Бумеранги мають таку властивість як повертатись. І от в цьому огляді цілих п’ять рішень після ЄСПЛ, які направлені на новий розгляд і деякі навіть до суду першої інстанції завдяки відсутності у Великій палаті вже Антонюк і Яновської, які, не маючі суддівського досвіду, дуже дивно сприймали необхідність виправлення порушень. Відсутність в складі й Кибенко, як на мене, стала дуже позитивно відображатись на роботі палати. Також цікаве є рішення й щодо фраудаторності, яке не дали написати прихильнику Гаррі Поттера, який, як на мене, і схоже й на думку інших суддів Великої палати, теж не досі розуміє, що таке судочинство і чим воно відрізняється від наукової діяльності без відповідних фахових знань та досвіду.
Крім того, до огляду увійшла практика ЄСПЛ, ВС-КГС, ВС-КАС та ВС-ККС й багато іншого.
Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
🔸 Огляд практики ЄСПЛ за листопад 2025 року
🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за січень 2026 року
🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за січень 2026 року
🔸 Огляд судової практики ВС-КГС щодо застосування норм ГПУ України з 02.2022 по 12.2025
Справа № 2а-2340/11
В цій справі, після революції гідності суд чомусь вирішив поновити пропущений на два роки строк позовної давності, що ЄСПЛ визнав порушенням, тому ВП ВС зазначив:
46. За встановленими обставинами справи, після набрання законної сили постанови суду першої інстанції від 22.06.2011 у справі № 2а-2340/11 суд апеляційної інстанції 25.03.2014 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідачем 11.03.2014, тобто більше ніж через два роки і вісім місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції.
47. Як зазначив ЄСПЛ у справі «Пожарська проти України» (CASE OF POZHARSKA v. UKRAINE), підставою, на яку посилався Пенсійний фонд у своїй заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, було несвоєчасне вручення постанови суду першої інстанції. Ніщо не вказує, що були надані будь-які докази на підтримку цього твердження. Пенсійний фонд навіть не навів точної дати, коли йому нібито повідомили про постанову. У будь-якому випадку, очевидно, що він дізнався про постанову не пізніше лютого 2012 року, оскільки постанова була виконана (див. пункт 3). Проте національні суди поновили строк на оскарження, не пояснивши причини для цього та не коментуючи спосіб, у який вони вважали це можливим, незважаючи на положення національного законодавства, яке, як вбачається, забороняло таке поновлення у випадку спливу однорічного строку.
48. З огляду на свою практику із цього питання Суд констатував, що у цій справі постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження та скасування ухваленої на користь заявниці постанови суду першої інстанції порушило принцип юридичної визначеності.
49. Отже, якщо виходити з хронології, характеру (змісту) та послідовності здійснених апеляційним судом дій під час вирішення питання про поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження в цій справі, конкретний прояв яких був установлений Судом і знаходить своє відображення у фактичних обставинах справи, то у вимірі згаданих вище рішень суду апеляційної інстанції про поновлення строку відповідачу на апеляційне оскарження, відкриття апеляційного провадження та про відмову в задоволенні позову, прийнятих у формі ухвали від 25.03.2014 та постанови від 27.03.2014 відповідно, належить визнати такими, що постановлені з порушенням норм процесуального права, одним з яких є вимога про розгляд справи з дотриманням передбаченого статтею 6 КАС України принципу верховенства права.
Справа № 193/411/21
Може це рішення врешті і випадкових людей поверне до життя. Суд зазначив:
28. У Рішенні ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв?язку з відмовою в доступі до суду вищої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання адвоката ОСОБА22 – представника потерпілого ОСОБА21 про поновлення строку на апеляційне оскарження, з посиланням на поважність причин пропуску строку через те, що повний текст постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року був складений та надісланий потерпілому та його представнику лише 17 жовтня 2022 року, відмовив у поновленні строку. Апеляційний суд вважав, що зазначену обставину не можна вважати поважною причиною для задоволення клопотання про поновлення строку, мотивуючи тим, що потерпілий та його представник були присутні у судовому засіданні 21 вересня 2022 року та мали можливість у встановлений строк подати апеляційну скаргу із загальним формулюванням незгоди із оскаржуваною постановою.
31. Разом із тим, як установлено частинами першою та третьою статті 285 КУпАП, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
32. У цій справі встановлено, що 21 вересня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області, а проголошення повного тексту призначено на 29 вересня 2022 року.
