Велика палата продовжує плутати можливість витребування з незаконного володіння з усуненням перешкод в користуванні і при цьому щей забуває про позовну давність. Складається враження, що рішення готуються як той лист кота Матроскіна, коли його готують відразу декілька осіб і між собою результат не погоджується чим ще більше підриваються правозастосування та доводять хибність існування цього утворення.
До огляду включена низка практики ВС-КЦС та ВС-КГС, постанови ВС-КАС щодо підстав звільнення з військової служби, відшкодування шкоди при продажі хворих тварин, стягнення депозиту з Приватбанку та відмові Приватбанку у компенсації сплачених податків, стягнені коштів за незаконне звільнення судді та відмові у розірвані договору оренди землі й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 446/478/19
Якась чергова дивна історія з перемішуванням негаторного позову з віндикаційним, тобто чи усувати перешкоди у користуванні майном, чи витребувати майно з незаконного володіння і при цьому ще й забули зазначити про позовну давність, яка має бути застосована у належному, на думку Великої палати способу захисту.
Суд зазначив:
120. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці.
121. АТ «Укрзалізниця» має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).
122. Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні – тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив’язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
125. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що ОСОБА1 буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність ОСОБА1 якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.
128. Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА1 .
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Робота з вивчення та висвітлення позицій про застосування Верховним Судом положень ГПК України триває.
Огляд судової практики ВС-КЦС за січень 2025 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Для зручності в огляді виокремлені розділи щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації», договірних правовідносин, особливостей здійснення виконавчого провадження в умовах воєнного стану та процесуальних питань.
Справа № 380/16966/24
На жаль, за беззаконня, та порушення права військовослужбовців на звільнення, досі ніхто не несе відповідальності. Суд зазначив:
94. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, застосовуючи положення статті 26 Закону № 2232-XII, проаналізував критерії, за яких військовослужбовець має право на звільнення у зв’язку з необхідністю догляду за членом сім’ї із інвалідністю I групи.
95. Абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону № 2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків – в даному випадку особою з інвалідністю I групи. При цьому така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім’ї першого або другого ступеня споріднення через об’єктивні причини, зокрема в зв’язку з особливостями проходження військової служби, не може виконувати відповідні обов’язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).
96. Верховний Суд наголошує, що застосування цієї норми з врахуванням конкретних обставин можливе за наявності сукупності таких умов:
1) Доведена необхідність постійного догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I або II групи;
2) Об’єктивна неможливість іншого члена сімї (першого або другого ступеня споріднення) здійснювати догляд через вагомі причини, зокрема проходження військової служби (відсутність іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд в ситуації, що склалася), до того ж який не виявив бажання здійснювати такий догляд.
Справа № 203/3509/24
Це наша справа. Ця категорія справ дуже специфічна з погляду збирання доказів. Суд ретельно розібрався в обставинах цієї справи та наданих сторонами доказах й захистив права потерпілих осіб. Суд зазначив:
В судовому засіданні знайшло підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, що цуценята продані відповідачем, будучи інфікованими внаслідок вакцинації, в тому числі від коронавірусної інфекції та парвовірусної інфекції, та саме внаслідок розвитку цих інфекцій тварини померли після продажу їх позивачам, а тому відповідач, як продавець в силу ч. 1 ст. 679 ЦК України несе відповідальність за такі недоліки товару.
Жодних належних та допустимих доказів того, що цуценята на момент їх продажу були повністю здорові і не перебували у інфікованому стані відповідачем суду не надані, а обставини того, що зовнішній вид останніх створював для покупців видимість здорової тварини не свідчить про відсутність ураження організмів цуценят інфекцією парвовірусу (а у випадку з позивачем ОСОБА2 і коронавірусом). Натомість загальновідомим є принцип будь-якої вакцинації, який полягає у введенні в організм ослаблених чи «вбитих» збудників інфекції, а інфекція розвивається у певний проміжок часу – інкубаційний період, який як встановлено в судовому засіданні припадав саме на час перебування тварин у продавця.
Справа № 757/18297/23-ц
Це наша справа, нарешті в ній вже поставив крапку Верховний суд. Все це наслідки невиконання Приватбанком умов договору та рішень судів добровільно. Суд зазначив:
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що АТ «КБ «ПриватБанк» виконало рішення суду частково, тому державний виконавець в межах законодавства вчинив виконавчі дії щодо примусового виконання рішення суду, стягнувши з AT «КБ «ПриватБанк» 1 573 770,02 грн та 6 015,46 доларів США, а відтак, позивачем не доведено відсутність таких умов, які б давали підстави для повернення коштів, оскільки боржник добровільно виплатив кошти. При цьому відсутня рахункова помилка та набуття коштів стягувачем на підставі рішення суду, що свідчить про добросовісність такого набуття.
При цьому апеляційний суд вірно вказав, що питання відрахування податків та інших обов’язкових платежів має вирішуватися судом в порядку частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасника справи, державного виконавця, приватного виконавця, а за відсутності судового рішення із роз’ясненням щодо утримання суми податків, та інших обов’язкових платежів, державний виконавець правомірно виконував рішення, відповідно до виконавчого документу. А, скаржник не був позбавлений можливості звернутися до суду із заявою щодо роз’яснення судового рішення з метою визначення сум оподаткування, проте останнім таких дій вчинено не було.
Таким чином передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів відповідно вимог статті 1212 ЦК України відсутні.
Доводи банку про виконання рішення у добровільному порядку не відповідають дійсності, оскільки сплата суми боргу була здійснена після того, як виконавець розпочав процедуру з примусового виконання.
Справа № 757/10497/23-ц
Це чергова наша справа про стягнення депозиту з Приватбанку з врахуванням 3% річних. Намагання доводити Приватбанком переуступку свого боргу Фінансовій компанії Фінілон вже давно не має сенсу. Практика вже давно сформована і суди такі позови задовільняють.
Справа № 640/4276/21
Це наша справа. І таких рішень будуть сотні, якщо не тисячі. Інша справа, що їх ніхто і ніколи не виконає та ніхто не понесе жодної відповідальності за це. В цьому випадку суд змінив рішення першої інстанції та стягнув завдану шкоду замість Верховної ради України зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами де грошей просто для цього немає.
Справа №581/366/24
Це наша справа де клієнт до нас звернувся вже на стадії апеляційного оскарження і вже з врахуванням останньої практики Великої палати суд зазначив:
Встановлено, що дійсно відповідачем у 2021-2023 роках не були в повному обсязі виконані зобов’язання за договором оренди землі в частині виплати орендної плати з урахуванням індексації. Розмір недоплаченої орендної плати за вказаний період становить 3622 грн 00 коп., з 29684 грн 00 коп. (12 % від загальної суми). Зазначений розмір недоплаченої відповідачем орендної плати, на переконання колегії суддів, є незначним.
Таким чином, зважаючи на те, що часткова несплата відповідачем орендної плати у 2021-2023 роках не призвела до істотного порушення умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі від 30 листопада 2020 року та вважає, що стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати буде ефективним та пропорційним способом захисту порушеного права позивача.
Виходячи з викладеного, на підставі п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
Таблиця строків позовної давності