Більш детально про призначення судді, який критикує судову владу і ставить під сумнів законність остаточних судових рішень розповів у себе на сторінці Фейсбук відомий адвокат Ростислав Кравець.

Як і обіцяв, швиденько розповім про чудо яке трапилось вчора.

https://t.me/rkravetsUA/10162

Ні, це не про те як ОЗУ ВП ВС визнала всіх суддів без повноважень такими, що втратили статус суддів і це не про те як окрема думка Всеволода Князєва, який перебуває у СІЗО потрапила до реєстру.

Це про суддю Бахмацького райсуду Чернігівської області Павло Пархоменко, якого вчора без конкурсу та додаткового добору було рекомендовано призначити суддею Касаційного цивільного суду у складі незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України).

Шлях його був тернистим та на мою думку досить сумнівним, але красивим.

І так, все по черзі.

06.03.2019 ВККСУ приймає рішення № 637/вс-19 Про надання рекомендації щодо призначення кандидата Пархоменка Павла Івановича на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18

20.03.2019 ВРП приймає рішення № 884/0/15-19 Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Пархоменка П.І. на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

ВРП послалось на скаргу в якій зазначалося, що 2 березня 2018 року суддею Бахмацького районного суду Чернігівської області Пархоменком П.І. на замовлення фізичних осіб – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено «Експертний висновок Павла Пархоменка» (далі – Висновок) для Високого суду Британських Віргінських Островів. Скаржник ОСОБА_3, посилаючись на Висновок, копію якого надав, вказує, що Пархоменко П.І. склав його на замовлення приватних осіб. До того ж у Висновку всупереч вимогам Закону № 1402-VІІІ та Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Кодексу суддівської етики він публічно піддає сумніву судові рішення, які набрали законної сили, а саме: рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року; ухвалу апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року; рішення Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2017 року; ухвали суду касаційної інстанції (п. 425, с. 101; п. 429, c. 102; п. 436, c. 103; п. 444, с. 104 Висновку).

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Бахмацького районного суду Чернігівської області Пархоменка П.І., водночас дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя встановлено, що вказані дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики, зокрема пункту 12 Кодексу суддівської етики.

У пункті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності.

Положення міжнародних документів та законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.

Враховуючи наведене, Вища рада правосуддя вважає, що поведінка кандидата та його ставлення до такої поведінки викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності Пархоменка П.І. критерію професійної етики та є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі його призначення на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

За результатами голосування Вища рада правосуддя вирішила відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення Пархоменка П.І. на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

14.06.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Гімона М.М., Желєзного І.В., Стеценка С.Г., Шарапи В.М., відмовляє у задоволені позову Пархоменко в якому він просив:

визнати протиправним рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 по скарзі ОСОБА_2 від 16 серпня 2018 року № А-4914/0/7-18, яким було відмовлено у притягненні судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині встановлення обставин, що дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики;

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду;

зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути питання та внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

06.07.2023 Велика Палата Верховного Суду у складі Головуючого судді Уркевича В. Ю., судді-доповідача Гриціва М. І., суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А.,Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва C. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., визнає протиправним та скасовує рішення Вищої ради правосуддя від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Зобов’язує Вищу раду правосуддя повторно розглянути питання щодо внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Рішення по справі готує суддя Ткачук О.С. це той кого вчора в судовому засіданні цікавили три букви (ОЗУ) в моїх постах у фейсбуці, а не суть справи, на скільки я зрозумів.

Варто відзначити, що 13.05.2019 виходить стаття ГО ДеЮре де відомі бідосі пишуть, що Павло Пархоменко був єдиним, кого не пропустила Вища рада правосуддя. Він — один з найкращих суддів України, він впроваджує нові стандарти в правосудді для дітей. Він стільки всього зробив, його в приклад всім суддям треба ставити.

Павло Пархоменко хвалебно сприймають разом з Ларисою Гольник та Віктором Фоміним.

І от вчора 07.09.2023 при тому, що встановлено, що його дії фактично підривають довіру до судової гілки влади все ж рекомендують не незаконно зареєстрованого суду.

Які можна зробити висновки?

В мене один поки висновок. Нова ВРП та ОЗУ ВП ВС разом з бідосями намагаються призначити суддю який буде продовжувати підривати довіру до судової гілки влади.

От Вам і вся реформа та її мета, яку вчора вже ніхто не приховував.

Вірю у ЗСУ, незалежний суд України та перемогу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

На це звернув увагу адвокат Ростислав Кравець у свому телеграм-каналі, повідомляє АНТИРЕЙД.

🔥🔥🔥Натрапив сьогодні на дуже цікаву Окрему думку. Раджу присісти перед тим як читати далі.

Це окрема думка судді Князєва Всеволода Сергійовича від, увага – 11.08.2023 року, по тій самій справі у якій його підозрюють в отриманні хабаря та передачі хабаря ще 14 суддям ОЗУ Великої палати незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України).

Вище я навів посилання на неї, поки реєстр не працює. В реєстрі посиланні наступне – http://reyestr.court.gov.ua/Review/113269749

Тобто перебуваючи у СІЗО, суддя Князєв, не будучи відстороненим від посади, виготовляє та якимось чином надає для реєстрації і внесення цієї окремої думки до єдиного реєстру судових рішень.

Я неодноразово говорив, що Україна це країна можливостей. Тут можливо все. Навіть суддя не будучи відстороненим від посади й перебуваючи в СІЗО може виготовити окрему думку і внести її в реєстр по справі у якій його підозрюють у хабарництві.

Аплодувати САП, НАБУ, ВРП можна вже стоячи.

Фактично Князєв може зараз ще іменем України визнати їх всіх незаконними та розформувати. Я вже нічому не дивуюсь.

В самі окремій думці мені сподобалась от ця частина:

З таким висновком Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся; вважаю передчасними, та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи висновки Великої Палати про задоволення касаційних скарг ПрАТ «Ділові партнери» та компанії Ferrexpo AG та про залишення в силі рішення суду першої інстанції, ухваленого фактично на користь вказаних підприємств, та відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.

Як мною і було зазначено після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 19 квітня 2023 р., приєднуюся до позиції, висловленої у вигляді окремої думки судді Ткачука Олега Степановича та погоджуюся із більшістю тверджень, викладених суддею Ткачуком О. С. в його письмовій окремій думці, яка відпочатку планувалася як наша спільна, але не була нами спільно доопрацьована з незалежних від мене причин.

Нагадаю, що Ткачук, свою думку також висловив вже після затримання Князєва. До речі, сьогодні Ткачук у мене в засідання запитав, що я маю на увазі в своїх постах зазначаючи слово з трьох букв. Я реально розгубився і подумав, що він про мій підпис про віру в ЗСУ.

А от тільки зараз, до мене дійшло, що він має на увазі ОЗУ. Так от, користуючись можливістю повідомляю. Що за версією НАБУ, що була оприлюднена публічно, ОЗУ – це організоване злочинне угруповання, а за моєю версією, це особливо здатна установа. Думаю допитливість пана Ткачука була задоволена.

В Україні можливе все.

Вірю у ЗСУ, незалежний суд України та перемогу💙💛

Адвокат пропонує організувати для Всеволода Князєва в СІЗО зал засідань.

З огляду на всю цю ситуацію, завтра звернемось до Мін’юсту з проханням організувати для Князєва в СІЗО зал засідань.

Заробітну плату він все одно отримує, то може і віддалено приймати участь у засіданнях, а чого ж не працювати. ВРП, НАБУ, САП вважають це нормальним, думаю і знайомі Князєву посли G7 підтримають.

Вірю у ЗСУ, незалежний суд України та перемогу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Ще минулого року, щоб “відкосити” від армії, чоловіки призовного віку масово вступали до коледжів та вишів. Що, згідно із законодавством, дозволяє отримати відстрочку від мобілізації на час навчання повідомляє АНТИРЕЙД з посиланняс на СТРАНУ.

У результаті багатьох навчальних закладах набір на контракт (туди вчинити простіше, ніж бюджетні відділення) зріс у кілька разів.

Цього року схема “Студент”, як очікується, стане ще популярнішою. Підготовка до нової вступної кампанії вже розпочалася. І у навчальних закладах фіксують збільшення інтересу чоловіків-абітурієнтів до вступу.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

“Минулого року вступ на здобуття другої вищої освіти спростили – не потрібно було складати єдиний тест, достатньо було просто мотиваційного листа. Цього року схема збережеться”, – каже нам ректор технічного університету ШАГ (Харків) Віталій Зайцев.

Крім того, для українських чоловіків фактично закрилася можливість вступу до іноземних вишів. Ще з минулої осені кордони для студентів призовного віку, які надійшли до закордонних університетів, практично заблокували. Тому зараз можливість вступу до іноземних навчальних закладів більшість наших чоловіків навіть не розглядають, вважаючи це зайвою тратою часу та грошей. І натомість атакуватимуть українські університети.

“Розкрутці схеми сприяє і “дика” мобілізація, коли чоловіків виловлюють на вулицях і навіть у ресторанах, вручають повістки і практично одразу відправляють на фронт, чого минулого року ще не було в таких масштабах. Студентський квиток дає хоч якусь страховку на цей випадок”, – додав голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець.

Небувалий ажіотаж серед абітурієнтів дає змогу навчальним закладам підвищити ціни на контракт.

“За законодавством, виші мають право піднімати вартість навчання на відсоток інфляції за минулий рік, а інфляція в Україні у 2022 році була високою. Ми можемо підняти ціни в межах 25%”, – каже Зайцев.

Багато вишів поки що не склали ціну на контрактне навчання. Підсумкові прайси залежатимуть від реального попиту. Наприклад, у Чернівецькому національному університеті повідомили, що вартість навчання на контракті визначать лише наприкінці червня цього року. Хоча минулими роками цінники на контракт завжди виставляли навесні.

Зазначимо, що навчання у вузі як спосіб “відкосити” від мобілізації вже набуло широкого суспільного резонансу.

І з цього приводу з’являється чимало ідей, як цю схему припинити – від скасування відстрочки від мобілізації для студентів до зачисток на освітньому ринку – “оптимізації” навчальних закладів із закриттям “зайвих” вишів та коледжів.

Розбиралися, як працює схема “Студент”, і до чого готуватися цьогорічному абітурієнтам.

“Вам із відвідуванням чи без?”

Сама схема, коли чоловіки призовного віку вступають у коледжі та виші, щоб отримати відстрочку від мобілізації, не нова. Вона почала набувати популярності ще минулого року.

“За законодавством, студенти денної форми навчання мають право на відстрочку від призову або мобілізації на час навчання. Вона діє доти, доки людина не закінчить навчання або її, наприклад, не відрахують. В останньому випадку навчальні заклади мають подавати списки відрахованих студентів у військкомати, та “бронь” з таких студентів знімається”, – пояснив нам Ростислав Кравець.

Крім того, минулого року було спрощено процедуру надходження.

“Тих, хто надходив на отримання другої освіти, звільнили від складання єдиного тесту, для зарахування було достатньо лише мотиваційного листа”, – каже Віталій Зайцев. Спрощення торкнулися і тих, хто не має першої вищої, але вступає на контракт – вишам дозволили проводити зарахування за багатьма спеціальностями на підставі співбесіди, без тестів.

У 2021 році бакалаврат закінчило 189,5 тисяч осіб, а до магістратури надійшло 83 тисячі (43,8%). магістратуру надійшло 150,6 тисячі”, – йдеться у звіті аналітичного центру університету імені Грінченка.

У звіті також перераховуються всі спрощення щодо навчального процесу, яким дали старт у 2022 році.

По-перше, спростили процедуру акредитації навчальних програм (ця норма діятиме ще рік після закінчення воєнного стану). Проводити акредитацію можна у віддаленому режимі та без експертизи програм.

По-друге, знизили вимоги до студентів. У медичних вишах, наприклад, скасували кваліфікаційний іспит (які завжди було складно скласти, і через який студенти масово “вилітали” з вишів – Ред). На бакалавраті та магістратурі дозволили замінити захист дипломів “іншими видами контролю”.

По-третє, дали істотне послаблення надходження. ЗНО замінили на єдиний мультипредметний тест, а для мешканців окупованих територій не потрібний був і він.

З магістратури прибрали обов’язковий іспит з іноземної мови та кваліфікаційний іспит, натомість запровадили нескладне тестування.

“Відсутність порогів у 2022 році означала можливість вступу до закладів вищої освіти за наявності хоча б однієї правильної відповіді щодо кожного з предметів або проходження тесту методом сліпого вгадування”, – йдеться у звіті університету Грінченка.

Крім “важливої соціальної функції” – дати українцям можливість навчатися під час війни, такі спрощення, як зазначається у звіті університету імені Грінченка, стали результатом “лобіювання інтересів окремих вишів, пов’язаних із втратами цих закладів через війну”.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

У результаті вступити до вишів стало набагато простіше, ніж раніше.

Спрощений доступ до вишів залучив і українців призовного віку, які таким чином могли “сховатись” від мобілізації. А спрощена процедура навчання (скасування багатьох складних робіт, рефератів, перехід на онлайн тощо) за фактом зробила “необов’язковим” відвідування занять у багатьох вишах. Тобто можна було “занести документи” та займатися своїми справами. Щодо загрози відрахувань, то у багатьох вишах цю проблему теж можна вирішити.

Студенти одного із столичних вишів розповіли там, що “закрити пропущені заняття можна по 200-300 гривень за кожне”, “купити реферат – за 800-1000 гривень”, “скласти іспит – від тисячі гривень до 100-500 доларів залежно від предмета “.

Наприклад, студент інтернатури з фармації (її проходять після закінчення відповідного факультету медичного вишу) Олексій розповів нам, що заплатив за першу частину навчання (вона має включати практику в аптеках та написання підсумкової роботи) 7 тисяч гривень, а за другу частину (лекції та диплом) – ще 8 тисяч. Плюс – “офіційна плата” близько 25 тисяч за навчання.

“У результаті навчання йде, відстрочка є, ні в аптеці, ні на лекції я жодного разу не з’являвся, прийду вже тільки за дипломом. При зарахуванні мене прямо запитали – мені “з відвідуванням” чи “без”. І назвали таксу. У списку тих, кому “без відвідування” я був уже, як мінімум, двадцятим”, – каже нам Олексій.

Хоч у педагогічний, хоч на хореографію

За даними Міністерства освіти, у багатьох вишах різко збільшився набір на контрактні відділення (куди вступити простіше, ніж на бюджет). І, що характерно, серед вступників зросла кількість студентів, м’яко кажучи, не зовсім студентського віку – у категорії “до 30” та навіть “40 плюс”.

Так, якщо у 2021 році на контракт надійшло близько 22 тисяч студентів-чоловіків віком 20-29 років, то у 2022 році – вже більше 65,2 тисяч. Те саме за віковою категорією “30-39 років”: у 2021 році було близько 2,2 тисяч, у 2022 році – близько 30,3 тисяч. У віковій категорії “40 плюс” до війни, у 2021 році на контрактні відділення надійшло лише 884 особи. Торік таких було вже понад 15 тисяч. При цьому традиційна студентська категорія — студенти віком до 20 років, навпаки, зменшилася з 66445 осіб у довоєнному 2021 році до 56685 тисяч у 2022, що цілком логічно з огляду на масовий потік біженців з України. Багато старшокласників, які минулого року могли б вступити до українських вишів, просто виїхали зі своїми сім’ями за межі країни.

Порівняно з минулим роком кількість нових студентів платної форми навчання зросла майже на 40%, а якщо виділити тільки чоловіків, то на 82%.

У деяких університетах кількість нових студентів-чоловіків зросла вдесятеро і більше, повідомляє видання “Наші гроші. Львів”.

Воно оцінює армію студентів, які скористалися спрощеннями за вступом, у “не менш як 85 тисяч чоловіків”. І підрахувало, що виші заробили на таких студентах 1,7 млрд гривень (з урахуванням середньої вартості року навчання за контрактом 20,8 тисяч гривень).

“Таке враження, що вступників “у віці” виші одразу орієнтували на контракт. Приходиш до приймальної комісії, на тебе дивляться, і кажуть – на бюджет не візьмемо, місць мало, нехай діти навчаються. А вам можемо запропонувати лише платне навчання”, – розповів нам киянин Анатолій, який у свої 35 вступив до одного з торговельно-економічних вишів.

Найбільший наплив “зайвих” контрактників був у західних регіонах. Але динаміка від вишу до вишу відрізняється.

Наприклад, за даними профільного міністерства, у “Львівській політехніці” кількість студентів-чоловіків першого року навчання на контрактних відділеннях зросла з 1609 осіб у 2021 році до 4613 у 2022-му, тобто на 187%. А частка чоловіків серед першокурсників платної форми навчання – з 57% до 73%. Найбільш ходовими серед чоловіків виявилися земельні спеціальності, спеціальності з управління та адміністрування, хімічні технології та інженерія.

У Львівському торговельно-економічному університеті кількість чоловіків-абітурієнтів на контракті зросла у 2022 році на 50%, у Львівському національному університеті імені Франка – на 29%.

Водночас, наприклад, у Чернівецькому національному університеті імені Федьковича зафіксували зростання студентів-контрактників серед чоловіків на 239% – у 2021 році їх було 740, у 2022 – понад 2,5 тисячі.

В Івано-Франківському національному технічному університеті нафти та газу зростання числа чоловіків-студентів на контракті — більш як у четверо. У довоєнному 2021 році їх було лише 391, минулого року – 1980 осіб.

У Тернопільському національному технічному університеті імені Пулюя кількість контрактників-чоловіків зросла з 495 до майже 1300 осіб.

“Збільшення потоку вступників до вузів західних областей пояснюється і об’єктивними факторами – в ці регіони з початку війни переїхали багато жителів окупованих територій і загалом неспокійних з військової точки зору областей. Зрозуміло, що їхні діти вирішили вступати до вузів за новим місцем проживання”, – зазначив Зайцев.

Але рекордна динаміка за кількістю студентів-чоловіків була не лише на заході країни. Наприклад, Чернігівська політехніка наростила кількість таких студентів удвічі – з 415 у 2021 році до 828 у 2022-му.

У Житомирській політехніці зростання потоку чоловіків, готових платити за навчання, минулого року склало 130%.

Щодо столичних вузів, які завжди користувалися підвищеною популярністю серед абітурієнтів з усієї країни, то тут картинка сильно різниться. Скажімо, у Національному університеті імені Тараса Шевченка кількість студентів-чоловіків на контракті не тільки не зросла, а й, навпаки, зменшилася з 1 784 осіб у 2021 році до 1 599 у 2022-му. У Київській політехніці зростання є, але зовсім невелике – всього на 2% – з 1 177 у 2021 році до 1 200 осіб минулого року.

У Київському університеті імені Грінченка динаміка теж порівняно невелика – близько 20%, у Київському національному університеті будівництва та архітектури – на 57% тощо.

У той же час, скажімо, у Київському університеті культури (куди, як вважається, завжди було нескладно вступити та легко вчитися), студентів-чоловіків, готових платити за контракт, зросло минулого року майже в 1,7 разу – з 389 до 1040 людина. Цікаво, що серед чоловіків популярністю користувалися такі не зовсім чоловічі спеціальності, як хореографія та туризм.

А в МАУП (де, як вважається, вчитися теж відносно нескладно) чоловіків-студентів минулого року побільшало втричі (2021 року їх було 319 осіб, 2022 — більше 1300).

Рекорди з набору чоловіків-контрактників зафіксували й у деяких регіональних вишах. Скажімо, у Полтавському аграрному університеті – приріст більш ніж у 2,5 раза, у Сумському педагогічному – у 2,4 раза. Така ж динаміка у Запорізькому національному університеті, хоча регіон не назвеш найблагополучнішим з військового погляду.

Загалом, як кажуть самі викладачі, найбільший наплив чоловіків-контрактників у ті ВНЗ, куди легко вступити, і, найголовніше, де легко вчитися, і можна “вирішувати” навчання – не відвідувати пари і здавати екзаменаційні сесії без проблем.

“Зрозуміло, що для схеми потрібні двоє – і сам студент, і виш, який, давайте говорити прямо, готовий торгувати дипломами”, – зазначає Зайцев.

Ще один критерій вибору “схемного” вузу – помірна вартість контракту. У регіональних вишах цінники стартують із 15-16 тисяч гривень за рік, тоді як у столичних середній прайс – 30-35 тисяч і вище.

Це ймовірно також один із факторів того, що для “укосу” від армії обирають переважно регіональні ВНЗ, а не столичні.

При цьому, за словами Зайцева, потяг до знань у чоловіків, м’яко кажучи, не зовсім студентського віку, пояснюється не лише спробою “відкосити” від мобілізації, а й банальною спробою втриматися на ринку праці – змінити свою спеціальність, яка стала “не потрібною”, більш затребувану.

“У нашому виші кількість студентів-чоловіків зросла минулого року на 10%. Були вступники, яким за 40. Але вони старанно навчаються, відвідують заняття, складають іспити. Нікого не відрахували, хоча ми відраховуємо, навіть не чекаючи екзаменаційної сесії – якщо студент відвідав менше 75% занять”, – зазначив Зайцев.

Зазначимо, що широкий суспільний резонанс за схемою “Студент” наробив чимало галасу у профільному середовищі.

У багатьох вишах статті на тему “надходів для “укосу” від мобілізації називають “вигадками журналістів” і заявляють, що, мовляв, є й об’єктивні фактори, що сприяють збільшенню попиту на контрактне навчання з боку чоловіків призовного віку. Приміром, та ж спроба змінити спеціальність та спрощення вступу, що відкрило доступ до вузів тим, хто раніше вищу освіту просто “не тягнув”, а деякі вступники вирішили поєднати два в одному – отримати і відстрочку, і диплом, тому вони старанно навчаються, а не платять за кожен іспит.

Водночас викладачі “не для преси” визнають, що “схеми в деяких вузах справді є”, і кажуть, що все це сильно б’є за якістю та престижністю української вищої освіти.

Що зміниться цього року?

Цього року правила вступу до вузів, які нещодавно оприлюднило Міністерство освіти, особливо не змінилися. Тобто стати студентом за спрощеною схемою все ще можна.

Міністерство освіти на своєму офіційному сайті перераховує “10 кроків для вступу”, серед яких, зокрема, вступні випробування (НМТ, творчий конкурс, співбесіда).

При цьому співбесіда чи мотиваційний лист перераховуються як альтернатива НМТ. Але зазначено, що такий формат допускається лише при вступі на контрактну форму навчання на спеціальності, яким надається особлива підтримка (їх понад 60, у тому числі педагогіка, хімія, фізика та астрономія, математика, прикладна механіка, виробництво та технології, архітектура та будівництво, суднобудування, енергетика та ін.).

Тобто стати студентом, написавши лише мотиваційний лист, цілком реально й цього року.

“А темпи мобілізації напевно збільшать кількість тих, хто виявить бажання стати студентом”, – каже Кравець.

Тому, як очікується, схема “Студент” може стати ще більшою. У вишах вже стартувала підготовка до вступної кампанії, і викладачі розповідають, що можливістю стати студентом цікавляться дуже багато чоловіків явно не студентського віку – ті, кому за тридцять і навіть за 40 років.

З урахуванням цієї тенденції вже сталося збільшення вартості навчання на контракті.

Зазначимо, що згідно із законодавством, навчальні заклади можуть щорічно переглядати вартість контракту, але не більше ніж на відсоток інфляції за попередній рік. Але 2022 року інфляція в Україні була рекордною. “Тобто: ми маємо право підвищити ціни на 25%. Минулого року ми ціни взагалі не переглядали, бо побоювалися зниження потоку абітурієнтів через війну. Цього року підвищимо з 65 тисяч до 80 тисяч. Тягнути більше не можемо, для нас підвищення ціни — це, зокрема, можливість залучати викладачів високого рівня», — каже Зайцев.

Зазначимо, що механізм підвищення вартості навчання за контрактом було запущено ще до війни. Зокрема, постановою Кабміну прописувалося, що вартість навчання за контрактом не може бути нижчою за “індикативну ціну” – суму, яку платить держава за підготовку студента за аналогічною спеціальністю на бюджетній формі навчання. Тоді прогнозувалося, що контракти в українських вишах суттєво подорожчають. Але через війну нову формулу так і не запустили.

ВНЗ, як і раніше, фінансуються залежно від кількості студентів. І, як очікується, такий самий підхід буде й у новому навчальному році.

Це дозволило багатьом вишам, особливо регіональним, зберегти порівняно невисоку вартість навчання на контракті — 15-16 тисяч на рік, і, як наслідок, залучити додатковий потік контрактників.

Цього року вимог щодо “індикативних цін” держава також не висуває.

Але є фактор попиту на контрактне навчання, який дозволить вишам переглянути прайси. При цьому багато ВНЗ поки не поспішають озвучувати нові цінники. Наприклад, у Чернівецькому національному університеті повідомили, що вартість навчання на контракті визначать лише наприкінці червня цього року. Хоча минулими роками цінники на контракт завжди виставляли навесні.

У КПІ також в офіційному доступі поки що лише ціни на контракт на 2022/2023 навчальний рік (вартість від 17,5 до 44 тисяч залежно від спеціальності. Така сама ситуація щодо Київського національного університету імені Тараса Шевченка (щоправда, там цінник вищий – 30- 58 тисяч на рік).У Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончаїра також повідомили, що поки що йде затвердження нових цін.

При цьому, наприклад, Український католицький університет (Львів) оголосив цінник на новий навчальний рік – 110 тисяч гривень на рік (торік було 80 тисяч). Але для наймотивованіших студентів обіцяють стипендії від 25% до 100% за рахунок меценатів.

У Рівненському гуманітарному університеті вже є наказ ректора про індексацію вартості навчання на 26,6% – згідно з офіційним рівнем інфляції за минулий рік (колишні ціни – 23 500-27 100 залежно від спеціальності).

У середньому, згідно з міні-опитуванням, яке провела “Країна” серед представників українських вишів, ціни на контракт на наступний навчальний рік підвищаться на 10-26,6% залежно від того, наскільки зросли витрати навчальних закладів, і головне — від того, яким буде попит. Попередньо про потік контрактників можна буде судити вже у квітні-травні, коли виші масово проводять дні відкритих дверей.

При цьому за схемою “Студент” можуть з’явитися додаткові лазівки.

Міністерство освіти планує змінити правила відрахування із вишів (документ уже виставлений на громадське обговорення).

Зазначається, що чинне становище є застарілим (воно не змінювалося з 1996 року. У новому варіанті приводом для відрахування може стати, наприклад, викриття у плагіаті або невиконання навчального плану. Але при цьому сам пропуск занять “якщо він не призводить до отримання Незадовільну оцінку за результатами підсумкового контролю не може вважатися порушенням індивідуального навчального плану”. Те ж саме з невдачами з іспитів (крім держекзамену). Відраховувати зможуть тільки після того, як студентам нададуть право покращити оцінку (незалежно від кількості провалених іспитів), оскаржити результати іспиту, взяти академвідпустку.

СТРАНА

АО «Кравець І Партнери»

Загалом Закон України «Про Вищу раду правосуддя» можна порівняти з шаблонним договором, де визначені лише загальні рамки, а основна суть визначається додатками чи додатковими угодами. Так, більшість процедурних норм є бланкетними та відсилають до Регламенту Вищої ради правосуддя або до інших документів, які погоджуються або затверджуються тою ж Вищою радою правосуддя.

Не варто применшувати й власне потенційну фінансову залежність судів від Вищою ради правосуддя, адже саме цей орган у відповідності до п. 16 ч. 1 ст. 3 Закону бере участь у визначенні видатків Державного бюджету України на утримання судів, органів та установ системи правосуддя, однак форма та межі даної участі не визначені, що може становити загрозу для «слабких» судів.

Казкова «доброчесність»

Щодо власне здійснення інших повноважень Вищої ради правосуддя, то варто звернути уваги, що значно «полегшено» процедуру прийняття рішень, зокрема ст. 34 Закону визначено, що рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом. Тобто, за новими правилами достатність голосів рахується від тих, хто присутній у засіданні, а не від повноваженого чи конституційного складу Вищої ради правосуддя, отже прийняти бажане чи «необхідне» рішення стало простіше.

Що стосується уточнення «якщо інше не визначено цим Законом», то мова йде про рішення, яким вирішується питання про призначення судді на посаду, де необхідно аж 14 голосів членів Вищої ради правосуддя, що може ускладнити процес призначення оскільки Вища рада правосуддя має ретельно вивчити кандидата на наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням (п. 1 ч. 19 ст. 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Хоча і до деяких членів Вищої ради правосуддя також є дуже велика кількість запитань стосовно їх доброчесності. Тому і можуть з‘явитись обґрунтовані питання стосовно прийнятих рішень саме таким складом, що в подальшому буде слугувати підставою для визнання Європейським судом з прав людини порушення прав людини державою, яка допустила можливість прийняття рішень «недоброчесним» органом, що дійсно може вплинути на формування всього суддівського корпусу.

Недоторкані «члени»

Цікаво, що в Законі визначено лише два випадки необхідності 14 голосів. Другий — стосується вирішення питання про внесення подання про звільнення члена Вищої ради правосуддя за грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом члена Вищої ради правосуддя або виявило його невідповідність займаній посаді, допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя та судової влади; виявлення обґрунтованості наявних обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у статті 6 цього Закону; істотне порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; систематичну неучасть у роботі Вищої ради правосуддя чи органу Вищої ради правосуддя (ст. 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Варто нагадати про те, ще перехідними положеннями було визначено, що члени Вищої ради юстиції продовжують виконувати повноваження членів Вищої ради правосуддя, де на даний час їх кількісний склад становить 14 осіб (без урахування Гречківського П.М. із зрозумілих причин). Отже, нинішній склад органу, що вирішує долю суддівського корпусу, є непорушним за будь-яких обставин навіть несумісних із законом, адже за рішення неможливо проголосувати, бо доповідач та особа, щодо якої вирішується питання, не приймають участі в голосуванні. Аналогічна ситуація виникне, якщо до новообраного складу Вищої ради правосуддя буде призначено лише 15 осіб, що робить повноважною та «непорушною» Вищу раду правосуддя.

Загалом Вища рада правосуддя, яка складається з 15 членів є найбільш вдалим варіантом «ручного управління», на яке ніхто не може вплинути з огляду на визначені підстави звільнення та припинення повноважень члена Вищої ради правосуддя, бо й власне самі члени Вищої ради правосуддя чи працівники даного органу можуть бути скаржниками на суддю, який винесе вирок.

Правова «визначеність»

Слід додатково зауважити і про зміну порядку та підстав оскарження рішень Вищої ради правосуддя. Досить загадковою є позиція законодавця визначати підстави для оскарження рішення Вищої ради правосуддя, пов’язані з дотриманням формальних складових чи умов прийняття рішення, не зазначаючи при цьому таку підставу як порушення прав людини. Наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону, якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду. Тобто, особа, яка відповідає усім вимогам та успішно пройшла професійний відбір, але не набрала з незрозумілих причин необхідної кількості голосів, не може захистити своє право бути призначеним на посаду, бо Закон не рахується з правами людини.

Рішення Вищої ради правосуддя, які можуть бути оскаржені до суду подаються відразу до Верховного Суду. З одного боку це ніби спрощує судову тяганину, але з іншого зовсім не сприяє ефективному захисту.

Так, у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, що може мати наслідком застосування дисциплінарного стягнення до судді, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно (ст. 52 Закону). Також Закон передбачає можливість повторного звернення із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді в межах одного кримінального провадження у випадку скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя судом (ст. 64). Тобто, даний Закон зробив судове рішення проти Вищої ради правосуддя декларативним, тобто таким, що не усуває негативних наслідків для особи. Очевидно законодавець не врахував, що в тій же справі «Олександр Волков проти України» Європейський суд з прав людини встановив порушення ст. 6 Конвенції щодо права на судовий захист  з урахуванням того, що судові рішення не відновлювали прав особи, а отже судовий захист не був ефективним.

Суддівська «незалежність»

Новаторство законодавця знайшло свій прояв і в застосуванні такого правового інституту як відсторонення судді від посади. Мова йде зокрема про норму ч. 2 ст. 62 Закону, яка передбачає, що з дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади суддя вважається тимчасово відстороненим від здійснення правосуддя без ухвалення Вищою радою правосуддя окремого рішення.

По-перше, жодного механізму захисту від можливого недоброчесного використання даної норми не існує, оскільки не існує ні рішення, ні дій, які можна оскаржити.

По-друге, така ситуація є напрочуд вигідна для відсторонення «незручного» для влади чи певних впливових осіб судді. Таке відсторонення судді триває до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про звільнення судді з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати. Якщо порахувати, то в такий спосіб можна усунути суддю приблизно на 150 днів (30 днів на подання скарги+60 днів розгляду+60 днів у випадку продовження) і це тільки на підставі однієї дисциплінарної справи. Однак є ще один нюанс — в Законі не йдеться про те чи триває відсторонення судді на момент судового оскарження рішення Вищої ради правосуддя, адже у випадку задоволення позову Вища рада правосуддя має повторно розглянути дисциплінарну справу і винести ще одне рішення, а от яке рішення зупиняє відсторонення – дискусійне питання, яке швидше за все буде, як завжди, використане з маніпуляціями. Хоча практика звільняти суддів до остаточного завершення процесу з вирішення питання про легітимність звільнення суддів в нас є, що демонструє абсолютно зневажливе ставлення до суддів, в першу чергу тими, хто найбільше має піклуватися за повагу до статусу судді.

Ще однією новацією Закону є введення посади – інспектор Вищої ради правосуддя (ст. 28 Закону). Фактично це особа, яка реально займається реалізацією повноважень члена Вищої ради правосуддя, бо саме вона – вивчає матеріали справи, надсилає запити та готує проекти рішень. Насторожує те, що законодавець наголосив на тому, що ця особа не є державним службовцем, отже на неї не розповсюджуються вимоги щодо несуміщення. Крім того, ніхто не знатиме яких кадрів залучить чи залучатиме Вища рада правосуддя до співпраці чи не буде часом конфлікту інтересів між цією особою і суддею, який, наприклад, в цей час розглядатиме «цікаву» для інспектора справу.

«Доброчесні» скаржники

Окремо слід звернути увагу на права особи, яка звертається із скаргою на суддю, бо законодавець не обділив креативністю і дану ситуацію.

Так, ст. 44 Закону містить норму наступного змісту: очевидно безпідставна дисциплінарна скарга може бути залишена без розгляду та повернута скаржнику, якщо він неодноразово протягом дванадцяти місяців, що передують даті надходження скарги, подавав очевидно безпідставні дисциплінарні скарги, які були залишені без розгляду та повернуті скаржнику або за якими у відкритті дисциплінарної справи було відмовлено.

Навіть складно визначитися з чого найперше почати аналіз «цього». По-перше, «очевидна безпідставність» — дуже «чіткий» критерій, який не залишає шансу для суб’єктивності, тим більше, що це вирішується одноособово (хоча не слід забувати про інспекторів, які можуть виявити різке занепокоєння, щодо можливого впливу на суддю, який саме розглядає «цікаву» для нього або когось зацікавленого справу).

По-друге, критерій неодноразовості також не містить кількісної характеристики спроб скаржника допомогти Вищій раді правосуддя очистити судову систему від недоброчесних суддів. Наприклад, знайдеться експерт благодійної організації, який постійно моніторить дотримання прав у судах, і за один тиждень надішле понад сотню скарг на різних суддів, де за частиною скарг – застосують дисциплінарні провадження, а за іншою – відмовлять навіть у відкритті провадження. Питання – чи буде очевидно безпідставною наступна скарга експерта чи зможе уникнути у такому випадку негідний суддя відповідальності виключно з формальних підстав «креативної» норми?

По-третє, формулювання «дванадцяти місяців, що передують даті надходження скарги». В даному випадку не вистачає маленького прислівника – «поспіль», який би усунув можливі майбутні маніпуляції щодо підрахунку 12 місяців не в один календарний рік.

Додатково зауважимо, що рішення про повернення скарги не оскаржується (ч. 4 ст. 44 Закону) так само як і рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи (ч. 2 ст. 45), тобто жоден «недобросовісний» скаржник не зможе зазіхнути на незалежність судді, якого пильно охороняє орган, що піклується про судовий корпус в Україні.

Обмеження прав скаржника на оскарження рішення не зупиняється на вказаному вище випадку.

Найцікавіше, що у відповідності до ч. 1 ст. 51 скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. А далі частина третя цієї ж норми встановлює, що скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до Вищої ради правосуддя.

Отже, якщо Дисциплінарна палата вирішила відмовити у притягненні судді до відповідальності, то більш ніхто не зможе вплинути на це рішення і ніхто не понесе відповідальності навіть у тому випадку, якщо це рішення буде незаконним.

От і виходить, що фактично впливати чи тиснути на суддів може виключно Вища рада правосуддя, її органи чи посадові особи, включаючи новий інститут інспекторів, бо іншим такого права не надано.

Все це запроваджено «по-новому» з однією метою: залякати, знищити, підкорити.

Все тільки починається

Незалежна судова система буде тоді, коли суддя зможе вільно прийняти рішення по закону, де закон буде справедливим, а не вигідним чи «необхідним у зв’язку з резонансністю справи», де буде доступ до суду, а судовий захист – ефективний і не досягнути цього залякуванням, адже все минає.

Швидше за все це буде перший Закон, скасований тією владою, яка насправді захоче не тільки продемонструвати, а й на практиці не втручатись у діяльність судової гілки влади, хоча нестримне бажання тримати суддів у повній залежності досить привабливо для будь-яких урядів, парламентів та президентів.

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Павло Гречківський потрапив до ВРЮ після Революції Гідності внаслідок публічного обговорення кандидатур, але з боку громадськості щодо його кандидатури були серйозні застереження.

Про це ми поговоримо з адвокатом Ростиславом Кравцем, який теж був тоді кандидатом до ВРЮ.

Нагадаємо, що Вища рада юстиції з 30 вересня стане Вищою радою правосуддя, і зможе звільняти і призначати суддів.

Наталя Соколенко: Як відбувалось публічне обговорення?

Ростислав Кравець: Вища рада юстиції відповідає за формування професійного суддівського корпусу. В цей орган входять кандидати від суддів, від прокурорів, від президента, від ВР, і в тому числі, від з’їзду адвокатів.

На з’їзді адвокатів, який відбувся в 2014 році, обрали пана Гречківського членом Вищої ради юстиції від адвокатури.

Наталя Соколенко: Я пам’ятаю, що громадські організації, які брали участь у обговоренні, виступали проти його кандидатури через його зв’язки з Медведчуком. Як так сталося, що попри всі застереження, він все одно був обраний з’їздом адвокатів до ВРЮ?

Ростислав Кравець: Насправді, цей з’їзд адвокатів до цього часу оскаржується в судах. І те, яким чином Гречківський потрапив у ВРЮ, і як за нього голосували, нікому невідомо. Тому що всі протоколи десь зникли, всім просто проголосили, що він потрапив у ВРЮ.

Більше того, київських адвокатів, яких було 60 осіб, не допустили до участі у з’їзді адвокатів, охоронці їх просто фізично не пропустили на з’їзд.

Дмитро Тузов: І це просто так зійшло організаторам з’їзду?

Ростислав Кравець: Це оскаржуються до цього часу, але хочу зазначити, що вже нова влада це все підтримувала.

Ви вірно сказали, що громадськість зауважувала, що людина, яка має такі зв’язки та досить великі статки, не може бути членом такого принципового органу, від якого залежить формування суддівського корпусу.

З 30 вересня в нас набудуть чинності зміні до Конституції в частині судової реформи, і всі члени, які були обрані, автоматично до 2019 року стануть членами Вищої ради правосуддя. Це безглуздя.

Наталя Соколенко: Зараз у ВРЮ є 2 вакантних місця, і незрозуміла ситуація з Гречковським, поки немає рішення суду.

Ростислав Кравець: Гречківський пішов у відпустку, хоча він працює на громадських засадах. Взагалі, там незрозуміла і дивна ситуація — з тих членів, які в ній існують, 8 — працюють на громадських засадах, в тому числі і голова ВРЮ. Цікаво, за які кошти вони взагалі існують?

Наталя Соколенко: Як зробити, щоб голос громадськості був почутий, щоб до таких органів не потрапляли люди із зіпсованою репутацією?

Ростислав Кравець: Одна з головних вимог до членів ВРЮ — ділова репутація, однак, 30 вересня в нас вже буде Вища рада правосуддя, а закону про неї немає. Про що ще можна говорити? Депутати внесли зміни до Конституції, а Вища рада правосуддя буде працювати за законом про Вищу раду юстиції.

На мій погляд, для того, щоб припинити ці всі спекуляції, потрібно не робити так, щоб члени ВРЮ автоматично ставали членами Вищої ради правосуддя на 3 роки. Адже в складі сьогоднішньої ВРЮ 80% — це люди президента. І навіть Венеціанська комісія робила зауваження, що не може від законодавчої або виконавчої влади бути така кількість осіб у ВРЮ. Все ж таки, потрібно, щоб там були судді.

Але ми бачимо, що українців мають за дурнів, і ті ж самі особи будуть працювати у Вищій раді правосуддя, що означає, що ще 3 роки нічого не зміниться.

Дмитро Тузов: Чому нічого не можна буде змінити впродовж трьох років?

Ростислав Кравець: Закон про Вищу раду правосуддя сформований за креативом президента, він повністю заангажований, і розраховувати, що цей орган буде приймати незалежні рішення, не варто.

Закон про Вищу раду правосуддя сформований за креативом президента, і розраховувати, що цей орган буде приймати незалежні рішення, не варто

Що стосується підозр у намаганні отримати хабаря, то таких випадків взагалі не мало б бути. У зв’язку з цією ситуацією та з тим, що до цього органу є й інші зауваження, я вважаю, що потрібно ставити питання щодо повного перезавантаження Вищої ради юстиції, як це передбачено змінами в Конституції, які притягали громадські діячи, щоб цей орган формувався саме з суддів. А він 3 роки буде сформований з тих людей, яких обрали раніше, і які тим чи іншим чином будуть прихильні владі.

Дмитро Тузов: Гречківський звинуватив якогось потужного бізнесмена (прізвище він не називає), який нібито, його замовив. Також є затримана людина — представник Міністерства юстиції, який, нібито, отримав перший транш в 150 тис доларів.

Ростислав Кравець: На брифінгу голова ВРЮ говорив, що Гречківський ще в лютому йому повідомляв, що на нього робиться тиск. Тоді чому не було відповідних заяв у правоохоронні органи? Або цього не було і це вигадали для того, щоб вигородити Гречківського, або в разі, якщо це було і вони замовчали, то вони здійснили злочин. І це ще одна причина, чому ВРЮ зараз не має права працювати.

Дмитро Тузов: Як ви вважаєте, чи ця справа не буде спущена на гальмах, як справи судді Чауса, діамантових прокурорів тощо?

Ростислав Кравець: В нас в країні жодна з гучних справ не отримала завершального вироку суду, починаючи з Майдану і закінчуючи останніми подіями.

В нашій країні жодна з гучних справ не отримала завершального вироку суду.

До Генпрокурора дуже багато питань, яким чином він буде це все розслідувати, і на мій погляд, його заяви тільки завдають шкоди.

Дмитро Тузов: Ви сказали, що ВРЮ практично знаходиться під впливом президента, оскільки він призначив, десь формально, десь — ні, 80% членів цієї ради. Ви зауважили, що цього потрібно уникнути і зробити так, щоб судді самі формували Вищу раду правосуддя. Але чи буде в такому випадку прогрес, адже цей суддівський корпус не пройшов оновлення?

Ростислав Кравець: Насправді, в нас немає тотальної корумпованості серед суддів. За два роки звільнилось 1000 суддів, і громадяни зараз відчують їх брак, тому що розгляд справ почав значно затягуватися. І тут питання до влади — чому вони не оновлюються, напевно, це комусь вигідно.

Громадське радіо

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Відкриваючи конференцію, голова Ради адвокатів міста Києва Інна Рафальська повідомила, що захід проводиться у зв’язку з рішенням Ради адвокатів міста Києва, на засіданні якого 12 березня 2015 року було прийнято рішення про необхідність доведення до відома суб’єктів формування конституційних органів про можливі порушення процедури призначення членів ВРЮ і ВККС від адвокатів у зв’язку з рішеннями, прийнятими 5 березня 2015 року організаційним комітетом Третього з’їзду адвокатів Украіни. Інна Рафальська зазначила, що адвокати зацікавлені в точному і неухильному дотриманні реалізації норм Закону «Про право на справедливий суд», в тому числі в частині формування Вищої ради юстиції, щоб рішення цього конституційного органу не могли бути надалі ніким поставлені під сумнів у наслідок порушень процедури призначення його членів.

Заступник голови НААУ Катерина Коваль заявила, що 5 березня 2015 організаційний комітет Третього з’їзду адвокатів України, який розпочав свою роботу 21 листопада 2014 року в місті Мукачево, прийняв рішення про продовження роботи з’їзду другим етапом з кардинальною зміною порядку денного, включивши в нього питання призначення представників від адвокатів у ВРЮ і ВККС. Катерина Коваль зазначила, що рішення було прийнято в порушення статті 54 Закону України про адвокатуру та адвокатську діяльність і статті 11 Закону про Вищу раду юстиції, оскільки знову прийняті норми закону передбачають надзвичайно сувору процедуру перевірки, презентації та висунення претендентів на призначення.

Зокрема, зазначила вона, закон передбачає, що з’їзд може розглянути для призначення кандидатури, які подали свої документи секретаріату Вищої ради юстиції, були обрані делегатами на з’їзд і за включення їх в бюлетень для голосування проголосувало не менше 20 відсотків делегатів з’їзду. Оскільки делегати на 3 з’їзд обиралися в листопаді 2014 року, тобто задовго до прийняття змін до закону про Вищу раду юстиції, чинні положення якого тепер пов’язують статус делегата і кандидата у ВРЮ і ВККС, з’їзд призначався з іншою метою і порядком денним, регламент з’їзду передбачає участь та голосування як виборних, так і кооптованих делегатів, на перший етап з’їзду не були допущені декілька регіональних делегацій, висування делегатів проходило за спеціальними списками, доведеними в регіони Радою адвокатів України, позбавивши значну кількість адвокатів обирати і бути обраним для участі в з’їзді, вплинувши таким чином на склад делегатів; проведення другого етапу з’їзду, коли легітимність першої частини вже викликає обґрунтовані сумніви, є неприпустимим.

Адвокат Ігор Іванов зазначив, що дефекти в процедурі призначення та проведення у квітні 2014 року 2 з’їзду адвокатів України, який вже намагався з порушеннями закону призначити членів Вищої ради юстиції, стали предметом судового розгляду і завершилися визнанням рішень з’їзду незаконними вищими судовими інстанціями. Ігор Іванов заявив, що подібне не повинно повторитися, оскільки це знижує авторитет адвокатури в суспільстві, а значить майбутні призначення повинні бути проведені в суворій відповідності з законом.

Адвокат Микола Сірий зазначив, що порушення процедури скликання, а в подальшому і проведення з’їзду за призначенням представників як до Вищої ради юстиції підриває демократичні положення, закладені в нормах закону «Про право на справедливий суд», і перешкоджають належної реалізації програми реформування судової системи, крім того, він зазначив, що безумовно буде порушено право значного числа адвокатів, які не зможуть висувати свої кандидатури для призначення, оскільки не є делегатами з’їзду.

Адвокат Ростислав Кравець заявив про те, що порушення процедури призначення членів Вищої ради юстиції поставлять під сумніви рішення цього органу з формування суддівського корпусу і можуть бути методами впливу на рішення про дисциплінарну відповідальність суддів.

Адвокат Андрій Мамалига зазначив, що повторення спроби призначити членів Вищої ради юстиції з порушенням законної процедури може свідчити про навмисну провокацію втягнути адвокатів у судові спори за результатами з’їзду і як наслідок — блокування робіт конституційного органу.

На завершення учасники заявили про намір довести, що відбулися порушення при підготовці до другого етапу Третього з’їзду адвокатів та їх наслідки для майбутнього функціонування Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, до відома суб’єктів формування цих органів і закликали до суворого дотримання вимог закону.

Левый берег

Адвокатская компания Кравец и Партнеры