Чому орендують та купують рахунки

Останніми місяцями в Україні стає дедалі популярнішим бізнес із оренди/продажу банківських рахунків. Людина відкриває картковий рахунок та передає картку з усіма реквізитами третій особі. Частіше передає у користування, рідше — віддає назавжди, продає.

Середня вартість оренди картки у великому банку коливається в межах 500−600 грн на тиждень, а купити картку можна за декілька тисяч.

Найбільший попит мають карткові рахунки у великих роздрібних структурах рівня Приватбанку, monobank (Універсал Банк), Сенс Банку, ПУМБу, А-Банку. Їхні назви можна прослідковувати у відповідних оголошеннях в інтернеті.

«Це не нове явище, яке вперше з’явилося ще років 15 тому. Просто зараз ця діяльність знову активізувалася. Можна тільки здогадуватися, для чого це використовується: для обілення доходів, для виведення нечистих, вкрадених грошей. Можливо все, що завгодно», — визнав у розмові з «Мінфіном» директор Української міжбанківської Асоціації членів платіжних систем ЄМА Олександр Карпов.

Якщо раніше була поширена передача банківських карток, переважно, знайомим чи родичам, то зараз їх віддають стороннім. Є оптовики з пачками карток та копій документів власників, які побудували на цьому цілий бізнес.

Зростання інтересу до оренди/купівлі чужих банківських карток пояснюють багатьма факторами, ось лише декілька ключових:

• Посилення фінансового моніторингу з боку банків, через яке фінустанови почали частіше практикувати примусове закриття рахунків.
• Жорсткі вимоги до PEPs (Politically Exposed Person) — політично значущих осіб, які намагаються приховувати від громадськості реальні доходи/витрати, та зацікавлені у використанні чужих банківських карток.
• Розширення в Україні списків підсанкційних осіб, яким банки автоматично закривають усі рахунки назавжди або до закінчення термінів санкцій.
• Запровадження після повномасштабного вторгнення рф санкцій щодо росіян, чиї картки у російських банках припинили приймати у всьому світі (за винятком окремих країн). Після чого вони почали перекуповувати іноземні банківські картки для поїздок за кордон, і українські в тому числі.

У банках знають про це явище і, звичайно, не заохочують його. Людям постійно нагадують, що вони не повинні передавати свої картки третім особам. Це записано у всіх базових договорах фізосіб із банками. Проте, визнають, що в чинному законодавстві немає прямої заборони на це і, відповідно, суворої відповідальності (у т.ч. кримінальної).

«Прямої заборони на таку дію ані Закон «Про платіжні послуги», ані положення Національного банку, що регулює порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, не містять. Але обидва документи зобов’язують користувача, якому надано картку, «зберігати та використовувати електронний платіжний засіб, відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом», а також «не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права», — уточнив «Мінфіну» начальник управління електронної комерції Юнекс Банку Денис Гавриков.

Що говорить Нацбанк

Щоб розібрати ситуацію, «Мінфін» надіслав відповідний запит до Національного банку, де, загалом, підтвердили відсутність прямої заборони на передачу користування рахунком третій особі, якщо ця передача не була попередньо оформлена. Наприклад, не було оформлено доручення на іншу людину.

У НБУ пройшлися всією законодавчою базою. Нагадали, що ст. 1066 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати та зараховувати на рахунок, відкритий клієнту (власнику рахунку), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум із рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

«Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права з розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком та клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на кошти, що знаходяться на банківському рахунку», — йдеться в офіційній відповіді НБУ для «Мінфіну».

Порядок відкриття/закриття рахунків регулюється профільною нацбанківською інструкцією, затвердженою Ухвалою НБУ № 162 від 29 липня 2022 року. У ній обумовлено користування рахунками фізособами та ФОПами (фізособами-підприємцями):

• власником рахунку;
• довіреною особою на підставі нотаріально завіреної довіреності/копії;
• іншою довіреною особою, визначеною законодавством: опікуни малолітньої особи (дитини до 14 років), прийомні батьки, опікуни недієздатної особи.

А в законі «Про платіжні послуги» уточнюється, що ініціювати платежі можуть як власники рахунку та уповноважені особи, так і ті, хто провадить стягнення — йдеться про випадки з примусовим стягненням за рішеннями судів (судовими виконавцями).

Людині забороняється передавати інформацію про рахунок не уповноваженим особам. А якщо користувач хоче комусь відкрити доступ до свого рахунку, то має оформити довіреність. Крім того, власник картки зобов’язаний відразу повідомити банк про втрату платіжного інструменту, як тільки це виявить.

Проте, якщо власник рахунку порушить усі свої зобов’язання та не виконає всіх цих правил, йому ніхто штраф не випише та до в’язницю не посадить. Якщо його провина не призведе до інших порушень українського законодавства, наприклад, до фінансування тероризму, відмивання грошей або інших порушень, що караються кримінально або адміністративно.

«Справді, у законодавстві України відсутня пряма заборона на передачу (тимчасово/назавжди) права на користування рахунком іншій особі (на кшталт надати рахунок в „оренду“), однак і не передбачено таке право. Відповідно, не передбачено як адміністративної, так і кримінальної відповідальності», — підтвердили в Національному банку.

Що загрожує порушникам

Головний наслідок для людей, яких викриють у передачі карток стороннім, — фінансові втрати. Банк не відшкодує людині збитки, якщо з рахунку пропадуть кошти, хоча зазвичай робить це після розслідування (таке розслідування, зазвичай, триває до 3 місяців).

Якщо переданий в оренду картковий рахунок використовуватиметься для незаконних операцій, то власника можуть притягнути до відповідальності за співучасть, за що йому загрожує від штрафу до кримінальної відповідальності.

«Якщо карткою в обхід усіх правил користувалися PEPs (політично значущі особи), то це може характеризуватися, як відмивання коштів. Те ж саме, якщо рахунок використовувався для виплат «сірих» зарплат. Ще суворішими будуть заходи, якщо мова зайде про правопорушення, пов’язані з фінансовим моніторингом та легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом.

Якщо ви передавали під це свою картку — ви співучасник із відповідальністю, що випливає з чинного законодавства. До того ж, прогнозую, що може понести відповідальність і банк, який не вгледів за таким клієнтом. До фінустанови можуть застосовуватися жорсткі санкції за таке, аж до позбавлення ліцензії”, — запевнив Олександр Карпов.

Водночас, у банках визнають, що самі вкрай рідко виявляють несанкціоноване використання карток сторонніми особами. Найчастіше це трапляється у двох випадках: або в людини зникли гроші з рахунку і банк проводить розслідування, або виникла підозра у відмиванні грошей — спрацював фінмоніторинг. В інших випадках банки не стежать за своїми клієнтами.

«Окрім випадків, коли користувач картки сам повідомить банк про її використання третьою особою, банк не має інструментів дізнатися про це самостійно. Звичайно, якщо не йдеться про якісь підозрілі операції, на які може відреагувати система моніторингу», — підтвердив Денис Гавриков.

Але якщо власника рахунку вже спіймали на передачі картки (без довіреності), то потрібно бути готовим до блокування і навіть примусового закриття рахунку.

«У разі наявності у банку підозри щодо несанкціонованого використання рахунку/платіжної картки/мобільного додатка банк має право їх заблокувати та вимагати від клієнта надати пояснення щодо проведених операцій. У разі виникнення підозри на використання рахунку з метою вчинення кримінальних протиправних діянь банк звертається до правоохоронних органів», — повідомили «Мінфіну» у пресслужбі ПУМБ.

Хоча фінансисти й визнають, що людина завжди може заявити силовикам та банку, що втратила картку та операції за рахунком здійснювала не вона. Це може підтверджуватись даними з відеокамер у банкоматах та торгових мережах, якщо карткою користувалася третя особа, яка отримала рахунок в оренду. Те, що рахунок не був вчасно заблокований, найчастіше у таких випадках виправдовують тим, що власник із запізненням помітив втрату пластику.

Неквапливість або навіть дурість користувача — ще не злочин. Тож силовикам доведеться докласти зусиль, щоб довести його злий намір, брехню та злочини, якщо вони захочуть його у чомусь звинуватити. Банкіри ж, зі свого боку, заблокують рахунок і, найімовірніше, закриють його в примусовому порядку за порушення умов договору, що не повинно завадити цій людині відкрити рахунок в іншому банку. Лише деякі банки обмінюються своїми «чорними» списками клієнтів, а більшість навіть не дізнаються про пригоди нового клієнта в інших фінустановах.

«У нашій країні діє презумпція невинуватості. Це означає, що власник картки не повинен виправдовуватись за використання рахунку або щось доводити. Правоохоронні органи мають довести свої підозри, якщо людині будуть пред’явлені офіційні звинувачення. Але, треба сказати, що якщо силовики матимуть мету, то, найімовірніше, зможуть простежити використання карти.

Це вже доведено на фактах декількох справ, про які мені відомо, хоча, напевно, їх значно більше. Відмивання коштів та фінансування тероризму — це серйозні злочини, які вміють розслідувати, коли справді хочуть”, — запевнив «Мінфін» старший партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери» Ростислав Кравець.

Побутові порушення та шахрайства

Втім, якщо після передачі рахунку в оренду він не використовувався в жодних злочинних схемах, відмиванні грошей, а застосовувався для звичайних оплат — банк про це, найімовірніше, ніколи не дізнається. Так само, до речі, як і про випадки, коли однією карткою користуються члени сім’ї, наприклад, рахунком батька/чоловіка користується дружина чи дитина.

Українські касири у торгових мережах, аптеках, АЗС давно не перевіряють імена, вказані на пластиці. До того ж, у багатьох магазинах працюють точки самообслуговування, де покупець взагалі розплачується, як хоче. Головне для торговців — отримати оплату.

«Якщо йдеться про звичайні, нічим не видатні розрахункові операції карткою, банк не може жодним чином з’ясувати, хто фактично прикладав картку до терміналу в магазині. Але в цьому, насправді, немає сенсу, адже передача картки дитині або дружині/чоловіку на короткий час — неймовірно поширена в усьому світі операція. Будь-які спроби боротися з цим приречені», — вважає Денис Гавриков.

Про такі побутові порушення відомо й регулятору.

«Існує практика використання карток родичами за згодою власника платіжної картки (здійснення оплат у магазинах, зняття готівки тощо). Оскільки операції здійснюються з використанням вірних даних картки (фізична присутність картки в терміналі, номер, пін-код, CVV тощо), для банку такі операції класифікуються, як проведені користувачем. До Управління захисту прав споживачів фінансових послуг НБУ періодично надходять звернення, в яких заявники, окрім іншого, повідомляють про факт використання платіжної картки, емітованої на ім’я заявника, родичами за згодою заявника або з його відома», — повідомили «Мінфіну» в Нацбанку.

Що можна робити з рахунком

«Мінфін» уточнив у юристів можливості з використання своїх банківських рахунків.

Помічник адвоката АБ «Сергій Пагер» Світлана Попадюха уточнила нам, що за чинним законодавством клієнт банку має право:

1. Самостійно розпоряджатися грошима на своїх рахунках із дотриманням вимог та обмежень, встановлених законодавством та умовами договору.
2. Використовувати для здійснення розрахунків платіжні інструменти, передбачені законодавством та договором.
3. Отримувати інформацію про надходження коштів на рахунки у вигляді виписок.
4. Отримувати готівку за умови наявності коштів на рахунку, відповідно до режиму рахунків та умов договору.
5. Вимагати своєчасного та повного здійснення розрахунків та інших послуг, обумовлених договором.
6. Отримувати у банку поточні та/або позачергові виписки, що відображають рух коштів за рахунками.
7. У разі незгоди зі зміною банком тарифів та/або інших умов обслуговування, відмовитися від послуг банку та розірвати договір із урахуванням його вимог.
8. Подавати усні та письмові звернення та отримувати відповідь банку тощо.

Вона також уточнила, за що перед клієнтами несуть відповідальність фінустанови, що надають платіжні послуги:

• Порушення постачальником платіжних послуг платника терміну виконання платіжної операції.
• Порушення постачальником платіжних послуг одержувача терміну зарахування коштів за платіжною операцією на рахунок одержувача, виплати їх у готівковій формі та/або забезпечення доступності коштів.
• Порушення постачальником платіжних послуг терміну повернення коштів у разі неможливості встановлення належного одержувача або у разі неявки одержувача готівкового переказу.
• Помилкова платіжна операція на рахунок неналежного одержувача.
• Помилкова платіжна операція з рахунку неналежного платника.
• Платіжна операція з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок.

Якщо людина хоче, щоб її рахунком користувався хтось ще, вона має право випустити до неї додаткову картку та оформити її на свою людину.​

Світлана Попадюха пояснила відповідальність тих, хто користується карткою незаконно, пославшись на позицію Великої Палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 14.02.2019 у справі № 454/420/17. Судді дійшли висновку, що незаконне заволодіння банківською карткою кваліфікується за ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України, як викрадення, присвоєння, вимагання офіційних документів, та карається штрафом до 50 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн) або обмеженням волі на термін до 3 років.

«Згідно із Законом України „Про інформацію“, документ — це матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передача у часі та просторі. Верховний суд дійшов висновку, що банківська картка підпадає під характеристику офіційного документа, а тому є предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу», — уточнила Світлана Попадюха.

Водночас, юристи не наводять прикладів із притягненням до відповідальності людей, які передавали/отримували рахунки в оренду. Найчастіше до суду залучають тих, хто викрав гроші з чужого рахунку — за карткою, яку вкрали чи втратили. Однак, навіть у цих випадках справа не доходила до в’язниці, а лише до громадських робіт.

«Наприклад, вироком Шевченківського районного суду Чернігова у справі № 727/3355/21 від 19.04.2021 було встановлено, що чоловік на дорозі знайшов банківську картку (з безконтактною технологією проведення платежів). Надалі викрав із банківського рахунку кошти шляхом безконтактного розрахунку. Особа визнана винною у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1. ст. 357 КК України та ч. 1 ст. 185 КК України, йому призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та громадські роботи на термін 100 годин», — розповіла представник АБ «Сергій Пагер».

Як НБУ пропонує боротися з картковими злочинами

У Національному банку «Мінфіну» повідомили, що виступають за криміналізацію відповідальності за картковими злочинами. За участю НБУ було розроблено та спрямовано до Верховної Ради відповідний законопроєкт (№ 6295).

Парламентський Комітет із питань правоохоронної діяльності вже рекомендував Раді прийняти законопроєкт за основу. Хоча документ ще не виносився на голосування.

Документом передбачено підвищення низки штрафів, а також запровадження позбавлення волі на термін до 3 років та 5-ти (при повторному порушенні) за підробку платіжних інструкцій та інструментів (карток у тому числі) та іншого доступу до банківських рахунків, електронних гаманців, а також їх використання та збут.

Це не стосується добровільної передачі банківських карток, банківської інформації, тому за це не передбачається позбавлення волі.