В Україні можуть запустити тотальне стеження громадян. У Верховній Раді зареєстровано законопроект №11031, яким депутати хочуть узаконити масовий “відеомоніторинг”.
Камери на вулицях та автошляхах в Україні є і зараз, але, як зазначено в записці пояснення до документа, вони “фрагментарні і не системні”. А прийняття нового закону запустить створення справжньої системи “Всевидюче око”.
З одного боку, це має піти на користь громадської безпеки.
“Торетично, може навіть спроститися розкриття злочинів”, – каже голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець.
Але є й інший бік медалі. По-перше, залишається багато питань до технічних моментів щодо можливості витоку даних. Адже з початком війни в Україні відключали навіть існуючі камери, оскільки виявилось, що “моніторити” їх могли не лише українські правоохоронці, а й росіяни. Не факт, що ситуація не повториться, тільки тепер у значно більших масштабах.
По-друге, незрозуміло, як силовики використовуватимуть отриману інформацію.
“Існує загроза порушення прав громадян, немає гарантій, що не станеться масштабного витоку особистих даних”, – додав Кравець.
Експерти, з якими поспілкувалася “Країна”, припустили, що тотальне відеоспостереження влада може використовувати для “ефективнішої” мобілізації. Адже обчислювати ухилістів за допомогою численних камер та системи розпізнавання облич стане набагато простіше.
Розбиралися, що означає запуск в Україні тотального відеоспостереження та як це вплине на життя громадян.
Де будуть камери і за ким стежитимуть
Законопроект №11031 “Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки” подала до Ради група депутатів від “Слуги народу”.
Як зазначено в записці пояснення до документа, існуючий рівень забезпечення безпеки в Україні “не повністю відповідає стандартам розвинених країн”. При цьому, як вважають автори проекту, корисним було б запровадити закордонний досвід “масштабного використання технічних засобів, у тому числі з функціями фото-, аудіо- та відеозапису, які забезпечують можливість фіксації та раннього виявлення правопорушень, розпізнавання об’єктів – людей, транспортних засобів та ін.”.
Камери в українських містах та на трасах уже й так є. Але, як вважають нардепи, їхнє розташування носить “фрагментарний характер”.
Тому необхідно створити комплексну систему моніторингу. Це може сприяти профілактиці кримінальних та інших правопорушень, забезпечення безпеки, зокрема об’єктів критичної інфраструктури.
У проекті прописано, як така система створюватиметься.
Де і за ким хочуть стежити
У статті 4 нового проекту зазначено, що об’єктами відеомоніторингу стануть:
- Фізичні особи, зокрема, ті, “відеомоніторинг яких здійснюється на користь національної та суспільної безпеки, економічного добробуту та прав людини”. Що конкретно мають на увазі, у проекті не уточнюється. Загалом під це визначення можна підвести практично будь-кого. Тому під наглядом у силовиків може бути буквально кожен.
- Транспортні засоби (у тому числі громадян, які стануть об’єктами відеомоніторингу).
- Громадські місця.
- Об’єкти критичної, соціальної, економічної, житлово-комунальної, транспортної, інженерної інфраструктури.
- Парки, рекреаційні зони, сади, сквери, майданчики.
- Пам’ятники культурної та історичної спадщини.
- Вулиці, дороги, провулки, пішохідні та велосипедні доріжки.
- Автостоянки, паркувальні майданчики.
- Інші території загального користування.
- Об’єкти міської інфраструктури.
- Кошти організації дорожнього руху.
- Будівлі, в яких розміщені органи державної влади або місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної та комунальної власності.
- Територія та будівлі закладів освіти, охорони здоров’я.
- Об’єкти підвищеної безпеки.
- Речі та предмети.
Як видно, перелік досить великий. Все, що стосується міського простору, покривається камерами практично повністю, за винятком приватних приміщень (але багато компаній мають власні системи відеоспостережень, доступ до яких можуть отримувати правоохоронці, про це окремо сказано в проекті).
У проекті зазначено, що зони відеоспостереження повинні маркуватися спеціальними знаками.
“На багатьох локаціях, які вказані у проекті, вже й так є камери. Але новий закон у разі ухвалення їх повністю легалізує”, – говорить Кравець.
Вся мережа камер (включно з тими, що є у приватних підприємств) буде об’єднана в єдину систему відеомоніторингу. Її власником та розпорядником стане МВС: міністерство має обрати держпідприємство – адміністратора системи.
Сили безпеки та оборони та органи місцевого самоврядування зможуть використовувати її чи створювати додатково ще й свої системи.
Подробиці роботи систем відеомоніторингу має окремо розробити Кабмін.
Окремою статтею депутати прописали, як ідентифікуватимуть “об’єкти відеоспостереження”. Наприклад, громадян будуть обчислювати за біометричними даними, і до них підтягуватиметься особиста інформація: ім’я, прізвище, прописка, ідентифікаційний номер платника податків тощо. Розпізнаватиме транспорт камери так само, як і зараз: марку, модель, колір, номерні знаки, дані про власника та інше.
Єдина система відеоспостереження буде синхронізована з демографічним реєстром, реєстрами транспортних засобів, фізосіб-платників податків, Єдиною інформаційно-аналітичною системою управління міграційними процесами, національною системою біометричної верифікації тощо, тому проблем з доступом до інформації не виникне.
Закон (у разі прийняття) набуде чинності з його офіційної публікації. Після цього Кабмін протягом трьох місяців має підготувати до нього регуляторні акти.
