“Із кожного приватного двору почали брати гроші за вивіз сміття. Раз на два тижні їздить сміттєвоз. Коштує послуга — 15,98 гривні з людини. Хто не платить, на того інспектори з благоустрою складають протокол за порушення публічного договору. Місцевий адвокат розповів, що він не платить. Не виносить сміття з двору, сам утилізує. А договір вважається укладеним, якщо людина хоч раз сплатила по квитанції. Поясніть, що таке публічний договір, коли його використовують і що передбачає? Чи дійсно факт сплати є погодженням на отримання послуги. Потрібно платити, якщо не виносиш сміття з двору?” — запитує 38-річна Людмила Головач із селища Сосниця на Чернігівщині.
Публічні договори регулюють правовідносини між підприємцями, які пропонують товари, послуги, та клієнтами, які бажають ними скористатися.
— Такі договори підпадають під дію закону про захист прав споживачів, — говорить адвокат Ростислав Кравець, 47 років. — Їх масово укладають підприємці, що надають послуги. Умови цих договорів повинні бути однаковими для всіх. Можливі пільги, але лише встановлені законом. Тобто сам підприємець не може комусь запропонувати одну ціну, а другому — іншу. Документ повинен бути опублікований у місцевій пресі або на сайті, де з ним можна ознайомитися. В цьому випадку, скориставшись послугою вивозу сміття, людина автоматично погодилася на публічний договір. Взяла на себе певні обов’язки, згідно з умовами. Якщо ж не плануєте виносити сміття, то платити за послугу не повинні.
— Пропозиція укласти публічний договір може бути викладена на сайті підприємця чи донесена до населення іншими способами. Вона стосується необмеженої кількості людей, — додає 27-річна Олена Пономаренко, адвокат компанії “Кушнеренко і партнери”. — Клієнт має надати згоду. Не обов’язково усну чи письмову. А, наприклад, просто оплатити послугу. Тобто, якщо ви раз заплатили, а далі не користуєтеся — договір не припиняє дію. І плата за сміття в цьому випадку — обов’язкова. Публічний договір, як і будь-який інший, можна розірвати на загальних підставах. Зокрема, за згодою сторін або рішенням суду.
Анна ЖЕЛЕЗНЯК, Газета по-українськи