Шлюбний договір – не крок до розлучення, а у першу чергу відповідальність за майно під час сімейного життя. Delo.ua з’ясувало, як укласти угоду, щоб вона страхувала від проблем і врахувала інтереси обох сторін.
Переважна більшість українців недолюблюють шлюбні договори – їх укладає лише 2% сімейних пар. Хоча саме цей документ дозволяє домовитись про майнові проблеми набагато років вперед, уникнувши судових спорів при розлученні.
За своєю суттю цей документ не про розлучення як таке, а про те, як навести лад у майнових відносинах, правах та обов’язках протягом всього подружнього життя.
Що таке шлюбний договір?
Шлюбний договір — це письмова угода між чоловіком і дружиною або нареченими, що лише планують одружитись. Документ може підписуватись у будь-який час спільного життя. Але домовленість обов’язково має бути оформлена і завірена нотаріально, тобто має юридичну силу та може регулювати цивільні (сімейні) відносини між подружжям навіть всупереч деяким нормам закону.
В Україні вимоги до документу, порядок його укладення регулює глава 10 Сімейного Кодексу України. Загальний принцип вимог – домовленість подружжя може передбачати будь-які умови, які не суперечать законодавству та моральним засадам суспільства.
Визначається, хто є власником придбаного майна та майна, яким кожен з подружжя володів до реєстрації шлюбу, а також як воно ділитиметься у разі розірвання шлюбу.
Які права та обов’язки регулює шлюбний договір?
Шлюбний договір охоплює виключно майнові відносини між подружжям, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків, навіть якщо діти на момент укладення договору є лише в планах. Така практика, до речі, не у всіх країнах, тому виникають сюрпризи при підписанні шлюбних договорів, де один із партнерів – іноземець.
Шлюбним договором можна врегулювати такі питання:
- яке майно буде належати до спільної власності подружжя та умови поділу спільного майна при розлученні;
- яке майно вважатиметься особистою власністю чоловіка або дружини;
- визначити на розсуд подружжя розмір часток у праві власності на майно, що буде нажито під час шлюбу;
- порядок погашення боргів кожного з подружжя за рахунок спільного чи роздільного майна та відповідальність за іншими зобов’язаннями;
- порядок користування майном та спільними коштами;
- майнові обов’язки в родині (до прикладу, чоловік відповідає за сплату комунальних послуг та навчання дітей, а жінка за організацію відпочинку та поточні витрати);
- розмір та порядок сплати аліментів та інші питання.
Наприклад, шлюбним договором можна встановити, що майно набуте одним із подружжя до шлюбу, або ж отримане в дар під час шлюбу, стає спільною сумісною власністю, пояснює в коментарі Delo.ua Інна Мирошніченко, адвокатка ЮК “Максим Боярчуков та партнери”. Або ж навпаки, подружжя може визначити, яке майно, набуте за час шлюбу, буде особистою власністю одного з подружжя або ж розмір часток кожного з подружжя у такому майні.
“Також договір може передбачати умови поділу спільного майна в разі розірвання шлюбу, а ще ним можливо визначити порядок погашення боргів кожного з подружжя за рахунок спільного чи роздільного майна. Крім того, договором можна визначити порядок користування житлом (якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в квартиру, яка належить другому з подружжя)”, – пояснила Мирошніченко.
У документі можна передбачити і право на утримання будь-кого з подружжя за будь-яких обставин або обставин визначених вами у договорі (або ж, наприклад, утримання дружини в період вагітності). Або ж визначити порядок несення витрат на спільний побут (комунальні платежі, харчування, подорожі і тд).
Що не можна врегулювати шлюбним договором?
Водночас у Сімейному Кодексі є чіткий перелік питань щодо того, чого не можна писати у шлюбному договорі. Зокрема це:
- відчужувати нерухомість та майно, яке підлягає державній реєстрації;
- регулювати немайнові питання (стосунки в родині);
- зменшувати обсяг прав дитини, наприклад, визначати наперед місце проживання дітей;
- ставити одного з подружжя в невигідне матеріальне становище.
“Шлюбним договором не врегульовуються особисті відносини, особисті відносини між кожним з подружжя з дітьми. Також договір не може врегулювати черговість прибирання у квартирі, поїздки за кордон, обрання місця роботи кожним із подружжя, інтимні відносини. Випадки подружніх зрад теж не можуть врегульовуватися шлюбним договором”, – пояснює Інна Мирошніченко.
Утім, питання “зради” все ж таки подекуди з’являється в українських договорах. Оскільки шлюбний договір регулює строго майнові відносини, то не можна у ньому написати «зраджувати заборонено». Бо зрада – це немайнове питання, зазначає адвокат, партнер АО “Бачинський та партнери” Ірена Найда. Натомість слід вказати, що у разі зради (давши визначення, що нею буде вважатися) настає фінансова відповідальність.
“Формулювання має бути таким: у випадку, якщо мала місце подружня зрада, що стало причиною розірвання шлюбу, тоді настає фінансова відповідальність: одна сторона має заплатити іншій грошову компенсацію у такому-то розмірі. Говорячи юридичною мовою, це правочин з відкладальною обставиною”, – пояснила адвокатка.
Переваги та недоліки шлюбного договору
Головним плюсом шлюбного договору вважається те, що документ запобігає майновим суперечкам у майбутньому. Він наперед чітко врегульовує всі майнові питання та обов’язки і в разі розлучення або ж смерті іншого з подружжя такий договір дозволить швидко закрити такі питання та уникнути довготривалої судової тяганини.
Фактично завдяки договору пара страхується від штрафних випадків: подружжя наперед визначає, як вирішуватимуться матеріальні питання у шлюбі та при розлученні.
“До недоліків шлюбного договору можна віднести те, що при його укладенні важко врахувати всі майбутні обставини, які можуть виникнути у подружжя – і стан здоров’я, і фінансові труднощі. Також, будемо чесними, у деяких випадках шлюбний договір може бути невигідним, особливо якщо один із партнерів більше виграє за угодою, ніж інший”, – пояснила Мірошниченко.
Порядок укладення шлюбного договору
Укласти шлюбний договір можна як перебуваючи у шлюбі, так і плануючи одруження – це значить, що вже має бути подана заява до РАГСУ.
У документі прописуються реквізити свідоцтва про шлюб або ж довідка про подачу заяви про реєстрацію шлюбу, адже сторони мають мати статус в договорі.
Для посвідчення договору нотаріусу також необхідно надати паспорти обох з подружжя і правовстановлюючі документи на майно, статус якого визначається договором.
Основна частина документу – узгоджені умови регулювання майнових прав (нерухомість, корпоративні права, прав інтелектуальної власності).
Перш ніж звертатися до нотаріуса, варто проконсультуватися з юристом та скласти разом проєкт договору. У нотаріусів зазвичай є проект такого договору, але навряд чи він передбачає усі необхідні обставини та вимоги конкретного подружжя.
Також у шлюбному договорі може бути змінено законодавче правило, яке передбачає, що якщо майно, яке належить одному з подружжя, за час шлюбу істотно збільшиться у своїй вартості внаслідок спільних трудових або грошових затрат чи затрат другого з подружжя, у разі виникнення спору воно може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності, наголосив Delo.ua Олександр Курявий, керуючий партнер ЮК “Муренко, Курявий і Партнери” .
Може бути також закріплено положення про те, що це майно не змінюватиме свого правового режиму, тобто належатиме тому з подружжя, хто був його первісним власником, або подружжю на праві спільної часткової власності у нерівних частках.
Договір дає можливість більш вільно відступити від засад рівності, самостійно визначити розмір часток або конкретне майно, що буде належати кожному з подружжя.
“Важливою умовою при укладенні документу є факт, що за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Наприклад, у шлюбному договорі не може бути зазначено, що чоловік дарує дружині квартиру, адже такий договір дарування має бути окремо укладений і посвідчений нотаріально”, – зазначив Олександр Курявий.
Врешті, якщо після укладення договору виникла необхідність у внесенні змін до нього, у подружжя є таке право. Для цього слід подати спільну заяву і оформити у нотаріуса додаткову угоду з новими пунктами, які доповнять попередній документ.
Шлюбний договір з іноземцем
Юристи особливо радять укладати шлюбний договір, якщо хтось з подружжя є іноземцем, оскільки дві країни походження можуть мати кардинально різне законодавство.
“Іноземці вже на першій консультації висловлюють здивування, що у нас за загальним правилом майно, набуте до шлюбу, залишається особистою приватною власністю. Наприклад, до нас звернувся клієнт зі США, штат Делавер, і просив саме цей український пункт закріпити в договорі. Тому що у них після того, як пара одружилася, навіть дошлюбне майно стає спільним. І йому це було не окей”, – пояснила Найда.
Шлюбний договір і поділ бізнесу
Бізнес у шлюбному договорі ділять за домовленістю сторін, пояснив у коментарі Delo.ua Ростислав Кравець, старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери».
“Оскільки майно, наприклад, ТОВ, належить юридичній особі, подружжя не має права на майно – виключно на корпоративні права і дивіденди, які отримує з корпоративних прав. У разі, якщо корпоративні права набуті під час шлюбу, вони діляться навпіл”, – пояснив адвокат.
За словами адвоката, обоє з подружжя можуть бути співзасновниками і розраховувати на дивіденди. А можна навпаки – прописати у документі, що хтось із подружжя жодним чином не може вимагати отримання дивідендів чи результатів праці підприємства, яке очолює інший.
За словами Ірени Найди, ідеальний варіант поділу бізнесу – ділити їх не шлюбним договором, а вирішувати питання поділу одразу при реєстрації підприємств.
Прикладом такого рішення може стати навіть декларація президента Володимира Зеленського, яку він подавав ще у статусі кандидата на пост глави держави.
“Це приклад юридично грамотного поділу корпоративних прав: у декларації визначено, що ТОВ “95 квартал” розподілено 99,9% прав на чоловіка, і 0,01% – на дружину. Бо подружжя може мати три режими власності: особиста праватна, спільна сумісна і спільна часткова. Наявність якогось одного режиму виключає інші. Ми бачимо, що чоловік і дружина між собою поділили права так, що по факту ТОВ записана на чоловіка. Але якби у нього було 100%, дружина могла б претендувати на половину. Оскільки тут часткова власність,то у випадку поділу майна дружина не відсудить нічого. Але вона може претендувати на дивіденди”, – пояснила Найда.
Якщо такого розподілу не передбачили, виникає питання, чи створена в шлюбі ТОВ поділиться між подружжям на 50 на 50.
“Як діляться дивіденди: це прибуток з частки, яку ми отримуємо як власники корпоративних прав. Важливо розуміти, що за Сімейним Кодексом, поділу підлягає дивіденд, який нарахований і виплачений. Якщо дивіденди цього року не виплачувались – тоді що ділити?” – зауважила адвокатка.
Ідеальний шлюбний договір
Ідеальний шлюбний договір у першу чергу має бути складений з урахуванням усіх вимог та законодавчих норм України. У документі мають бути враховані інтереси та побажання обох сторін, він не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
За словами Ірени Найди, в ідеалі в документі має бути максимально деталізоване майно – нинішнє, і майбутнє, і мова йде не тільки про майно, а про майнові права.
“У нас звикли ділити тільки видиме, те, що можна взяти в руку. А треба прописувати набагато ширші речі – права інтелектуальної власності, корпоративні права. Оптимальний варіант, як ділити майно в шлюбному договорі: на чиє ім’я набута власність, на кого вона оформлена, тому вона й належить (є особистою власністю). Якщо дійде до суду, сторони будуть зобов’язані брати це до уваги”, – вважає Найда.
Подібні рекомендації дає і Ростислав Кравець: в ідеалі бажано прописати такі умови, що все, що надбано в шлюбі кожним із подружжя є їхньою особистою власністю. Особливо це стосується людей, які на час оформлення шлюбу вже чогось здобули, мають компанії, фірми, бізнеси.
“Наприклад, хтось пише пісні, а інший малює. Я б радив так і прописати: той, хто пише пісні, мав би отримувати за це гонорари, а художник – за свої картини, інший з подружжя на це не має розраховувати”, – наголосив Кравець.
Борги та аліменти у шлюбному договорі
Майнові права та обов’язки – це не тільки набуте, а й втрати, які також подружжя має розділяти.
Оскільки за загальним правилом усі доходи і борги вважаються спільними, щоб убезпечитись від того, щоб дружина не відповідала за борги чоловіка, чи навпаки, варто так і прописати в договорі – що кожен відповідає за своїми зобов’язаннями, радить юристка.
Окрім визначення статусу майна (спільне чи особисте), ст. 92 Сімейного кодексу наголошує, що у шлюбному договорі можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків, тож такі пункти щодо коштів на утримання дитини можуть вважатися договором про сплату аліментів у розумінні ст. 189 СК України, наголосила Інна Мирошніченко.
“У договорі також можна визначити, з ким проживатимуть діти у разі розлучення та порядок несення додаткових витрат на дітей. У випадку розлучення та несплати аліментів, сторона яка має отримувати аліменти, може звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, та пред’явити виконавчий напис для виконання до відділу ДВС чи приватного виконавця”, – пояснила адвокатка.
Шлюбний договір: чи можливе його розірвання та визнання недійсним
Розірвати шлюбний договір можливо, але не потай, без згоди другої сторони. Зазвичай розірвання вирішується у спорі на вимогу одного з подружжя – у суді можна визнати недійсним як весь договір, так і окремі його частини. Та для цього необхідно буде пред’явити серйозні підстави.
