Випадкові люди вирішили взагалі не розглядати деякі справи після ЄСПЛ, які їм не подобаються, щодо інших, то у своєму стилі заклять з Гаррі Поттера знову натягнули ту нещасну сову на глобус і вирішили значно спростити процедуру звернення стягнення на іпотеку без рішення суду про звернення стягнення, аргументуючи знову добросовісністю. Дивно, чому досі валютні кредити де не було валюти не визнанні недобросовісними, може просто не оплачено?
До огляду увійшла практика захисту права власності профспілок від ФДМУ, практика розгляду кримінального провадження судом присяжних, визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, два рішення КСУ, постанова про належного відповідача у справі про відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою від участі у медичному експерименті на людях, рішення про оскарження постанови КМУ відносно аспіратів та докторантів, практика скасування штрафів ТЦК й багато іншого.
Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
🔸 Огляд судової практики Верховного Суду про розгляд кримінального провадження судом присяжних
🔸 Рішення КСУ 7-р(І)/2025 щодо фіксації правопорушень в автоматичному режимі
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 757/32192/25-к
Ця явно протиправна ухвала фактично свідчить про тиск на суддів, як на мене, розуміючи необхідність скасування ухвали слідчого судді про продовження строків досудового розслідування та її явну протиправність, замість розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами, ВП ВС відмовляє у відкритті провадження, що прямо протирічить Закону та викладено у окремій думці. Як на мене, відкрите позбавлення права на захист та відмова усунути порушення встановлені ЄСПЛ.
Справа № 902/388/18
Випадкові люди використовуючи заклинання з Гаррі Поттера знову вирішили переступити Закон задля зручності чим відкрили скриню Пандори, навіть цього не розуміючи та надали можливість недобросовісним кредиторам отримати у власність майно особи до якої не було заявлене стягнення.
Суд зазначив:
10.30. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що для особи, яка була залучена до участі у справі як третя особа без самостійних вимог та яка не повідомила суду про набуті під час судового розгляду права щодо предмета спору на час розгляду справи, настають наслідки, пов’язані з невчиненням нею відповідних процесуальних дій, у вигляді неможливості суду на стадії розгляду заяви про заміну боржника правонаступником розглянути доводи ПП «Іствін» про пріоритет іпотек, реєстрацію обтяжень та ін., що стосуються перегляду судових рішень по суті.
10.31. У зв’язку із цим посилання Скаржника (пункти 6.4, 6.5, 6.8) на можливість суду першої інстанції залучити до участі у справі співвідповідача (співвідповідачів) або замінити відповідача належним відповідачем, відсутність предмета спору між Компанією та ПП «Феріде Плаза» на час ухвалення рішення по суті, з огляду на відсутність майна, а також на те, що на час реєстрації спірного майна було чинним рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2020 у справі № 902/1414/13, на яке покладався ПП «Іствін», Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що не підлягають розгляду судом касаційної інстанції на стадії вирішення заяви про заміну боржника правонаступником.
10.32. На стадії вирішення заяви про заміну боржника правонаступником ПП «Іствін» не може посилатись на обставини, про які воно недобросовісно змовчало під час розгляду справи по суті.
10.33. З огляду на викладене посилання Скаржника (пункт 6.2) на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 104, 106, 512, 514 ЦК України, статті 23 Закону України «Про іпотеку», статей 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також порушення статей 41, 45, 48, 52, 334 ГПК України не знайшли свого підтвердження. Велика Палата Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції про наявність підстав для висновку про те, що за статтею 23 Закону України «Про іпотеку» разом з обтяженим іпотекою майном до ПП «Іствін» перейшли права і обов’язки іпотекодержателя, тобто відбулася заміна у матеріальних правовідносинах, що є підставою для заміни боржника в процесуальних відносинах, у зв’язку із чим необґрунтованими слід визнати доводи Скаржника (пункт 6.3) про відсутність обставин, які б свідчили про процесуальне правонаступництво.
10.34. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на речову природу позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за умов залучення ПП «Іствін» як третьої особи, яка під час судового розгляду набула права на цей предмет, однак не заявила суду про те, що рішення про стягнення буде рішенням стосовно належного їй майна, то остаточне рішення по суті справи, тобто постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, залишена без змін постановою КГС ВС від 14.05.2024, є рішенням про права та обов’язки ПП «Іствін».
Оскаржуваною ухвалою суд лише привів статус ПП «Іствін» у виконавчому провадженні до того, який фактично склався у справі внаслідок прийняття судом рішення про права та обов’язки ПП «Іствін» в умовах, коли підприємство було залучене до участі у справі, однак недобросовісно не повідомило про набуття прав на предмет іпотеки; оскаржувало рішення про стягнення, однак не заявляло про те, що це рішення оскаржується як таке, що прийняте про його права та обов’язки як власника.
Справа № 916/992/25
Вражає, що на такі справи взагалі Велика палата витрачає час роз’яснюючи прямі норми Закону. Суд зазначив:
8.27. Верховний Суд вже звертав увагу на те, що, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 9901/87/19 та Верховного Суду від 02.10.2025 у справі № 520/32217/23).
8.28. У постанові від 09.06.2022 у провадженні № 11-84сап21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зміна суті судового рішення у спосіб виправлення описки не відповідає меті правосуддя у демократичному суспільстві, яка полягає у необхідності забезпечення кожному справедливого та публічного розгляду його справи судом, установленим законом. Помилки, допущені судом при прийнятті та виготовленні судового рішення, не можуть виправдовувати вчинення судом дій з їх виправлення у спосіб, не передбачений процесуальним законодавством.
8.29. Отже, ухвала суду про виправлення описки як в рішенні, так і в ухвалі суду є невід’ємною частиною процесуального документа, до якого ці виправлення вносяться, не змінюючи при цьому ні суті цього документа, ні підстав, якими його обґрунтовано.
8.30. З урахуванням наведеного, вирішуючи питання стосовно можливості апеляційного оскарження ухвали про виправлення описки чи арифметичної помилки в судовому рішенні, суд має виходити з того, до якого саме процесуального документа відповідні виправлення вносяться, яким за своїм змістом є відповідне судове рішення внаслідок внесення до нього виправлення та, відповідно, чи передбачає процесуальний кодекс можливість оскарження цього документа (зокрема, якщо йдеться про ухвалу окремо від рішення суду).
8.31. Ухвала ж про виправлення описки у рішенні суду підлягає апеляційному оскарженню відповідно до пункту 18 частини першої статті 255 ГПК України (пункту 19 частини першої статті 353 ЦПК України).
8.32. Виходячи із цих міркувань Велика Палата Верховного Суду виснує, що за змістом пункту 18 частини першої статті 255 ГПК України під «внесенням виправлень у рішення» розуміють саме внесення виправлень в рішення суду, у той час як ухвала про виправлення описки в ухвалі суду підлягає оскарженню в апеляційному порядку у разі, якщо відповідна ухвала, до якої вноситься виправлення, з урахуванням внесених змін (виправлень), належить до ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, зокрема міститься в переліку частини першої статті 255 ГПК України (частині другій статті 353 ЦПК України) як така, що підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголошує, що зміна суті судового рішення (ухвали) під виглядом внесення виправлень ухвалою про виправлення описки не відповідає нормам господарського та цивільного процесуальних кодексів.
Справа № 5028/12/107/2011
Дуже цікавий вибірковий підхід до перегляду. В одних випадках випадкові люди множать на нуль право власності та встановлено непропорційне втручання в нього ЄСПЛ, в інших справах відновлюють порушене право. В цій відновили і фактично поставили під сумнів всю практику відібрання майна проданого профспілками.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики Верховного Суду про розгляд кримінального провадження судом присяжних
В огляді приділено увагу роз’ясненню права на суд присяжних на стадії досудового розслідування, в підготовчому судовому засіданні та в ході судового розгляду. Огляд містить також ключові правові позиції про вплив внесення змін до кримінального закону на існування і реалізацію права на розгляд справи судом присяжних.
Також в огляді відображено позиції про склад суду присяжних, зокрема відбір присяжних, зміну складу присяжних або даних про присяжних у ході судового розгляду. Проаналізовано обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Крім того, акцентовано на судовому розгляді в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, в умовах воєнного стану або у разі розгляду in absentia.
В огляді висвітлено ключові рішення Великої Палати Верховного Суду та об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо застосування ст. 349 КПК України.
Також систематизовано рішення ККС ВС, у яких приділено увагу:
– порядку визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню під час судового розгляду;
– можливості зміни раніше визначеного судом порядку дослідження доказів;
– наявності умов, за яких суд має право визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються;
– обов’язку суду встановити правильність розуміння обвинуваченим змісту обвинувачення та правових наслідків його розгляду в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, а також добровільності позицій учасників судового провадження щодо визнання недоцільним дослідження доказів.
Крім того, звернено увагу на правові позиції щодо оскарження судових рішень з питань заперечення обставин, які ніким
Рішення КСУ 7-р(І)/2025 щодо фіксації правопорушень в автоматичному режимі
Дослідивши питання, порушені у конституційних скаргах, Суд зауважив, що предметом конституційного контролю в цій справі є частина перша статті 143, частина друга статті 1321 Кодексу.
Суд вважає, що в частині першій статті 143 Кодексу закладено презумпцію факту, за якою відповідальну особу на момент правопорушення prima facie (на перший погляд) вважають такою, що керувала транспортним засобом. Таке унормування є виправданим з огляду на шкоду, якої можуть завдати транспортні засоби, допущені до руху з перевищенням норм габаритно-вагового контролю, та узгоджується із потребою у забезпеченні безпеки дорожнього руху та безпеки на автомобільному транспорті, захисту інтересів суспільства та держави в цілому. Така презумпція може бути спростована відповідальною особою у спосіб, визначений законодавцем у межах адміністративних процедур або в судовому порядку.
Суд наголошує, що власники транспортних засобів або уповноважені ними особи зобов’язані добросовісно й неухильно дотримуватись установлених чинним законодавством у сфері безпеки на автомобільному транспорті правил та обмежень щодо габаритно-вагових норм транспортних засобів. Експлуатація транспортних засобів не повинна завдавати шкоди іншим учасникам дорожнього руху, суспільству та державі.
Законодавчий механізм притягнення відповідальної особи до адміністративної відповідальності у сфері безпеки на автомобільному транспорті, установлений зокрема частиною другою статті 1321 Кодексу, на думку Суду, спрямований на забезпечення балансу між потребою у запобіганні правопорушенням у цій сфері та забезпеченням прав і свобод людини під час застосування відповідних адміністративних процедур, а отже є домірним засобом превентивного контролю, має легітимну мету та узгоджується з міжнародними стандартами відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху та безпеки на автомобільному транспорті.
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.
У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Справа №320/27902/25
Це наша справа. Суд в чергове довів, що майбутнє України можна захистити. В рішенні зазначено:
Водночас, суд констатує, що в порушення вищенаведених норм, до проєкту оскаржуваної постанови, не було долучено рекомендацій Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.
При цьому, суд бере до уваги той факт, що проєкт постанови неодноразово повертався розробнику на доопрацювання, у тому числі задля додаткового опрацювання саме з Науковим комітетом Національної ради з питань розвитку науки і технологій, проте остаточна редакція проєкту постанови на розгляд до вказаного комітету на подавалася, а попередні його зауваження враховані не були, до листа від 03.04.2025 № 1/6595-25 для подачі на розгляд Кабінету Міністрів України не долучалися, а пояснювальна записка від 03.04.2025 № 1/6595-25 до проєкту (а.с. Т .1 стор. 21) взагалі не містить викладу підстав та мотивів неврахування висновків вказаного комітету.
Суд констатує, що попри невідповідність поданих документів вимогам Регламенту, проєкт акта його розробнику на доопрацювання повернуто не було, водночас вирішено подати проєкт постанови для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України.
Так, 08.04.2025 на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)», доручивши МОН доопрацювати її в одноденний строк із урахуванням пропозиції Міністра освіти і науки Лісового О.В., що підтверджується протоколом засідання Кабінету Міністрів України від 08.04.2025 № 39.
Поряд з цим, після доопрацювання прийнятого акта, редакція постанови зазнала суттєвих змін, оскільки дія прийнятої норми обмежена періодом дії воєнного стану.
При цьому, у пояснювальній записці, доданої до неї, необхідність таких змін саме під час дії воєнного стану, жодним чином не обґрунтована, як і не обґрунтовано, чому такі зміни щодо обов’язковості складання іспиту з українською та іноземної мов вводяться саме для аспіранта (ад’юнкта) третього року підготовки, а не наприклад, при вступі до аспірантури, починаючи з дня набрання чинності іншим пунктам постанови КМУ № 426.
Колегія суддів також погоджується із доводами позивача про те, що фактично запровадження єдиного державного заліку з української та іноземної мов як обов’язкової вимоги для здобувачів ступеня доктора філософії є втручанням у повноваження закладів вищої освіти.
Справа № 451/1745/21
Це наша справа. Хоча наказ про відсторонення і був визнаний незаконним, але відмовлено у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд зазначив:
Суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА1 перебувала у трудових відносинах із Гімназією с. Станин Радехівської міської ради Львівської області і саме на неї як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов’язок виплачувати працівникові заробітну плату.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що належним відповідачем за позовною вимогою ОСОБА1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради Львівської області, а не Гімназія с. Станин Радехівської міської ради Львівської області.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пред’явлення позову до неналежного відповідача в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку, у зв’язку з чим не дослідив і не надав оцінки зібраним доказам та не переглянув рішення місцевого суду в цій частині, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості ухвалити своє рішення у цій частині.
Під час нового розгляду апеляційному суду з урахуванням змісту цієї постанови необхідно встановити період вимушеного прогулу та розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу; розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, надати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку.
Справа №:755/5581/25
Це чергова наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Суд зазначив:
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належне підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ2 на 20 жовтня 2024 року.
Крім того, суд враховує, що оскаржувана постанова винесена у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Обов’язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов’язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Суд зазначає, що докази повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення 20 жовтня 2024 року в матеріалах справи відсутні, а про наявність оскаржуваної постанови від 20 січня 2025 року позивач дізнався, у зв’язку з отриманням зазначеної постанови засобом поштового зв’язку.
Тобто, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Справа №:755/5587/25
Це ще одна наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Суд зазначив:
В матеріалах справи міститься копія повістки від 10 жовтня 2024 року № 550988 та копія довідки оператора поштового зв’язку за Ф20 «про причини повернення» відправлення адресату.
Водночас до матеріалів справи не долучено матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Також до матеріалів справи не долучено докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ2».
Крім того, у матеріалах справи відсутня інформація про поштові відправлення на ім’я ОСОБА1 , прийняті до пересилання станом на жовтень 2024 року, їх вміст, статус та причини повернення.
Відтак, з урахуванням вимог частини другої статті 77 КАС України відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов’язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов’язку.
Так, з урахуванням вищевикладеного, оскільки постанова винесена без складення протоколу та без участі особи, разом з цим, доказів належного повідомлення про розгляд справи відповідачем не надано, відповідачем не дотримано вимог норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та закриття справи.
Відтак, з наявних у матеріалах справи документів судом не встановлено порушення позивачем ОСОБА1 вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у свою чергу, відповідачем протилежного не доведено.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності