Фактично, наразі саме це зараз і відбувається в Україні під патронатом іноземних урядів спонсоруючих псевдогромадські організації, спілки ті інші «незалежні» інститути громадянського суспільства.
Всі ми стали свідками так званої «судової реформи». Чому так званої, та ще і в лапках, тому що насправді під гаслами незалежність, справедливість, очищення відбувається повна узурпація влади як в цілому в Україні, так і безпосередньо у судовій гільці влади.
Громадськість, яка з одного боку зловтішалась знущаннями над суддями, вітала мусорну люстрацію, зловтішалась масовим звільненням, з іншого вже на собі відчула повну незахищеність від свавілля та беззаконня в Україні, які за останні три роки набули катастрофічних розмірів.
Дуже добре для цієї ситуації підходить висловлювання сатирика Ігоря Губермана: «Конечно, в жизни слишком часты мерзавцы, воры и пропойцы, но всех страшней энтузиасты, романтики и добровольцы.»
Завдяки «громадськім активістам» що з’явились невідома від куди, судова система паралізована. Як паралізується і будь-яка гілка влади, та цілі галузі, після того як туди приходять ці «ентузіасти».
Повертаючись до повного контролю над судами варто відмітити, що у своїх висновках Венеціанська комісія зазначила, що склад головного органу, що займається формування суддівського корпусу та його професійністю, не відповідає міжнародним стандартам та сформований зі значними порушеннями.
Однак не дивлячись на це «мудрі» очільники, що лобіювали судову реформу, надали цьому органу, що утворений з порушеннями міжнародних стандартів, та фактично сформований з представників виконавчої та законодавчої гілок влади, замість судової, повноваження до 2019 року.
Цей орган, Вища рада правосуддя, фактично перейменований з некомпетентної Вищої ради юстиції, продовжив займатись тим, що замість формування суддівського корпусу він активно розпочав репресії і свавільне притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Навіть три нових члена, що нещодавно обрані з’їздом суддів відразу здалися і без будь-якого спротиву приєдналися до знищення і узурпації влади в Україні.
Державні мужі, дуже добре вираховували. Щоб жоден з членів органів що відповідають за формування професійного суддівського корпусу не мав бажання сперечатись для членів цих інквізиційних команд призначили просто космічні, як для України заробітні плати по 220 000 грн в місяць. Такі ж призначили і для суддів Верховного суду, щоб фактично ніхто в Україні не міг оскаржити незаконні рішення що приймаються цими органами.
На практиці виявилось, що влада просто купила собі певну індульгенцію на час свого правління та певного часу після закінчення повноважень. Не може заробітна плата районного судді відрізнятись від заробітної плати судді Верховного суду, членів ВРП та ВККСУ в десятки разів, та не може бути у 75 разів більше прожиткового мінімуму.
Всі розуміють що поки ці рішення будуть оскаржені в ЕСПЛ очільники держави та члени цих «розстрільних» команд зможуть уникнути відповідальності. Наразі, завдяки неймовірним зусиллям Мінюсту в ЕСПЛ було відмовлено в пріоритетному розгляді цих скарг на протиправні та свавільні рішення Вищої ради правосуддя. Тому остаточні рішення, що підтвердять порушення конвенційних норм прийдеться очікувати декілька років.
Окрім того, варто відзначити, що саме цим органам було доручено сформувати новий Верховний суд. Конкурс до якого перетворився на пародію, яку вже почали критикувати навіть ті іноземні уряди, що надавали грошову та методичну допомогу для його здійснення.
Сталося так, що люди які не мають жодного авторитету у суспільстві, про їх «доброчесність» вже можна складати легенди, чого варто тільки історія з пістолетом голови Вищої ради правосуддя, та деклараціями членів ВККСУ та ВРП, стали маріонетками у руках не менш «доброчесних» представників влади, що прямо впливають на формування суддівського корпусу.
Ця ситуація найяскравіше продемонструвала фактичну відсутність громадянського суспільства, яке розуміє всю небезпеку узурпації влади через фактичне підпорядкування судової гілки влади виконавчій владі. На відміну від поляків, де зараз проходять багатотисячні акції протесту щодо судової реформи яка призведе до аналогічних наслідків, в Україні всі мовчать і нічого не помічають.
Вже сьогодні можна констатувати відсутність незалежності судової гілки влади та вибіркового формування судів, що призвело до практичної відсутності суддів в десятках регіонів України та неможливості захистити порушене право в правовому полі, що у свою чергу підштовхує до втрати незалежності і формування на рівні місцевих громад «своєї» влади.
І ця ситуаціє лише погіршується з огляду на «ефективну» роботу по формуванню професійного суддівського корпусу. Може саме це і є головною метою «судової реформи» — знищення незалежності та втрата Україною територіальної цілісності?