Подружжя може мати три режими власності.
Поділ бізнесу у шлюбному договорі вирішується за домовленістю сторін, проте є нюанси, оскільки подружжя може мати три режими власності.
“Майно компанії, наприклад, ТОВ, належить юридичній особі, подружжя не має на нього права – виключно претендує на корпоративні права і дивіденди, які отримує з корпоративних прав. У разі, якщо корпоративні права набуті під час шлюбу, вони діляться навпіл”, – пояснив у коментарі Delo.ua Ростислав Кравець, старший партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери”.
За словами адвоката, обоє з подружжя можуть бути співзасновниками і розраховувати на дивіденди. А можна навпаки – прописати у документі, що хтось із подружжя жодним чином не може вимагати отримання дивідендів чи результатів праці підприємства, яке очолює інший.
Ідеальний варіант поділу бізнесу – ділити їх не шлюбним договором, а вирішувати питання поділу одразу при реєстрації підприємств, вважає партнер АО “Бачинський та партнери” Ірена Найда.
Прикладом такого рішення, на її думку, може стати навіть декларація президента Володимира Зеленського, яку він подавав ще у статусі кандидата на пост глави держави.
“Це приклад юридично грамотного поділу корпоративних прав: у декларації визначено, що ТОВ “95 квартал” розподілено 99,9% прав на чоловіка, і 0,01% – на дружину. Бо подружжя може мати три режими власності: особиста приватна, спільна сумісна і спільна часткова. Наявність якогось одного режиму виключає інші. Ми бачимо, що чоловік і дружина між собою поділили права так, що по факту ТОВ записана на чоловіка. Але якби у нього було 100%, дружина могла б претендувати на половину. Оскільки тут часткова власність,то у випадку поділу майна дружина не відсудить нічого. Але вона може претендувати на дивіденди”, – пояснила Найда.
Якщо такого розподілу не передбачили, виникає питання, чи створена в шлюбі ТОВ поділиться між подружжям на 50 на 50.
“Оптимальний варіант, як ділити майно в шлюбному договорі: на чиє ім’я набута власність, на кого вона оформлена, тому вона й належить (є особистою власністю). Якщо дійде до суду, сторони будуть зобов’язані брати це до уваги”, – вважає Найда.