33. Однак, як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, проголошення повного тексту постанови не відбулося, у зв’язку з перебуванням судді-доповідача на лікарняному з 22 вересня 2022 року, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання та повідомленням.
34. Також встановлено, що адвокат ОСОБА22 неодноразово звертався до суду першої інстанції із заявами про надання повного тексту постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року.
38. Ураховуючи наведене вище, Велика Палата дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, є незаконною, оскільки ухвалена з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції у зв?язку з відмовою у доступі до суду вищої інстанції.
Справа № 686/23636/13-к
Відсутність у складі ВП ВС Антонюк та Яновської принципово вплинули не результат розгляду справи. Суд зазначив:
39. Як убачається з рішення ЄСПЛ у справі «Одаренко проти України», Суд констатував порушення як процесуального, так і матеріального аспектів статті 3 Конвенції у зв’язку зі стверджуваним жорстоким поводженням працівників міліції стосовно ОСОБА23 та неефективністю розслідування її скарг щодо цього.
40. ЄСПЛ вказав, що хоч заявниця самостійно не подавала офіційних скарг, компетентні органи державної влади знали про її твердження про жорстоке поводження щонайменше з 18 грудня 2013 року, коли її допитали, а отже, вони були зобов’язані провести ефективне розслідування.
41. Суд дійшов висновку, що національні органи влади не виконали свого зобов’язання провести ефективне розслідування, оскільки розслідуванню бракувало ретельності настільки, що твердження про жорстоке поводження були відхилені, по суті, на підставі показань відповідних працівників міліції. Не було докладено серйозних зусиль для встановлення фактичної дати затримання заявниці, узгодження цієї дати з часом отримання заявницею тілесних ушкоджень, або для з’ясування походження цих тілесних ушкоджень. У зв’язку з цим Суд також зазначив, що початкове пояснення заявниці, що вона отримала тілесні ушкодження, «вдаряючись об одвірки», було неправдоподібним і за цих обставин мало б викликати занепокоєння щодо можливого жорстокого поводження.
42. Крім того, ЄСПЛ зазначив, що саме держава має надати правдоподібне пояснення щодо тілесних ушкоджень, отриманих особою, яка перебуває під її контролем, органи державної влади належним чином не встановили, що тілесні ушкодження заявниці виникли за обставин, які виключали жорстоке поводження під час тримання під вартою у відділі міліції, як вона стверджувала.
44. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що визнання допустимими доказами показань, отриманих в результаті катування або жорстокого поводження усупереч статті 3 Конвенції з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні, призводить до несправедливості провадження в цілому. Цей висновок застосовується незалежно від доказової сили показань, а також від того, чи було їхнє використання вирішальним для засудження обвинуваченого (див. рішення у справах «Гефген проти Німеччини» [ВП] (Gafgen v. Germany) [GC], заява №22978/05, пункт 166, ЄСПЛ 2010 з подальшими посиланнями та «Замфереско проти України» (Zamferesko v. Ukraine), заява № 30075/06, пункти 70 – 72, від 15 листопада 2012 року).
45. Також Суд вказав, що, оскільки заявниця залишалася під контролем працівників міліції, триваючі наслідки попереднього жорстокого поводження могли вплинути на її поведінку одразу після нього (див. рішення у справі «Налбандян проти Вірменії» (Nalbandyan у. Armenia), заяви №9935/06 і №23339/06, пункт 102, від 31 березня 2015 року). Таким чином, повторення заявницею своїх зізнавальних показань на місці злочину було так само скомпроментовано попереднім жорстоким поводженням з нею і не могло бути допустимим доказом (див. рішення у справі «Міндадзе та Немсіцверідзе проти Грузії» (Mindadze and Nemsitsveridze v. Georgia), заява №21571/05, пункт 141, від 01 червня 2017 року).
46. Враховуючи вищезазначене, та факт, що визнання заявниці винною не ґрунтувалося на її первинних зізнавальних показаннях, ЄСПЛ дійшов висновку, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції оскільки національні суди не виключили надані в ході слідчого експерименту показання заявниці з доказової бази, що зробило провадження в цілому несправедливим.
Справа № 303/5393/23
Дивна справа і саме рішення, як і рішення про стягнення коштів. Фактично у самому рішенні ВП ВС виключно послався на необхідність перевірки застосування строків позовної давності уникнувши головного питання – неправомірності стягнення коштів.
