«Ніхто не страхує від пожежі під час пожежі» – так описують учасники ринку те, що відбувається з воєнним страхуванням. Продукт під назвою War, terrorism, і political violence insurance – відносно новий для страховиків. Проте після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну він різко став актуальним і для вітчизняного бізнесу. Як ринок реагує на попит і хто може розраховувати на покриття ризиків воєнного часу, розбирався Mind.
Як розвивався цей сегмент?
До 11 вересня 2001 року у світі діяло страхування, яке покривало такі ризики, як тероризм, масові заворушення та бунти. «Такі страховки придбавали міжнародні корпорації, і франшизи могли досягати десятків мільйонів доларів. Після 11 вересня 2001 року покриття з тероризму було розширено й на воєнні ризики», – каже експерт зі страхування Ібрагім Габідулін.
За його словами, для України до 2014 року воєнні ризики були дивиною. І попит на такі продукти був тільки від компаній, які беруть участь, наприклад, у міжнародних перевезеннях вантажів, маршрути яких проходили поблизу гарячих точок. «Ринок War, terrorism, and political violence страхування – величезний. Зазвичай такі ризики приймає синдикат Lloyd`s. На Україну в ньому припадає менше 1%», – вважає Габідулін.
Як формується вартість?
Це досить дороге задоволення, оскільки воно вимагає обов’язкового перестрахування на міжнародних ринках. Інакше контракт укласти неможливо: у разі настання реального страхового випадку сума збитків може виявитися непідйомною для локальної страхової компанії.
«Воєнні ризики завжди розподіляються між синдикатами та пулами страховиків, як правило, синдикатами Lloyd`s. Якщо звичайний набір класичних ризиків – від пожежі, буревію, повені, техногенних аварій тощо – коштував, наприклад, 0,08% від суми страхового покриття, то додавання до цього покриття воєнних ризиків коштувало вже близько +0,3%», – розповідає голова компанії «Арсенал Страхування» Марина Авдєєва.
Коли цей ринок почав формуватися в Україні?
З початком конфлікту на Донбасі у 2014 році іноземні перестраховики почали активно пропонувати для України покриття з воєнних ризиків, а українські компанії почали просувати такий продукт на ринок. Але лише одиниці вітчизняних страховиків готові були продавати такі послуги.
«В Україні всі страхові компанії – приватні. А класичні воєнні ризики – це форс-мажор, і вони не покриваються страхуванням. До того ж при бойових діях відбувається кумуляція ризиків, і виплати можуть бути величезними. Лише до десятка страхових компаній в Україні надають такі послуги», – пояснює президент Харківської спілки страховиків Людмила Временко.
Серед українського бізнесу це страхування спочатку не мало великої популярності. Навіть підприємства, розташовані близько до зони АТО, рідко купували такі послуги. Наприклад, у СК «Арсенал Страхування» зазначають, що з 2014 року лише п’ятеро клієнтів страхували свої активи від воєнних ризиків.
Виняток – підприємства з іноземним капіталом, які всі поголовно зазвичай мали мати подібне покриття.
Страхування від воєнних ризиків купували компанії з агросектору, телекому, логістичні центри та підприємства альтернативної енергетики. Найчастіше від воєнних ризиків страхувалося майно. За словами директора департаменту андерайтингу СК ІНГО Андрія Семченка, до початку повномасштабного вторгнення тарифи дозволяли бізнесу придбати практично всі ризики.
«З 2015 року страховка промислового чи торгового підприємства в Донецькій чи Луганській області, на відстані 30 км і більше від лінії зіткнення, обходилася власникам на рік 0,1–0,3% вартості їхнього майна», – наводить приклад генеральний директор Асоціації « Страховий бізнес» В’ячеслав Черняховський.
Що змінилося напередодні війни?
Ібрагім Габідулін каже, що клієнти вибірково купували такі страховки, але попит зріс 2021 року, коли російські війська стояли на кордоні з Україною. За кілька місяців до повномасштабної війни клієнти почали уточнювати вартість воєнних страховок. Lloyd`s запровадив ліміт із покриття воєнних ризиків для України у $ 25 млн. При цьому франшиза може становити $ 10 000, а страховий платіж – $ 30 000 – 40 000».
Після початку заяв керівництва США про майбутнє вторгнення вартість страховки воєнних ризиків піднялася в рази. «Уже з грудня 2021 року застрахувати активи в Україні з розширенням на воєнні ризики можна було в кілька разів дорожче за класичне покриття. А 24 лютого застрахувати воєнні ризики не вдавалося за жодні гроші», – уточнює Марина Авдєєва.
Отже, ті, хто встиг купити страховку від воєнних ризиків до цієї дати, мають захист, тоді як сьогодні придбати нову страховку від воєнних ризиків для підприємств в Україні неможливо. Ці страховки діятимуть рік.
Як це працює?
За словами Ібрагіма Габідуліна, ускладнився процес врегулювання. Побувати на місці страхової події – наприклад, прильоту ракети – у перші години після влучення міжнародні аджартери не можуть, оскільки на місці працюють військові та МНС. «Тому погодження збитку відбувається за фотографіями та космічними зйомками. З’явилося правило 72 годин із моменту початку страхової події, протягом яких рахується збиток», – каже Габідулін.
Старший партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери» Ростислав Кравець вважає, що договори страхування від воєнних ризиків складені так, щоб максимально ускладнити отримання виплати. «Постраждала сторона має в стислий термін надати безліч доказів і документів щодо страхової події, що в реаліях війни неможливо. Тому ми й не чули про реальні компенсації щодо постраждалих від воєнних ризиків».
Які нові виклики доводиться відпрацьовувати?
З лютого до липня нові договори щодо воєнних ризиків в Україні практично не укладалися. Але тепер почав зароджуватися новий для України сегмент страхування. На звільнених територіях залишилися вторинні ризики війни – можливі підриви людей і техніки на мінах та бомбах.
«Вибухає сільськогосподарська техніка на полях, страждають фермери, тому страхування від подібних подій буде затребуваним. Нині низка компаній пропонують такі страховки. Також учасники нашої Асоціації доповнюють воєнними ризиками договори щодо страхування вантажів, автотранспорту, сільгосптехніки, полів із посівами, журналістів, які працюють у зоні бойових дій тощо», – розповідає В’ячеслав Черняховський.
Незабаром перелік страхових продуктів від наслідків війни може розширитися. «Наприклад, до списків ризиків буде додано страхування від підриву фермерської техніки на мінах. Але такий продукт, найімовірніше, діятиме лише в найбезпечніших областях країни», – каже Марина Авдєєва.
Андрій Семченко з ІНГО уточнює, що страховий ринок починає пропонувати нові продукти в КАСКО з огляду на поточні реалії: «Не для всіх регіонів, не за всіма ризиками та не на повну страхову суму, але покриття є. Такі обмеження – вимушені, адже перестрахування тут уже нема. Тільки ті українські компанії, які мають достатньо власного капіталу, можуть пропонувати такий страховий захист. Говорити про успішність і популярність таких продуктів поки зарано, адже продукт ще недостатньо опрацьований, а статистики вкрай мало».
У сегменті вантажних перевезень найбільше ризиків зараз концентрується на морських шляхах. Наприклад, за даними джерел Mind, Чорноморський регіон поки що закритий для міжнародного перестрахування.
«Фактично покриття воєнних ризиків набирає чинності за межами територіальних вод України та/або росії не раніше проходження судном 45° 5.354’N паралелі північної широти в Чорному морі. За іншими видами перевезення ми даємо покриття з воєнних ризиків обсягом 2–4 млн грн на одне перевезення, щоб унеможливити кумуляцію», – пояснює Андрій Семченко.
Де потрібна допомога держави?
Поки тривають активні бойові дії та безперервні бомбардування, міжнародний ринок перестрахування для України фактично закритий. У світовій практиці такі ситуації вирішуються через держпідтримку. Наприклад, в Ізраїлі компенсації з воєнних ризиків бере на себе держава, але є можливість придбати додаткові страховки й у приватних компаній.
Але, за оцінкою В’ячеслава Черняховського, ситуація в Україні нині складніша, ніж в Ізраїлі. «Нас можна було порівнювати з Ізраїлем лише в період із 2014 по 2022 рік. Оскільки Ізраїль живе в постійній загрозі терористичних актів та обстрілів із суміжної території, там держава бере на себе частину покриття воєнних і терористичних ризиків. Також підприємства та громадяни можуть купувати додаткове страхове покриття воєнних ризиків до інших видів майнового й особистого страхування. В Україні з погляду участі держави була спроба надати держгарантії для авіації в середині лютого 2022 року. Але вже тоді було зрозуміло, що жодна серйозна авіакомпанія на це не піде, оскільки в балансі між ризиками для життя людей і можливою фінансовою компенсацією перше набагато цінніше й переважує», – каже він.
Нещодавно почали обговорювати ідею про створення державного фонду для фінансування подібних ризиків у розмірі близько 100 млн євро. «За нашими оцінками цього може бути недостатньо, тому необхідно залучати до таких програм страхові компанії з міжнародним перестрахуванням», – вважає Черняховський.
Ще один приклад – американський. Так, у роки Другої світової війни в США було створено національну War Damage Corporation, яка з 1941 по 1947 рік фокусувалася на захисті майнових інтересів американців саме від воєнних ризиків. Але в українських реаліях невідомо, чи зможе держава без підтримки іноземних партнерів забезпечити роботу такої структури.
Людмила Временко вважає, що держава може та має підтримувати страховиків і бізнес. Наприклад, при страхуванні воєнних ризиків брати участь у компенсації страхових премій у межах 20–30%. Однак, за її словами, поки що гарантіям від держави не надто довіряють інвестори. «Їм потрібний страховий поліс із чітко прописаними умовами», – резюмує вона.