Безперервний банкопад в Україні триває вже другий рік і схоже в цьому році зусиллями НБУ буде знищено ще два десятка банків.
Подібні дії НБУ призвели до втрат не тільки самого НБУ, який роздає багатомільярдні рефінансування, що призвело до обвалу курсу гривні з 8 до майже 25 за один долар, але і до багатомільярдних втрат населення.
При цьому постраждали не тільки юридичні особи за рахунок яких тримається економіка України, а й фізичні особи, котрі довірили свої заощадження банківським установам. Запевнення ж керівництва НБУ про те, що 90% вкладників отримають свої заощадження в повному обсязі, на практиці виявилося неправдою, як і більшість із заяв НБУ що стосуються збереження коштів в українських банківських установах та наявності гарантій збереження коштів.
Фонд гарантування вкладів, створений з метою компенсації коштів вкладникам і підвищення довіри до банківської системи перетворився в бездонну бочку яка поглинає активи банків і бюджетні кошти. При цьому кредити, отримані Фондом від НБУ і Мінфіну, а також власні кошти не дозволяють йому своєчасно і в повному обсязі здійснити навіть ті мізерні виплати, які він зобов’язаний робити.
У той же час мільярди гривень сплачених Фондом відсотків за отриманими кредитами НБУ та Мінфіну, роблять практично неможливим повернення коштів клієнтам банків в повному обсязі. Робота ж Фонду з проблемними активами як і виплата відсотків за отриманими кредитами від НБУ і Мінфіну, на практиці перетворилася в абсурд.
За весь час, Фонд через процедуру перехідного банку продав тільки один банк — Терра банк, перевівши всі ліквідні активи в Кристал банк, а борги залишивши в Терра банку, вкладники
якого не отримають свої кошти. При цьому власником Кристал банку стали особи афілійовані з ліквідованим Терра банком, але на це ніхто не звертає увагу.
На сьогодні реалізація активів неплатоспроможних банків відбувається за значно заниженими цінами. Найчастіше кредити продаються за ціною на 50-70% нижче вартості застав по ним.
На фоні цього клієнтам банків не залишається нічого окрім як самостійно намагатися повернути свої кошти. Варіантів є декілька. В основному це:
— стягнення коштів з НБУ за неналежний контроль за банком і бездіяльність яка призвела до неплатоспроможності банку і втрати клієнтами коштів;
— стягнення коштів з Фонду на підставі ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в якій прямо зазначено що сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути менше 200 000 гривень;
— стягнення коштів безпосередньо з топ-менеджменту та акціонерів банку на підставі ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Перший з існуючих способів повернення коштів вже має позитивні результати. Клієнтам Брокбізнесбанку та Укргазпромбанку в суді вдалося дове-сти бездіяльність НБУ що призвела до втрати ними коштів, і зараз вони стягують їх безпосередньо з НБУ.
Спори про стягнення коштів з Фонду гарантування також розглядаються в судах і вже є позитивні рішення, але вони ще не вступили в законну силу.
Що ж стосується стягнення безпосередньо з топ-менеджменту та акціонерів банків, то це здійснюється згідно зі ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в якій зазначено, що власники істотної участі зобов’язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Пов’язані з банком особи за порушення вимог законодавства, в тому числі нормативно правових а тів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку або доведення банку до неплатоспроможності несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Крім того, пов’язані з банком особи, дії або бездіяльність яких призвели до завдання банку збитків з його вини, несуть відповідальність своїм майном. Якщо в результаті дій або бездіяльності пов’язаної з банком особи банку завдано збитків, а інша пов’язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або побічно отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за заподіяні банку збитки.
Таким чином законодавством передбачена пряма можливість стягнути збитки безпосередньо з власників і топ-менеджменту банку.
А судячи з даних кримінальних проваджень розміщених в єдиному державному реєстрі судових рішень, що стосуються розслідування кримінальних справ пов’язаних з рефінансуванням, виведенням коштів, фіктивним кредитуванням банків, доказової бази цілком достатньо для залучення пов’язаних з банком осіб до відповідальності за доведення банку до неплатоспроможності та стягнення коштів безпосередньо з них.
Варто також відзначити що виведення коштів з банків часто пов’язано з бездіяльністю НБУ, який добре обізнаний про всі процеси що відбуваються в банку і часто навіть допомагає це робити, видаючи рефінансування під неіснуючі або значно переоцінені застави, а також не «контролюючи» подальший рух отриманих банком коштів.
У той же час, повертаючись до відповідальності безпосередньо власників банків, як було зазначено вище, відповідно до чинного законодавства вони несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Цивільно-правова відповідальність, — це можливість стягнення коштів безпосередньо з осіб, пов’язаних збанком, в разі наявності їх вини в доведенні банку до неплатоспроможності. Подібні суперечки в досить великій кількості вже розглядаються в українських судах. Підставами для таких позовів служать самі постанови НБУ про визнання банків неплатоспроможними, в яких прямо встановлена вина власників які своєчасно не здійснили дії для приведення діяльності фінансової установи до норм чинного законодавства.
Крім цього в зв’язку з визнанням банку неплатоспроможним та нанесення шкоди його клієнтам і НБУ, пов’язані з неповерненням коштів, правоохоронні органи відкривають кримінальні провадження за цілою низкою статей кримінального кодексу, починаючи від банального шахрайства і закінчуючи підробкою документів. Клієнти таких банків можуть подати відповідні заяви
і бути визнані потерпілими в рамках таких кримінальних справ. Однак,як показує практика, наші правоохоронці не дуже успішно, і відверто кажучи не дуже старанно розслідують такі правопорушення. Як показує практика прирозслідуванні таких справ з’являються факти що вказують на співучасть НБУ та інших високопоставлених осіб держави в доведенні банків до неплатоспроможності.
Яскравим прикладом може служити справа колишнього глави правління банку Надра – Гіленко І.В., кримінальне провадження щодо якого було закрито на початку 2014 року і тільки після низки скарг відкрито знову, проте дана справа так і не розслідується, слідчі дії практично не проводяться.
Подібне відбувається і з іншими горе-банкірами. Тому на сьогодні єдиним шансом повернути кошти розміщені в українських банках, на мій погляд, є позов до НБУ, який своєю бездіяльністю допустив неплатоспроможність банків і втрату вкладниками коштів.
Ростислав Кравець
Адвокат, старший партнер
Адвокатської компанії «Кравець і партнери»