Справа № 580/407/14-ц
Чергове дивне рішення ВП ВС де зазначено:
69. Земельні ділянки, про які йдеться в цій справі, є «майном» для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
70. Суд першої інстанції, з висновком якого погодилися апеляційний та касаційний суди, задовольнив позов прокурора, посилаючись на положення статей 27 та 32 Лісового кодексу України (далі – ЛК України), оскільки встановив, що спірні земельні ділянки належать до лісового фонду, тому питання про передачу їх у власність фізичній особі мав право вирішувати виключно Кабінет Міністрів України, а районна державна адміністрація не мала відповідних повноважень.
71. Тому суди дійшли висновку про незаконність передачі земельних ділянок ОСОБА2 .
72. ЄСПЛ у пунктах 16 та 17 свого рішення наголосив, що позбавлення права власності без виплати суми, обґрунтовано пов’язаної з її вартістю, зазвичай становитиме непропорційне втручання, а повна відсутність відшкодування шкоди може вважатися виправданою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції лише за виняткових обставин. У цій справі заявник не отримав жодного відшкодування за земельні ділянки, яких він був позбавлений, а жодної спроби запропонувати йому таку компенсацію або будь-яку іншу форму відшкодування зроблено не було. Отже, було порушень статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
73. Характер установлених у рішенні ЄСПЛ порушень дає підстави для висновків, що правильність вирішення справи потребує встановлення певних обставин і перевірки доказів, якими ці обставини підтверджуються.
74. Так, питання пропорційності втручання у мирне володіння спірним майном та компенсації вартості цього майна при позбавленні ОСОБА2 прав на нього судами взагалі не досліджувалося та не розглядалося, а Велика Палата Верховного Суду не має процесуального права встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
75. Наведені обставини в розумінні пункту ІІ Рекомендації № R(2000)2 є передумовою для повторного розгляду справи як найбільш ефективного (якщо не єдиного) засобу для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
Справа № 910/6654/24
Нарешті розібрались, що в цивільному законодавстві не існує фраудаторних правочинів, а з скасуванням господарського кодексу їх взагалі немає. В рішенні також нарешті наведені підстави недійсності за фіктивним та удаваними правочином на шкоду третій особі і зроблено висновок:
219. Позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд практики ЄСПЛ за листопад 2025 року
У цьому огляді, зокрема, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі Zvonar v. Ukraine йдеться про позбавлення заявника права власності на земельну ділянку в районі гірськолижного курорту Драгобрат. Землю було придбано в районної державної адміністрації, яка, як встановили суди, діяла з перевищенням повноважень. Національні суди встановили, що земельна ділянка мала рекреаційне призначення, а отже розпоряджатися нею міг виключно Кабінет Міністрів України. Договір купівлі-продажу та право власності заявника були визнані недійсними.
ЄСПЛ підтвердив, що вилучення майна становило втручання у право на мирне володіння майном, однак таке втручання було законним, здійснювалося в інтересах суспільства і мало легітимну мету – відновлення законності. Оцінивши, чи було дотримано справедливого балансу між інтересами суспільства та правами заявника, ЄСПЛ зазначив, що за загальним правилом вилучення майна без компенсації є непропорційним заходом, однак було важливим те, що заявник мав законодавчо закріплену можливість вимагати відшкодування сплачених коштів і збитків на підставі ст. 216 ЦК України (правові наслідки недійсності правочину) та ст. 661 ЦК України, був обізнаний про це, проте таким механізмом не скористався. ЄСПЛ констатував відсутність порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Справa KYRIAN v. the Czech Republic стосувалася скарги біологічного батька на відмову національних судів надати йому право на спілкування з дитиною та отримання інформації про неї. Дитина проживала із законними батьками, а суди, спираючись на висновки психологів, встановили, що контакти із заявником за наявності гострого конфлікту між дорослими не відповідають найкращим інтересам дитини і можуть завдати їй шкоди.
ЄСПЛ переконався, що національні суди конкретно розглянули право заявника на інформацію щодо свого біологічного сина і надали значення як питанню про те, чи вплине зобов’язання надати йому такі відомості на право законних батьків мати повагу до їхнього сімейного життя, так і найкращим інтересам дитини, та вважав, що суди справедливо збалансували суперечливі інтереси. До того ж було встановлено, що заявник таки отримав інформацію про дитину через посередництво матері.
Отже, національні органи навели достатні підстави для відмови зобов’язати законних батьків дитини надавати заявнику інформацію про дитину, і процес прийняття рішення забезпечив заявнику необхідний захист його інтересів, гарантованих ст. 8 Конвенції, а тому порушення цього положення не було встановлено.
Огляд судової практики ВС-ККС за січень 2026 року
В огляді відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права.
У сфері кримінального права акцентовано, що:
– державна зрада не передбачає обов’язкової ознаки діяння у виді передання інформації з обмеженим доступом. У зв’язку з цим наявність чи відсутність у відкритих джерелах відомостей, які обвинувачений передавав представникам держави-агресора, не має вирішального значення для кваліфікації його дій, оскільки такі його діяння були спрямовані на надання допомоги представникам рф у проведенні підривної діяльності проти України, що могло завдати шкоди обороноздатності та державній безпеці України. Відсутність у вироку суду окремого твердження щодо переданої інформації як такої, що завдала «шкоду інтересам та національній безпеці України», не впливає на правильність правової кваліфікації дій особи за ст. 111 КК України;
– правильне встановлення належності місцевості, на якій здійснено незаконну порубку лісу, до території природно-заповідного фонду безпосередньо впливає на визначення розміру заподіяної шкоди і кваліфікацію діянь особи за ст. 246 КК України.
У сфері кримінального процесуального права зазначено, що:
– виконання стороною обвинувачення після завершення досудового розслідування проступку (дізнання) правил, передбачених ст. 290 КПК України, які, серед інших, забезпечують реалізацію права на захист від обвинувачення у вчиненні злочину, а не тих, що встановлені з цією метою в ч. 5 ст. 301 КПК України за обвинуваченням у скоєнні найменш суспільно небезпечного кримінального правопорушення – проступку, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки забезпечує належне ознайомлення сторони захисту з матеріалами дізнання, що становить дієве підґрунтя до належної реалізації права на захист від висунутого обвинувачення;
– у ч. 4 ст. 234 КПК України визначено, що клопотання про обшук розглядається за участю слідчого або прокурора і в такому разі вимагає здійснення обов’язкового фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час його розгляду слідчим суддею. Винесення за таких обставин ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими.
Огляд судової практики ВС-КАС за січень 2026 року
В огляді відображено правові позиції колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:
✅ пріоритет охорони та використання територій Смарагдової мережі як земель природоохоронного призначення при реалізації державних проєктів;
✅ відсутність у виконавчих органів місцевого самоврядування повноважень щодо виготовлення облікової документації на об’єкти культурної спадщини;
✅ підставу для продовження договору на перевезення пасажирів на період дії воєнного стану;
✅ зарахування військовослужбовців у розпорядження у випадку, якщо відбулося розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад;
✅ правомірність відмови податкового органу в реєстрації накладних після їх зупинення з підстав ризиковості платника попри подання платником пояснень і первинних документів.
Заслуговують на увагу також правові висновки з питань застосування положень процесуального закону, зокрема про:
✅ відсутність підстав для зупинення провадження в адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні;
✅ момент, з якого починається обрахунок строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать військовослужбовцю при звільненні.
Крім того, об’єднана палата КАС ВС сформувала новий підхід щодо питання можливості касаційного оскарження судових рішень Вищого антикорупційного суду у справах про застосування санкції у вигляді стягнення активів у дохід держави.
Огляд судової практики ВС-КГС щодо застосування норм ГПУ України з 02.2022 по 12.2025
Документ оновлено новими ключовими висновками, сформованими протягом 2025 року, що дозволить мінімізувати процесуальні помилки та пришвидшити розгляд справ.
Ключові акценти оновлення:
– диджиталізація правосуддя: розширено розділ щодо обов’язкової реєстрації в системі «Електронний суд» та процесуальних наслідків невиконання цієї вимоги для юридичних осіб, щодо яких порушено справи про банкрутство;
– доказування та експертиза: систематизовано підходи до розгляду питання про повернення коштів за непроведену судову експертизу;
– юрисдикційність: уточнені критерії розмежування господарської та цивільної юрисдикції у спорах про забезпечення виконання зобов’язань (застава, порука тощо);
– врегулювання спору за участю судді: проведена диференціація мирової угоди та процесуального розстрочення виконання рішення;
– питання, пов’язані з виконанням судових рішень: визначено правові наслідки повернення виконавчого документа та статус заходів примусового виконання.
Документ структурований за статтями ГПК України, що дає змогу швидко знайти потрібну правову позицію. Кожен висновок супроводжується активним посиланням на повний текст постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Оновлена редакція огляду спрямована на забезпечення передбачуваності судочинства та надання практичної допомоги суддям, адвокатам і представникам бізнесу.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності