За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 910/6175/19
Що одне довоєнне рогачівське рішення, яке демонструє зухвалість та цинізм при застосуванні норм права. Зазначаючи в одних рішеннях, що суд сам знає Закон і застосовує ті норми законодавства які потрібні, в інших суд забуває про це і посилає сторони на новий круг. Звичайно у цій справі ФГВФО та НБУ витративши мільйони на судовий збір та послуги юристів замість відшкодування коштів вкладникам далі нічого робити не будуть, вірогідно.
Велика палата зазначила, що за своєю правовою природою виплата Фондом кредиторові банку, що за рішенням НБУ підлягає виводу з ринку фінансових послуг, передбаченої законом суми як гарантованої державою частини депозитного вкладу кредитора є виконанням Фондом зобов`язань банку на користь його кредитора, і такі правовідносини регулюються положеннями частини першої статті 528 ЦК України. У випадку скасування рішення НБУ щодо виведення банку з ринку як фінансової установи відшкодування сплачених коштів повинно відбуватися на підставі положень статті 1212 ЦК України.
Справа № 200/7786/19-а
Велика палата зазначила, що суди попередніх інстанцій установили, що пенсія за вислугу років була призначена позивачу в грудні 2002 року відповідно до пунктів «а», «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, її розмір складав 93 % від грошового забезпечення, у тому числі 10 % – збільшення розміру пенсії на підставі пункту «в» частини першої статті 13 цього Закону як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до категорії 1.
73. На час виникнення спірних правовідносин стаття 13 Закону № 2262-ХІІ була чинною у редакції Закону № 3591-IV, яка не передбачала вказаної 10-відсоткової доплати особам, що брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1.
74. Проте застосування органом ПФУ при перерахунку пенсії позивача положень статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV є протиправним, оскільки ця норма стосується призначення нових, а не перерахунку раніше призначених пенсій. До того ж статтею 58 Конституції України закріплено принцип незворотності нормативно-правових актів у часі.
75. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на основі постанов № 103 і 704 немає підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами частини першої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.
77. Оскільки Верховний Суд України та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду помилково застосували до спірних правовідносин норму статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV, яка регулює питання призначення пенсій, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії стаття 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV не передбачала 10-відсоткового збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, а інша норма, яка б установлювала таку доплату, у чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 10-відсоткової доплати для зазначених військовослужбовців немає.
78. Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від указаного вище висновку Верховного Суду України та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, виснувала, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. При цьому з урахуванням обставин справи належним та ефективним способом судового захисту прав скаржника є визнання протиправною відмови ГУ ПФУ в Донецькій області в перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років позивача, обчисленої із застосуванням 93 % відповідних сум грошового забезпечення, та зобов`язання відповідача здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ у порядку і розмірах, визначених постановами № 704 і 103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 93 % відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
Cправа № 1-74/09
Велика палата зазначила, що ЄСПЛ не визнавав рішення національних судів у справі ОСОБА_1 такими, що по суті суперечать Конвенції, й не ставив під сумнів результат кримінального провадження на національному рівні, адже за змістом рішення міжнародної судової установи засуджений акцентовано не скаржився на недодержання Україною його права на справедливий суд. Порушення конвенційних прав заявника не є наслідком судових рішень у його справі, не пов’язане з їх змістом чи процедурою ухвалення.
За таких обставин, ураховуючи також позицію Великої Палати в подібних справах (постанови від 20 лютого та 10 квітня 2018 року, справи № 775/15/15-к, 0907/1-661/2011 відповідно),у ситуації в кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 її повторний розгляд, включаючи поновлення провадження, не може бути адекватним способом захисту конвенційного права, за порушення якого було визначено справедливою сатисфакцією виплату присуджених коштів.
Справа № 761/36873/18
Дуже цікава справа, особливо з огляду на нещодавно прийняту постанову з цього ж приводу і всілякі намагання суддями перекрутити норми права й натягнути сову на глобус. Не маючи іншого шляху як погодитись з позовом все одно робиться нічим не підтверджений висновок, що можливість залишення боргу після досудового врегулювання може бути передбачена договором. У законі, на момент укладення договору, такого немає, але суддям, що так люблять банки та давно вже спотворили баланс у кредитних правовідносинах це як ложка того самого дьогтю в законне рішення апеляції.
Велика палата зазначила, що в разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними.
8.27. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголошує, що частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у відповідній редакції) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.
Постанова ВП ВС про порядок стягнення шкоди завданої ДТП у разі банкрутства страхувальника
Справа № 201/16373/16-ц
Велика палата переклала на потерпілу особу тягар отримання відшкодування з МТСБУ за спричинену шкоду у разі банкрутства страхувальника винної особи, при цьому не зрозуміло, чому потерпіла сторона ще й повинна нести відповідальність за порушника і його вибір страхової компанії.
Велика палата зазначила, що відповідно до підпункту «ґ» пункту 41.1, підпункту «а» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих (фонду страхових гарантій) відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика – учасника МТСБУ (повного члена), що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
145. При цьому у випадку виключення із членів МТСБУ (позбавлення повного членства) за порушення умов членства закон не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість страховика, членство якого припинене.
146. Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 84, 88, 90 цієї постанови, з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Справа № 910/2615/18
Велика палата дуже вибірково підходить до добросовісності, якою завжди обгрунтовує гвалтування Закону. В цьому ж випадку мова йде про борги Ахметова та Кличка за спожитий газ, тому Закон дотримується без зауважень та роз’яснень.
Велика палата зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17).
6.25. Отже, судове рішення, яким вирішено спір між кредитором та основним боржником щодо стягнення заборгованості та визначено розмір такої заборгованості, не може мати преюдиційного значення для субсидіарного боржника (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3).
6.26. При цьому в разі коли первісний боржник зобов`язань перед кредитором за розподільчим балансом не передавав та залишається основним боржником за зобов`язаннями, щодо яких винесено судове рішення, стягувач не втрачає права та можливості звернення до особи, яку він вважає субсидіарним боржником, з окремим позовом.
6.27.При розгляді справи про звернення кредитора з позовом до субсидіарного боржника останній може заперечувати проти суми заборгованості за зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до основного боржника, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі.
6.28. Заміна ж основного боржника у виконавчому документі на двох боржників – основного та субсидіарного – без існування судового рішення щодо останнього позбавить субсидіарного боржника можливості реалізації в повному обсязі своїх процесуальних прав, які б він мав можливість реалізувати під час позовного провадження.
6.31. Судове рішення про стягнення заборгованості з АТ «Київенерго» як основного боржника за зобов`язанням, які виникли з публічного договору № 295905/17, прийняте після завершення процедури виділу новоствореної юридичної особи – ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», не встановлює обставин субсидіарної відповідальності ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», не може мати преюдиційного значення для останнього щодо його прав та обов`язків як субсидіарного боржника, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення заяви ПАТ «Київгаз» про заміну основного боржника у виконавчому документі на двох боржників – АТ «К.ЕНЕРГО» (змінено назву з АТ «Київенерго») як основного боржника та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як субсидіарного. Водночас судовим рішенням щодо основного боржника ПАТ «Київгаз» не позбавлялося можливості звернутися до суду з окремим позовом до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як до субсидіарного боржника за зобов`язаннями, які виникли у АТ «Київенерго» до завершення процедури виділу.
Справа № 761/28949/17
Бажання Великої палати захищати інтереси банкірів та ФГВФО, який за безцінь розпродає активи банків, а потім йому держава ще й списує всі борги навіть з податками, перейшли вже здоровий глузд. Розглядаючи спір про захист прав споживача, Велика палата зазначила, що сам ЗУ Про захист прав споживачів тут не застосовується.
В іншому Велика палата вирішила не змінювати позицію судді-трирічки – львівського професора про те, що спори з ФГВФО до 200 000 грн розглядаються в адміністративних судах, а вище 200 000 грн у цивільних чи господарських, в залежності від позивача, в тій же юрисдикції потрібно стягувати і моральну шкоду, а також санкції за ч.2 ст. 625 ЦК.
Справа № 320/4960/21
Велика палата зазначила, що в ініційованій за позовом ОСОБА_1 справі було встановлено, що позивачка на час реєстрації її кандидатом на участь у виборах до Міськради, на час проведення виборів, на дату реєстрації її депутаткою, обраною до Міськради (24 листопада 2020 року), на дату формування виконавчого комітету Міськради (26 листопада 2020 року), на день появи приводу для розгляду підстав про дострокове припинення депутатських повноважень позивачкою (квітень 2021 року) і на час винесення спірного рішення займалася службовою діяльністю на посаді керівника відділу Міськради, на яку за законом не поширюються обмеження щодо несумісності зі статусом депутата місцевої ради.
Позаяк питання доведеності несумісності є похідними (вторинним) від питання існування самої події допущення несумісності, а поєднання статусу депутата місцевої ради зі службовою діяльністю на посаді керівника відділу відповідної місцевої ради, зокрема й на тій, яку обіймала позивачка, без включення її до складу виконавчого комітету, не утворює забороненої законом несумісності, то й нема необхідності з`ясовувати та оцінювати доведеність того, чого бракує.
Справа № 635/6172/17
Суддя-трирічка – львівський професор виснував, що держава не несе відповідальності фактично перед громадянами за їх вбивство на своїй території терористами і іншими незаконними формуваннями.
Велика палата зазначила, що передбачене у частині першій статті 19 Закону № 638-IV право на відшкодування державою відповідно до закону шкоди, завданої терористичним актом, не породжує без спеціального закону легітимного очікування на отримання від України такого відшкодування за моральну шкоду, завдану внаслідок загибелі людини під час терористичного акту, зокрема у періоди проведення АТО, Операції об`єднаних сил, незалежно від того, на якій території – підконтрольній чи непідконтрольній Україні – мав місце вказаний акт.
102. Самі по собі факти загибелі людей на підконтрольній державі території, тобто на тій, на якій вона здійснює юрисдикцію у сенсі статті 1 Конвенції (зокрема у межах її кордонів у періоди проведення АТО, Операції об`єднаних сил), не означають автоматичне порушення гарантій права на життя за статтею 2 Конвенції. Тим більше не означає таке автоматичне порушення і загибель людей на території, яку держава у межах її кордонів із незалежних від неї причин не контролює (тобто на тій, на якій вона не здійснює юрисдикцію у сенсі статті 1 Конвенції). Аналогічно не є підставою для покладення на державу відповідальності за Конвенцією самі по собі факти порушення у межах кордонів України (зокрема і у періоди проведення АТО, Операції об`єднаних сил) громадського порядку, миру, знищення чи пошкодження майна, створення загрози безпеці людей унаслідок вибухів, обстрілів тощо, у тому числі з боку осіб, які не діяли як агенти цієї держави.
103. Згідно з Конвенцією держава-учасниця несе відповідальність лише за власні дії чи бездіяльність щодо виконання негативних і позитивних (матеріальних, процесуальних) обов`язків із гарантування конвенційних прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Якщо держава поширювала її юрисдикцію на відповідну територію, де сталося стверджуване порушення права, обставини (факти) невиконання чи неналежного виконання державою у конкретній ситуації певного з наведених обов`язків для притягнення її до відповідальності на підставі Конвенції та протоколів до неї треба чітко встановити.
104. Відсутність у законодавстві України приписів щодо відшкодування моральної шкоди, завданої особі у зв`язку із загибеллю її близького родича внаслідок терористичного акту, не перешкоджає такій особі доводити у суді, що стосовно права на життя її близького родича у відповідній ситуації певний конвенційний обов`язок – негативний або позитивний (матеріальний, процесуальний) – держава не виконала чи виконала неналежно, та вимагати від неї відшкодування (компенсації) за це на підставі статті 2 Конвенції. Причому право на відшкодування за порушення державою позитивних обов`язків особа матиме впродовж усього часу їхнього невиконання чи неналежного виконання (відсутності компенсаційних механізмів, неналежного розслідування тощо).
105. Залежно від обставин порушення права на життя та зумовлених ним наслідків для потерпілого відповідна компенсація (відшкодування) з огляду на практику ЄСПЛ може суттєво відрізнятися. Так, у разі встановлення факту порушення державою позитивних обов`язків розробити компенсаційні механізми за неправомірне втручання у право на життя та провести об`єктивне й ефективне розслідування незалежним органом факту такого втручання, це відшкодування буде суттєво меншим, ніж як за порушення державою негативного обов`язку не втручатися у вказане право людини, яка перебувала під державним контролем.
106. Присудження особі компенсації (відшкодування) за порушення державою позитивного обов`язку є стягненням відшкодування моральної шкоди, тоді як порушення державою негативного конвенційного обов`язку залежно від виду права, про яке йде мова, може передбачати відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди (наприклад, за порушення права власності, якщо саме держава знищила чи пошкодила майно особи).
107. У кожному випадку звернення з позовом про відшкодування Державою Україною шкоди (майнової, моральної), завданої терористичними актами у періоди проведення АТО, Операції об`єднаних сил, суди мають з`ясувати: (а) підстави позову (обставини, якими обґрунтована позовна вимога); (б) чи мала Держава Україна у сенсі статті 1 Конвенції юрисдикцію щодо гарантування прав і свобод на тій території, на якій, за твердженням позивача, відбулося порушення; (в) якщо мала юрисдикцію, то чи виконала її конвенційні обов`язки з такого гарантування (якщо мало місце невиконання або неналежне виконання конкретного обов`язку, то у чому воно полягало, якими були наслідки цього та причинно-наслідковий зв`язок між ними і невиконанням або неналежним відповідного обов`язку); (г) чи є підтвердження всіх цих фактів (належні, допустимі, достовірні та достатні докази).
108. У визначених у частині другій статті 1167 ЦК України випадках не потрібно встановлювати вину держави як елемент суб`єктивної сторони складу цивільного правопорушення. Проте це не позбавляє позивача обов`язку обґрунтувати, а суд – обов`язку встановити інші елементи такого правопорушення (не тільки наявність шкоди, але й те, що вона є наслідком саме діяння держави-відповідача).
Справа № 357/380/20
Велика палата зазначила, що у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Однак такий же за своїми наслідками результат вони б отримали і у разі закриття апеляційного провадження, оскільки судове рішення, ухвалене судом першої інстанції по суті спору, залишається без змін.
Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики ВС-КЦС за травень 2022 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
✅ у спорах, що виникають із сімейних відносин, звернено увагу на те, що у спорах про поділ майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю;
✅ у спорах, що виникають із спадкових відносин, констатовано, що лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров’я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;
✅ у спорах, що виникають із трудових відносин, указано, що розірвання трудового договору у зв’язку зі скороченням штату (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України) унеможливлює припинення трудового договору у зв’язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України), а суд не уповноважений змінювати підставу звільнення працівника, оскільки це є виключною прерогативою сторін трудового договору;
✅ у спорах, що виникають із правочинів, зазначено, що способом підтвердження виконання переддоговірного обов’язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту, який не є складником кредитного договору, а також що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит і дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не фіксується воля сторін договору та його зміст;
✅ у спорах, що стосуються питань процесуального права, зауважено, що реалізація права подружжя / колишнього подружжя на укладення мирової угоди щодо поділу майна, яке є їхньою спільною сумісною власністю, не може здійснюватися на шкоду інтересам інших учасників правовідносин (зокрема, в разі стягнення з одного з подружжя компенсації за шкоду).
Огляд судової практики ВС-КАС за травень 2022 року
В огляді вміщено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду адміністративних справ.
У справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів наведено висновки, зокрема, про:
✅порядок повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;
✅наслідки помилкового розрахунку суми податкового зобов’язання;
✅визначення коду товару нафтопродуктів згідно з УКТ ЗЕД;
✅наслідки винесення податкового повідомлення-рішення форми «П».
У справах щодо захисту соціальних прав вміщено висновки судової палати про незаконність відмови особі в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки згідно зі списком черговості. Також у цій категорії справ звернено увагу на правові позиції колегій суддів, зокрема, щодо:
✅ умов скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі;
✅підстав ухвалення суб’єктом рішення про відмову в погодженні набуття істотної участі у професійному учаснику фондового ринку;
✅ можливості проведення інвентаризації земельної ділянки після затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність / користування.
У справах щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян акцентовано на висновках, зокрема, стосовно:
✅ порядку проведення громадського обговорення згідно з вимогами Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад»;
✅ вимог до рішення про тимчасове припинення обігу харчових продуктів;
✅ рівнозначності понять «грошове забезпечення» і «заробітна плата», використаних у законодавстві, що регулює трудові правовідносини;
✅ відповідності вимогам законодавства підстав обмеження у в’їзді на тимчасово окуповану територію.
Огляд судової практики ВС-ККС за січень – травень 2022 року
Зокрема, ККС ВС звернув увагу на такі проблеми кримінального права:
✅ зарахування / незарахування в межах кримінального провадження строку тримання особи в слідчому ізоляторі чи в іншому місці попереднього ув’язнення, що застосовувався до особи в межах попереднього кримінального провадження;
✅ розмежування розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, і розбою, вчиненого організованою групою;
✅ вирішення того, чи є носіння, зберігання, придбання, передача або збут без передбаченого законом дозволу одного патрона малозначним діянням.
Окрім цього, ККС ВС висловився з приводу таких питань кримінального процесуального права України:
✅ чи підлягає розширеному тлумаченню ст. 77 КПК України, яка передбачає підстави для відводу прокурора, слідчого, дізнавача;
✅ чи відповідає вимогам КПК України доручення прокурора про здійснення досудового розслідування у зв’язку з його неефективністю слідчому підрозділу вищого рівня в межах того ж органу досудового розслідування;
✅чи є обов’язковим ухвалення постанови про залучення до участі в огляді спеціаліста;
✅чи може бути арешт, накладений у межах кримінального провадження, заходом забезпечення позовів, поданих у межах інших видів судочинства;
✅ чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала слідчого судді про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні;
✅ чи передбачено КПК України повернення апеляційної скарги скаржнику на стадії перевірки ухвали слідчого судді;
✅ чи може потерпілий відмовитися від обвинувачення на стадії виконання вироку;
✅ чи може особа, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, особисто подавати апеляційну скаргу.
Упродовж січня – травня 2022 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Рішення КСУ 1-р/2022 щодо конституційності спеціальної конфіскації
Суд у Рішенні зазначив, що судове рішення (вирок, ухвала) про застосування спеціальної конфіскації є, по-перше, юридичним актом індивідуальної дії, що встановлює факт незаконності та недобросовісності набуття певною особою конкретного майна, по-друге, спростовує презумпцію правомірності набуття права власності, встановлену в частині другій статті 328 Цивільного кодексу України. Унаслідок цього це судове рішення є підставою для вилучення такого майна в особи, стосовно якої може бути застосовано спеціальну конфіскацію.
На підставі чого, Суд дійшов висновку, що застосування спеціальної конфіскації припиняє не право власності або право добросовісного володіння майном, а незаконне та недобросовісне володіння, тимчасово набуте внаслідок вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, визначеного Особливою частиною КК України.
Відтак, статті 961, 962 КК України не порушують конституційних гарантій захисту права власності, а тому не суперечать статті 21, частинам першій, четвертій, шостій статті 41 Конституції України.
Також Суд зазначив, що у конституційному поданні не наведено обґрунтованих тверджень, щоб вважати оспорювані статті КК України такими, що поширюють свою дію на діяння, які були вчинені до набрання цими статтями КК України чинності.
Справа № 759/253/20
Це наша справа. Прийшлось йти до Верховного суду, щоб довести пропуск Приватбанком позовної давності. Приватбанк сам потрапив у пастку, що створили його юристи, які масово звертали стягнення на іпотеку шляхом продажу від власного імені. Більшість таких предметів іпотеки так і не була продана, а суди відмовляли у зміні способу виконання рішення, як і в цій справі.
Верховний суд зазначив, що звернувшись до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк змінив строк виконання основного зобов`язання (тіла кредиту), а тому із зазначеної дати розпочався перебіг трирічної позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
До суду з цим позовом банк звернувся у січні 2020 року, тобто після спливу (у березні 2016 року) позовної давності, що є підставою для відмови у позові в частині вимог про стягнення тіла кредиту.
Щодо вимог про стягнення відсотків за період з 16 листопада 2007 року до березня 2013 року, то вони заявлені після спливу позовної давності, а тому також задоволенню не підлягають.
Водночас кредитний договір, укладений між сторонами, не містить положень про нарахування відсотків за неправомірне користування кредитом після закінчення строку кредитування.
Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом підлягають скасуванню з ухваленням цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, у задоволенні вимоги про стягнення відсотків за період з 16 листопада 2007 року до березня 2013 року необхідно відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, а за період з березня 2013 рокудо 24 вересня 2019 року – у зв`язку з його безпідставністю.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Немного о праве от Ростислава Кравца
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Таблиця строків позовної давності