Час “Ч” для українців, які мають банківські рахунки та активи за кордоном, а також для наших біженців у Європі зовсім близький.
Вже 30 вересня відбудеться перший етап обміну податковою інформацією між Україною та іншими країнами за міжнародним стандартом звітності. Це означає, що і українські податківці, і їхні зарубіжні колеги матимуть доступ до даних про гроші своїх резидентів у ЄС та в Україні відповідно (до резидентів країн ЄС віднедавна можна віднести і наших біженців у Європі).
Щодо наслідків такого обміну вже давно поширюється чимало тривожних чуток.
“Українські біженці ризикую опинитися між двома вогнями. З одного боку, наша фіскальна служба отримає доступ до даних про їхні доходи в Європі і може нарахувати на них податки. З іншого – європейські податківці дізнаються про заробітки та активи наших біженців в Україні, а це загрожує серйозними наслідками. Якщо український біженець сидить у безкоштовному житлі та на посібнику, наприклад, у Німеччині і при цьому працює на віддаленні на українську компанію, отримуючи зарплату, то його можуть не тільки змусити повернути соціальні виплати та позбавити оплачуваного житла, а й “пустити” “За кримінальною статтею. Адже наявність прихованих доходів в іншій країні можуть розцінити як шахрайство”, – каже голова Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
Втім, багато юристів вважають, що тим, хто має на рахунках порівняно невеликі суми, боятися нічого. Розбиралися, як буде насправді та що змінює початок обміну податковою інформацією.
Що станеться 30 вересня
Нагадаємо коротко, у чому суть.
Ще в березні 2023 року парламент ухвалив закон, яким запроваджується автоматичний обмін податковою інформацією між Україною та країнами-учасницями глобальної угоди CRS (їх близько 120).
У документі прописані подробиці такого обміну:
з 1 липня 2023 року – старт збору податкових даних ДПС;
30 вересня 2024 року – перший обмін даними про нові рахунки, відкриті після 1 липня 2023 року та великі рахунки (від 1 мільйона доларів);
30 вересня 2025 року – обмін даними про рахунки, на яких зберігаються суми від 250 тисяч доларів.
Йдеться про такі дані:
- ім’я та прізвище власника банківського рахунку;
- дата та рік народження та місце реєстрації;
- податковий номер;
- найменування фінансової установи, в якій відкрито рахунок;
- залишок коштів на рахунку наприкінці звітного року чи вартості активів.
Якщо рахунок великий (більше мільйона доларів), то передаватиметься інформація про рух коштів за ним, наявність довіреності на управління тощо.
За меншими рахунками обмінюватимуться лише персональною інформацією – дані про власника та місце проживання (для визначення резидентства).
Інформація передаватиметься закордонним фіскальним органам у країнах податкового резидентства власників банківських рахунків.
Натомість українські податківці отримають аналогічні дані щодо активів за кордоном своїх резидентів.
За стандартами CRS, країни обмінюються податковими даними лише щодо нерезидентів. Тобто Україна повідомляє про активи “чужих” резидентів та отримує інформацію про рахунки своїх резидентів у закордонних банках.
Тобто ключовим є питання податкового резидентства.
Хто чий резидент
Якби не було війни, переважну більшість українців податковий обмін взагалі не торкнувся б, оскільки вони були резидентами своєї країни.
Але з початку війни за кордон, насамперед до Європи, виїхали мільйони наших громадян, отримавши там статус тимчасового захисту, соціальну допомогу та безкоштовне житло, а багато хто вже працює в країнах ЄС.
За даними НБУ, лише з початку цього року до ЄС виїхало ще 400 тисяч українців. Таким чином, їхня загальна кількість у європейських країнах зросла до 6,7 млн. Є прогнози, що на хвилі блекаутів і через складну зиму біженцями можуть стати ще до 500 тисяч українців.
Як пояснив голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” адвокат Ростислав Кравець, якщо людина живе у тій чи іншій країні більше 183 днів на рік, має там роботу чи інші джерела доходу, її вже можна вважати податковим резидентом цієї держави. За цими критеріями мільйони українців можна зарахувати до резидентів інших країн. А це означає, що Україна буде зобов’язана надати цим країнам дані щодо банківських рахунків у наших фінансових установах.
Проте у питанні податкового резидентства є чимало нюансів. Скажімо, навіть якщо людина живе в іншій країні понад 183 дні на рік, але має “центр життєвих інтересів” в Україні, вона може зберегти статус українського податкового резидента.
Під “центром життєвих інтересів” мається на увазі наявність у країні родичів, а також житла. Крім того, сам факт резидентства на підставі знаходження наших громадян в інших країнах є дискусійним, адже люди втекли від війни, коли б не сталося, вони досі жили б і працювали на батьківщині.
Тому із питанням податкового резидентства багатьом доведеться визначатися самостійно. Водночас, якщо людина вже працює в Європі та сплачує там податки, швидше за все, за нею закріплять статус податкового резидента тієї країни, де вона заробляє кошти.
У цьому випадку податківці України мають ділитися даними про банківські рахунки такої особи в українських банках.
Якщо український біженець просто довго перебуває в Європі та отримує там допомогу, він все одно може залишатися податковим резидентом України, особливо якщо працює на віддаленні на місцеву компанію. У цьому випадку вже українські податківці отримуватимуть дані від своїх закордонних колег щодо активів такої людини у країні перебування.
Чи доведеться платити податки в Україні
Важливе питання – як податківці (наші та іноземні) розпоряджатимуться отриманою інформацією.
Іншими словами, чи означає старт податкового обміну, що українські фіскали можуть нараховувати людям податки на доходи, отримані за кордоном (у тому числі соціальну допомогу), а їхні іноземні колеги – на доходи, які отримують українські біженці в Україні.
Теоретично, на закордонні доходи можуть нарахувати 18% ПДФО, 1,5% військового збору (або 5%, якщо буде прийнято відповідний законопроект, а шанси дуже високі) та 25% штрафів за несвоєчасну сплату податків.
Але, як пояснив податковий консультант Олександр Зарайський, сама наявність коштів на іноземному рахунку не є підставою для нарахування на них податків в Україні.
“Адже це можуть бути доходи, отримані в Україні, які громадянин просто переказав на закордонний рахунок. Скажімо, мова може йти про доходи фізособи-підприємця або зарплату, отриману від українського роботодавця, або заощадження, накопичені за минулі роки”, – зазначив Зарайський. .
З таких коштів, швидше за все, в Україні свого часу вже було сплачено податки, а отже, донарахувати їх не можуть.
Та й загалом, за рахунками, на яких загалом менше 250 тисяч доларів, навіть отримавши інформацію, податківці не можуть нараховувати податки – відповідну норму прописано у законі. І свого часу експерти висловлювали думку, що таким чином парламентарі “захистили” свої кошти та гроші своїх родичів.
Окреме питання – чи можуть нараховувати податки на соціальну допомогу, отриману за кордоном (які там ніякими податками не оподатковуються). З одного боку – це дохід українських громадян. Причому, за українськими мірками, чималий. Скажімо, у тій самій Німеччині – 500 євро на місяць, що майже відповідає середній зарплаті в Україні. З іншого – це питання суто політичне – чи наважиться Україна вимагати частину грошей із допомоги, яку європейські країни платять нашим біженцям за рахунок власних платників податків, – каже Кравець.
Але ситуація змінюється, якщо у податкової служби постає питання про походження коштів українців на закордонних рахунках. Спочатку ДПС направить листа на ім’я громадянина з проханням надати пояснення – що за гроші, та документи, що підтверджують ці роз’яснення.
“І лише у разі, якщо запит повернеться до податкової без вручення громадянину, або ж він не відповість на запитання, а також якщо відповіді не влаштують фіскальну службу, остання отримає право призначити перевірку та нарахувати податки”, – каже Зарайський.
Але тут можуть бути свої нюанси. Скажімо, листи з проханням пояснити походження коштів, податкова надсилатиме за адресою, яка у неї зафіксована. У податковій службі точно зафіксовано місце проживання, на момент, коли ви отримували ідентифікаційний код. Якщо з того часу ви змінили місце проживання, але не повідомили про це податківців, – проблеми ваші.
Навіть якщо лист повернеться без вручення, за Податковим кодексом він все одно вважатиметься врученим.
“Тобто навіть якщо ви не отримаєте листа від податкової, тому що колись змінили адресу, але забули повідомити про це, не варто потім дивуватися, що ваше майно опиниться під арештом, а вам заборонять виїзд за кордон, після того, як вам нарахують додаткові податки, ви про це не дізнаєтесь і нічого не заплатите, і за рішенням суду виконавча служба накладе арешт на всі активи в Україні”, – додав Зарайський.
За його словами, щоб перестрахуватися від подібних сюрпризів, краще вже зараз зайти до електронного кабінету на сайті ДПС України та перевірити вашу адресу. Якщо він недійсний, можна заповнити заяву та змінити адресу.
У разі, якщо лист із податкової до вас все ж таки дійде, варто відповідати на нього швидко або хоча б звернутися до податківців з уточнювальними питаннями.
За словами Зарайського, якщо ви не хочете, щоб українські податківці отримали доступ до інформації про ваші закордонні рахунки, варто звернутися до іноземного банку та переконати його, що ви є місцевим резидентом. Для цього достатньо надати місцевий податковий номер, адресу, телефон та ін. При цьому навіть якщо на момент відкриття рахунку в іноземному банку ви були резидентом України, але вчасно зміните резидентство, дані не підлягатимуть податковому обміну, – каже Зарайський. За його словами, така схема спрацює навіть якщо Україна продовжує вважати вас своїм резидентом.
“Важливо, щоб ви вважалися резидентом тієї країни, в якій перебуваєте, у відповідності до її законодавства”, – додав він.
Керівник практики податкового права юридичної фірми “Ілляшев та партнери” Іван Маринюк каже, що власникам іноземних рахунків варто:
- визначитись зі своїм податковим резидентством;
- перевірити задекларовані доходи та, у разі потреби, подати уточнюючі декларації, щоб мінімізувати ризики донарахування податків та фінансових санкцій;
- підготувати пояснення щодо джерел походження коштів на закордонних рахунках.
Чи змусять наших біженців з’їжджати з безкоштовних квартир та повертати допомогу
Розглянемо тепер протилежну ситуацію. Ви вважаєте себе податковим резидентом України, але живете та отримуєте виплати в Європі. Чи європейські фіскали можуть нарахувати податки на доходи, які проходять за вашими рахунками в українських банках?
За словами Василя Воскобойника, наші біженці в Європі зобов’язані надавати дані про свої доходи до місцевих соціальних та податкових служб. Йдеться, зокрема, про доходи, одержувані в інших країнах, наприклад, про зарплату від українського роботодавця, доходи з депозитів тощо.
Якщо такі дані ви не повідомили, то цей факт у Європі можуть розцінити як приховування доходів і навіть шахрайство з метою одержання неправомірних виплат (той самої соціальної допомоги або допомоги на дітей).
“Тому, виявивши такі доходи, можуть змусити повернути всю суму отриманої допомоги, виплат на житло та комунальні послуги. У гіршому випадку – нарахують ще й штрафи, які можуть сягати кількох тисяч євро, або навіть порушать справу про шахрайство”, – зазначив Воскобойник.
При цьому наші біженці в Європі розповідають, що подібні прецеденти – коли місцеві податкові та соціальні служби дізнавалися про українські доходи наших людей – уже були.
І таких громадян змушували написати відмови від допомоги у зв’язку з наявністю доходу чи роботи за межами ЄС.
Наші біженка Тетяна, яка зараз живе у Лейпцигу, каже, що з такою проблемою зіткнулася її знайома, яка продовжує працювати на українську фірму, та отримує непогану зарплату (близько 1,5 тисячі євро).
“Свого часу вона не повідомила про наявність додаткового доходу. Але якимось чином ця інформація спливла. Жінка підозрює, що її “здала” куратору з Джоб-центру знайома співвітчизниця. У результаті її змусили написати відмову від соціальної допомоги та безкоштовного житла та навіть повернути виплати за кілька місяців, щоправда, як виняток погодились надати розстрочку. – каже Тетяна.
Чи стануть такі випадки масовими після запуску податкового обміну – поки що неясно.
Адже йдеться про додаткове адміністрування отриманої про мільйони біженців інформації. До того ж, часто доходи, що отримуються в Україні, за європейськими мірками не такі великі, і не факт, що в Європі їх взагалі “помітять”. Але високі доходи (хоча б кілька тисяч євро на місяць) європейські податківці все ж таки можуть взяти на олівець, – припустили юристи.
Особливо в тому випадку, якщо людина продовжить їх отримувати та приховувати від місцевих служб навіть після старту податкового обміну.
Джерело: strana.today