Пастка з камерами
Особливих технічних подробиць щодо нової системи відеоспостереження у законопроекті немає. Їх має окремо прописати Кабмін. Вказано лише, що система включатиме “програмно-апаратні комплекси, програмно-технічні та технічні засоби електронної комунікації, технології, комплексні організаційно-технічні рішення”.
Тим часом в Україні наприкінці минулого року вже спалахнув скандал із приводу “технологій відеоспостереження”. Посилаючись на свої джерела та “активістів-фахівців”, автори програми “Схеми” заявили, що камери під брендом TRASSIR та однойменний вшитий у них софт (а вони були встановлені не лише на приватних підприємствах, а й у держсекторі, у тому числі на об’єктах критичної інфраструктури) можуть надсилати інформацію на російські сервери.
Розслідувачі заявили, що такі камери можуть бути встановлені буквально будь-де, причому їх ввозили в Україну тисячами. Саме устаткування вироблено Китаї, але програмне забезпечення російське.
“Ми бачимо, що від цієї камери йдуть запити на піддомен сайту виробників цих камер TRASSIR, це доменне ім’я відповідає IP-адресі, яка визначається як російська з геолокацією в Москві”, – цитують “Схеми” фахівця з веб-безпеки “Лабораторії цифрової безпеки Наталію Онищенко.
Також журналісти встановили компанії, які курирують ці сервери: “Діджіл Нетворк” (одним з її клієнтів є “Яндекс”) і “ВК” (співпрацює з мережею “Однокласники” та електронною поштою mail.ru).
Камери TRASSIR були встановлені на Чорнобильській АЕС і є версія, що це могло допомогти зайти на неї російським військовим на початку війни. Також камери TRASSIR було закуплено для проекту “Безпечне місто” у Полтаві. І, як стверджують “Схеми”, вони функціонують досі.
Ще 2022 року Держкомзв’язок заблокував цілий список російських IP-адрес. Але немає гарантій, що ці блокування не оминають.
Загалом більшість систем відеоспостереження, які є на ринку, китайські. У США заборонили імпорт продукції провідних китайських виробників Hikvision та Dahua, вважаючи, що вони “загрожують національній безпеці”. В Україні ці компанії включені до списку міжнародних спонсорів війни, але китайські системи відеоспостереження не заборонені.
“Які ще можуть бути сюрпризи з такими, та й іншими камерами – залишається лише гадати. Загалом для державної безпеки дуже ризиковано давати добро на запуск тотального відеомоніторингу, не маючи власних виробників обладнання та програмного забезпечення. Також у проекті не зазначено, де буде розміщено сервери єдиної системи відеоспостереження. Для країни, що воює, будь-які недогляди в цьому питанні можуть дуже дорого коштувати», — каже Кравець.
Зайдеш у магазин, а на виході вже співробітники ТЦК
Але пересічних українців більше цікавить, як тотальне “стеження” позначиться на їхньому житті.
Як каже Кравець, тут є ризики. Насамперед витоку інформації та порушення законодавства у сфері захисту персональних даних.
У новому законопроекті темі захисту персональних даних присвячено окрему статтю. Але вона дуже коротка. Вказано лише, що захист персональних даних у єдиній системі відеомоніторингу має відповідати Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та низкою міжнародних регламентів.
Перевірятиме інформацію про порушення прав громадян уповноважений Ради з прав людини, а здійснюватиме нагляд – Держкомнагляд та СБУ.
Але щодо відповідальності винних (скажімо, у витоку інформації) у проекті сказано лише, що вона проводитиметься “відповідно до законодавства”, тобто не вказано ні конкретних заходів, ні штрафів, ні термінів.
Екс-глава “Укрспецекспорту” Сергій Бондарчук, який зараз живе в Лондоні, одному з найбільш напишених камерами міст у світі, каже, що як мізер тільки вітає тотальний відеомоніторинг.
“Це дозволяє виявляти порушників громадського порядку, виписувати штрафи, розслідувати злочини і навіть забезпечувати алібі людям. Але йдеться про використання системи відеоспостережень у правовій державі, де дані добре захищені. Не впевнений, що так само буде в Україні, де й досі можна за 200-300 доларів купити бази даних із формально закритих реєстрів”, – каже він.
За словами Ростислава Кравця, “тотальне стеження” справді може допомогти у розкритті злочинів та у розшуку злочинців, але відсутність гарантій захисту даних фактично перекреслює цю гідність.
“Якщо змогли зламати “Київстар”, то де гарантія, що такого не станеться з єдиною системою відеоспостереження та що інформацію не зможуть використати проти громадян?” – каже він.
Чому питання з камерами порушили саме зараз?
Автори проекту вважають, що це дозволить, наприклад, ефективніше розшукувати зниклих безвісти, забезпечити ефективнішу охорону об’єктів критичної інфраструктури тощо.
Але, як припускає Бондарчук, наявність широкого моніторингу може допомогти з мобілізацією.
“Більшість камер може сильно ускладнити життя громадянам, які ховаються від ТЦК. За ухилянтами більше не потрібно буде довго бігати. Можна просто запустити фото в систему, і вона почне шукати, де людина знаходиться в даний момент. Зайде він, припустимо, в магазин або аптеку, а на виході вже чекатимуть представники ТЦК”, – припустив Бондарчук.
Зрозуміло, що законопроект поки що сирий і фінальна версія може суттєво змінитися. Але, щоб потім не було питань, потрібно залучати до роботи над документом експертів із різних галузей, починаючи від IT і закінчуючи юристами, підсумував Бондарчук.