У середу, 7 лютого, Верховна Рада підтримала у першому читанні оновлений варіант законопроєкту про посилення мобілізації. Незважаючи на те, що до нього є чимало зауважень, у тому числі Уповноваженого ВР з прав людини (омбудсмен) Дмитра Лубинця. Про що говорить все, що відбувається навколо цього документа? Як ситуація може розвиватись далі?
Влада йде на величезні політичні ризики за порушення прав людини
Голова профспілки Українська незалежна фундація правників, голова АО “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець міркує так:
“Ми побачили, що в Україні омбудсмен як такий відсутній. Незважаючи на те, що Лубинець визнав – законопроєкт не відповідає нормам Конституції, конвенції про права та основні свободи, він закликав прийняти його у першому читанні. Мовляв, далі – доопрацюємо. Це свідчить, що омбудсмен не готовий захищати права людини”.
За словами експерта, законопроєкт навіть у цьому виді порушує величезну кількість прав та свобод громадян. У тому числі декларація про освіту, декларація про лікування, декларація про переміщення. Плюс – передає повноваження щодо заборони на перетин кордону безпосередньо Кабміну. Що прямо суперечить нормам чинної Конституції, наголошує юрист.
“Скорочуючи нинішні права та свободи українців, цей проєкт закону не дає їм жодних додаткових гарантій (захисту прав, виконання соціальних обіцянок держави, які вона не виконує, у тому числі у питаннях, пов’язаних із військовими та колишніми військовими). Єдиний позитивний момент, порівняно з минулим варіантом, полягає в тому, що особи, які отримали інвалідність та проходять військову службу, отримали право на звільнення – незважаючи на придатність чи обмежену придатність”, – наголошує Ростислав Кравець.
Він звертає увагу, що депутати райдужно розглядають перспективи цього законопроєкту, припускаючи, що вже у березні він може бути прийнятий у другому читанні та остаточно.
“Але я б не мав таких ілюзій, – каже експерт. – Ні з приводу його прийняття, ні (якщо таке, все ж таки, трапиться) щодо підписання його президентом. Тому що, фактично, це величезні політичні ризики за порушення прав людини. Дивує і заява Міністра оборони Умєрова, що додаткових вкладень нововведення не вимагатимуть. Тоді як створення того ж електронного кабінету військовозобов’язаного точно потребує коштів на програмне забезпечення, на систему підтримки цього ресурсу і так далі. На сьогодні виглядає так, що законопроєкт є більш політичним кроком, ніж щось таке, що здатне покращити ситуацію з мобілізацією та військовим обліком”.
Нове законодавство було необхідне ще 2022-го
Економічний та політичний експерт Борис Кушнірук не сумнівається, що законопроєкт підтримають загалом – і той стане законом.
“У якому вигляді – сказати поки що складно. Зауважень у правознавців там достатньо. І щось точно до другого читання змінять. Але очевидно, що чинне мобілізаційне законодавство не відповідає потребам воєнного часу. І потрібне щось нове. Причому це було необхідно ще 2022-го”, – наголошує експерт.
Він звертає увагу, що на тему мобілізації провалено комунікацію влади та суспільства. Причому це відповідальність не військових, а саме політичної влади, уточнює Борис Кушнірук. Вона мала пояснити суспільству, що, як і чому потрібно робити у ракурсі посилення мобілізації.
“Крім того, даремно було озвучено масу “батогів” у ракурсі ухилення від мобілізації, але при цьому не сформульовано коректну процедуру “пряників”. І досі цього нема. Не пояснюють людям, які позитиви вони отримують, приходячи до ТЦК, вирушаючи потім у збройні сили тощо. Це слід було грамотно артикулювати та виписати у законодавстві. На жаль, у новому варіанті законопроєкту ми спостерігаємо ті самі проблеми”, – вважає експерт.
Відверто помилково з боку політичних осіб, на його думку, було озвучувати цифру в 500 тисяч осіб, яких необхідно додатково мобілізувати.
“Причому робилося це з посиланням на військових. Тоді як військові уточнювали, що вони не вимагали тут і зараз поповнення півмільйона. Але їм потрібна прогнозованість у мобілізаційних процесах. Щоб мати резерви, можливість міняти тих, хто перебуває у зоні бойових дій. Але обсяги, терміни – це окрема тема. Яка точно не повинна обговорюватися в громадській площині. Все слід було проводити тихіше, спокійніше, не розбурхуючи зайвий раз суспільство, не створюючи додатковий негатив навколо важливої для України теми. І тут ми побачили не найкращі дії з боку влади”, – констатує Борис Кушнірук.