Продовжимо серію публікацій з публічної демонстрації дій суду і прокуратури з навмисного затягування справи і безальтернативного тримання під вартою четвертий рік (!!!) 87-річного пенсіонера, інваліда першої групи, Вячеслава Богуслаєва.
Про це пише АНТИРЕЙД з посиланням на телеграм канал адвоката Ростислава Кравця.
Досі жодних доказів вини суду не надано. Все ґрунтується виключно на вигадках з анонімних джерел без доказів і без авторів у інтернеті.
У звіті Моніторингової місії IAC ISHR за 16 грудня 2025 року, зазначено прямо:
Свідок також навів перелік двигунів, які вироблялися на АТ «Мотор Січ», зазначивши, що займався опрацюванням переліку деталей, строками їх виготовлення та виконував виключно паперову роботу. Він повідомив, що АТ «Мотор Січ» співпрацювало з низкою підприємств на території РФ до моменту закінчення дозволів на таку співпрацю. Водночас свідок зазначив, що йому нічого не відомо про зовнішньоекономічну діяльність АТ «Мотор Січ», оскільки він не мав до неї жодного відношення.
Після постановки низки запитань захисник повідомив, що більше не має питань до даного свідка, оскільки з огляду на специфіку його роботи йому не можуть бути відомі обставини, пов’язані з кримінальним обвинуваченням. Захисник також наголосив, що сторона обвинувачення систематично заявляє клопотання про виклик свідків, яким об’єктивно не можуть бути відомі обставини, що мають значення для доведення кримінального обвинувачення.
З огляду на викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що допит свідка, який за характером своїх посадових обов’язків не був залучений до ухвалення управлінських рішень, не мав відношення до зовнішньоекономічної діяльності підприємства та не володіє відомостями щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення, може мати вкрай обмежену доказову цінність для цілей обґрунтування обвинувачення. Залучення таких свідків, з урахуванням предмета обвинувачення, викликає сумніви щодо сприяння встановленню фактичних обставин справи та не може саме по собі виправдовувати тривале продовження судового розгляду.
Особливе занепокоєння викликає те, що у межах даного кримінального провадження спостерігачами IAC ISHR неодноразово фіксувалися випадки виклику та допиту свідків подібного характеру, а також ситуації, коли свідки сторони обвинувачення не з’являлися до суду без поважних причин. При цьому саме факт недопиту таких свідків використовується стороною обвинувачення як аргумент на користь необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Для об’єктивного спостерігача така процесуальна практика може виглядати як формальне або навмисно затягнуте доказування, яке не має безпосереднього зв’язку з реальними потребами встановлення істини у справі.
…
Обґрунтування подальшого позбавлення свободи посиланням на недопит свідків, які фактично не володіють релевантною інформацією або систематично не з’являються до суду, не може вважатися сумісним із позитивними зобов’язаннями держави щодо захисту життя, здоров’я та людської гідності особи, яка перебуває під вартою.
‼️Щодо надмірного та невиправданого тримання під вартою експерти прямо зазначили:
Крім того, ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що саме національні суди несуть першочергову відповідальність за те, щоб досудове тримання під вартою не перевищувало розумного строку, а кожен період такого тримання — незалежно від його тривалості — був переконливо та належним чином обґрунтований. З огляду на це, тягар доведення наявності підстав для подальшого позбавлення свободи не може бути перекладений на обвинуваченого, а суд зобов’язаний щоразу здійснювати реальну, а не формальну перевірку відповідних підстав, з урахуванням особистих обставин особи та можливості застосування альтернативних заходів (Tiron v. Romania, п. 39; Maassen v. the Netherlands, п. 62; Selahattin Demirtaş v. Turkey, пп. 265, 272).
Нагадаю, головуюча в цій справі – суддя Солом’янського районного суду міста Києва Педенко Ада Михайлівна.
На жаль в Україні, наразі, та сама Вища рада правосуддя куди подані десятки скарг розглядає в першу чергу скарги активістів від яких залежить кар’єрний ріст дисциплінарних інспекторів, родичів та друзів членів ВРП й скарг пов’язаних з провокаціями незалежного від України НАБУ, замість розгляду таких кричущих випадків за якими Україні прийдеться не тільки сплачувати компенсації, а й тривалий час доводити всьому світу про дотримання прав людини.
Сподіваюсь ситуація зміниться і судді почнуть не тільки на семінарах розповідати про права людини і рішення ЄСПЛ, а й на практиці їх дотримуватись.