Нарешті Велика палата повернулась та почала приймати й оприлюднювати рішення, як суд касаційної інстанції. За цей тиждень майже всі рішення в огляді пов’язані з питання відстрочки від мобілізації та проходженням військової служби. Врешті оприлюднено рішення щодо встановлення факту самостійного виховання дитини для отримання відстрочки, але так і не визначили юрисдикцію для цієї категорії, також вирішено питання і з доплатами відкомандированим до органів державної влади, установ та організацій військовослужбовцям чим підтверджено незаконність відряджень військовослужбовця за мобілізацією Віталія Шабуніна та членкині ВРП Олени Ковбій, а також прибрано безглуздість, вигаданої у свій час Дмитром Гудимою, односторонньої реституції.
Також до огляду увійшла низка постанов та рішень щодо надання відстрочки та визнання неправомірним дій ТЦК, ухвали про забезпечення позову щодо заборони у мобілізації до вирішення спору по суті, огляд практики ВС-ККС та дайджест судової практики у справах, пов’язаних з війною й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 918/1043/21
Велика палата відійшла від своїх попередніх висновків щодо наявності в законодавстві односторонньої реституції та необхідності заявлення зустрічного позову вигаданого володарем Золотої малини Дмитром Гудимою та зазначила:
10.1. Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 19 та 131-1 Конституції України, а також статті 216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб’єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб’єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.
10.2. Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.
Справа № 201/5972/22
Як я і підозрював рішення щодо встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини Великою палатою вирішено не буде. Передаючи спір на розгляд до Великої палати судом було поставлено питання юрисдикції таких спорів де зацікавлена особа ТЦК, але Велика палата не надала відповідь на це питання, що призведе до нових спорів.
Суд з незрозумілих причин почав аналізувати сімейний кодекс та обов’язки батьків, які за договором вже визначили порядок утримання та навіть отримали рішення про сплату аліментів і замість визначення юрисдикції таких спорів зазначив:
83. З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право – зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов’язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п’ята статті 19 СК України).
87. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов’язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов’язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов’язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов’язків з виховання дитини.
90. Разом з тим суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов’язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов’язків виховання дитини, то питання, заявлене ОСОБА1 у цій справі, не може з’ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
91. Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
92. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишає заяву без розгляду.
Справа № 640/13029/22
Велика палата поставила крапку в питання виплат військовослужбовців, що були відряджені до державних органів, установ та організацій і яким не передбачена у зв’язку з цим додаткова винагорода, відповідно до постанови КМУ №168.
Тепер військовослужбовець за мобілізацією Шабунін та членкиня ВРП Ковбій у разі отримання таких виплат їх повинні повернути, а також нести кримінальну відповідальність за заволодіння коштами державного бюджету разом з ексголовою НАЗК Новіковим, його замом Ситником та головою ВРП Усіком.
Велика палата зазначила:
70. Системний аналіз наведеного нормативного регулювання підтверджує, що порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в ЗСУ та інших військових формуваннях, відрізняється від порядку грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ організацій. Тобто, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, врегульовано окремим нормативно-правовим актом, який визначає дещо відмінний порядок та інші складові формування грошового забезпечення відряджених військовослужбовців.
79. Здійснюючи системне тлумачення Постанови № 168, Велика Палата Верховного Суду враховує зміст преамбули цієї постанови в первісній редакції, в якій зазначалося, що ця постанова прийнята на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію».
80. Урахування преамбули при системному тлумаченні тексту Постанови № 168 є неодмінним, оскільки зміст преамбули визначає основні засади тлумачення усього цього нормативно-правового акта. Преамбула вказує на умови та причини ухвалення цієї постанови та визначає мету її прийняття.
81. Одночасно здійснюючи текстуальне тлумачення Постанови № 168, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови № 168, так і системне тлумачення цієї постанови з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.
82. Отже, пункт 1 Постанови № 168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики ВС-ККС за серпень 2024 року
В огляді відображено найважливіші правові позиції і висновки з кримінального та кримінального процесуального права, що містяться в постановах Касаційного кримінального суду, ухвалених у серпні 2024 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.
У сфері кримінального права:
✅ зроблено висновок про те, що кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 309 КК України, – «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею», уособлює собою як ознаки спеціальної повторності, пов’язаної з попереднім засудженням особи, так і спеціального рецидиву кримінальних правопорушень. Відповідно до положень ч. 4 ст. 32 та ст. 34 КК України погашення попередньої судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, вказує на відсутність зазначеної кваліфікуючої ознаки;
✅ констатовано, що звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби;
✅ зазначено, що словосполучення «те саме діяння», яке використовується в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК України, указує на те, що до діяння в цій статті слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті при кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.
У сфері кримінального процесуального права:
✅ вказано, що рецензування висновків експерта не є процесуальною дією, і складений за його результатами документ не має доказового значення, а отже не підтверджує наявності нововиявлених обставин у кримінальному провадженні;
✅ встановлено, що вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї з декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження стосовно інших осіб та не є доказом винуватості цих осіб;
✅ акцентовано на тому, що ухвала про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні, постановлена під час судового розгляду кримінального провадження, може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.
Упродовж серпня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Дайджест судової практики ВС у справах, пов’язаних з війною за період з 02.2022 року по 09.2024 року
Початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та введення воєнного стану внесли свої корективи у всі сфери суспільного життя. Реагуючи на виклики воєнного часу, Верховний Суд послідовно формував практику вирішення правових проблем, які виникали при застосуванні як законодавчих змін, так і чинного законодавства в умовах воєнного стану та збройної агресії, а також напрацьовував орієнтири при вирішенні нових категорій спорів.
У дайджесті зібрано всі правові висновки ВП ВС, КАС ВС, КГС ВС, КЦС ВС та ККС ВС, які демонструють найактуальніші підходи Верховного Суду до розв’язання різних категорій спорів в умовах воєнного стану: у цивільній і господарській юрисдикції – щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф, примусового вилучення / відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, в адміністративній юрисдикції – щодо проходження та звільнення з військової служби (відстрочка від призову на військову службу, грошове забезпечення військовослужбовців), перетину державного кордону; у кримінальній юрисдикції – щодо воєнних злочинів, а також злочинів проти основ національної безпеки.
Для зручності в користуванні дайджест складається з трьох розділів «Приватноправові спори», «Публічні спори» та «Кримінальні правопорушення, пов’язані з війною», в межах яких усі правові висновки Верховного Суду систематизовано за різними категоріями справ.
Справа № 500/4141/22
Не зовсім зрозуміло чому не було залишити рішення суду першої інстанції в силі і зобов’язувати розглянути питання самостійного зняття з обліку особи, яку незаконно було поставлено на облік.
Суд зазначив:
Колегія суддів вважає, що на момент призову на військову службу Тернопільський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки мав інформацію про проходження позивачем військово-лікарської комісії та про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку, проте не взяв до уваги, про що свідчить штамп, зроблений 12.07.2022 відповідачем на звороті виданої 06.06.2000 Київським райвійськоматом м. Харкова довідки № 4/14, про взяття ОСОБА1 на військовий облік.
Щодо наявності розбіжності у військово-облікових документах позивача, яка полягає у зазначені дати (Київським райвійськоматом м. Харкова 18.04.2000, а Київським районним ТЦК та СП м. Харкова 07.03.2000) та номеру статті (Київським райвійськоматом м. Харкова стаття 38 «в», а Київським районним ТЦК та СП м.Харкова стаття 86 «а») Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 №2), то суд вважає за необхідне наголосити, що можливість описки щодо пункту правової норми не спростовує визнання ОСОБА1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Із наданої завіреної копії облікової картки позивача підтверджується факт видання ОСОБА1 взамін військового квитка довідки № 14 про непридатність від 06.06.2000. Дата видачі цієї довідки та складення облікової картки співпадає із датою проставлення 06.06.2000 штампу в паспорті позивача громадянина України Київським райвійськоматом м. Харкова про те, що він є «невійськовозобов’язаним».
Щодо доводів апелянта, що доцільно брати до уваги результати останньої військово-лікарської комісії, а саме довідку ВЛК за №37/5949 від 07.07.2022, то апеляційний суд вважає, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, повторно оглядаються військово лікарською комісією військових комісаріатів лише військовозобов’язані, а позивач таким не являється, оскільки ще 18.04.2000 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою І, статтею 38 «в» Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 № 2).
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що дії Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА1 є протиправними, оскільки вчинені з неповно встановленими обставинами та з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської експертизи, а вимоги апелянта в даній частині не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а фактично зводяться до не згоди з ним.
Справа № 600/530/24-а
Цинізм та некомпетентність представників ТЦК просто зашкалює. Само це рішення вже є підставою для притягнення представників ТЦК до відповідальності. Суд зазначив:
Згідно із положеннями абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати.
З аналізу абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, наведеного судом вище, слідує, що військовозобов’язаний має право на відстрочку від проходження військової служби за сукупності таких умов: 1) наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; 2) такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати.
Суд наголошує, що дружина позивача, яка згідно наявних у справі документів, є повнолітньою особою, відповідно у її батьків не має обов’язку, встановленого ст.180 Сімейного кодексу України її утримувати, яка передбачає що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Поряд із цим, жодним нормативно-правовим актом не передбачено такого документу, в тому числі витягу, який містив би інформацію щодо відсутності у особи працездатних дітей.
Зазначене також підтверджується відповіддю територіального органу РАЦС від 02.01.2024р. №36.5-17/1, де зазначено, що чинним законодавством не передбачено видача відділами державної реєстрації актів цивільного стану підтверджувального документу про наявність або відсутність інформації щодо інших повнолітніх працездатних родичів.
Таким чином матеріали справи містять докази того, що позивач, як на момент звернення з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною працездатною особою, яка відповідно до закону зобов’язаний утримувати свою дружину з інвалідністю ІІ групи.
Натомість, відповідач очікував від позивача документу, який не передбачений чинним законодавством.
З огляду на встановлені під час розгляду цієї справи обставини, суд доходить висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу ОСОБА1 та необхідність задоволення позову у цій частині.
Справа № 580/9124/24
Дуже приємно, що існують судді, які пам’ятають кому вони надавали присягу та захищають права людини. В цій справі цинізм ТЦК також немає меж. При наявності прямої норми для відстрочки, а саме інвалідність дитини до 18 років, вони її ігнорують, вигадують неіснуючу вимогу та відмовляють у відстрочці і відразу намагаються мобілізувати, залишивши дитину-інваліда без батька під час позбавлення матері батьківських прав.
Суд зазначив:
Згідно з посвідченням від 25.09.2017, позивач є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю віком до 18 років ОСОБА3 ІНФОРМАЦІЯ4 .
Також, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі №707/2081/24 позбавлено ОСОБА2 батьківських прав відносно сина ОСОБА3 ІНФОРМАЦІЯ4 .
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у разі призову позивача на військову службу по мобілізації, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця та буде направлений для проходження військової служби, що свідчить про порушення права дитини з інвалідністю, сина позивача ОСОБА3 ІНФОРМАЦІЯ4 в контексті необхідності його утримання, догляду, виховання тощо.
Однак, підставою відмови у наданні позивачу відстрочки зазначено ненадання документів, що підтверджують участь у вихованні сина ОСОБА3 ІНФОРМАЦІЯ4 , дитини з інвалідністю до 18 років, що не передбачено вимогами Порядку №560.
На переконання суду, вказане свідчить про наявність достатньо вагомих підстав для сумнівів у правомірності спірного рішення.
Крім того, в подальшому, рішенням у справі від 03 вересня 2024 року №707/2081/24 матір було позбавлено батьківських прав. Джерело: ЄДРСР 121503791
Справа №200/4124/24
Ще один суддя, який не забув свою присягу та яким можна пишатись. Натомість ц справі є всі ознаки перевищення посадовими особами ТЦК своїх повноважень. Суд зазначив:
З аналізу вище зазначених норм випливає, що військовозобов’язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу – військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
На цій стадії процесу суд не вправі надавати оцінку правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ3 щодо видачі повістки на відправку та прийняття інших дій чи прийняття рішень, однак, в даному випадку суд вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно ОСОБА1 будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які ним наголошено.
Справа №160/21317/24
Приємно, що є судді і не поодинокі, що пам’ятають присягу та захищають права людини. Суд заначив:
Заявник стверджує, що він, на його думку, має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації взагалі. З метою отримання відстрочки від призову за мобілізацією відповідно до статті 23 Закону України №3543-XII, так як він є особою, яка здійснює постійний догляд за своїм батьком, заявник звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову. Проте, відповідачем було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
З аналізу наведеного вбачається, що військовозобов’язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу – військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, суд робить висновок, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності