Відчувається весна та чергове загострення і зміна сталої практики з одночасним натягуванням сови на глобус залежно від температури повітря та довжини світового дня. Чергові зміни у розумінні КПК України, вигадування неіснуючих норм та обхід закону в частині дійсності судового рішення та наслідки відсутності нарадчої кімнати на вимогу активістів й профанів-мандрівників, нескінченної відповідальності суддів КСУ та можливість визнання їх рішень недійсними залежно від політики в країні.
Крім того, до огляду включена практика ЄСПЛ, ВС-КАС та ВС-КГС з вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану, чергове рішення з визнання незаконним відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою в участі у безвідповідальному медичному експерименті і багато іншого.
Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо належного відповідача у спорах про відшкодування шкоди державою
🔸 Постанова ВП ВС про підстави визнання дійсним рішення суду, яке не підписано всіма суддями
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
🔸 Огляд практики ЄСПЛ за грудень 2025 року
🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за лютий 2026 року
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 755/15993/18
Намагання бути трохи вагітними завжди призводить до порушення прав людини, як і в цьому випадку. Фактично це чергове підтвердження помилковості побудови правової системи на праві прецеденту чи так званому правовому висновку. Врешті суд зазначив:
Суб’єктом, уповноваженим продовжувати строк досудового розслідування, є прокурор або слідчий суддя залежно від дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
У провадженнях, розпочатих до 16 березня 2018 року (до початку дії Закону № 2147-VIII), коли діяла попередня редакція ст. 294 КПК, повноваження з продовження строків належать прокурору відповідного рівня. У провадженнях, відомості про які внесені вже після цієї дати, діє новий порядок, що передбачає необхідність звернення (у передбачених законом випадках) до слідчого судді.
У разі об’єднання кількох проваджень, де перше розпочате до 16 березня 2018 року (до початку дії Закону № 2147-VIII), продовження строків віднесено до компетенції прокурора, тоді як у випадках, коли перше провадження розпочато після цієї дати, такі повноваження належать і слідчому судді у передбачених випадках нової редакції ст. 294 КПК.
У тому разі, коли за часом початку першого з об’єднаних проваджень (що розпочато до 16 березня 2018 року) уповноваженим продовжувати строк досудового розслідування був прокурор, проте таку процесуальну дію вчинив слідчий суддя, то це не є таким порушенням норм процесуального права, що надалі може бути підставою для закриття такого провадження. Велика Палата такий висновок робить з огляду на те, що вчинення такої процесуальної дії слідчим суддею за формою і порядком надає більші гарантії дотримання прав та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні.
74. Оскільки відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, у кримінальному провадженні, яке передано на Велику Палату було внесені до ЄРДР 19 жовтня 2017 року за № 42017101040000203, тобто до прийняття та набрання чинності Закону № 2147-VIII,продовження строку досудового розслідування належало до повноважень прокурора відповідного рівня.
Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо належного відповідача у спорах про відшкодування шкоди державою
Справа № 757/38039/17-ц
Велика палата зазначила:
58. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21 (пункти 8.5, 8.6), від 08 серпня 2023 року в справі № 910/5880/21 (пункти 34, 35)].
59. У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави, не є обов’язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною. До такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та від 14 січня 2026 року у справі 465/5323/15.
60. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб’єктом який порушив права чи інтереси позивача (див. пункт 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).
Постанова ВП ВС про підстави визнання дійсним рішення суду, яке не підписано всіма суддями
Справа № 946/3565/24
На жаль вирішення ситуації саме таким чином, як на мене, не відповідає Закону. Тому треба змінювати Закон, а не намагатись обійти його порушення. Суд зазначив:
43. У разі наявності скороченого судового рішення, підписаного всім складом суду, відсутність підпису судді у повному тексті судового рішення (підписаному іншими суддями колегії, які складають більшість від складу суду) не є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до пункту 3 частини першої статті 411 ЦПК (а так само аналогічних положень п. 5 ч. 3 ст. 353 КАС і п. 3 ч. 1 ст. 310 ГПК), якщо це обумовлено об’єктивними, непереборними причинами, які виникли після проголошення скороченого судового рішення (наприклад, смертю судді).
44. Таким чином, Велика Палата відступає від протилежних висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2025 року у справі № 520/12864/24 та від 01 жовтня 2025 року у справі № 520/21767/23.
Справа № 911/969/24
Велика палата зазначила:
111. Велика Палата не знаходить підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24.06.2015 у справі № 904/5381/14, про те, що «саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов’язку».
112. Водночас Велика Палата зробила висновок, що положення частини другої статті 693 ЦК України, яке передбачає право покупця «вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати», якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, неявно включає і право покупця прийняти повернення суми попередньої оплати, здійснене за ініціативою продавця (погодитися на пропозицію продавця щодо такого повернення) або заперечити проти цього і вимагати від продавця передачі товару.
113. У разі прийняття покупцем повернутої з ініціативи продавця суми попередньої оплати (за обставин подібних до цієї справи) взаємні зобов’язання сторін вважаються припиненими за домовленістю сторін (частина перша статті 604 ЦК України). Однак повернення суми попередньої оплати, у тому числі після закінчення строку договору купівлі-продажу (поставки), здійснене з ініціативи продавця (за відсутності передбачених законом або договором підстав), не має наслідком припинення зобов’язання продавця передати (поставити) товар, якщо покупець без невиправданої затримки недвозначно заперечив проти такого повернення і висунув вимогу передати (поставити) товар (наприклад, направив продавцю претензію, лист, подав позов до суду тощо).
Справа № 800/162/14
Це рішення, вершина правового фарсу і політичної доцільності. Суд зазначив:
133. Велика Палата вважає за необхідне зауважити, що позивачка, склавши закріплену статтею 17 Закону № 422/96-ВР присягу та взявши тим самим на себе обов’язок неухильно дотримуватися визначеного присягою обов’язку, не може стверджувати, що не розуміла змісту присяги. У зв’язку із цим немає підстав вважати, що сутність обов’язку боронити конституційний лад був для позивачки абстрактним і незрозумілим і що вона не могла усвідомлювати меж застосування норми пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України, яка пізніше стала підставою для звільнення її з посади органом, уповноваженим на це Конституцією України.
134. Тож у цій справі з огляду на викладене вище немає підстав стверджувати, що поняття «порушення присяги» в контексті змісту присяги судді КСУ, визначеного статтею 17 Закону № 422/96-ВР, було поширене парламентом на діяння, яке з боку стороннього спостерігача і самого судді КСУ, що склав таку присягу, могло бути розцінене інакше, ніж порушення визначених присягою зобов’язань.
135. Велика Палата дійшла висновку, що діяння заявниці кваліфікується як порушення присяги з очевидністю, що була передбачуваною для неї. Юридична кваліфікація настільки істотного порушення, яке призвело до зміни конституційного ладу України, як порушення присяги судді, відповідає також засадам відповідальності судді у розвинених конституційних демократіях, де дії, які становлять «замах на спотворення законів і свобод» (англ. attempts to subvert the laws and liberties), становлять підставу для імпічменту судді, що має наслідком усунення його з посади.
136. Як зазначено вище, відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції Українита пункту 5 частини першої статті 23 Закону № 422/96-ВРсуддя КСУ звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі порушення суддею присяги.
158. З огляду на очевидність перевищення суддями КСУ, серед яких і ОСОБА1 , при прийнятті Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 своїх конституційних повноважень, встановлення відповідного факту та кваліфікація його як порушення цими суддями присяги самою ВРУ відповідало положенням статей 85, 126 Конституції України.
159. Велика Палата відхиляє також довід позивачки про порушення ВРУ при звільненні її з посади судді КСУ принципу індивідуальної відповідальності.
160. Відповідно до статті 63 Закону № 422/96-ВР рішення приймаються, висновки даються КСУ поіменним голосуванням шляхом опитування суддів КСУ. Судді КСУ не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки КСУ мотивуються письмово, підписуються окремо суддями КСУ, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею КСУ рішення, висновку КСУ є обов’язковим.
170. Незважаючи на те, що викладення окремої думки судді КСУ є його правом, а не обов’язком, у разі незгоди цього судді із судовим рішенням саме окрема думка судді відображає його правову позицію щодо результатів розгляду справи та спрямована на заперечення, уточнення або обґрунтування висновків у рішенні суду.
171. Присяга, яку дає суддя КСУ і яка зобов’язує його захищати конституційний лад, тим самим зобов’язує його не лише голосувати «за» або «проти» рішень КСУ, а також чітко та повно усвідомлювати раціональні мотиви для такого голосування і за потреби викладати ці мотиви в окремій думці. Особливо у випадках, коли такий захист передбачає необхідність не пасивного спостереження за ігноруванням конституції держави, а професійний, службовий обов’язок активних дій щодо її захисту.
172. Отже, за відсутності окремої думки ОСОБА1 щодо Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у парламенту не було підстав вважати, що позивачка не погоджувалася з ухваленням цього Рішення. З огляду на аргументи, які позивачка висловила під час розгляду справи, зокрема вона не наводить доводів, що у неї була інша позиція під час голосування за прийняття зазначеного Рішення, немає підстав вважати інакше й у Великої Палати Верховного Суду.
175. Та обставина, що Постановою № 775-VII, крім позивачки, звільнено й інших суддів КСУ за порушення присяги, не змінює правову природу цієї Постанови як акта індивідуальної дії та не свідчить про притягнення цих осіб, зокрема позивачки, до колективної відповідальності.
179. Разом з тим відсутність у законодавстві норми, якою був би встановлений строк притягнення до відповідальності за вчинення проступку, не звільняє від відповідальності, а статус судді КСУ, з огляду на перебування на відповідній посаді не більше дев’яти років без права повторного призначення на цю посаду (стаття 148 Конституції України та стаття 9 Закону № 422/96-ВР), давав підстави притягувати суддю КСУ до відповідальності за порушення присяги впродовж строку його перебування на відповідній посаді.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд практики ЄСПЛ за грудень 2025 року
У цьому огляді, зокрема, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі DANILEŢ v. Romania Велика Палата ЄСПЛ розглянула питання свободи вираження поглядів судді в соціальних мережах. ЄСПЛ наголосив, що в умовах загрози верховенству права судді вправі публічно висловлюватися з питань суспільного інтересу і такі висловлювання мають високий рівень захисту. Це рішення прикметне тим, що ЄСПЛ сформулював критерії, які потрібно застосовувати при оцінці необхідності втручання у свободу вираження поглядів. У цій справі ЄСПЛ вважав, що причини для дисциплінарного покарання заявника не були релевантними й достатніми, а власне втручання в його свободу вираження поглядів не відповідало нагальній суспільній потребі.
Заслуговує на увагу й справа STEPHAN KUCERA v. Austria стосовно правомірності проведення судового засідання в режимі відеоконференції під час пандемії COVID-19. Заявник стверджував про порушення права на справедливий суд. Проте ЄСПЛ констатував відсутність порушення ст. 6 Конвенції.
Проведення слухання через відеозв’язок мало чітку правову основу, а саме національний Допоміжний закон про адміністративне провадження у зв’язку з COVID-19, прийнятий спеціально для регулювання проваджень у період пандемії.
Що стосується прав учасників, то адвокат не заперечував проти проведення слухання через відеозв’язок до його проведення, а зробив це лише після його початку; суд не зобов’язував заявника та його адвоката брати участь у засіданні через відеозв’язок із двох різних місць, і вони могли організовувати свою участь як окремо, так і спільно, а також наводити аргументи й ставити запитання свідкам.
Щодо технічної якості зв’язку ЄСПЛ зауважив, що виявлені під час засідання проблеми зі звуком були оперативно вирішені. Оскільки сторони відмовилися від зачитування протоколу наприкінці засідання, вони втратили можливість зафіксувати технічні перешкоди, і ЄСПЛ визнав, що в заявника не було достатньо доказів, які б свідчили про технічні проблеми, що перешкоджали йому ефективно брати участь у провадженні.
Говорячи про публічність судового розгляду, ЄСПЛ наголосив, що громадськість не була формально виключена із засідання, проведеного через відеозв’язок. Інформація про слухання розміщувалася на дошці оголошень суду, до будівлі якого доступ не обмежувався, і суддя могла поінформувати будь-кого, хто заходив до зали засідань, про можливість взяти участь у відеоконференції.
Огляд судової практики ВС-КАС за лютий 2026 року
В огляді відображено правові позиції колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:
✅ врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, для оформлення довідки про грошове забезпечення військовослужбовця у 2024 році (палатне рішення);
✅ зміст поняття «безпосередня участь у бойових діях» як умови для визнання особи учасником бойових дій;
✅ обов’язковість погодження детального плану території, що охоплює історичний ареал, та його відповідність генеральному плану населеного пункту (палатне рішення);
✅ відсутність обов’язку формувати дохід та податкові зобов’язання в разі використання товарів у стимулюючих акціях «Подарунок за покупку»;
✅ правомірність донарахування ввізного мита та ПДВ у зв’язку з непідтвердженням преференційного походження товару з ЄС на підставі відповіді уповноваженого органу країни-експортера.
Заслуговують на увагу також правові висновки з питань застосування процесуального закону, зокрема про:
✅ право суду покласти судові витрати на сторону, з вини якої виник спір;
✅ неоскаржуваність рішення адміністративного органу про відмову в зупиненні адміністративного провадження.
У межах огляду зібрано ключові правові позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що відображають основні тенденції та підходи до вирішення спорів у складних умовах сьогодення.
Оновлений тематичний огляд стане практичним інструментом для юристів, адвокатів і представників бізнесу, які щодня працюють у сфері господарських правовідносин в умовах повномасштабного вторгнення й шукають чіткі орієнтири в сучасній судовій практиці.
Справа № 127/2477/22
Це чергова наша справа щодо захисту незаконного відсторонення від посади осіб, які відмовились від участі у медичному експерименті. Суд зазначив:
Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки у цьому конкретному випадку застосування до ОСОБА1 , яка обіймала посаду вчителя початкових класів КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики № 34 Вінницької міської ради», такого заходу як відсторонення від роботи, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов’язків, зокрема об’єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров’я населення та самого позивача.
Аналогічний висновок щодо незаконності відсторонення працівника, який працював на посаді вчителя, викладений Верховним Судом у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 507/2121/21 (провадження № 61-17388св23).
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування наказу відповідача про відсторонення від роботи. Такий висновок апеляційного суду суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), який колегія суддів вважає за необхідне врахувати відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України.
Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 235 КЗпП України, оскільки згідно з висновком об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 5 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24), – «у КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України».
Суд першої інстанції, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, повно встановивши обставини справи, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов по суті правильного висновку про існування правових підстав для задоволення позову в частині скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від посади.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від посади, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке суд апеляційної інстанції у вказаній частині помилково скасував.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності