По рішеннях випадкових людей відразу відчутно, що попереду свята та новий рік. Рішення що опубліковані за тиждень відрізняються абсурдністю та контроверсійністю і прямо протирічать одне одному. Кібенківщина дала свої плоди і розмножується, що, як на мене, призведе до повної втрати довіри до судової влади, яке вже жодна реформа не виправить. Неповага до Закону, права власності та прав людини і захист свавілля держави призведуть до знищення держави Україна, що прекрасно розуміють ті люди та сили, що керують всі цим балаганом.
До огляду включена практика ВС-КЦС, ВС-ККС, ЄСПЛ, ключових рішень ВП ВС за весь час існування, контроверсійна практика представництва прокурором інтересів держави, практика позбавлення захисту від свавілля держави, постанова Інни Отрош з досить кумедною окремою думкою в інтересах аферистів і іноземців, практика виконавчого провадження, виділення майна. стягнення середнього заробітку у зв’язку з відмовою участі в медичному експерименті, захисту від свавілля від дій Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю й багато іншого.
Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
🔸 Вісім ключових висновків ВС за 2017–2025 роки
🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за листопад 2025 року
🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за листопад 2025 року
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 990/341/24
Це справа Інни Отрош, яка відновлює права суддів та прибирає незаконне втручання активістів й розправу над суддями за їх бажанням. Велика палата зазначила:
35. Велика Палата також наголошує, що межі дискреції ВККС у процедурі оцінювання судді на відповідність займаній посаді не є неосяжними та повинні здійснюватись із дотриманням вимог частини другої статті 19 Конституції України, зокрема в аспекті зобов’язання діяти на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До того ж у випадку, коли суд встановить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
З огляду на те, що ВККС не мала законних підстав продовжувати вже завершену процедуру оцінювання судді ОСОБА1 на відповідність займаній посаді та, як наслідок, приймати за її результатом рішення від 29 січня 2024 року № 35/ко-24 «Про розгляд питання щодо відповідності займаній посаді судді Господарського суду міста Києва ОСОБА1 », так само як і ВРП не мала підстав приймати рішення від 10 жовтня 2024 року № 2993/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА1 з посади судді Господарського суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України», Велика Палата вважає, що ці рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
За таких обставин Велика Палата зазначає, що при вирішенні цієї справи відсутні підстави для надання оцінки мотивуванням оскаржуваних рішень у частині висновків про невідповідність судді ОСОБА1 критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки кваліфікаційне оцінювання цієї судді завершено рішеннями, законність яких не є предметом розгляду цієї справи.
36. Водночас з огляду на встановлення обставини завершення кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА1 , а саме до набрання чинності Законом № 3511-ІХ, яким була викладена нова редакція пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, Велика Палата погоджується з доводами апеляційної скарги, що норми цього Закону не розповсюджуються на правовідносини щодо проходження позивачкою кваліфікаційного оцінювання та не можуть бути підставою для його відновлення, оскільки не мають зворотної дії в часі.
37. Крім того, в цьому випадку з урахуванням того, що рішення ВККС від 04 липня 2019 року № 573/ко-19 вичерпало свою дію фактом його виконання, абзац третій його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності впливати на ці правовідносни не може.
Справа № 757/32192/25-к
Ця ухвала демонструє суцільну катастрофу результату судової реформи, як на мене. Замість передбаченого Законом порядку розгляду заяв за виключеними обставинами, випадкові люди аби не приймати рішення у цій політичній справі просто відмовляють у відкритті провадження всупереч Закону вже другий раз.
Справа № 580/3888/24
Велика палата зазначила:
95. Ураховуючи мотиви, наведені у попередніх розділах цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду констатує, що суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу по суті, дійшли помилкового висновку щодо обов’язку виконавця відповідно до Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень та лише після такої перевірки вчиняти дії щодо накладання арешту.
96. Разом з тим суди попередніх інстанцій не встановили та матеріали справи не підтверджують подання позивачем державному виконавцю або до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України документів на підтвердження сплати частини боргу, як того імперативно вимагає частина четверта статті 19 Закону № 1404-VIII.
97. Також суди не врахували приписів частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VIII щодо обов’язку сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
98. Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи рішення у цій справі, вважає за необхідне звернути увагу судів попередніх інстанцій на необхідність врахування того, що встановлення факту подання або неподання боржником документів на підтвердження сплати частини боргу до винесення постанови про арешт є істотною обставиною для правильного вирішення справи щодо обґрунтування накладання виконавцем арешту.
Cправа № 344/12305/18
Доволі абсурдна постанова, яка відкриває шлях для незаконного використання й розпорядження землями державної власності. Знову, замість рішення по суті спору і захисту інтересів держави, бачимо досить сумнівне рішення від якого так і тхне замовленням, як на мене. Суд зазначив:
131. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
132. У цій справі прокурор не обґрунтував бездіяльності або неналежного здійснення захисту інтересів держави саме Кабінетом Міністрів України як компетентним органом у сфері розпорядження землями державної власності. Замість цього прокурор подав позов в інтересах НААН України, яка хоча і є постійним землекористувачем, проте не має владних повноважень щодо розпорядження такими землями відповідно до статті 84 ЗК України. Незазначення Кабінету Міністрів України як суб’єкта, чия бездіяльність дає повноваження прокурору представляти державу, робить звернення прокурора до суду необґрунтованим і таким, що не відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.
133. До того ж розпорядження земельними ділянками державної власності здійснюють винятково уповноважені органи державної влади. НААН України виконує лише функції користувача, а не розпорядника, тому подання позову в її інтересах без залучення Кабінету Міністрів України призводить до порушення принципу субсидіарності представництва прокурора.
134. Тож у цій справі позовні вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а НААН України, яка не є суб’єктом владних повноважень у спірних земельних правовідносинах, а тому вони не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах юридичної особи, що не є суб’єктом владних повноважень у цих правовідносинах, тому прокурор не має повноважень на ведення цієї справи.
Справа № 296/704/21
Випадкові люди схоже остаточно порвали ту нещасну сову натягуючи її на глобус. В цій справі аби дати можливість прокурору одночасно змінити предмет та підстави позову вирішили застосувати механізм ігнорування Закону, а саме ніби надмірний формалізм за яким скрити порушення. В цілому суд встановив про можливість Держгеокадастру бути представником в суді тільки у справах земель сільськогосподарського призначення та лісів, що дуже сумнівно, а прокурора наділив повноваженнями втручатись у місцеве самоврядування під виглядом держави.
Суд зазначив:
158. У спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати захист її законних інтересів, є Житомирська міська рада. Проте, цей орган місцевого самоврядування сам порушив інтереси держави, має процесуальний статус відповідача та активно заперечує проти позову прокурора.
159. Тож задля того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, статусом позивача має наділятися прокурор [який діє від імені держави], аби він мав право на звернення до суду в інтересах саме держави як самостійний позивач, чого суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі не врахували.
160. Те, що прокурор помилково визначив Держгеокадастр, в інтересах якого він має право звернутися до суду, та обґрунтовував підставу представництва інтересів держави тим, що захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, а не тим, що такого органу у спірних правовідносинах немає, – не впливає на процесуальну правоздатність прокурора, оскільки відповідно до обставин справи саме він є повноважним звернутися до суду як самостійний позивач в інтересах держави.
161. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
170. Відтак Велика Палата Верховного Суду висновує, що належним позивачем у цій справі є прокурор, який звернувся до суду з позовом в інтересах держави, тому суди попередніх інстанцій повинні були вирішити цей позов по суті пред’явлених вимог як такий, що правомірно заявлений самостійно прокурором в інтересах держави.
Справа № 466/2128/23
Велика палата сформувала доволі логічний висновок у цій категорії справ:
131. Під час вирішення спорів за вимогою одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні, яким є житло, шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, підлягає врахуванню майновий стан відповідача (відповідачів), а саме можливість сплатити компенсації вартості частки, право позивача на яку припиняється та передається відповідачу (відповідачам), та чи не призведе виконання відповідного рішення про стягнення компенсації до звернення стягнення на ту частку, право на яку передано іншим співвласникам відповідним судовим рішенням.
132. Вирішуючи спори у справах про припинення права на частку в об’єктах нерухомості, особливо у тих, які є єдиним житлом, мають враховуватися особливості такого об’єкта, оцінюватися баланс інтересів сторін спору з урахуванням платоспроможності особи, на яку покладається обов’язок сплатити компенсацію за частку іншого співвласника, та критерії втручання у право особи на житло відповідно до приписів статті 8 Конвенції.
133. Примусове стягнення компенсації у розмірі, що перевищує фінансові можливості відповідача (відповідачів) та неминуче призведе до втрати його (їх) єдиного житла, порушує принцип пропорційності та покладає на відповідача (відповідачів) індивідуальний і надмірний тягар.
Справа № 178/1278/20
Черговий приклад протиправної наявності так званих малозначних справ та касаційних фільтрів які не враховують грубе порушення прав людини при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та ігнорування таких порушень.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Вісім ключових висновків ВС за 2017–2025 роки
Велика палата визначила, які висновки мають суттєве значення в усіх видах юрисдикції, що були прийняти за весь час її існування.
В цьому Бюлетні ви знайдете інформацію про те, що:
✅ твердження про неотримання листів від суду недостатньо для висунення аргументованої скарги про порушення процесуальних прав;
✅ рівність сторін не порушується, якщо відсутня інформація, яка могла свідчити, що втручання прокурора поставило заявника у менш вигідне становище порівняно з його опонентами;
✅ скарга визнається неприйнятною у зв’язку не вичерпанням засобів захисту, якщо не оскаржити дії/ бездіяльність ДВС та не вимагати шкоду за затримку у виконанні судового рішення
✅ та традиційно багато, багато іншого з Огляду практики Європейського суду з прав людини у справах проти України та інших держав за період 01.04.2025 – 30.06.2025.
Крім того, у цьому випуску знайдеться й посилання на виступ пані Лорени Бахмаєр, професорки права Мадридського університету Комплутенсе, міжнародного консультанта Ради Європи на тему: “Вплив громадської думки, зокрема через медіа та соціальні мережі, на суддівську неупередженість та обґрунтування (мотивування) судових рішень”
Публікацію підготовлено в межах та за підтримки проєкту Ради Європи «Підтримка України у впровадженні стандартів Ради Європи щодо судової влади», який імплементується Відділом програм співробітництва Ради Європи.
Огляд судової практики ВС-КЦС за листопад 2025 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Огляд судової практики ВС-ККС за листопад 2025 року
У сфері кримінального права акцентовано, що:
– звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим може мати місце лише тоді, коли кримінальне правопорушення завдає шкоди приватним інтересам фізичної особи, а не публічним інтересам. Оскільки безпосереднім об’єктом хуліганства (ст. 296 КК України) є громадський порядок, а завдана конкретним особам шкода є лише проявом посягання на основний об’єкт, застосування ст. 46 КК України до осіб, які вчинили хуліганство, є передчасним;
– для притягнення громадянина України до кримінальної відповідальності за впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти (ч. 3 ст. 111-1 КК України) визначальним є фактичне виконання особою функцій керівника школи, усвідомлення своїх дій та сприйняття її як керівника іншими особами.
У сфері кримінального процесуального права зазначено, що:
– особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, має право виступати в судових дебатах та звертатися до суду з останнім словом;
– у ст. 217 КПК України не встановлено обов’язку перед закриттям провадження щодо одного з епізодів урамках одного й того ж кримінального провадження попередньо здійснювати його виділення в окреме провадження. Також не заборонено змінювати відомості про правову кваліфікацію дій особи в ЄРДР без закриття провадження за вже існуючою кваліфікацією.
Справа № 640/38054/21
Це наша справа. Судова реформа та діяльність шнурків Жернакова та міньйонів іноземців призвела до катастрофічної ситуації з захистом прав людини в Україні. Простий трудовий спір розглядався більше 4 років і перша інстанція відмовила, а апеляційна задовільнила позов й захистила права людини. Суд зазначив:
Позивач працював на посаді головного спеціаліста відділу аудиту підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства Управління внутрішнього аудиту.
Формально ОСОБА1 належить до числа працівників, які підлягали обов’язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Водночас з обсягу встановлених обставин справи вбачається, що суд першої інстанції не врахував, що застосування до позивач такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов’язків, зокрема об’єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми або неможливість встановлення йому іншої форми організації праці.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не встановлено фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, і докази протилежного відповідач не надав.
Фактично ОСОБА1 відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював у відділі аудиту підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства Управління внутрішнього аудиту, всі працівники якого підлягали обов’язковому щепленню проти COVID-19.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров’я населення та самого позивача.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що оскаржуваний наказ відповідача щодо відсторонення від виконання роботи позивача є протиправним.
Справа № 320/32950/24
Це наша справа. Суд встановив відсутність підстав для застосування санкцій у зв’язку з відсутністю відповідної перевірки і зазначив:
Обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання підприємством нормативу працевлаштування інвалідів, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
З огляду на матеріали справи та вищезазначені висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, а саме: інформація за результатами перевірки відповідача органом Держпраці, якою встановлений факт невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.
Необхідно зазначити, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.
Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб’єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Водночас такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.
З урахуванням викладеного, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності