Чи залишиться Україна правовою державою: що тепер загрожує свободі слова

В умовах воєнного стану та екзистенційної загрози державності на перший план виходить національна безпека.

Обговорення новини про те, що Україна призупинила захист права на власність та вільні вибори за конвенціями Ради Європи, викликало широкий резонанс. Влада почала стверджувати, що зараз нічого нового не сталося – і нібито Мін’юст ще 2022 року зупинив захист права на вибори та свободу слова за механізмами РЄ. Але виникає резонне питання – чи зміниться тепер щось у роботі медіа та експертів з огляду на обмеження щодо свободи слова? Що експерти тепер вважають допустимим коментувати, а, що – ні? І що, як гадаєте, держава вважає допустимим коментувати, а, що – ні? Видання “Коментарі” намагалося знайти відповіді на ці запитання.

Конституцію у нас не змінювали

Головний економіст, керівник з економічних реформ Офісу простих рішень та результатів Ярослав Романчук міркує так:

“Є чітке поняття – “військова таємниця”. І це є безумовним обмеженням табу для будь-яких журналістів, експертів, коментаторів. Решта, що не становить держтаємницю, можна коментувати в тому режимі, в якому вони вважають за потрібне”.

Конституцію у нас не змінювали, нагадує експерт. Україна не виходила з конвенції Ради Європи, лише призупинила деякі норми.

“Україна не стала недемократичною країною, навіть на фоні певних обмежень воєнного часу. Що, звичайно, накладає відбиток, пов’язаний з тим, яка інформація є неприпустимою для розголошення. Все інше можна “запакувати” у будь-яку думку, роздум, – вважає Ярослав Романчук. – Судячи з того, що у нас немає наслідків за різного роду висловлювання, в тому числі та, які не дуже подобаються владі (принаймні, мені такі прецеденти невідомі), не думаю, ніби щось зміниться у зв’язку з обмежувальними рішеннями, що зараз обговорюються”.

Зі свободою слова, з правами людини в нашій країні зараз є проблеми

Голова профспілки Українська незалежна фундація правників, голова АО “Кравець і партнери”, адвокат Ростислав Кравець вважає, що резонанс, викликаний зараз повідомленнями про ті чи інші обмеження прав українських громадян, насправді не зовсім виправданий.

“Подібні обмеження вводилися вже неодноразово, зокрема після початку широкомасштабної російської агресії, – наголошує він. – Але на права громадян України ці обмеження насправді особливо не впливають”.

Адвокат наголошує, що будь-які обмеження прав і свобод можливі лише на підставі відповідного закону.

“І поки не буде закону, який офіційно заборонятиме свободу слова, свободу вираження думки (чого точно не буде), переживати через подібні обмеження в ракурсі призупинення українською державою низки положень конвенцій Ради Європа – не варто. У той же час, з погляду того, що відбувається насправді, обмеження свободи слова, безумовно, є. У нас залишився, по суті, лише “Єдиний телемарафон”. Інші канали намагаються або потрапити туди, ставши по суті голосом влади, або ведуть свої трансляції в Ютубі, що, звичайно, не дає такого охоплення, як ТБ. Щодо інших засобів масової інформації, знайти в Україні ті, що висловлювали б думку, відмінну від офіційної позиції української влади, зараз практично неможливо”, – зазначає Ростислав Кравець.

Тому, констатує він, зі свободою слова, з правами людини у нашій країні зараз є проблеми. Що відображено навіть у нещодавньому звіті Держдепартаменту США.

“Думаю, найближчим часом вийдуть чергові рейтинги, присвячені свободі слова в Україні та світі. Припускаю, наші позиції там точно не покращаться. Зрозуміло, що під час війни інформація певної якості має бути обмежена. У той же час, не можна людей тотально позбавляти права на правду, на думку, відмінну від офіційної, практично з усіх питань. Не можна тотально забороняти викладати альтернативні владі думки, інакше це вже не демократія”, – упевнений експерт.

Обмеження свободи слова може бути пов’язане з розголошенням військової таємниці

Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченко, політолог Ганна Малкіна наголошує, що Закон України “Про правовий режим воэнного стану” був прийнятий не вчора, а у 2015 році – і містив усі ті обмеження прав, які зараз стали “сенсацією” та предметом бурхливих обговорень.

“На жаль, війна та правова держава – речі несумісні. В умовах воєнного стану та екзистенційної загрози державності на перший план виходить національна безпека, яка передбачає використання досить жорстких заходів. Це та даність, яка неприємна та незручна, але з якою доведеться жити”, – констатує політолог.

Щодо обмеження свободи слова, то, наголошує Ганна Малкіна, поширюється на проросійських експертів та приватних осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності відповідно до 111 статті “Колабораційна діяльність” Кримінального Кодексу України. Там досить докладно розписано, за що можуть покарати: заперечення факту російської агресії, публічні заклики підтримки рішень/дій країни-агресора, здійснення пропаганди у навчальних закладах тощо, нагадує політолог.

“Що стосується медіа та експертів із проукраїнською позицією, то обмеження свободи слова тут може бути пов’язане з розголошенням військової таємниці. Але за два з гаком роки повномасштабної війни вже всі зрозуміли, що потенційно може до військової таємниці відноситися, а про що безпечно говорити. Тобто вже сформувалися правила самоцензури, – пояснює Ганна Малкіна. – А ось обмеження свободи слова щодо критики влади в нас і так завжди було. Але здійснювалося воно шляхом недопуску нелояльних до влади експертів на центральні ЗМІ (зараз це ті, що беруть участь у Марафоні), проплаченими медійними кампаніями у соціальних мережах тощо. Тому жодних змін у вже існуючому медійному просторі я не передбачаю”.

Коментарі

АО «Кравець І Партнери»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *