Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів: https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Закон про систему гарантування вкладів ВР прийняла в лютому 2012 р. та він набрав чинності у вересні 2012 р. Він підвищив статус Фонду гарантування вкладів фізосіб. До цих змін ФГВФО фактично був агентом з виплати коштів вкладникам. Після появи закону, отримав частину функціоналу НБУ по роботі з неплатоспроможними банками – нагляд, регулювання, ліквідація.

Він став третіми в черзі при погашенні боргів. Разом з виплатами вкладникам гарантованої суми (вклади до 200 тис. грн), покриваються його витрати на кредит перехідному банку і витрати, пов’язані з продажем активів. Вкладники “200 тис. грн +” опустилися на сходинку нижче по сходах пріоритетів. Виплати таких вкладів й тих, термін дії яких був не завершений до моменту визнання банку неплатоспроможним, стали можливі після виведення банку з ринку.

20 грудня 2012 року НБУ прийняв постанову про неплатоспроможність Банку “Таврика”, а в березні 2013 року – про відкликання його банківської ліцензії. Вкладники банку подали позов і пройшли всі інстанції, аж до Верховного суду. Звідти в липні 2015 р. прийшло звернення до КСУ щодо визнання закону неконституційним.

ВСУ констатує, що вкладники “Таврики” не давали ФГВФО права розпоряджатися їхніми коштами і не укладали з ним договори, за якими він став кредитором.

Пленум ВСУ в 2015 р. дійшов висновку, що закон про систему гарантування Конституції не відповідає. А зокрема, статтями шостій (поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову) і частині першій статті восьмої (найвища юридична сила Конституції та відповідність їй прийнятих законів).

ВСУ вирішив, що закон про систему гарантування наділяє ФГВФО повноваженнями з регулювання банківської діяльності, тобто повноваженнями держоргану, яким Фонд не є. Згідно із законом про систему гарантування – це юрособа публічного права, установа із спецфункціями. Поява закону, відзначили там, продублювала для Фонду функції Нацбанку в сфері грошово-кредитної та банківської діяльності. При цьому ФГВФО за законом є незалежною структурою. Тут і зафіксували порушення принципу поділу влади.

У новій черговості виплат вкладникам ВСУ зазначив звуження їх прав і невідповідність закону Конституції.

Також ВСУ бачить невідповідність закону конституційним принципам рівності прав суб’єктів права власності, непорушності прав і свобод людини, неприпустимості звуження прав і свобод законами, які приймаються, праву розпоряджатися власністю.

Перше засідання КСУ щодо конституційності закону про систему гарантування проходило в квітні 2016 р.

Валерія Гонтарева, яка на той момент очолювала Нацбанк, заявила, що НБУ наполягає на тому, що в законі немає норм, які суперечать Конституції.

“Цей закон підготовлений на основі рекомендацій МВФ і Світового банку. Він – частина зобов’язань, які взяла на себе Україна. Цей закон увібрав в себе найкращий світовий досвід побудови системи гарантування вкладів”, – заявив на засіданні Олександр Данилюк, який на той момент обіймав посаду міністра фінансів.

Після цього усні слухання в КСУ закінчилися, розгляд конституційності увійшов в уповільнений режим. Однак через чотири роки повернувся до порядку денного. Як і було вирішено ще 26 квітня 2016 року, він відбувається в закритому режимі. Тобто пояснення учасників провадження вже не звучать, а виступи суддів і протокол не підлягають розголошенню.

Що буде, якщо закон про систему гарантування забракують?

У червні, коли КСУ повернувся до розгляду справи, в Мережу потрапив лист-звернення голови ФГВФО Світлани Рекрут до президента. У ньому був заклик зібрати РНБО з цього питанню. Основні наслідки визнання закону неконституційним, які вона озвучила, зводяться до наступного:

• система гарантування виявиться поза правовим полем;
• виведення неплатоспроможних банків з ринку зупиниться, разом із задоволенням вимог вкладників;
• будуть скасовані вимоги до пов’язаних з неплатоспроможними банками особам в питанні відшкодування шкоди;
• будуть порушені зобов’язання перед зовнішніми кредиторами.

Офіційної позиції президента не було, РНБО не зібрався, але відбулося засідання Ради фінансової стабільності. До нього увійшли представники Нацбанку, ФГВФО і Мінфіну. На ньому прийняли рішення, що робоча група розробить план дій. Поки що він не оголошений.

Офіційні оцінки НБУ про наслідки скасування можна почерпнути з коментаря Катерини Рожкової, яка наразі є в.о. Голови Нацбанку. 26 червня вона озвучила таку позицію:

“Якщо це рішення буде мати ретроспективну дію, тобто може бути застосоване з моменту виникнення Фонду, це призведе фактично до того, що діяльність Фонду за всі періоди, всі роки його існування буде визнано незаконною.

А це означає, що всі внески, які сплачували комерційні банки протягом терміну існування Фонду треба буде повернути банкам. Це значить, що всі рішення щодо ліквідації банків, щодо створення перехідних банків, щодо продажу тих об`єднань активів і пасивів з балансу неплатоспроможних банків треба буде визнати незаконними і повернути їх в те становище, в якому вони були в момент потрапляння в ФГВФО. І нарешті ми говоримо про те, що 2 млн вкладників неплатоспроможних банків, які отримали з ФГВФО близько 100 млрд грн, повинні будуть повернути ці кошти до ФГВФО…

Якщо рішення може бути прийняте як таке, що не розповсюджується на минулі періоди, а лише працює на майбутні періоди, то тоді очікувано, що зниження ставок за депозитами не відбудеться, тому що більшість вкладів у банківській системі – це вклади пересічних громадян до 200 тис грн. Ризик для таких громадян підвищиться, відповідно ціна не буде знижуватися. А якщо не буде знижуватися вартість депозитів, то ми, напевно, повинні припинити говорити про потенційну можливість зниження вартості кредитів, включаючи іпотеку”.

Експерт інституту Growford Олексій Кущ наслідки визнання закону неконституційним бачить зовсім не такими апокаліптичними і вважає, що страхи перебільшені.

“Коли немає фінансового механізму за судовим вердиктом, рішення залишаються політичними без практичної реалізації, – уточнює він. – Візьмемо КСУ, який виносить рішення про те, що припинення певних соціальних виплат є незаконним. Часто подібні виплати на якийсь календарний рік призупиняли, депутати це заперечували, КСУ розглядав заяву і ухвалював рішення, що обмеження неконституційні. Але ніхто не відновлював заднім числом ці виплати. Ось і зараз максимум, що може бути – законодавчий блекаут на кілька місяців. Заднім числом ніхто нічого не буде перегравати. Виникне небезпечна невизначеність з вкладами після цього рішення. Це може спровокувати паніку: люди можуть вирішити, що їх вклади не захищені. Скористатися рішенням КСУ і не повернути вклади зараз – цілком реально. Але багатомільярдних наслідків немає. Питання не тільки в тому, що розглядається в КСУ. Представники ФГВФО діяли за дорученням при ліквідації банків, що суперечило законодавству. Це теж все скасовувалося в судах і мало масовий характер. Багато говорили, що можна розкрутити тему і ледь не визнати всі рішення представників Фондів щодо банків-банкрутів недійсними. Це інформаційна хвиля. Глобального перегляду не буде, оскільки немає фінансового механізму виконання таких рішень”.

Потенційні проблеми із зовнішнім кредитуванням, вважає Олексій Кущ, не так прямо залежать від наявності або відсутності закону про систему гарантування, як видається з листа директора ФГВФО. Якщо закон буде визнано неконституційним, це відкат законодавства до стану на 2012 р. Але й крім цього є чимало проблем, які ставлять під загрозу наступні транші за програмою МВФ, а значить й решту виплати зовнішніх кредиторів.

“Ви знаєте, що Гонтарева закликала МВФ припинити кредитування України, поки не буде призначено незалежного голову НБУ. А це дуже суб’єктивно, – перераховує експерт. – Уже з упевненістю 90% можна говорити, що до будь-якого нового голови НБУ будуть претензії. Єврокомісії не подобається закон про локалізацію промислового виробництва в Україні. Уряду скоро доведеться включати друкарський верстат. Це теж не буде подобатися. Тому ситуація з ФГВФО буде проблемою п’ятого або шостого порядку в наших відносинах з фінансовими партнерами”.

Старший партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” Ростислав Кравець говорить, що заяву Катерини Рожкової про ретроспективну дію рішення КСУ не витримує критики:

“Проведено реформу КСУ, і рішення набирає чинності з моменту прийняття (ст. 91 закону про КСУ – закони або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають силу не раніше, ніж з дня прийняття рішення Конституційним судом, – ред.). На ті банки, які було ліквідовано, воно не поширюватиметься. Але за новими виникне ситуація: зміниться черговість виплат і повинні будуть включити всіх вкладників, ті аукціони (з продажу активів неплатоспроможних банків, – ред.), які ФГВФО проводив з дисконтом 99%, проводити не зможуть. Фонду і його співробітникам доведеться реально керувати банками і майном, нести відповідальність перед державою за неналежне управління та розтрату, а не перед вкладниками, яких вони не бояться. Доведеться працювати з боргами, а не продавати їх за безцінь. У ФГВФО розуміють, що якщо рішення про неконституційність буде ухвалено і прийдуть люди, які вирішать дотримуватися законодавства, то його представникам загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна – у них, сімей, родичів і друзів. Вони переживають за своє майбутнє”.

Анна Гончаренко, НАШ

АО «Кравец и Партнеры»

Насправді ж, як розібрався Укрінформ, подібні тривоги дещо перебільшені. Хоча визнання неконституційними деяких повноважень Фонду (а не існування Фонду гарантування як такого!) дійсно дасть власникам ліквідованих банків певні юридичні підстави для подальшого оскарження державних рішень про ліквідацію їхніх установ. Але шанси виграти ці спори з державою настільки мізерні, що скористаються “лазівками”, можливо, одиниці – найбільш затяті. В усякому разі, про повернення коштів таким затятим ні з бюджету, ні тим більше з будь-чиїх приватних кишень мова взагалі не йде. Бо це таки зруйнує усе. Де-де, а в КСУ це розуміють.

У фінансового страху очі великі

Директорка-розпорядниця Фонду Світлана Рекрут у своєму листі, адресованому главі держави, стверджує, що «задоволення КСУ конституційного подання в повному обсязі миттєво виведе за межі правового поля весь інститут системи гарантування вкладів, виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків», повідомляє НВ. Мовляв, «наслідки використання такого прецеденту в конституційному поданні матиме катастрофічний характер як окремо для діяльності Фонду, Кабінету міністрів, Національного банку та інших органів, так і для стабільності всієї фінансової системи України в цілому», – наголошується в листі.

Перша заступниця глави НБУ Катерина Рожкова теж стурбована. «Це рішення КС призведе фактично до того, що діяльність Фонду за весь час його існування буде визнана незаконною. А це значить, що всі внески, які виплачували комерційні банки за час існування Фонду, потрібно буде повернути банкам. А 2 млн вкладників, які отримали від фонду близько 100 млрд грн, змушені будуть повернути ці кошти до Фонду гарантування», – заявила Катерина Рожкова.

На її думку, це може привести до того, що всі рішення щодо ліквідації банків, створення перехідних банків, щодо продажу активів з балансів неплатоспроможних банків потрібно буде визнати незаконними і повернути їх до того стану, в якому вони були на момент передачі в Фонд гарантування.

Особливо важливо, що рішення КСУ може поставити під сумнів процедуру націоналізації ПриватБанку, в якій технічні функції були здійснені ФГВФО. А також рішення держрегуляторів з виведення майже 100 банків з ринку і їх ліквідації під час банківської реформи в 2014–2015 рр.

Що ж, вагомість цих заяв потребує детального аналізу. Спробуємо розібратися, що насправді відбувається і чим ситуація загрожує.

Хто ті люди, що побачили неконституційність?

Заради справедливості, зазирнемо в першоджерела. У відповідній ухвалі КСУ про відкриття конституційного провадження згадується, що свою позицію ВСУ мотивував тим, що Верховна Рада України, прийнявши у 2015 році зміни до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (№ 4452-VI), принципово змінила підхід до системи гарантування вкладів фізичних осіб.

“Так, оспорюваними положеннями Закону частину функцій щодо нагляду та регулювання діяльності неплатоспроможних банків, а також повноваження стосовно здійснення ліквідації банків передано від Національного банку України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який наділяється “повноваженнями по суті регулювання банківської діяльності в Україні, тобто повноваженнями та функціями органу державної влади, яким за своєю суттю Фонд не є”.

Крім того, на переконання суддів ВСУ, закріплені положеннями статті 52 згаданого закону черговість і порядок задоволення вимог до банку призводять до порушення рівності прав вкладників та можуть створити ситуацію, за якої фізична особа (вкладник) протиправно позбавляється права власності на вклад.

Цікаво, що приводом для звернення до КСУ стало надходження до Верховного Суду України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 року у справі № К/800/43574/14, позивачами в якій стали окремі вкладники банку «Таврика» (оголошено неплатоспроможним ще за Януковича, у 2012 році, розпочато ліквідацію в 2013 і завершено ліквідацію в 2018-му. – Авт.). Саме вони підняли питання неконституційності переходу повноважень по ліквідації банків від НБУ до Фонду гарантування. Ліквідація банку “Таврика” якраз втрапила у цей перехідний період. Вкладники вказали, що під час укладання депозитних договорів з банком вони не надавали прав Фонду розпоряджатися їхніми коштами та не укладали з ним будь-яких угод, за якими він міг бути кредитором на всю суму вкладів. І тому подальша ліквідація, яку здійснював Фонд, і відповідно, його дії по виплаті вкладів, порушили їхні конституційні майнові права.

Верховний суд з цими аргументами погодився…

Черга – не завжди рівноправ’я

У коментарі Укрінформу старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери», голова Української незалежної фундації правників Ростислав Кравець підтвердив правову позицію позивальників.

«Кілька років тому, коли приймалася нова редакція Закону про Фонд гарантування вкладів, Верховним судом було зафіксовано порушення в ньому гарантій прав вкладників банків та зменшення можливості отримання вкладниками своїх коштів в процесі ліквідації банків. Річ у тім, що в в новій редакції Закону про Фонд гарантування була змінена черговість отримання вкладів більше 200 тисяч грн. Такі вкладники могли розраховувати на повернення сум своїх депозитів у сьому чергу – лиш після того, як Фонд гарантування виплатить гарантовані суми та відшкодує свої витрати», – пояснив адвокат.

При чому для вкладників “200 тисяч+”, за його словами, були запроваджені механізми подачі відповідних заяв до ліквідаційних комісій банків. Тобто, люди втрачали автоматичне право на відшкодування, якщо суми їх вкладів складали більше гарантованих Фондом 200 тис. грн. «За новою редакцією Закону виходило, що кошти будуть виплачені лише тим, хто безпосередньо звернувся до комісії. А це абсолютно нелогічно з точки зору рівності прав і, на мій погляд, тут порушується конституційне право людини на приватну власність», – вважає Ростислав Кравець.

Він окремо зазначив, що така черговість “великих” вкладників (у черзі після Фонду) сприяла тому, що Фонд гарантування не мав особливих стимулів продавати активи збанкрутілих банків за максимальними цінами. «Йому було достатньо виконати обов’язкові умови для першочергових гарантованих виплат, а від інших вкладників він зазвичай «відбивався» аргументом про недостатність ліквідаційної маси. Цим фонд активно й користувався, проводячи ліквідаційні процедури з численними порушеннями та, не виключено, в корисливих цілях. Іноді активи банків розпродавали з дисконтом до 99%. Звісно, за цих обставин вкладники великих сум взагалі не могли розраховувати на повернення коштів», – каже адвокат.

Він переконаний, що принципи, закладені сьогодні в Закон про Фонд гарантування, є неправильними, бо Фонд при цьому не виконує повністю своє ролі – не захищає права УСІХ вкладників банків.

«Якщо неконституційність положень Закону про Фонд гарантування вкладів й буде визнано (а я в цьому більш ніж упевнений), то це не буде впливати на рішення, які вже були прийняті щодо ліквідованих банків. А от ефективність наступних ліквідаційних процедур і діяльність Фонду в цілому після перегляду законодавства, сподіваюся, підвищиться. І усі вкладники банків ще не ліквідованих банків отримають шанс повернути свої вклади, незалежно від їх розміру», – каже Ростислав Кравець.

Лазівки для Коломойського – можуть бути, але скоріше, ні

З точки зору права, до закону про ФГВФО дійсно є питання в частині статусу та повноважень Фонду. Значну частину їх дійсно можна розцінювати як владні та управлінські, що перетворює Фонд на орган державної влади, яким він насправді не є, бо не прописаний Конституцією в системі органів виконавчої влади. “В правничій спільноті останнім часом часто можна почути точку зору про те, що процедури банкрутства банків слід взагалі передати до судової площини», – зауважив Юліан Хорунжий член правління АПУ, старший партнер Ario Law Firm.

Через це, шанс визнання положень Закону про ФГВФО неконституційним усе ж існує. Тим більше, що подібні прецеденти вже є. Так само у 2019 році КСУ визнав неконституційною Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Наразі депутати мають час, щоб ухвалити новий, більш “правильний” закон про Комісію.

За словам Юліана Хорунжого, побоювання з приводу легітимності ухвалених Фондом гарантування вкладів рішень, у разі, якщо Закон буде визнаний повністю або частково неконституційним, здебільшого гіперболізовані.

Тому що у цій ситуації закон зворотьої сили немає. Так само не стануть автоматично незаконними рішення ФГВФО та НБУ, якими вони виводили з ринку неплатоспроможні банки у 2014-2018 р.р.

Щоправда, є одна хитра лазівка. Річ у тім, що рішення суду, які набрали законної сили можуть бути переглянуті за виключними обставинами, кажуть юристи. До таких обставин віднесено, у тому числі, й визнання неконституційним окремих положень закону, на підставі яких такі судові рішення були ухвалені.

“Для тих, кого особливо хвилює питання націоналізації ПриватБанку у цій історії, зазначу, що у разі ухвалення КСУ рішення про неконституційність Закону (або його часткову неконституційність), рішення, що виносились щодо Привату, справді можуть бути переглянуті судом у порядку такого виключного провадження”, – каже Юліан Хорунжий. Але це малоймовірно.

Оскільки в своїх рішеннях КСУ почав використовувати відкладальну умову визнання норм неконституційними – тобто відкладає терміни втрати їх чинності. Це робиться для того, щоб депутати мали час привести усе у відповідність до Конституції та щоб уникнути ситуації “повного безвладдя”. Інакше дійсно можна спровокувати правовий хаос. У випадку ФГВФО це як мінімум замороження процедур ліквідації банків, відшкодування коштів, можливого притягнення до відповідальності колишніх власників збанкрутілих фінустанов.

Припустимо, якщо КСУ вкаже, що окремі повноваження ФГВФО не можуть ним здійснюватись, то парламент матиме можливість протягом цього часу внести відповідні зміни до Закону про ФГВФО і виправити можливу помилку. Це в свою чергу ускладнить або й унеможливить перегляд винесених в процедурі банкрутства банків судових рішень в порядку виключного провадження, оскільки відповідне законодавче повноваження, яким керувався ФГВФО, не ставиться Судом під сумнів, а спірним є лише суб’єкт, який приймав відповідне рішення. А оскільки на момент його прийняття, ФГВФО мав відповідні права, тож і рішення не суперечить законодавству.

“Але я б на місці влади готувався до всіх можливих сценаріїв, наробляв відповідні стратегії та проєкти законодавчих актів”, – каже Юліан Хорунжий.

Якщо вже станцювали, то не можна не вклонитися

До слів правника варто прислухатися, адже за останні роки була проведена колосальна робота по розчищенню “авгієвих конюшень” банківської системи України. І втратити її результати – просто неприпустимо. Фонд гарантування нагадав, що з 95 банків, які були передані йому в управління з 2014 р., уже завершено ліквідацію 45 банків. У решті банків теж спливає термін ліквідації. Починаючи з 2014 року, Фонд виплатив майже 90 млрд грн гарантованих виплат 2 мільйонам вкладників.

За словами заступниці директора-розпорядника ФГВФО Наталії Рудухи, на сьогодні сума невиплачених гарантованих Фондом коштів складає близько 3 млрд грн. «Фондом постійно здійснюється резерв на виплату гарантованих сум та акумулюються такі кошти на рахунку Фонду. На сьогодні така сума складає близько 12 млрд грн, і вона може бути використана винятково на відшкодування гарантованих виплат», – наголосила Наталія Рудуха.

Для здійснення цих виплат у 2014-2017 рр. було запозичено 80 млрд грн у НБУ і Міністерства фінансів під 10-14%. До речі, питання платоспроможності Фонду, яким дехто зловтішається через те, що воно порушене у Меморандумі з МВФ, стосується боргових зобов’язань за цими запозиченнями, які Фонд має повернути у 2025-2031 рр., – на суму 113,8 млрд грн з урахуванням відсотків.

Якщо хтось скаже, що все це було дарма, то подивіться, наскільки впевнено сьогодні вітчизняна банківська система почувається під час коронакризи. З початку введення карантину в Україні обсяг вкладів українців у банках, які є учасниками Фонду гарантування, виріс на 28,7 млрд грн, або на 5,7%. За даними Фонду, на 1 червня 2020 року загальна сума коштів на депозитах і поточних рахунках фізичних осіб становила 529,8 млрд грн.

“На початок червня Фондом акумульовано понад 12,5 млрд грн, зокрема, за рахунок сплати регулярних внесків банків-учасників Фонду. Систематичний аналіз стану банківської систему показує, що банківська система України здорова і зміцнена завдяки заходам, вжитим з 2014 р. Національним банком України і Фондом у межах компетенції. Тому наголошуємо: за жодних обставин неможлива ситуація, за якої Фонд не міг би здійснити гарантовані виплати вкладникам», – заявляють у Фонді.

Сподіваємось і ми, що нікому не спаде на думку зараз зруйнувати досягнуту такими «кров’ю і потом» фінансову стабільність.

Оксана Поліщук, Київ

Укрінформ

АО «Кравец и Партнеры»

Рік, що минає, приніс позитивні зміни на фінансово-банківському ринку послуг для фізичних осіб. Банкіри зазначають, що останнім часом досить відчутно збільшився обсяг депозитів населення, причому валютних, і сподіваються на такий прогрес і в 2016 році.

Про це нещодавно заявила голова правління Нацбанку України Валерія Гонтарева. «У банківську систему починає повертатися іноземна валюта. Уперше за два роки зафіксовано збільшення обсягів вкладів фізичних і юридичних осіб в інвалюті у доларовому еквіваленті. Протягом вересня 2015-го їхній обсяг зріс на 1,4% відносно серпня цього самого року. А станом на 1 жовтня цей показник досяг 15 мільярдів доларів», — зазначила вона. Регулятор та керівники банків рапортують, що це сталося завдяки підвищенню довіри населення до фінансово-банківської системи. Приміром, директор із розвитку роздрібного бізнесу «Альфа-Банку Україна» Артур Атанов, зазначає, що зростання депозитного портфелю в його фінустанові у серпні 2015 року на 3% (на 16 мільйонів доларів) сталося саме завдяки тому, що у населення відродилася втрачена свого часу довіра.

Так це чи ні? Невже пішли у небуття великі ризики, пов’язані з неповерненням депозитів або довгим затягуванням цього процесу?

Приходьте завтра

Нагадаємо, що 3 вересня регулятор послабив частину адміністративних обмежень, запроваджених у першій половині 2015 року для стабілізації валютного ринку. Ці кроки з лібералізації закріплені у постановах правління Нацбанку України №№581 і 582, де фактично було збільшено обсяги видачі готівки в іноземній валюті з рахунків клієнтів банків із 15 до 20 тисяч гривень на добу (у гривневому еквіваленті). Також дозволили клієнтам банків знімати з гривневих карт і рахунків до 300 тисяч у день на одну особу.

Як зазначала тоді прес-служба регулятора, «…зміни діють до 4 грудня 2015 року включно. Проте, незалежно від строків дії постанов, Національний банк планує й надалі поступово лібералізовувати валютне регулювання, якщо цьому сприятиме стан валютного ринку та української економіки в цілому». Чи вплинуло саме це на бажання українців нести свої гроші в банки? Як зазначає «УК» аналітик компанії «ПростоБанкКонсалтинг» Іван Нікітченко, жодним чином. «Люди знають, як нині та кілька місяців тому було складно зняти валютний банківський депозит і на меншу суму: то банківські працівники кажуть, мовляв, сьогодні це неможливо, то вони нарікають, що такої суми у них немає. А інколи банки взагалі пропонують своїм вкладникам перевести доларовий чи євро вклад у в гривні. Звісно, що не всі погоджуються на це», — вважає експерт.

А от економіст Олександр Пасхавер зазначив кореспонденту «УК», що говорити про будь-яку тенденцію на прикладі двох-трьох місяців взагалі некоректно — такі зміни потрібно відстежувати впродовж значно тривалішого періоду. Фактично з ним погоджується й Іван Нікітченко. До того ж аналітик зазначає, що протягом 2014—2105 років обсяги валютних та й гривневих депозитів у наших банках знизилися на 20—50%, тому збільшення цього показника у вересні-жовтні на 2—3% не можна вважати великим зростанням.

Щодо причини такого незначного збільшення обсягів вкладів у банках експерти, думкою яких цікавився «УК», у своїх висновках майже одностайні: це не свідчить про те, що збідніле населення намагається покласти свої кошти на депозити, щоб отримати дохід у відсотках. «Частково я це можу пояснити тим, що люди просто перекладають свої валютні вклади з банків-банкрутів у ті фінустанови, які стали правонаступниками ліквідованих банків. А так, за умови нашої надто великої ризикованості, українці не вкладатимуть кошти, щоб отримати бодай маленький, проте прибуток. Таким чином можна втратити все: і депозити, і потенційні відсотки», — зазначає старший партнер юридичної фірми «Кравець та партнери» Ростислав Кравець.

Тяжіння до інших

Щодо споживчого кредитування банками, то кількість установ, які його надавали впродовж 2015 року, постійно зменшувалася. Понад те, з ринку йшли найбільші банки, які надавали такі позики, а достойну заміну їм не завжди знаходили. Приміром, збанкрутував «Дельта-банк», який мав чимало програм споживчого кредитування.

До кого ж звертається населення, коли йому конче потрібні гроші, і куди воно готове вкладати свої кревні задля отримання прибутку за ними?

Ось у чому полягає весь парадокс ситуації. За словами директора Центру економічних досліджень та прогнозування «Фінансовий пульс» Сергія Мамедова (донедавна він керував великим банком), саме в 2015 році люди більше довіряли в цьому питанні небанківським фінансовим установам. «У всіх у нас на слуху такі назви, як «Кредит маркет» чи «Гроші до зарплати» тощо. Це мікрокредитні установи, де взяти позику, на відміну від банківських установ, можна дуже швидко і без зайвого клопоту. Пред’являєш паспорт та ідентифікаційний код — і протягом 20 хвилин гроші у тебе в кишені», — наголошує він.

Це справді так. І дарма, що такі кошти надають на невеликі терміни і під дуже високі відсотки (700—1000% річних). Коли конче необхідні гроші, то люди йдуть і на таке. А у банки треба нести безліч довідок, які ви тільки можете взяти (навіть ті, яких вам ніколи ніхто не дасть). І нерідко навіть після цього вам відмовлять у наданні кредиту.

Такі самі невибагливі умови і в ломбардах, які вже давно вподобав простий люд. У багатьох цих установах не треба показувати навіть ідентифікаційний код — лише паспорт. Люди несуть туди золото та інші цінності й отримують замість цього гроші. «Середній місячний відсоток за кошти під заставу коштовностей становить 20—25%. Багатьох це влаштовує. Тому роботи у ломбардів дуже багато, чимало з них узагалі працюють цілодобово, що означає лише одне — суперпопулярність у населення», — каже «УК» незалежний економічний експерт Валентин Самійлик.

Хоча цього не можна сказати про інші фінустанови — кредитні спілки (КС). Так, на відміну від банків, членам КС можна набагато простіше отримати кредити. Але тільки членам, а не, так би мовити, людям з вулиці. Однак КС також переживають кризу. Так, за даними президента Всеукраїнської асоціації КС Вікторії Волковської, у другому кварталі 2015 року ринок і надалі відчував спад, який почався ще в першому: 10 кредитних спілок було закрито, на 17% зменшилися обсяги вкладів, а кількість їхніх членів знизилася на 20%. Хоча, попри ці обставини і те, що ставки за такими кредитами КС становлять 35—37% річних (значно вищі, ніж у банках), вони й досі видають споживчі кредити.

Задля зменшення частки неповернень (у КС — до 20%, у банках, за неофіційними даними, — до 50%) ці фінустанови зменшили розміри своїх позик. Скажімо, якщо раніше можна було отримати кредит від кредитних спілок в розмірі 20—50 тисяч гривень, то тепер — не більше 10 тисяч гривень.

Від редакції. Тож на фінансово-банківському ринку країни — лише невелике пожвавлення. Правда, це стосується лише депозитів банків. Однак ризики повернення вкладів залишаються доволі високими, і нещодавні пом’якшення вимог Нацбанку не відіграли в цьому питанні значної ролі. Якщо брати до уваги кредитний аспект, то ці фінустанови безсилі — позики видають дуже мляво, з великими вимогами, і вони, як і раніше, надто дорогі. І про іпотеку не може йтися — це питання середньострокової перспективи. Про зростання довіри населення і особисто автора статті до банків теж говорити не варто. Її в такий надто складний час просто замало — адже нерідко ці фінустанови роблять так, що відбивають будь-яке бажання лишати там гроші.

Кризу переживають і КС, хоча вони й досі кредитують своїх членів. Проте підвищується роль кредитодавців таких установ, як ломбарди та мікрофінансові сервіси.

УК

Адвокатская компания Кравец и Партнеры