Випадкові люди нарешті масово отримують оцінки результатів своїх хворих амбіцій та вкрай низьких знань норм права та Закону від ЄСПЛ. За те що вони були обрані іноземцями та корупціонерами платять українці, як і зарплату тим міжнародним аферистам, що їх обирали.
До огляду увійшли позиції щодо можливості та суб’єктів оскарження окремої ухвали суду, компенсації за постійну зміну правових позицій випадковими людьми, компенсації за відібрання незаконно отриманих безкоштовно земельних ділянок, оскарження ППР та дію закону у часі й багато іншого.
Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔸 Постанова ВП ВС щодо можливості та суб’єктів оскарження окремої ухвали суду
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Постанова ВП ВС щодо можливості та суб’єктів оскарження окремої ухвали суду
Справа № 490/10876/23
Велика палата зазначила:
39. Окрема ухвала суду є особливим видом судового рішення, за допомогою якого реалізується процесуальний механізм фіксації судом виявлених під час судового розгляду справи порушень закону (законодавства) чи недоліків у діяльності відповідних суб’єктів з метою доведення їх до відома уповноважених органів. Унаслідок постановлення окремої ухвали не вирішується спір або пов’язані з його вирішенням процесуальні питання, вона не впливає на кінцевий результат вирішення спору.
З огляду на особливу правову природу окремої ухвали правом на її оскарження в апеляційному або касаційному порядку наділені саме ті особи (учасники справи або особи, які не брали участі у справі), для яких окрема ухвала породжує юридично значущі наслідки та безпосередньо впливає або може вплинути на їхні права, свободи та/або інтереси, тобто їх стосується.
Справа № 465/5323/15-ц
Ця справа демонструє наслідки потрапляння випадкових людей до Верховного суду та постійної зміни ними позицій відповідно до температури повітря чи напрямку вітру. Суд зазначив:
30. Заявник вказав, що судові рішення в справах № 465/5323/15-ц, № 757/38039/17-ц, які набрали законної сили, з приводу одних і тих самих обставин та врегульовані одними і тими самими нормами матеріального права, містять кардинально протилежні висновки щодо визначення відповідача у спорі про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень. Натомість норми матеріального права, що регламентують відповідні правовідносини, за весь період судових розглядів не змінилися, змінилася лише судова практика щодо їх застосування під час вирішення спорів.
31. Суди зробили суперечливі висновки, з яких слідує, що хоча чинне законодавство і передбачає можливість відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, однак відповідачами від імені держави не може бути ані орган, діями якого спричинена шкода, ані Державна казначейська служба України, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зазначене створює правову невизначеність та утруднює можливість реалізувати право на відшкодування шкоди.
32. Судові рішення, ухвалені у справах № 465/5323/15-ц, №757/38039/17-ц, з урахуванням положень статті 186 ЦПК України, фактично позбавляють заявника права на справедливий суд та ефективний засіб правового захисту в розумінні Конвенції, а також позбавляють його гарантованого статтею 56 Конституції України права на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
84. Ураховуючи зазначене, а також те, що поданий заявником ідентичний за підставами та предметом позов до Державної казначейської служби України (справа № 757/38039/17-ц) також залишено без задоволення з тих міркувань, що належним відповідачем у цій справі має бути «орган державної влади, дії якого оскаржувалися», відбулось обмеження гарантованого статтею 6 Конвенції права позивача на доступ до правосуддя. Такі процесуальні помилки неможливо усунути інакше, ніж направленням справи на новий судовий розгляд, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не перевіряв усіх доводів апеляційної скарги та не розглянув спір у цій справі по суті.
Справа № 580/408/14-ц
Це якесь політичне рішення як ЄСПЛ так і випадкових людей з точки хору надання компенсації за незаконно приватизовані земельні ділянки. Суд зазначив:
56. Суд першої інстанції, з висновком якого погодилися апеляційний та касаційний суди, задовольнив позов прокурора, посилаючись на положення статей 27 та 32 Лісового кодексу України (далі – ЛК України), оскільки встановив, що спірні земельні ділянки належать до лісового фонду, тому питання про передачу їх у власність фізичній особі мав право вирішувати виключно Кабінет Міністрів України, а районна державна адміністрація не мала відповідних повноважень.
57. Тому суди дійшли висновку про незаконність передачі земельних ділянок ОСОБА_1 та повернення їх державі.
58. ЄСПЛ у пунктах 16 та 17 свого рішення наголосив, що позбавлення права власності без виплати суми, обґрунтовано пов’язаної з її вартістю, зазвичай становитиме непропорційне втручання, а повна відсутність відшкодування шкоди може вважатися виправданою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції лише за виняткових обставин. У цій справі заявник не отримав жодного відшкодування за земельні ділянки, яких він був позбавлений, а жодної спроби запропонувати йому таку компенсацію або будь-яку іншу форму відшкодування зроблено не було. Отже, було порушень статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
59. Характер установлених у рішенні ЄСПЛ порушень дає підстави для висновків, що правильність вирішення справи потребує встановлення певних обставин і перевірки доказів, якими ці обставини підтверджуються.
60. Так, питання пропорційності втручання у мирне володіння спірним майном та компенсації вартості цього майна при позбавленні ОСОБА_1 прав на нього судами взагалі не досліджувалося та не розглядалося, а Велика Палата Верховного Суду не має процесуального права встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Справа №320/16966/23
Це наша справа, суд зазначив:
Відповідно до абз. 3 пп. 69-1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент складення та реєстрації податковий накладних, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов’язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючі з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Зміни до даної норми, які передбачали, що вона стосується реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року були внесені після складення та реєстрації податкових накладних, тому не можуть бути застосовані із зворотною дією в часі.
Зокрема вказані зміни були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», що набрав чинності 03.01.2023.
Отже, дані зміни з’явилась після виникнення спірних правовідносин і не поширювала свою дію ні на відносини під час складення податкових накладних, ні на час реєстрації податкових накладних, ні на момент проведення перевірки, тому не можуть бути застосовані із зворотною дією в часі тим більше, зважаючи на те, що вони погіршують умови застосування відповідальності до платника податків.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності