Відсутність справедливого публічного суду
У той час як Конституція передбачає незалежну судову владу, суди залишаються уразливими для політичного тиску і корупції і як результат є неефективними. Довіра до судової системи залишається на низькому рівні.
12 лютого Верховна Рада прийняла закон про забезпечення права на справедливий судовий розгляд, який передбачає конкурсний відбір при прийомі на роботу суддів, розгляду постанов та перевірок всіх суддів. Згідно з новим законом, будь-яка особа може зробити відеозапис судового слухання без спеціального дозволу, а також всі судові рішення повинні бути опубліковані в єдиному державному реєстрі. Закон вступив в силу 28 березня.
Закон також передбачає створення тимчасової комісії з розслідування скарг на суддів. Станом на грудень Генеральна прокуратура проводить розслідування по 20 кримінальних справах стосовно 19 суддів, і 16 кримінальних справ з обвинувальним висновком стосовно суддів було передано до суду.
Судді продовжують скаржитися на погіршення поділу повноважень між виконавчою і судової гілок влади. Деякі судді стверджують, що високопоставлені політики вдавалися до тиску щодо суддів, щоб вирішувати справи на свою користь, незалежно від змісту справи. Інші фактори також перешкоджають реалізувати право на справедливий судовий розгляд, такі як: тривалість судового розгляду, особливо в адміністративних судах, недостатнє фінансування, а також нездатність судів вплинути на забезпечення виконання постанов. На думку Уповноваженого з прав людини, в повному обсязі владо виконано тільки 40 відсотків судових рішень.
Судові процедури
Відсутність суду присяжних. Один суддя приймає рішення в більшості випадків, хоча й є двоє суддів і троє народних засідателів, які мають певну юридичну підготовку та слухають справи звинувачених, які можуть понести максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Закон передбачає перехресний допит свідків з боку обох прокурорів і адвокатів, а також переговори для підписання угоди про визнання провини.
Закон передбачає, що підсудні невинні, і вони не можуть бути примушені до дачі показів або визнання вини, хоча високі показники обвинувальних вироків ставлять під сумнів правовий принцип презумпції невинності. Підзахисні (обвинувачені) мають право: бути негайно і детально повідомлені щодо висунутих проти них обвинувачень, право на публічний судовий розгляд без невиправданої затримки, спілкуватися в приватному порядку з адвокатом на свій вибір (або один за рахунок держави), і мати достатній час і можливості для підготовки до захисту. Закон дозволяє підзахисним також доступ до доказів, які наявні в державних органах, щоб протистояти свідкам обвинувачення , справжніх свідків і доказів; а також мають право на оскарження. Підсудні мають право не давати покази чи не визнавати вину. Апеляційні суди не можуть відхилити звинувачення або починати новий судовий процес, заснований на відсутніх документах. Закон поширюється на права всіх обвинувачених, незалежно від їх етнічної приналежності, статі або віку.
Судові процеси відкриті для громадськості, але деякі судді заборонили ЗМІ спостерігати за розглядом справи. Хоча засідання повинні початися не пізніше ніж через три тижні після подачі звинувачення, але прокурори рідко притримуються цієї законної вимоги. Правозахисні організації повідомляли, що посадові особи іноді відстежують зустрічі між адвокатами і їх клієнтами.
Політичні в’язні і затримані
Правозахисні організації назвали заарештованого блогера Коцабу Руслана політичним в’язнем. 7 лютого, влада звинуватила Коцабу, блогера з Івано-Франківська, в державній зраді і перешкоджанні законній діяльності збройних сил і інших військових формувань, на основі відео, в якому він виступав проти військової мобілізації в країні. Слідство тривало до кінця року. Всі назвали його першим українським «в’язнем совісті» протягом п’яти років. Влада дала йому такий самий захист, як й іншим ув’язненим, і вони дозволили йому доступ до організацій з прав людини.
Цивільні судові процедури і засоби захисту
Конституція і закони передбачають право домагатися відшкодування за будь-які рішення, дії або бездіяльність державних і місцевих органів влади, які порушують права людини і громадянина. Неефективна і корумпована судова система обмежує право на відшкодування завданої шкоди. Фізичні особи можуть також подати колективне правове звернення, щодо законодавства, яке, на їхню думку, може призвести до порушення основних прав і свобод. Фізичні особи можуть звернутися до уповноваженого з прав людини в будь-який час і в Європейський суд з прав людини після вичерпання національних засобів правового захисту.
За винятком випадків , коли вказано інше , посилання в цьому звіті , не включають в себе сепаратистські райони , контрольовані в Донбасі на сході України або Росії , окупованої Криму . В кінці цього звіту є розділ , де перераховані порушення прав людини в окупованому Росією Криму .
Бюро з питань демократії, прав людини і праці
Звіт про дотримання прав людини за 2015 рік
Неофіційний перклад Адвокатської компаніїї Кравець і партнери
Denial of Fair Public Trial
While the constitution provides for an independent judiciary, courts remained vulnerable to political pressure and corruption and were inefficient. Confidence in the judiciary remained low.
On February 12, the Verkhovna Rada adopted the Law on Ensuring the Right to Fair Trial, which provides for a competitive selection in hiring judges, review of rulings, and background checks of all judges. Under the new law, any person can videotape courts hearings without special permission, and all court rulings are to be made public in a unified state register. The law came into effect on March 28.
The law also provides for an interim commission to investigate complaints about judges. As of December the Prosecutor General’s Office was conducting investigations of 20 criminal proceedings against 19 judges, and16 criminal cases with indictment against judges had been brought to court.
Judges continued to complain about deterioration of the separation of powers between the executive and judicial branches of government. Some judges claimed high-ranking politicians pressured them to decide cases in their favor, regardless of the merits. Other factors also impeded the right to a fair trial, such as lengthy court proceedings, particularly in administrative courts, inadequate funding, and the inability of courts to enforce rulings. According to the human rights ombudsman, authorities fully executed only 40 percent of court rulings.
Trial Procedures
There is no jury system. A single judge decides most cases, although two judges and three public assessors who have some legal training hear trials on charges carrying a maximum sentence of life imprisonment. The law provides for cross-examination of witnesses by both prosecutors and defense attorneys and for plea bargaining.
The law presumes defendants are innocent, and they cannot be compelled to testify or confess, although high conviction rates called into question the legal presumption of innocence. Defendants have the right to be informed promptly and in detail, with interpretation as needed of charges against them, the right to a public trial without undue delay, to communicate privately with an attorney of their choice (or one provided at public expense), and to have adequate time and facilities to prepare a defense. The law also allows defendants also access to government-held evidence, to confront witnesses against them, present witnesses and evidence, and the right to appeal. Defendants have the right not to be compelled to testify or confess guilt. Appeals courts cannot dismiss convictions or order new trials based on missing documents, nor may they coerce defendants to sign copies of missing documents. The law applies to the rights of all defendants regardless of ethnicity, gender, or age.
Trials are open to the public, but some judges prohibited the media from observing proceedings. While trials must start no later than three weeks after filing of charges, prosecutors seldom met this legal requirement. Human rights groups reported that officials occasionally monitored meetings between attorneys and their clients.
Political Prisoners and Detainees
Human rights groups called arrested blogger Ruslan Kotsaba a political prisoner. On February 7, authorities charged Kotsaba, a blogger from Ivano-Frankivsk, with state treason and obstructing the lawful activities of the armed forces and other military formations, based on a video in which he opposed military mobilization in the country. The investigation continued at year’s end. AI called him the first Ukrainian “prisoner of conscience” in five years. Authorities gave him the same protections as other prisoners, and they permitted him access to human rights organizations.
Civil Judicial Procedures and Remedies
The constitution and laws provide for the right to seek redress for any decisions, actions, or omissions of national and local government officials that violate citizens’ human rights. An inefficient and corrupt judicial system limited the right of redress. Individuals may also file a collective legal challenge to legislation they believe may violate basic rights and freedoms. Individuals may appeal to the parliamentary ombudsman for human rights at any time and to the European Court of Human Rights after exhausting domestic remedies.
Except where otherwise noted, references in this report do not include separatist-controlled areas in the Donbas region of eastern Ukraine or Russia-occupied Crimea. At the end of this report is a section listing human rights abuses in Russian-occupied Crimea.