Однією з найбільш поширених в Україні організаційно-правових форм юридичних осіб згідно з відомостями Держстату є товариства з обмеженою відповідальністю. Так, станом на 01 січня 2020 року в Україні налічувалося 674 437 товариств з обмеженою відповідальністю.
Для порівняння: акціонерних товариств лише 13902, приватних підприємств – 200285 (інформація взята зі статистики Держстату України за 2020 рік). То чому саме ТОВки, як між собою називають правники вже згадані товариства з обмеженою відповідальністю, найчастіше обирає український та іноземний бізнес? Які особливості організаційної структури управління товариств з обмеженою відповідальністю? На відповідні запитання спробуємо відповісти в даній публікації.
Чому ТОВ популярні в Україні?
Перед тим як відповісти на дане запитання, варто розібрати критерії, які в основному впливають на вибір організаційно-правової форми (надалі – ОПФ) в Україні. Зокрема, серед таких критеріїв є:
– різновид підприємницької діяльності (тобто чим саме особа бажає займатися, оскільки певні види господарської діяльності вимагають конкретно визначену ОПФ);
– спосіб партнерства (яким чином буде розподілятися чистий прибуток, які внески кожного з партнерів, наявність/відсутність інвесторів);
– система оподаткування (оскільки в певних випадках, одна ОПФ юридичної особи може мати окрему ставку оподаткування, яка буде оптимальнішою (нижчою) за ставки оподаткування інших ОПФ);
– відповідальність власників/акціонерів/учасників у разі неможливості виконання зобов’язання їх юридичної особи перед третіми особами (оскільки в залежності від тої чи іншої ОПФ відповідальність, умовно кажучи, власників може різнитися від «в межах суми вкладу» до «відповідальності усім своїм майном»);
– складність організаційних процедур пов’язаних з державною реєстрацією, в тому числі й змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (для прикладу, більшість нотаріусів знають як зареєструвати ТОВ, а ось як зареєструвати повне чи командитне товариство, та навіть й акціонерне, знають одиниці).
На наш погляд, головною перевагою вибору ТОВ серед інших ОПФ є те, що учасники (по суті власники) відповідної юридичної особи несуть відповідальність в межах свого вкладу. Інші критерії, такі як зрозумілість та прозорість структури управління, простота в здійсненні організаційних процедур, на нашу думку, є другорядними причинами обрання відповідної ОПФ. Так, для прикладу, якщо припустимо держава зробить активну інформаційну кампанію з створення акціонерних товариств (опише простою мовою процедуру створення, забезпечить проведення додаткових спецкурсів серед державних реєстраторів, запустить можливість створення через «дію»), це все одно не призведе до того, що український чи іноземний бізнес почне масово замість ТОВ реєструвати акціонерні товариства. Так, дійсно, можливість простої реєстрації ТОВ грає не останню роль у виборі її серед інших ОПФ, оскільки левовій частці починаючих підприємців притаманно бажання зекономити, як свій час, так і свої матеріальні ресурси. Тобто, враховуючи той факт, що ТОВку на модельному статуті (стандартному, текст якого запропонований державою) можна створити безкоштовно не виходячи з дому, наприклад через ДІЮ, а для створення юридичної особи з іншою ОПФ може знадобитися дороговартісний юрист (який саме спеціалізується на реєстрації), то очевидно, що вибір бізнесу падає саме на ТОВ.
Таким чином, популярність ТОВ в Україні зумовлена, на нашу думку, трьома факторами (один головний, інші другорядні):
Головний:
– найменша відповідальність «власника» юридичної особи в порівнянні з іншими ОПФ.
Другорядні:
– простота створення та/або внесення змін (можливість створити ТОВ за допомогою простого інтерфейсу в ДІЇ, переважна більшість нотаріусів реєструють саме ТОВки);
– усталена практика ведення бізнесу саме за допомогою використання ТОВ (674 437 ТОВ станом на 2020 рік).
Які особливості організаційної структури управління товариств з обмеженою відповідальністю?
Основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність ТОВ є закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Управління товариством з обмеженою відповідальністю чітко визначено в главі 4 вищезгаданого закону. Відповідна глава визначає: органи управління, які можуть бути в ТОВ, їх компетенцію, порядок скликання окремих органів управління, процедуру прийняття рішень і тому подібне. В цілому, норм викладених в законі цілком достатньо для врегулювання питання управління ТОВ (у більшості своїх випадків, в статутах ТОВ йде просто дублювання правових норм, що викладені в законі).
Згідно з статтею 28 закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. В результаті маємо три самостійних органи управління, проте з ієрархічною підпорядкованістю, яка відбувається наступним чином: загальні збори учасників – наглядова рада (у випадку її утворення) – виконавчий орган.
Загальні збори учасників
Вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, які складаються з учасників Товариства або призначених ними представників. Представники учасника діють на підставі довіреності, виданої відповідним учасником і засвідченої у встановленому законодавством порядку (як правило нотаріально посвідчені).
Статтею 30 закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що входить до компетенції загальних зборів учасників. Варто зазначити, що компетенція загальних зборів є практично необмеженою (якщо звичайно самі учасники не обмежать її в своєму статуті). Питання, передбачені частиною другою статті 30 закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону. На нашу думку, відповідне обмеження такого делегування повноважень є досить розумним, оскільки унеможливлює привласнення повноважень іншими органами товариства, що в свою чергу полегшує розв’язання корпоративних спорів.
Рішення віднесені до компетенції загальних зборів приймаються шляхом участі на них учасників товариства в кількості, що визначена законом або статутом товариства. Як правило, таке рішення оформлюється у вигляді протоколу загальних зборів, який згідно чинного законодавства має підписати голова зборів або інша уповноважена зборами особа з числа учасників товариства або їх представників, якщо інше не передбачено статутом товариства (проте, з цього правила є виняток: протокол, що містить відомості про рішення про зміну керівника товариства, у разі якщо для прийняття такого рішення достатньо голосів не більше 10 осіб, підписується учасниками (їх представниками), які голосували за таке рішення та кількості голосів яких достатньо для прийняття рішення, якщо інше не передбачено статутом товариства). За бажанням, учасники можуть підписати відповідний протокол також (однак це їх право, а не обов’язок).
Слід також звернути увагу на особливості проведення загальних зборів, що мають одного учасника. Вони описані в статті 37 закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Так, у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32–36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті. Відповідна норма, на нашу думку, є цілком логічною, оскільки позбавляє учасника товариства необхідності проведення загальних зборів самим з собою («сам себе послухав» – «сам проголосував»).
Наглядова рада товариства
Відповідно до статті 38 закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» статутом товариства може бути передбачено утворення наглядової ради. За нашими особистими спостереженнями наглядова рада утворюється виключно у великих товариствах, для невеликих відповідний орган є по суті непотрібним.
Наглядова рада в межах компетенції, визначеної статутом товариства, контролює та регулює діяльність виконавчого органу товариства. Зокрема, до компетенції наглядової ради може бути віднесено обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу товариства (всіх чи окремо одного або декількох з них), зупинення та припинення їхніх повноважень, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. Порядок діяльності наглядової ради, її компетенція, кількість членів і порядок їх обрання, у тому числі незалежних членів наглядової ради, розмір винагороди членів наглядової ради, а також порядок обрання та припинення їхніх повноважень визначаються статутом товариства. З кожним членом наглядової ради укладається цивільно-правовий договір або трудовий контракт. Цивільно-правовий договір може бути оплатним чи безоплатним. Договір, що укладається з членом наглядової ради від імені товариства, підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Таким чином, члену наглядової ради не обов’язково платити винагороду, хоча, як правило, великі ТОВ які мають такий орган як наглядова рада, забезпечують досить високою винагородою своїх членів. За рішенням загальних зборів учасників повноваження членів наглядової ради можуть бути у будь-який час та з будь-яких підстав припинені або члени наглядової ради можуть бути тимчасово відсторонені від виконання своїх повноважень. У разі припинення повноважень члена наглядової ради за рішенням загальних зборів учасників відповідний договір із цією особою вважається автоматично припиненим.
Виконавчий орган товариства
Правовою основною діяльності виконавчого органу товариства є стаття 39 закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Так, згідно з даною статтею, виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов’язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Таким чином, виконавчий орган в плані управління по своїй суті робить усе, окрім того, що прямо віднесено до компетенції інших органів. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Як правило, виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є “директор”, якщо статутом не передбачена інша назва (як бачимо, законодавець дав зелене світло для різного найменування директора, в результаті можемо назвати його хоч «король»).
Обрання членів колегіального виконавчого органу та його голови здійснюється голосуванням щодо кожного кандидата окремо, якщо статутом не передбачено обрання членів виконавчого органу та його голови списком, кумулятивним голосуванням чи в іншому порядку. Для прийняття рішень з питань, які віднесені до компетенції виконавчого органу, але виходять за межі звичайної щоденної діяльності товариства, голова колегіального виконавчого органу зобов’язаний скликати засідання виконавчого органу. Статутом товариства можуть встановлюватися обмеження щодо суми, типу, предмета правочинів, для прийняття рішення щодо яких голова колегіального виконавчого органу має скликати засідання виконавчого органу товариства. Порушення вимог цієї частини головою виконавчого органу є підставою для розірвання з ним цивільно-правового або трудового договору (контракту). Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов’язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов’язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Підсумувавши усе вищевикладене, варто зазначити, що товариства з обмеженою відповідальністю були і залишаються найбільш популярною організаційно-правовою формою. Досить чітко визначена форма управління товариством дозволяє у своїй більшості досягати максимально ефективної роботи механізму корпоративного менеджменту, що в свою чергу призводить до успішного досягнення статутних цілей компанії.
Мазій Віталій
Адвокат АО “Кравець і партнери”
+380-44-229-6950