Законодавець визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Отже, наявність різного роду ризиків є однією з особливостей здійснення господарської діяльності. Для забезпечення сталого функціонування, а також задля отримання стабільного очікуваного прибутку виявлення та попередження ризиків має суттєве значення.
Одним із видів ризиків, що виникають при здійсненні господарської діяльності, є ризики, які мають місце при укладенні угод з контрагентами.
Безпека договірних відносин завжди залежить від багатьох чинників, як зовнішніх, таких як загальноекономічна ситуація, курс валют, політична стабільність, так і внутрішніх — неблагонадійність конкретного контрагента, несподівані фінансові проблеми в нього.
Слід детальніше розібратись, на яких етапах можуть виникати ризики певного характеру та яким чином можна їх мінімізувати.
Контрагент: вибір, перевірка, комунікація. Перед укладенням будь-якої угоди суб’єкту господарювання слід обдумано підходити до вибору контрагента, а також проводити ретельну перевірку наявності у такого контрагента ризиків невиконання договірних зобов’язань.
Перш за все, перевірку контрагента можна здійснити за допомогою відкритих джерел інформації. Так, дані можна отримати із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиного державного реєстру судових рішень, Автоматизованої системи виконавчих проваджень, Єдиного реєстру боржників, Реєстру платників ПДВ тощо, а також використовуючи інші інформаційні бази даних. Зазначену перевірку можна провести самостійно або ж із залученням відповідних фахівців.
Окремо слід виділити перевірку за соціальними мережами. Так, можна дослідити як сторінку компанії у соціальній мережі (дописи, підписники, коментарі тощо), так і сторінки посадових осіб контрагента, відгуки про працівників контрагента, наприклад, у мережі Facebook, LinkedIn, Glassdoor тощо.
Необхідно зауважити, що у випадку договірних відносин з іноземним елементом варто використовувати пошукові системи, що популярні саме у країні цього контрагента.
Також як на етапі переговорів, так і впродовж співпраці слід перевіряти статутні документи контрагента та підтвердження повноважень осіб, які підписуватимуть угоду або ж виконуватимуть інші юридично значимі дії.
Залежно від предмета договору перевірці підлягає наявність та строк дії дозволів, ліцензій контрагента.
За наслідками перевірки суб’єкт господарювання може отримати важливу та актуальну інформацію про свого потенційного контрагента: адресу місцезнаходження, відомості про керівника, розмір статутного фонду, учасників та кінцевих бенефіціарів, історію усіх реєстраційних змін компанії, актуальний стан контрагента; види діяльності контрагента, інформацію про дату реєстрації контрагента та його взяття на облік платником податків, репутацію контрагента та його посадових осіб, наявність будь-яких судових спорів, у тому числі й відкритих кримінальних проваджень тощо.
Отримана інформація дозволить уникнути ризиків щодо невиконання контрагентом договірних відносин, порушення умов угоди, її розірвання, визнання договору недійсним тощо. Також можна уникнути складнощів із притягненням контрагента до відповідальності, а головне – негативних репутаційних наслідків для бізнесу через неблагонадійність контрагента.
Особливої уваги заслуговує контроль над спілкуванням з контрагентом.
Всю комунікацію з контрагентом обов’язково потрібно регламентувати. Наприклад, доцільною є фіксація усіх засобів зв’язку (адреса електронної пошти, номер телефону тощо) осіб, які уповноважені вести комунікацію від імені сторін та здійснення комунікації лише через такі погоджені контактні дані, Не зайвим є також дійти взаємної згоди, коли повідомлення вважається врученим при кожному способі доставки.
Договір: вибір виду та істотні умови. До укладення будь-якої угоди суб’єкт господарювання повинен визначитись саме із видом такої угоди, виходячи із особливостей ведення господарської діяльності та результату, якого необхідно досягти.
Для уникнення ризиків бажано звернутись до фахового спеціаліста, який допоможе скласти текст договору, в якому буде прописано чіткий алгоритм при вчиненні контрагентом недобросовісних дій, а також визначено способи вирішення спорів, та й загалом – прописано усі можливі сценарії подій.
У разі неможливості залучення такого фахівця суб’єкту господарювання рекомендується ознайомитись із загальним вимогами щодо змісту та форми договору, передбаченими нормами цивільного, господарського та іншого законодавства.
Вивчення загальних вимог закону дозволить суб’єкту господарювання не лише зорієнтуватися в загальних вимогах для певного виду договору, а також зрозуміти необхідність доповнення його додатковими умовами чи положеннями, що мають значення для досягнення суб’єктом господарювання потрібного економічного результату.
До речі, непоодинокими є випадки виникнення ризиків внаслідок використання типової форми договору, яка є в арсеналі суб’єкта господарювання або ж пропонується контрагентом. Причиною цього є те, що форма типового договору розробляється одним або кількома працівниками компанії та при широкому і тривалому застосуванні, як правило, зміст такого договору не переглядається, що призводить до невідповідності умов договору актуальним змінам у законодавстві. Також зміст типових договорів зазвичай розробляється без належної диверсифікації за групами контрагентів, тому нерідко типовий договір для контрагентів однієї категорії може радикально не підходити для контрагентів з іншої.
Як свідчить практика, сторони часто використовують також шаблони проектів договорів, які є у вільному доступі на різноманітних інтернет-ресурсах, або ж проекти договорів, напрацьовані з іншими контрагентами за результатами здійснення подібних господарських операцій, надані контрагентом.
Отже, використання типових або шаблонних договорів безпосередньо зумовлює виникнення ризиків. Варто наголосити, що обидві сторони повинні чітко визначити зміст договірних зобов’язань, які мають бути врегульовані договором.
Визначення предмета договору, змістовний виклад договірних зобов’язань кожної із сторін з урахуванням очікуваних результатів від їх виконання, детальне встановлення порядку та строків здійснення розрахунків, чітке визначення видів порушень сторонами договірних зобов’язань, їх наслідків і штрафних санкцій, які буде застосовано до сторони, що порушила договірні зобов’язання, уточнення умов, порядку та строків розірвання сторонами договору, зокрема й в односторонньому порядку допоможуть мінімізувати ризики під час укладання договорів.
Податкові ризики. Виникнення цього роду ризиків при укладенні договору можливе та прогнозоване, коли підприємство, його посадові особи або працівники легковажно ставляться до дотримання норм чинного законодавства при укладенні договору, нехтують правозастосовчою практикою.
Кожна без виключення документальна податкова перевірка починається з вивчення інспектором-ревізором договорів підприємства. І від того, як складені такі договори, які існують додатки до них, залежить не лише подальший перебіг самої перевірки, а й її результати. За небажаного сценарію можна очікувати донарахування грошових зобов’язань за податками та зборами, штрафних санкцій, пені. У ще гіршому випадку посадові особи підприємства можуть буті притягнуті до кримінальної відповідальності.
Загалом, судова практика свідчить про те, що багато вимог податкових органів є необґрунтованими, але платникам податків варто максимально відповідально підійти до дотримання усіх формальностей ще на етапі підготовки до укладення договору.
Отже, при укладенні угод суб’єкту господарювання важливо досягти взаєморозуміння з контрагентами взаєморозуміння, а також вибудовувати ділові відносини з партнерами на принципах взаємної довіри й поваги. При цьому слід завжди пам’ятати про заходи безпеки і здорової обережності, щоб уникнути настання негативних наслідків.
Інна Цесельська, Старший адвокат АО «Кравець і партнери»