САП расследует информацию о том, что у ряда депутатов может быть двойное гражданство. Речь идет о наличии у нардепов паспортов как европейских стран, так и стран Ближнего Востока. Об этом журналистам сообщил глава САП Назар Холодницкий.
Он уточнил, что в первую очередь проверяют наличие двойного гражданства у народных депутатов, относительно которых есть представление ГПУ на лишение иммунитета.
Между тем парламент до сих пор не ввел ответственность за двойное гражданство, которое фактически в Украине запрещено, однако не предусмотрено наказание за паспорта других государств.
Проверку народных и ситуацию с двойным гражданством в Украине в общем, в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.
У САП побоюються, що нардепи, відносно яких є подання ГПУ, можуть скористатися цим громадянством інших держав. Наскільки можуть бути справедливі такі побоювання? Наскільки, з юридичної точки зору, це може бути недопрацьований момент?
— Фактично питання з подвійним громадянством вже неодноразово піднімалося в суспільстві, розглядалося. Це таке саме питання, як і з депутатською недоторканністю, про яку постійно всюди про це все говорять. Однак що стосується подвійного громадянства, то до кінця в Україні законодавство чітко не врегульовано. Однак воно має можливості, фактично, такі, щоб припинити громадянство особи, яка має подвійне громадянство, ввійшла в громадянство, прийняла громадянство чи підданство, як в даному випадку з Насіровим, прийняла підданство іншої країни. Яскравий приклад останній це був Артеменко, якому припинив президент України своїм указом громадянство. Тобто така можливість на сьогоднішній день існує. І це можливо зробити.
Тобто тільки президент може це зробити?
— Так, президент як надає громадянство, так і фактично припиняє громадянство особи. Саме така процедура передбачена законом про громадянство і безпосередньо Конституцією України. Тому тут такої автоматичної процедури немає. Може бути автоматична процедура подання президенту відповідних документів, і от в справі Артеменка, наскільки мені відомо, за останній рік близько 600 осіб було позбавлено українського громадянства. Це було пов’язано саме з тим, що особи, коли набували українське громадянство, вони надали неправдиві документи. Тобто підроблені. І ця комісія відповідно готувала всі документи, зверталася до президента, і президент видавав відповідний указ щодо позбавлення певних осіб громадянства, де було з’ясовано, що документи були підроблені для набуття громадянства.
САП, на підставі якої інформації може починати проводити такі перевірки? І в чому ця перевірка полягає?
— Фактично інформація може бути отримана будь-яким чином, починаючи від якихось так званих анонімок, коли добрі громадяни повідомляють, і закінчуючи тим, що, наприклад, існують при розгляді певний кримінальних справ, розслідуванні кримінальних справ виявляються документи, що підтверджують громадянство. Тобто при проведенні обшуків десь знаходять паспорти, при розслідуванні всіляких схем виведення коштів за кордон натрапляють на компанії, засновниками яких є особи з прізвищами і іменами такими, які мають народні депутати. І в подальшому, звичайно, вже САП, використовуючи, у разі якщо є такі угоди про надання правової допомоги з іноземними країнами, звертаються за отриманням такої правової допомоги, надсилають запити і отримують відповідну інформацію щодо наявності в тої чи іншої особи громадянства цієї країни. Таким чином отримують інформацію для того, щоб вже передати президенту і відповідним чином позбавити, вірніше, не позбавити, а припинити громадянство такої особи. Однак процедура ця досить така складна і досить тривала. Тому що на такі запити йде дуже багато часу. Тим більше, як ми всі прекрасно розуміємо, ці питання більше знаходяться в такій політичній площині, і вони всіляко не оприлюднюються.
Заяви народних депутатів, які кажуть про те, що від 100 до 150 народних обранців є з подвійним чи потрійним громадянством. Це може бути підставою для того, щоб САП поцікавилася у цих нардепів, кого вони мають на увазі?
— Ні, таке право є. Тобто у разі, якщо така інформація з’являється, будь-який прокурор, і, фактично, це повинна робити прокуратура, яка захищає інтереси держави, вона повинна поцікавитися. Тобто вона може запросити на бесіду, може сама приїхати, направити відповідне прохання з’явитися і надати пояснення стосовно того чи іншого висловлення. Однак ми прекрасно розуміємо, що у зв’язку з наявністю депутатської недоторканності, депутат може просто не з’явитися, і йому за це нічого не буде. З іншого боку, в разі, якщо все ж таки депутат є громадянином України, і він хоча б якимось чином переживає за майбутнє України, я вважаю, що він повинен надати правоохоронним органам інформацію в разі, якщо йому відомо, що у особи, у іншого його колеги є громадянство чи підданство іншої країни.
Можливо, треба, щоб не президент вирішував, а МЗС автоматично позбавляло у випадку абсолютних доказів подвійного громадянства?
— Ні, я вважаю, що цим все ж таки повинен займатися президент, це його функція — саме позбавляти і приймати в громадянство України. Однак тут інше питання: яким чином сам президент користується цією функцією. Наприклад, ні для кого не секрет, ми навіть зверталися з відповідним проханням стосовно Черновецького, що в Черновецького є грузинське громадянство, не говорячи вже про громадянство інших країн. Він же балотувався в депутати тієї країни, а по їх законодавству це може робити виключно громадянин Грузії, я маю на увазі по грузинському… При цьому, маючи таку наявну інформацію, ніхто і досі не поспішає і не квапиться з тим, щоб подати, зробити відповідне подання до президента, з’ясувати ці обставини. Тим більше з Грузією в нас досить плідні стосунки, можна і офіційно отримати цю інформацію. Та, в принципі, вона і так є у відкритих джерелах. Ніхто цього не робить. Питання до самої комісії цієї по громадянству при президенті, яким саме чином вона працює, і наскільки вибірково вона підходить до того чи іншого питання.
Вам відомі випадки, коли запитувана сторона або відмовляє, або ж затягує процес надання відповіді?
— Все питання, яким саме чином запитати. Якщо запитати таким чином, щоб не отримувати відповідь, то звичайно, можна просто направити запит, не посилаючись на жодну норму законодавства, в амбасаду іншої країни, і попросити надати інформацію чи є цей громадянин вашим громадянином, чи ця особа вашим громадянином. У більшості випадків на такий запит отримують негативну відповідь, в тому сенсі, що посольство чи амбасада ця, чи МЗС, не надають таку інформацію. І наші правоохоронці говорять: от бачите, ми звернулися, і не надали. Однак якщо звернутися на підставі цих двосторонніх угод стосовно надання взаємної правової допомоги, то інформацію вони отримують. Тому в даному випадку, як я вже зазначав, тут присутня досить велика політична складова. І з огляду на ці всі міжнародні норми, правоохоронці, якщо не хочуть отримати, вони таким чином і ставлять питання, і не отримують інформацію. Якщо хочуть, вони знають, як поставити питання і цю інформацію отримати.
Яким чином цю проблему неможливості визначення одразу наявності чи ненаявності подвійного громадянства вирішити?
— Це проблема відповідальності. Тобто закон потрібно виконувати. От на сьогоднішній день, наприклад, з’ясували стосовно особи, що в нього є подвійне громадянство, тим більше, він займає відповідальну посаду, він є народним депутатом чи він є міністром, треба притягати таку особу до відповідальності. Цього не робиться. І ця безкарність і породжує в подальшому саме цю ситуацію з подвійним громадянством, що люди цього не бояться робити, і зазначають в своїх анкетах при прийнятті на роботу чи в анкетах в ЦВК те, що в них немає іншого громадянства.