На цьому тижні, нарешті поставили крапку в існуванні нескінченного боргу та зловживанні кредиторами своїми правами чи прибрали луспенківщину з цих правовідносин, але не обійшлось і без ложки дьогтю в частині вигадування неіснуючих норм та позбавлення права споживачів на захист в частині захисту від зловживання енергопостачаючих компаній, також вигадали і норми корпоративного права для фермерських господарств, але зупинились в частині забезпечення позову на стадії касації і то добре.
Також до огляду включена практика ВС-КЦС, ВС-ККС щодо провокації злочину та досить дискусійне рішення КСУ щодо повноважень судів апеляційної інстанції й багато іншого.
Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за січень 2026 року
🔸 Огляд судової практики ВС-ККС щодо провокації злочину за 2018 – 2025 роки
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 754/511/23
Цим рішенням нарешті Велика палата поставила крапку в існуванні нескінченного боргу навіть при пропуску всіх строків та відсутності виконавчого провадження. Ціла ера луспенковщини в цьому питанні скінчилась. У нас є повністю аналогічна справа в який нами викладались саме такі аргументи абсурдності вимог банку. Суд зазначив:
111. Сплив строку пред’явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.
112. З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов’язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов’язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном.
113. Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред’явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.
114. Cплив строків пред’явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.
115. Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.
117. Отже, зобов’язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред’явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов’язання вважається тим зобов’язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.
118. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.
147. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням власних висновків у цій справі вважає, що суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, правильно виходили з того, що у зв’язку зі спливом строку, наданого законом для пред’явлення виконавчого листа до виконання, відмовою суду у поновленні цього строку і у видачі дубліката виконавчого листа, немає і обов’язку відповідача у грошовому зобов’язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов’язання, передбаченого статтею 625 ЦК України.
Справа № 344/13201/23
В цілому Велика палата прийшла до вірного вирішення справи, однак знову зайнялась законотворчістю під прапором ефективного захисту й фактичного позбавлення гарантованих Законом прав споживачів. Суд зазначив:
147. Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права споживача на електропостачання на час вирішення судового спору з електропостачальником здійснюється шляхом забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання споживачеві на час розгляду цієї судової справи, якщо його заява обґрунтована саме цією нормою права.
148. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
149. Основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та процедуру взаємовідносин між ними регулює частина друга статті 2 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», яка має бланкетний (відсильний) характер.
150. За змістом цієї норми, основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема:
1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг;
2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку;
3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу;
4) кодексом комерційного обліку;
5) правилами роздрібного ринку;
6) іншими нормативно-правовими актами.
151. Отже, відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання за заявою споживача (обґрунтованою правом, визначеним абзацом четвертим пункту 7.11 ПРРЕЕ) за ухвалою суду про зобов’язання відновити електропостачання споживачеві, постановленої у порядку забезпечення позову.
152. При його застосуванні слід враховувати вимоги частини п’ятнадцятої статті 150 ЦПК України про те, що тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).
Справа № 904/1615/22
Вчергове Велика палата вдалась до нормотворчості замість застосування норм права. Фактично справа вирішена вірна, однак в самому рішенні зазначаються й підстави для задоволення позову в якому було відмовлено з огляду на власноруч створені норми. Суд зазначив:
148. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у цій постанові, накладення арешту на майно боржника безпосередньо пов’язане з примусовим виконанням судового рішення. Метою накладення арешту у виконавчому провадженні є забезпечення виконання рішення суду та унеможливлення ухилення боржника від виконання свого зобов’язання шляхом відчуження майна. З набуттям прав на частку у складеному капіталі фермерського господарства в особи виникають і корпоративні права. Частка у складеному капіталі фермерського господарства та корпоративні права є нерозривно пов’язаними між собою.
149. Накладення арешту на корпоративні права позбавляє боржника-члена фермерського господарства можливості розпорядитись своїм майном (часткою та корпоративними правами, які з неї виникають).
150. Накладення арешту на корпоративні права – це захід, що має на меті створення перешкоди члену фермерського господарства розпоряджатися належними йому корпоративними правами, а також слугує одним із засобів забезпечення належного виконання зобов’язання шляхом звернення стягнення на частку у складеному капіталі фермерського господарства.
151. Отже, накладення арешту на корпоративні права відповідає вимогам законодавства України та є заходом, за рахунок якого можна забезпечити реальне виконання рішення.
152. Таким чином, державний / приватний виконавець з метою забезпечення виконання рішення суду наділений повноваженнями накласти арешт як на частку, так і на корпоративні права члена фермерського господарства.
170. Оскільки у фермерському господарстві створюється не статутний, а складений капітал, правильним є формулювання про накладення арешту на частку у складеному капіталі фермерського господарства. Однак допущене некоректне формулювання не зумовлює скасування постанови приватного виконавця.
Справа № 925/632/19
Велика палата зазначила:
24. Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням статті 300 цього Кодексу.
25. Вирішення питання про забезпечення позову правилами зазначеної глави ГПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не належить.
26. Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання забезпечення позову на цій стадії розгляду справи.
27. На відміну від судів першої та апеляційної інстанцій саме суд касаційної інстанції є судом права, тобто тією судовою інституцією, яка не наділена повноваженнями встановлювати обставини та оцінювати докази, якими такі обставини підтверджуються.
28. Оскільки під час розгляду і вирішення заяви про забезпечення позову необхідним є встановлення наявності або відсутності підстав для забезпечення позову з урахуванням установлених фактичних обставин кожної конкретної справи, а обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову, то вирішення цієї заяви безпосередньо пов’язано з необхідністю оцінки доказів і встановлення обставин, що не є притаманним для суду касаційної інстанції.
29. У касаційному провадженні передбачена інша процедура, властива лише суду касаційної інстанції, – процесуальна можливість на стадії касаційного розгляду справи зупинити виконання або дію оскаржуваного судового рішення.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики ВС-КЦС за січень 2026 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Огляд судової практики ВС-ККС щодо провокації злочину за 2018 – 2025 роки
В огляді висвітлено правові позиції про сутнісні ознаки провокації злочину в контексті практики ЄСПЛ та їх застосування національними судами, проаналізовано поняття і критерії провокації злочину. Звернено увагу на відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів.
Акцентовано й на конфіденційному співробітництві та його відмінності від провокації злочину. Крім того, в огляді відображено вимоги до процесуальних документів.
Видання стане в пригоді фахівцям у сфері кримінального права та процесу, а також тим, хто цікавиться зазначеною проблематикою.
Оцінюючи домірність обраного законодавцем способу гарантування права на апеляційне оскарження ухвал суду, пов’язаних із триманням під вартою, Суд узяв до уваги, що згідно з частиною першою статті 76 Кодексу дозвіл судді, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, брати участь у цьому ж провадженні у суді апеляційної інстанції стосується вузького кола питань, пов’язаних виключно з перевіркою законності застосування під час судового провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Водночас суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, як і раніше, не має права брати участі у цьому ж провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.
Суд наголосив, що у випадку, коли предмет судового контролю, процесуальна функція апеляційного суду та методологія оцінки ним обставин справи залишаються незмінними, участь судді суду апеляційної інстанції, який під час досудового розслідування переглядав ухвали щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в апеляційному перегляді ухвал, постановлених судом першої інстанції на стадії судового провадження, не свідчить сама собою про порушення принципу безсторонності і неупередженості судді.
Водночас, на думку Суду, проблема якості обґрунтування судових рішень щодо запобіжного заходу у виді тримання під вартою та пов’язаних з цим випадків порушення конституційного права особи на судовий захист не зумовлена оновленим змістом статті 76 Кодексу, а її розв’язання потребує подальшого вдосконалення кримінального процесуального законодавства Верховною Радою України в межах здійснення нею відповідних законодавчих повноважень.
Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що частина перша статті 76 Кодексу відповідає Конституції України, а закріплені у ній нормативні приписи: спрямовані на досягнення правомірної мети і є домірними (пропорційними) стосовно такої мети; сприяють досягненню цілей правосуддя і не посягають на інші конституційні засади судочинства; не погіршують становища підозрюваних (обвинувачених) порівняно з попереднім нормативним регулюванням; не порушують прав інших учасників кримінального провадження; відповідають вимозі утвердження та забезпечення права особи на судовий захист безстороннім і неупередженим судом, а відтак є узгодженими з цінностями, принципами та нормами Конституції України.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності