Питання стягнення збитків в результаті дорожньо-транспортної пригоди зі страхової компанії є досить актуальним в наш час, адже в таку ситуацію може потрапити кожен.
Чинним законодавством України передбачено право особи, яка постраждала внаслідок ДТП, на стягнення збитків, про що прямо вказує положення ст. 22 ЦК України, яким закріплено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Крім того, Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 22 надає нормативне визначення поняттю збиткам. Так, під збитками потрібно розуміти втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Загальні положення щодо відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП вміщаються у Главі 82 ЦК України, якими передбачається, що майнова шкода, це шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральною ж є шкода, яка завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, до якого відносяться і транспортні засоби, яким було завдано матеріальної та моральної шкоди відповідній особі, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Фактично, вищезгаданим положенням встановлюється обовʼязок кожної особи, яка володіє тим чи іншим транспортним засобом, яким було завдано шкоди потерпілій від ДТП особі, відшкодувати матеріальну та моральну шкоди в повному обсязі. Забезпечення реалізації права особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, здійснюється через використання інституту страхування.
Функціонування інституту страхування наземних транспортних засобів в Україні та загальні засади забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоровʼю та майну потерпілих від ДТП врегульований Законом України “Про загальнообовʼязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі – Закон).
Даним нормативно-правовим актом встановлюється, зокрема, умови та порядок здійснення страхового відшкодування особі, потерпілої внаслідок ДТП.
Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.
Згідно з ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Тобто, умовами здійснення відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого є можливим у разі наявності у винуватця ДТП чинного страхового полісу, укладення якого є обовʼязковим в силу вимог ст. 21 Закону. Однак, в той же час, страхова компанія зобовʼязана здійснювати страхове відшкодування за вказаним страховим випадком виключно у межах страхової суми, визначеної страховим полісом. Приміром, полісом передбачено, що максимальна сума страхового відшкодування матеріальної шкоди є 320 000 гривень. Тобто, страхова компанія, може відшкодувати матеріальні збитки, завданої майну потерпілій внаслідок ДТП особі, тільки в межах цієї суми. Якщо ж шкода є більшою, то різницю між лімітом суми страхового відшкодування та фактично завданою шкодою буде відшкодовувати вже винуватець ДТП.
Статтею 28 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, – це шкода, пов’язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров’я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Порядок дій осіб-учасників ДТП та страховика у разі настання страхового випадку визначені у статтях 33-37 Закону України “Про обовʼязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Щодо дій осіб-учасників ДТП.
Відповідно до положень ст. 33 Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний:
- дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов’язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;
- вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;
- поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;
- невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
В залежності від обставин ДТП є два варіанти розвитку подій: виклик працівник патрульної поліції та складення Європротоколу.
В першому випадку, з авикликом осіб-учасників ДТП виїжджають працівники Національної поліції України та складають протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються схема ДТП та документи, які підтверджують особу винуватця та потерпілого, а також документи, які посвідчують право власності зазначених осіб на транспортні засоби, які брали участь у ДТП. В подальшому, зазначені матеріали адміністративного правопорушення передаються до суду, де вирішується питання про притягнення винуватця ДТП до відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху і, у разі доведеності вини, виноситься постанова, якою відповідна особа притягується до адміністративної відповідальності.
Другим варіантом є складення Європротоколу. Однак, варто звернути увагу на те, що складення європротоколу є можливим виключно у разі, якщо ДТП сталось за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. В такому випадку, водії, які потрапити у ДТП звільняються від обовʼязку виклику працівників патрульної поліції Національної поліції України.
З наведених варіантів надається перевага саме другому способу, позаяк у разі оформлення Європротоколу винуватець ДТП не притягується до адміністративної відповідальності, а потерпіла особа має змогу швидше отримати страхове відшкодування за завдану майнову шкоду, оскільки не потрібно буде чекати постанову суду про притягнення винуватця ДТП до відповідальності (що є обовʼязковою передумовою) через суд, а одразу можна буде звернутися до страхової компанії за страховою виплатою.
Таким чином здійснюється фіксація факту ДТП, що є обовʼязковою передумовою для визнання страховою компанією того чи іншого ДТП страховим випадком.
Після здійснення фіксування ДТП, у відповідності до ст. 34 Закону, Страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов’язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Процедура обстеження транспортного засобу, який був пошкоджений чи знищений в результаті дорожньо-транспортної пригоду, здійснюється представниками страхової компанії за участю власника відповідного транспортного засобу та винуватця дорожньо-транспортної пригоди. Однак, варто зауважити на тому, що у разі якщо потерпілий чи винуватець ДТП не з’явились на огляд представником страхової компанії пошкодженого чи знищеного транспортного засобу, то це не перешкоджає проведення самого огляду.
В результаті проведення вказаного огляду, складається акт обстеження, в якому фіксуються усі пошкодження транспортного засобу.
В подальшому, страхова компанія повинна замовити звіт про визначення розміру матеріальних збитків, завданих відповідному транспортному засобу або ж висновок експерта за результатами проведення транспортного автотоварознавчого дослідження, яким визначається вартість відновлювального ремонту та розмір матеріальних збитків, завданих транспортному засобу, пошкодженому чи знищеному в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
На підставі поданої потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, заяви про страхове відшкодування, страховик визначає суму страхового відшкодування та направляє на адресу такої особи лист-узгодження, в якому визначається розмір страхового відшкодування, з яким потерпілий має право погодитись або ж не погодитись.
Варто зазначати, що на практиці страхова компанія має тенденцію занижувати розмір страхового відшкодування і в такому випадку алгоритм дій має бути наступним.
Під час ознайомлення із листом-узгодження про розмір страхового відшкодування потерпілий або особа, яка має право на таке відшкодування, вправі не підписувати його та направити разом із листом-узгодженням на адресу страхової компанії письмові заперечення з приводу розміру страхового відшкодування.
В той же час, на підтвердження дійсного розміру матеріальних збитків, завданих відповідному транспортному засобу внаслідок ДТП, такій особі необхідно буде замовити транспортну-товарознавчу експертизу та направити висновок експертизи на адресу страхової компанії на підтвердження своєї позиції щодо заниження розміру страхового відшкодування.
Якщо ж страхова компанія не погодилась із розміром матеріальних збитків, визначених у висновку експерта, або ж підвищення раніше запропонованого розміру страхового відшкодування було незначним, то необхідно буде звертатись до суду, оскільки в такому випадку, між страховою компанією та потерпілим чи іншою особою, яка має право на таке відшкодування, виникає спір про право. Оскарження розміру страхового відшкодування здійснюється за правилами цивільного судочинства.
Також, додатково звертаємо увагу на те, що потерпілий має можливість реалізувати своє право на відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП лише протягом строку, визначеного законодавством України.
Так, відповідно до ст. 37 Закону, строк протягом якого у потерпілого наявне право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, шляхом подання заяви про страхове відшкодування становить один рік, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і три роки, якщо шкода заподіяна здоров’ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, підсумовуючи все вищезазначене, можна сказати, що у разі потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду, кожна особа має законне право на стягнення збитків зі страхової компанії. Цей процес регулюється Цивільним кодексом України та спеціальним Законом України “Про обовʼязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Чіткий план дій та їх своєчасне вчинення допоможуть отримати справедливе відшкодування завданих збитків.
Марія Країло,
юрист АО «Кравець і партнери»
+38-044-229-6950