АО «Кравець І Партнери»

Бувають випадки, коли подружжя свариться та розлучається, тоді виникає питання: “Як тепер ділити майно?”. Адже кожен хоче щось зберегти після розлучення.

Про це сайту Pro Гроші розповів голова адвокатського обʼєднання “Кравець і партнери”, адвокат Ростислав Кравець.

Як зберегти майно після розлучення

За словами експерта, перед одруженням важливо продумати момент розподілу майна. Тому, перед тим як робити такий серйозний крок, бажано укласти шлюбний договір, в якому описати все майно, яке може бути придбане під час шлюбу. Також можна укласти договір про розподіл майна.

Тобто, якщо ви у шлюбі разом щось придбали, то можна укласти договір про розподіл майна, де визначити правовий стан всього цього майна. Саме таким чином можна регулювати питання пов’язані з розподілом майна у разі розлучення.

РОСТИСЛАВ КРАВЕЦЬ

Голова профспілки “Українська незалежна фундація юристів”, голова АТ “Кравець і партнери”

Експерт зазначив, що ділити можна будь-яке майно, яке було придбано у шлюбі, якщо звісно хтось із них не доведе, що воно було придбано до шлюбу. Виключенням є особисті речі, перелік яких затверджено Сімейним кодексом України. Наприклад, державні премії, нагороди, заповідане майно, яке було приватизоване.

Наприклад, батьки когось із подружжя подарували гроші на покупку квартири. Чоловік з дружиною придбали житло перебуваючи у шлюбі. У такому разі у суді потрібно доводити той факт, що ця квартира була придбана не за спільні гроші подружжя, – каже Кравець.

Як відбувається розподіл майна за наявності дітей

Теоретично суд може враховувати потреби когось із подружжя, а саме того, з ким залишаються діти та виділити більшу частину майна.

Але друга особа не позбавляється батьківських прав та обов’язків з утримання дітей, тому таких випадків на своїй судовій практиці я ще не зустрічав. Проте так, це цілком можливо, – зазначив експерт.

Чим відрізняється розподіл майна в офіційному та цивільному шлюбі

Для того, щоб здійснити розподіл майна у цивільному шлюбі, потрібно встановити юридичний факт проживання однією сім’єю. Лише тоді можна вважати майно, яке придбано у такому шлюбі, спільним. У разі, якщо суд не встановить цей юридичний факт, поділити майно особи не зможуть.

Pro Гроші

АО «Кравець І Партнери»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів: https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

В свою чергу, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки» визначено, що ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Таким чином, законодавчо визначено, що на період оголошення карантину на відповідній території працівник (матір, батько, баба, дід чи інші родичи, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів) мають право отримати відпустку.

Разом з тим, варто зазначити, що така відпустка має свої переваги та недоліки. Звісно, серед переваг отримання відпуски у період карантину є те, що особа у законному порядку має змогу перебувати зі своєю дитиною вдома під час карантину. Однак, серед недоліків отриманої відпустки є те, що особа позбавляється права на отримання заробітної плати, враховуючи те, що відпустка надається без збереження заробітної плати.

У разі якщо особа має бажання отримати відпустку у період карантину, перш за все необхідно подати заяву про надання такої відпустки, до якої долучити копію свідоцтва про народження дитини та документ, який посвідчує відповідний статус працівника. Ознайомившись із заявою про відпуску та документами, долученими до неї, роботодавець зобов’язаний видати наказ.

Також, варто зазначити, що окрім відпустки батьки малолітніх дітей у період оголошення карантину можуть скористатися іншими правами і гарантіями, а саме:

— оформити у медичному закладі листок непрацездатності, що оплачується у встановленому порядку, якщо дитина захворіла у період карантину;

— використати щорічну відпустку, а також додаткову соціальну відпустку, якщо вони мають на них право;

— отримати відпустку без збереження зарплати, що надається за угодою сторін тривалістю до 15 календарних днів.

У листі від 29.04.2016 №242/13/116-16 Мінсоцполітики роз’яснює, що роботодавці за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Зокрема, інші види оплачуваних відпусток або відпусток більшої тривалості, ніж встановлено законодавством, на умовах, визначених у колективному договорі.

Серед зазначеного вище, особа у період карантину може скористатися правом працювати на умовах неповного робочого часу відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю України (за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників).

У цьому ж листі від 29.04.2016 №242/13/116-16 Мінсоцполітики наголошує на тому, що роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання:

— вагітної жінки;

— жінки, яка має дітей віком до 14 років або дитину інваліда;

— осіб, які виховують малолітніх дітей без матері.

Для інших категорій працівників неповний робочий час встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем.

Також, працівник не позбавлений права укладати трудові договори про роботу вдома з додержанням норм чинного законодавства.

Отже, окрім зазначеної відпустки у період карантину працівник може узгодити з керівництвом питання і про роботу вдома у разі якщо порядок та умови роботи вдома врегульовані в колективному чи трудовому договорі.

Праця таких осіб регулюється Положенням про умови праці надомників. Трудовий договір з надомниками — це своєрідний вид трудового договору про виконання роботи вдома, особистою працею, з матеріалів та з використанням знарядь і засобів праці, виділених підприємством або придбаних за рахунок його коштів.

Водночас, звертаємо увагу на те, що оплата праці надомників провадиться за фактично виконану роботу, табель обліку робочого часу на таких працівників не ведеться. У коментованому листі Мінсоцполітики зазначає, що укладення трудового договору про роботу вдома на час карантину належить до компетенції роботодавця.

Наостанок, слід зазначити, що для одержання відпустки одного тільки бажання працівника замало, оскільки, обов’язковою умовою тут є згода сторін. У заяві на ім’я роботодавця про надання відпустки працівник має зазначити причини, що спричинили потребу в такій відпустці. Перелік цих причин законодавством не встановлено, оскільки, поважність їх залежить від конкретних обставин в житті того чи іншого працівника. Тому рішення, надавати чи не надавати працівникові з тієї чи іншої причини зазначену відпустку, належить виключно до компетенції роботодавця.

Старший юрист АК «Кравець і партнери»,
Назаренко Мар’яна для журналу Кадровик

Адвокатская компания Кравец и Партнеры