з цим у контексті обставин цієї справи суть спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу з бюджету суми податкового кредиту, а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідачів щодо повернення ПДВ, тобто заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір щодо зобов`язання відповідачів вчинити дії з відновлення податкового ліміту позивача та його відшкодування останньому. Отже цей спір виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.
Хоча мова йде виключно про відшкодування шкоди, а не відшкодування ПДВ. Це черговий аргумент для ліквідації адміністративної й господарської юрисдикції.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Дайджест правових позицій ВП-ВС за березень 2020 року
Дайджест охоплює здебільшого нові правові позиції Великої Палати Верховного Суду, відображені в рішеннях, що оприлюднені в березні 2020 року.
Серед них позиції щодо:
— відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;
— порядку виділу в натурі часток зі спільної сумісної власності;
— юрисдикції спорів з приводу оскарження рішення адвокатського об’єднання про виключення адвоката з числа його членів;
— можливості перерахунку виконавцем суми аліментів у випадку зміни законодавцем мінімального розміру аліментів та ін.
Також дайджест містить відступи від позицій ВСУ щодо порядку зменшення суми відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника та щодо призначення пенсії на пільгових умовах у випадку непроведення або несвоєчасного проведення атестації робочих місць.
У дайджесті зібрано всю судову практику ВП ВС, сформовану за весь час її роботи, у справах, у яких ВП ВС відступила від власних правових позиції чи правових позицій ВСУ. Для зручності користування всі правові позиції систематизовано за юрисдикцією спорів та критерієм «відступ / підтвердження правового висновку».
Дайджест стане в нагоді всім представникам юридичних професій для чіткого розуміння, яка саме правова позиція наразі є чинною, та уникнення застосування неактуальної судової практики.
Огляд рішень ЄСПЛ період з 06.04.2020 по 10.04.2020
Черговий огляд рішень Європейського суду з прав людини містить опис п’яти справ щодо країн – учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та однієї ухвали про неприйнятність.
Дві справи проти України стосувалися системних порушень статей 3, 5, 6 та 13 Конвенції (DYKUSARENKO v. UKRAINE та ILCHENKO v. UKRAINE), а ще одна – YUVCHENKO AND OTHERS v. UKRAINE – пов’язана зі встановленою законом забороною купівлі-продажу або іншим способом відчуження земель сільськогосподарського призначення (у цій справі ЄСПЛ вкотре констатував порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).
Заслуговує на увагу й ухвала про неприйнятність заяв у справі Yevgeniy Mikhaylovich SHMELEV against Russia and 16 other applications, у якій ЄСПЛ висловив своє розуміння нового Закону про компенсацію, прийнятого в Російській Федерації в контексті виконання рішення Суду у справі ANANYEV and OTHERS v. RUSSIA 2012 року (заяви № 42525/07 та 5993/08), який дає можливість особам вимагати у держави компенсацію за неналежні умови ув’язнення.
Рішення КСУ 2-р(ІІ)/2020 щодо виплати вихідної допомоги суддям
Конституційний Суд України своїм Рішенням визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166, а саме суперечить частині першій статті 8 Конституції України з огляду на його невідповідність принципові верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи.
Суд виходив з того, що однією з гарантій незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, яке має гарантувати здійснення справедливого, незалежного, безстороннього правосуддя, а також, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи зменшені іншими нормативними актами.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Немного о праве от Ростислава Кравца
- в Telegram:
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Viber: Рада адвокатів України
- та в Instagram: АО «Кравець і партнери»
Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Таблиця строків позовної давності