Якщо є спільна згода на розірвання шлюбного договору, то СК надає подружжям право відмовитися від нього. Це відбувається шляхом подання нотаріусу, у якого був укладений договір, спільної заяви про відмову. Права та обов’язки за укладеною угодою припиняються з моменту його укладання або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.
Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої таким договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом.
Загалом існують такі підстави для визнання шлюбного договору недійсним:
- порушення нотаріальної форми договору;
- зменшення обсягу прав дитини, які встановлені СК України;
- включення в договір умов, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
- укладення договору під впливом обману, насильства;
- помилка однієї зі сторін договору;
- порушення шлюбним договором норм закону.
Закон забороняє ставити в невигідне матеріальне становище когось із подружжя. Такий договір у судовому порядку можна визнати недійсним, або ж окремі його частини. Відмовити у посвідченні такого договору може і нотаріус.
Водночас складність полягає в тому, що у законодавстві не визначено поняття “надзвичайно невигідне матеріальне становище”, про це неодноразово наголошував Веховний Суд, тому спори щодо цього вирішуються індивідуально, наголосила Найда.
“У цьому випадку обов’язок доведення надзвичайно невигідного матеріального становища покладено на позивача. Виходячи з судової практики, це непросто довести. Є випадки, коли був визнаний договір недійсним на цій підставі – наприклад, Постанова КЦС ВС від 26.02.2020 у справі № 755/19197/18, але там справді на одного з подружжя було записане все (квартира, машина, дві земельні ділянки, навіть побутова техніка і меблі), а на іншого не записано нічого. Тож суд об’єктивно став на бік позивача”, – пояснила адвокатка.
Те, що “скрутні матеріальні обставини” складно довести, свідчить судова справа 363/1545/20, де позивач посилався на шлюбний договір, в якому було обумовлено, що набуті ним і колишньою дружиною за час шлюбу два магазини стали особистою приватною власністю відповідача, а йому залишився автомобіль. Між ними була усна домовленість, що дружина передасть один з об’єктів чоловіку за договором дарування, однак вона слова не дотрималась. Позивач наголошував, що в результаті цього його поставлено у скрутне матеріальне становище, оскільки він не усвідомлював значення укладеного договору та його наслідків.
Врешті-решт, суди відмовили у задоволенні вимог позивача, наголошуючи, що все майно, придбане чоловіком або дружиною після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане або набуте і зареєстроване.
“Відмовляючи у позові, суди зазначили, що позивачем не надано належних доказів, що шлюбний договір поставив його у надзвичайно невигідне матеріальне становище. І що договір не суперечить ч. 5 ст. 93 СК України, оскільки сторони не передавали у власність один одному нерухоме чи рухоме майно, право на яке підлягає державній реєстрації, а тільки встановили правовий режим майна, право власності на яке вже було зареєстровано за кожною із сторін”, – пояснила Мирошніченко.
Шлюбний договір: яка його вартість
При укладенні проєкту шлюбного договору варто враховувати, що послуги юридичного супроводу можуть коштувати від 6 000 тисяч гривень, залежно від кваліфікації юристів, об’єму майна, обставин домовленостей та міста – у мегаполісах такі послуги зазвичай коштують дорожче.
Вартість нотаріального посвідчення такого договору у приватного нотаріуса стартує від 5 000 гривень, це залежить і від регіону, де посвідчується угода, а також від нотаріуса. У державного нотаріуса послуги коштуватимуть дешевше.
Чому українці рідко укладають шлюбні договори
Малий відсоток шлюбних контрактів в Україні самі юристи пояснюють тим, що такий договір сприймають не як страховку для обох з подружжя, а як недовіру та “сходинку до розлучення”.
За словами Ростислава Кравця, впливає на рішення і ментальність українців, у яких більш романтичні підходи до шлюбу, аніж у інших країнах. “Головне у шлюбі – це довіра і любов, і це врешті-решт непоганий підхід. З іншого боку, коли є великі статки, бажано перед тим, як укладати шлюб, обговорити всі матеріальні нюанси, які можуть виникнути під час подружнього життя”, – пояснив адвокат.
“Такий договір не означає, що в майбутньому подружжя розлучиться, його не варто боятися. Це нормальна практика у багатьох країнах світу. І його укладення – це перший крок до сучасного вирішення можливих проблем між подружжям”, – вважає Інна Мирошніченко.
На переконання адвокатки, укладаючи шлюбний договір, кожен з подружжя може захистити своє майно, яке нажив протягом життя. Для тих, хто готовий взяти на себе відповідальність, договір може стати захистом, і можливо, не дасть розійтися ворогами.