У Міноборони хочуть запровадити посаду військового омбудсмена, покликаного захищати права наших військовослужбовців. Відповідний законопроєкт ще готує відомство. “Апостроф” розбирався, які проблеми у війську було б добре, щоб він вирішив.
Міністерство оборони анонсувало створення інституції військового омбудсмена. Міністр Рустем Умєров повідомив, що вже представив концепцію президенту. Він також уточнив, що вже створено Центральне управління захисту прав військовослужбовців, яке займається “реагуванням на скарги, виїздами на місця порушень, проведенням перевірок та забезпеченням відновлення прав наших воїнів”.
“Військовий омбудсмен має отримати всі необхідні інструменти для реальної та ґрунтовної роботи: захисту прав військовослужбовців, резервістів та членів їхніх сімей, а також аналізу системних проблем і їх вирішення”, – повідомив Умєров.
Посадовець пообіцяв незабаром внести відповідний законопроєкт на розгляд депутатів Верховної Ради. У профільному комітеті схвально ставляться до ідеї запровадження посади військового омбудсмена. “Військові – це такі ж звичайні люди. Якщо у звичайних людей є омбудсмен, який захищає їх права, то чому такого не повинно бути у військових? Не треба приховувати, що в нас у Збройних Силах й інших формуваннях інколи трапляється не зовсім толерантне ставлення керівництва до підлеглого”, – каже “Апострофу” голова підкомітету з питань безпеки у кіберпросторі, урядового зв’язку, криптографічного захисту інформації Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Федієнко.
СЗЧ, грошові побори, перевищення повноважень: у яких випадках міг би допомогти омбудсмен
Чому відбуваються СЗЧ? Чи є у тому чи тому факті самовільного залишення частини провина командування? Було б добре, якби спеціальний уповноважений міг це встановити. “Я не знаю багатьох випадків, але те, що знаю, можливо, потрібно було б, щоб військовослужбовець мав можливість звернутися до військового омбудсмена. Ті ж СЗЧ відбуваються не тільки через страхи, а є питання, коли, наприклад, бунт військовий”, – продовжує нардеп.
Можливо, робота з причинами допомогла б краще викорінити проблему, ніж пом’якшення покарання за СЗЧ. Але не тільки це. У списку задач для військового омбудсмена мало би бути питання хабарів. Приміром, подейкують, що у відпустку військових просто так не відпускають – лише за певну суму. “Сьогодні наш військовослужбовець, як тільки підписав контракт з державою, – фактично безправна людина. Його ніхто не може захистити. Хто захистить солдата від свавілля командирів, від поборів, від морального, психологічного, фізичного знущання, відправки в наряд тощо? Це величезна проблема – захист прав військовослужбовців”, – коментує “Апострофу” військовий експерт Олег Жданов.
Військовий омбудсмен міг би докласти руку й до захисту прав зниклих безвісти військовослужбовців. “Особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України. Вона має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування. Держава зобов’язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Близькі родичі та члени сім’ї такої особи мають право на отримання достовірних відомостей про місце її перебування, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме)”, – розповідає “Апострофу” адвокат, кандидат юридичних наук, керуюча “Адвокатського бюро Анни Даніель” Анна Даніель.
Проте на практиці все не так просто. “Від початку повномасштабного вторгнення адвокати нашого бюро і я працюємо із родинами зниклих безвісти за особливих обставин і полонених військовослужбовців, бо щоразу виникають нові питання, – розповідає адвокат. – Квест починається на етапі комунікації з військовою частиною, яка має провести службове розслідування за фактом зникнення військовослужбовця і надати акт службового розслідування. Однак часто не робить цього, якщо в ньому, наприклад, міститься інформація з обмеженим доступом. Тож може бути взагалі нічого не відомо про долю зниклого, крім самої дати і місця зникнення”, – каже співрозмовниця видання.
Рідні зниклих місяцями живуть у невідомості. Крім того, немає запобіжників від подачі неправдивої інформації в акті. Адже слідчі й прокуратура, які розслідують справу, часто просто чекають новин від бригади.
“Як показує досвід, КПК, на жаль, на слідчих практично не діє. Прокуратура фактично не здійснює належний нагляд за проведенням слідства, тому слідчі органи нічого не роблять і за це жодної відповідальності не несуть”, – зазначає “Апострофу” адвокат Ростислав Кравець.
Тож чи вживалися прийнятні заходи для евакуації потерпілих, чи не піддавалися військові надмірному ризику – відповіді на ці та інші питання навряд чи можна колись отримати.
“За нормами діючого Кримінального кодексу, статутів ЗСУ, командування несе відповідальність за фактично життя і здоров’я своїх підлеглих. Однак мені на сьогодні не відомі випадки, коли б не за політичних мотивів командирів притягали до відповідальності за втрату особового складу чи неналежне виконання своїх обов’язків, які призвели до втрати особового складу. У справі щодо Червінського знайшли [порушення], а в інших випадках чомусь питання не порушується”, – констатує Кравець.
Військовий омбудсмен – на зараз чи на після війни
Цікаво, що не всі військові погоджуються, що військовий омбудсмен потрібен під час війни. “У мирний час слід розбиратися, права військовослужбовця, все інше… А у військовий час – не можна грати в демократію. Це призведе до розпаду структури взагалі, – коментує “Апострофу” начальник служби зв’язків з громадськістю 110-ї ОМБр Іван Сєкач. – Є закон, статут, можна звернутися до юриста, якщо порушуються права по статуту й по закону”.
Іншої думки військовий експерт Олег Жданов. Він переконаний: у країні має бути створена система противаги і стримування у Збройних Силах України, бодай у вигляді інституту омбудсмена. “У США немає військового омбудсмена. У більшості армій світу система побудована таким чином, що є люди, повноваження яких дозволяють захистити військовослужбовця, – пояснює співрозмовник видання. – В Америці, приміром, є система капеланів, військових психологів, куди може звернутися військовослужбовець, є так би мовити солдатський клуб, комітет. Усі ці структури мають повноваження впритул до усунення командира від виконання службових обов’язків. У них своя вертикаль, яка не перетинається з командирською. Психолог може підійти до командира частини і сказати: треба провести розслідування, бо є факти порушення статуту й недотримання прав військовослужбовців. Те саме може зробити капелан, і солдатський комітет. А у нас сьогодні командир завжди правий”.
Тож, коли б в Україні не запроваджували інститут військового омбудсмена, головне – щоб він мав реальні важелі впливу на командування.
Джерело: apostrophe.ua