Про це повідомив на форумі у Києві заступник голови представництва ЄС в Україні Гедімінас Навіцкас.

Він сказав, що Брюссель продовжить виділяти українським активістам гроші, зокрема на підготовку до виборів.

Нагадаємо, що американський президент Дональд Трамп закрив фонд Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), через який США виділяли гроші громадським організаціям у всьому світі, зокрема, і в Україні. З того часу багато хто з них перейшов на фінансування Євросоюзу.

Також повідомлялося, що після припинення програм USAID Євросоюз виділяє додатково €10 млн для фінансування медіа в Україні.

Тим часом днями перевірка роботи USAID виявила порушення щодо звітності про надання Україні грошової допомоги. Йдеться про суму близько 26 мільярдів доларів. Витрачання цих коштів перевіряли дистанційно, без виїзду “у поля”.

Джерело: ctrana.one

АО «Кравець І Партнери»

Про це заявила прессекретарка Білого дому Керолайн Лівітт. Після цього український президент В. Зеленський зазначив, що долю атомних електростанцій країни обговорювали, але не в контексті передачі власності.

Адже всі атомні електростанції перебувають у державній власності і належать українському народу. До чого може призвести передача стратегічного активу США, чому Україну розглядають, як розмінну монету та як з цим боротися, будемо говорити під час ефіру.

Гість студії: адвокат Ростислав Кравець.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Суди приймають рішення на сотні мільярдів гривень. Які шанси на реалізацію цих рішень?

Влистопаді найбільший в Україні приватний енергетичний холдинг ДТЕК Рината Ахметова оголосив про важливу судову перемогу. Міжнародний арбітражний суд в Гаазі повністю задовільнив позов ДТЕК проти Російської Федерації за захоплення активів в незаконно анексованому Криму. “Арбітраж присудив Росії виплатити українській компанії компенсацію збитків в розмірі $ 267 млн, що включає проценти та судові витрати на дату рішення. Нарахування процентів триватиме аж до моменту повної сплати всієї суми збитків. Судовий процес за позовом “ДТЕК Крименерго” проти росії тривав з 2017 року” — вказали з цього приводу в ДТЕК.

В українських судах все відбувається набагато швидше. Звичайно, статус та вага цих процесів не такі, як у Гааги. Рішення на користь ДТЕК підлягає примусовому виконанню відповідно до Нью-Йоркської конвенції 1958 року. І його вже можна задіяти для звернення на іноземне майно Росії. Проте число позовів вже вимірюється сотнями, а суми, які фігурують в них, стають все більшими. І сукупно вони вже точно перевищили 200 млрд грн.

“Телеграф” знайшов декілька найбільш показових прикладів того, як українські компанії отримують потрібні їм рішення, і пояснює, що з ними потім можна робити. І якби Forbes на Bloomberg враховували визнані судами вимоги до Росії, то в Україні вже зараз з’явилися б як мінімум три нові доларові мільярдери.

Талалаївські магнати

Перша — донька скандально відомого лідеру “Всеукраїнського батальйонного братства” В’ячеслава Фурси (був заарештований після заворушень біля будівлі Адміністрації Президента в лютому 2015, є діючим фігурантом “Миротворця”) Аліна Фурса-Сергеєва, та її двоюрідні брат та сестра: Андрій Фурса та Вікторія Драч. Сукупно вони володіють 90% часткою в агропромисловій компанії “Магнат” з Чернігівської області. На момент повномасштабного вторгнення вона була не самим помітним гравцем на аграрному ринку з активами у вигляді 16 000 га орендованої землі та елеватором потужністю зберігання 90 000 т. Ще 10% компанії належать найбільшому аграрному барону України Андрію Веревському (“Кернел”).

Напад Росії та вторгнення, зокрема, в Чернігівську область, завдали АПК “Магнат”, за твердженням компанії, великих збитків. Тож компанія подала позови до господарського суду Чернігівської області, вказавши у якості відповідача Російську Федерацію. Перший позов — про стягнення 68,6 млн грн збитків від пошкодження елеватору — був задоволений у квітні 2023 року. Але виявилося, що це був лише початок. В липні 2023 року цей же суд прийняв рішення про стягнення з Російської Федерації на користь АПК “Магнат” вже 2,652 млрд грн збитків та недоотриманого прибутку за 2022 рік. За весь 2021 рік виручка компанії склала 420,68 млн грн, чистий прибуток — 220 млн грн. А у жовтні-листопаді господарський суд Чернігівської області встановив абсолютний рекорд. Трьома рішеннями він стягнув з Російської Федерації на користь АПК “Магнат” фантастичні 171,5 млрд грн, або еквівалент 4,6 млрд доларів.

Звідки взялись такі суми? Якщо вірити позивачу, то він мав надзвичайно глобальні плани. І от вони не втілились у життя. Так, компанія з Талалаївки заявила, що до початку широкомасштабного вторгнення планувала побудувати у Чернігівської області елеваторні комплекси потужністю 316 000 т та 440 000 т, завод з глибокої переробки кукурудзи потужністю 350 000, та завод з переробки соняшнику потужністю 880 000 т на рік. Звісно що з початком великої війни ніхто ці проєкти не втілив. І компанія оцінила втрачену вигоду більш ніж в 61 млрд грн.

Окрім цього, компанія Фурси заявила, що планувала експансію за кордон. В турецький вільній економічній зоні Текірдаг “Магнат” збирався побудувати завод з рафінації, дезодорації, гідрації і розливу олій потужністю 1,3 млн т на рік. А в Бахрейні — побудувати комбінат для переробки кукурудзи на біоетанол, біометан, органічні добрива потужністю переробки 600 000 тонн на рік. Ба більше, Фурси з Веревським стверджують, що планували реалізацію бізнес-проєкту з купівлі, постачання і продажу нафтопродуктів “з використанням логістичних переваг інтегрованого проєкту Україна-Туреччина та Україна-Бахрейн”. Всі розрахунки недоотриманих прибутків були зроблені маловідомими приватними оцінювачами та експертами на основі так званої “Концепції розвитку Компанії”, за гіпотетичної умови її втілення у життя у мирний час.

Юрій Бойко проти Росії

Ще один яскравий приклад — справа “ТОВ “НВП “Зоря” проти Росії”. 28 листопада господарський суд Запорізької області задовольнив позов цієї компанії та вирішив “стягнути з держави Російська Федерація (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля 1) на користь ТОВ “Науково-Виробниче Підприємство “Зоря” в рахунок відшкодування збитків 10,087 млрд грн”. Це 276 млн доларів.

Цей кейс є надзвичайно цікавим через те, що фактичним власником ТОВ “НВП “Зоря” вважається ніхто інший, як екс-співголова забороненої проросійської партії ОПЗЖ Юрій Бойко. “Пособник російських військових злочинців та окупантів. Співучасник злочинів російської влади проти України та її громадян”, — так описує “Миротворець” Бойка. В статусі кандидата в президенти України в березні 2019 року він відвідав Москву разом з кумом Путіна Віктором Медведчуком та на зустрічі з можливо тверезим Дмітрієм Мєдвєдєвим заявив, що Україні треба заключити прямий контракт на постачання газу з РФ.

ТОВ “НВП “Зоря” було створене в 2010 році одразу після обрання президентом Януковича та призначення Бойка міністром палива та енергетики. Згодом ця компанія отримала контроль над активами стратегічного державного підприємства, яке займалося виробництвом вибухівки. Мова про Рубіжанський казенний хімічний заводу “Зоря” з Луганської області. Його директором в 90-х роках працював саме Бойко. Схема була дуже заплутаною, проте в ній засвітився особисто син Юрія Бойка Анатолій. Саме він був власником ТОВ “Хімічні інноваційні технології”, яке передало активи хімзаводу в оренду ТОВ “НВП “Зоря”. А бенефіціаром останньої компанії був записаний Антон Чернецов — син Олександра Чернецова, колишнього голови осередка рубіжанської міської організації Республіканської партії України, яку створив свого часу Бойко.

Перебравши на себе виробництво вибухівки (тротилу) та його постачання “Укроборонпрому”, Східному ГОКу, вугільним підприємствам, ТОВ “НВП “Зоря” достатньо непогано себе почувало. Аж до повномасштабного вторгнення Росії. Виручка компанії в 2021 році склала 760 млн грн. Це небагато, але гроші фактично з повітря, бо компанія використовувала державне майно. І цей “бізнес” закінчився. “Неможливість ТОВ “НВП “Зоря” з 24.02.2022 року провадження господарської діяльності в нормальних умовах обумовлено виключно збройною агресією РФ, направленою на порушення суверенітету України, загарбницькими діями щодо територій України, зокрема й Луганської області. Постійні обстріли, активні бойові дії на території Луганської області у період лютий-червень 2022 року, втрата матеріально-технічної бази (основних засобів), окупація українських територій змусили позивача евакуювати персонал на підконтрольні Україні безпечні території та припинити свою господарську діяльність” — вказано в рішенні суду. Для визначення розміру втраченої вигоди суд визнав втрачену вигоду на період з 24.02.2022 р. по 06.06.2028 р. і вартість майна. Згідно з незалежною оцінкою, ринкова вартість втрачених активів ТОВ “НВП “Зоря” склала 949 млн грн. Втрачена вигода — 9,14 млрд грн.

Втрачений граніт

Схожою логікою суд керувався і в справі “ВКФ “Автодоркомплект” проти Росії”. Недивно, адже її розглядав той самий господарський суд Запорізької області. У вересні він задовольнив позов ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” та постановив стягнути з Російської Федерації та державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ 242,185 млн євро (або приблизно 9,45 млрд грн). Позивач, якого фактично контролює КУА “Славутич-Інвест” з орбіти власників холдингу “Хлібодар” Бориса Шестопалова та Юрія Чекальського, займався розробкою Анадольського родовища граніту в Донецькій області. І, за його твердженням, 22 листопада 2021 року уклав контракт з австрійською компанією D&D Immobilien Invest (власник — чернігівський бізнесмен Анатолій Долеско) про поставку гранітного щебеню. Згідно з ним, “Автодоркомплект” зобов`язався забезпечити виробництво та поставку щебеню у кількості не менше 290 000 т на місяць, починаючи з 1 травня 2022 року. Вартість річного обсягу товару була встановлена на рівні 51,275 млн євро, а термін дії контракту — 5 років. Проте Росія окупувала частину території Донецької області. Разом з Анадольським родовищем. “Листом від 20.08.2022 компанія D&D Immobilien Invest GmBH, враховуючи продовження окупації окремих територій України, зокрема в Донецькій області, та тривале продовження строку дії воєнного стану, повідомила позивача про те, що не має змоги надалі відтерміновувати строки виконання контракту, оскільки це суперечить інтересам компанії та є економічно невигідним. Угодою від 29.08.2022,у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили, керуючись пунктом 9.2. контракту, позивач і Компанія D&D Immobilien Invest GmBH прийшли до згоди розірвати контракт” — вказано в рішенні суду. Таким чином, розрахунок недоотриманої вигоди виявився досить простим — 256,375 млн євро (5 років по 51,275 млн), а з вирахуванням витрат — 242,185 млн євро.

І що далі?

Легкість, з якою українські суди приймають рішення про стягнення мільярдних сум з країни-агресора, має зворотній бік. “Бізнес-Телеграф” поспілкувався про реалістичність їх виконання з юристами.

Голова адвокатського об`єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець

Подібні справи є безперспективними для бізнесу. На сьогодні немає механізму, за яким можна змусити державу-агресора визнати рішення українського суду й компенсувати українській компанії завдані збитки. Те саме й з міжнародними судами, рішення яких росія відмовилися визнавати. Залишається хіба що розраховувати, що колись у росії зміниться влада, почнуть визнавати рішення українських судів, і тоді ті, хто вже має їх на руках, стануть першими у чергу за грошима. Проте є й інший нюанс. Якщо українська влада почне виплачувати бізнесу компенсації за завдані війною збитки, рішення суду про стягнення таких збитків з росії може зробити погану послугу позивачу. Є ризики, що українська влада буде відмовляти таким компаніям, мовляв, якщо суд вирішив, що вам винна росія, то в неї й вимагайте гроші. Єдиний плюс з таких рішень — хіба що репутаційний. Бізнес офіційно підтверджує свої втрати від військових дій та їх розміри. Можливо, дехто збирається апелювати цим до кредиторів, у тому числі, іноземних.

Юрист ЮК Winner Євгеній Мурченко

Першочергово слід зазначити, що відповідно до рішення Верховного суду України, та з огляду на те, що в Україні, у зв’язку із військовим вторгненням росії, введено воєнний стан, та постійними обстрілами, тимчасовою окупацією, іншими жахливими злочинами росії, судовий імунітет такої країни має бути скасований, що дозволяє кожному звернутися до суду.

Таким чином, на даний час наявна судова практика, яка зазначає, що суди керуються тим, що дії іноземної держави (російської федерації) вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

Відповідно, причина активності бізнесу з поданням позовів до національних судів України додатково полягає в тому, що рано чи пізно в України запрацює саме чіткий механізм виконання рішень судів та безпосереднє стягнення збитків.

Звернення до національного суду та отримання позитивного рішення це лише перший етап, який можна назвати найлегшим етапом стягнення збитків з російської федерації. Оскільки виграти судовий спір ще не означає, що вам в той же день повернуть стягненні грошові кошти (збитки внаслідок зруйнованого майна). Станом на сьогодні в Україні прийняте законодавство відносно примусового вилучення в Україні майна, яке належить на правах власності російській федерації та її резидентам. Проте дане майно вилучається та переходить у власність держави, а не у власність окремих громадян чи приватних підприємств. Відповідно, першим “розпорядником” даного вилученого майна росії буде саме держава Україна.

Чи буде в подальшому процедура щодо стягнення збитків за рахунок вилученого майна росії, поки не відомо. Оскільки зруйнованого майна внаслідок військової агресії багато, а вилученого майна росії на території України не так вже й достатньо.

Якщо позивач хоче звернутися до іноземного суду після отримання рішення національного суду, першочергово треба зʼясувати, у якій країні може знаходитись майно російської федерації, на яке може бути застосоване стягнення. В подальшому, дотримуючись законодавства іноземної країни, бізнес або звичайні громадяни України можуть ініціювати звернення до іноземних судів із заявами про дозвіл на виконання рішення українського суду.

Проте законодавство кожної країни є індивідуальним, відповідно виконати рішення українського суду на території іншої країни може бути проблематично або взагалі нереально.

Виходячи з нашого досвіду, найоптимальніші можливості щодо стягнення збитків внаслідок військової агресії російської федерації на користь України мають країни, які надають Україні найбільшу допомогу (військову та гуманітарну), а саме Сполучені Штати Америки та Велика Британія.

Марина Рященко, адвокат, радник ЮФ “Ілляшев та Партнери”

За попередніми оцінками, збитки бізнесу внаслідок збройної агресії рф проти України, сягають майже 10 млрд доларів США, а з огляду на триваючий характер війни, ще будуть зростати. На сьогодні законодавство України не передбачає компенсації воєнних збитків для бізнесу, як це, наприклад, визначено для фізичних осіб за пошкоджене чи зруйноване житло. Більш того, не варто очікувати, що такий компенсаційний механізм з’явиться в найближчому майбутньому.

Саме тому, майже одразу після початку повномасштабного вторгнення, українські компанії, які постраждали від агресії рф, почали шукати можливості для відшкодування зазнаної шкоди та притягнення росії до відповідальності. Є декілька варіантів можливих дій проти рф як країни-агресора, в тому числі на міжнародному терені, однак на заваді здебільшого стоїть судовий імунітет останньої (пред’явлення позову до іноземної держави, застосування до іноземної держави та її майна забезпечувальних заходів і звернення стягнення на кошти іноземної держави є неможливими). Проте все змінилося навесні 2022, коли Верховний Суд України буквально дав “зелене світло” для позовів щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України.

Так, у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 Верховний Суд сформулював позицію щодо можливості ігнорування судового імунітету країни-агресора та передачі на розгляд до національних судів України позовів про відшкодування шкоди, де відповідачем є рф. Крім того, Верховний Суд вказав на відсутність необхідності отримання згоди рф бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв’язку з вчиненням рф збройної агресії проти України.

З огляду на цю правову позицію, з осені 2022 кількість позовів проти рф щодо відшкодування збитків стрімко зросла. Відмінною особливістю таких судових процесів є те, що відповідач, рф, не бере у них участь. Судові рішення, винесені у справах за позовами постраждалих компаній буквально встановлюють факт збитків, внаслідок збройної агресії рф, їх розмір, та зобов’язують стягнути з країни-агресора відповідну суму відшкодування.

Проте отримати позитивне рішення суду в Україні — це лише початок довгої боротьби. Росія постійно демонструє зневагу до міжнародного права та своїх зобов’язань за міжнародними договорами. Тож не варто очікувати, що рішення українського суду щодо відшкодування збитків, понесених внаслідок збройної агресії, буде виконано рф в добровільному порядку. Ба більше, можна навіть не намагатися звертатися з заявами про визнання та виконання таких рішень безпосередньо в рф (як це мало б бути за стандартною процедурою).

Але це не означає, що у заявника зв’язані руки. Так, для постраждалих бізнесів у випадку отримання позитивного рішення про стягнення з рф збитків, понесених внаслідок збройної агресії, є можливість звернутися до іноземного суду країни, де у росії є активи, на які можна накласти стягнення. Таке визнання та отримання дозволу на примусове виконання буде відбуватися відповідно до двосторонніх договорів України, а за відсутності такого договору — на підставі принципу взаємності. При цьому, треба бути морально і фінансово готовими, що такий процес буде доволі довгим і непростим, оскільки росія всіма способами буде протистояти та оспорювати українські судові рішення. Крім того, іноземний суд при розгляді справи дотримуватиметься власного законодавства, яке передбачає повагу до судового імунітету іноземної держави і необхідність належного повідомлення відповідача про судовий розгляд.

З позитивних моментів можна зазначити, що за стандартною практикою іноземний суд не переглядатиме рішення українського суду по суті, а отже, якщо отримане вами рішення винесено з дотриманням обов’язкових процесуальних вимог, можна розраховувати на його визнання та подальше виконання і іноземній юрисдикції. У такому разі, виконання рішення щодо стягнення збитків, понесених внаслідок збройної агресії, на користь постраждалої компанії ляже на плечі місцевої виконавчої служби і відбуватиметься відповідно до законодавства країни, де таке виконання відбуватиметься.

Телеграф

АО «Кравець І Партнери»

Від біженців вимагають надати банківську довідку про всі рахунки в Україні з інформацією про рух за останні 12 місяців. Так, європейські соцслужби сподіваються з’ясувати реальний фінансовий стан людей. Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «СТРАНА.ua».

“У мене виписку за українським рахунком/рахунками зажадали у жовтні, перед отриманням соцвиплати. Швейцарія щомісяця виплачує мені трохи більше 700 швейцарських франків (майже 1:1 до євро), ще близько 400 франків платить за медичну страховку. Від банку потрібна була довідка. не з залишком за рахунком, а виписка про рух коштів Сказала, що рахунок у мене один, обрала, де грошей менше, і дала дані з “Приват24”, – розповіла Ірина, яка проживає в Швейцарії.

Про аналогічну вимогу повідомили і українки, які зараз живуть в Естонії. У них фінал виявився сумнішим.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

“Мене попросили розповісти про всі свої заробітки в анкеті та надати виписку за всіма банківськими рахунками в Україні. Чесно дала всі дані по рахунку в “ПриватБанку” та monobank. На одному були непогані обороти: близько 20 тисяч гривень на місяць. Через що мені сказали, що я можу самостійно себе утримувати і без пільг. Мені відмовили у щомісячній соцвиплаті та у пільгах на комунальні послуги, за які тепер доведеться заплатити більше тисячі євро”, – повідомила Анна.

Виписки про стан банківських рахунків почали вимагати й у Німеччині. Однак це поки що не масове явище, там можуть спрацювати відмовки.

“Банківські довідки вимагають ще не у всіх, знаю людей, у яких їх не просили. А ще багато хто заявляв, що втратив карти під час втечі з України і зараз не має доступу до українських рахунків. Поки що це працює, і влада ставиться з розумінням. Хоча сама виписка за рахунком надала, щоб без питань отримувати соцвиплати на себе (450 євро) і на дітей (трохи більше 300 євро), а ще, що важливо, це оплата оренди житла, і дитсадка, і школи, тому намагаємося задовольняти запити влади , Але даю виписку практично порожнім українським рахунком без оборотів”, – повідала свою історію в Німеччині Олена.

Головна порада, яку зараз дають українським біженцям – одержувачам соцвиплат та пільг – не світити рахунки з грошима або з великими оборотами за останній рік (навіть у гаманці не носити віяло банківських карток). А показувати ті рахунки, якими проходять лише дуже невеликі суми.

Не секрет, що багато наших людей в анкетах на соцвиплати вказують, що вони не працюють, проте негласно працюють чи підробляють в Україні на віддаленні. Це почала розуміти і європейська влада, тому й почала вимагати у біженців банківську інформацію, щоб відсіяти потайних працюючих і не платити їм. Юристи вважають, що скоро у них буде більше інформації.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

“Це легковажний підхід, принаймні з боку тих, хто планує залишатися в Європі. Адже з липня 2023 року запрацював новий закон (№2970-IX), Україна приєдналася до міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про рахунки – Common Reporting Standart (CRS) Зараз запрацював обмін інформацією по юрособах, а з 2024 року наша податкова надішле більш ніж 100 податковим службам світу дані по фізособам. Швейцарія захочуть дізнатися про реальні доходи, що проходять за українськими банківськими рахунками, то вони зможуть це зробити.Це буде політичне рішення, якщо раптом в України з кимось у Європі зіпсуються відносини. ), а другу разом із ними позбавити соцвиплат”, – прокоментував ситуацію “Країні” старший партнер адвокатської компанії “Кравець та партнери” Ростислав Кравець.

АО «Кравець І Партнери»

Про це пише АНТИРЕЙД з посиланням на Коментарі.

В Україні сьогодні, згідно із законом про Торгово-промислову палату, форс-мажор

Виконавчий директор Спілки споживачів України Максим Несміянов вважає, що на сьогоднішній день прав споживача фактично немає. Залишився мінімальний набір, переважно щодо харчових продуктів. І навряд чи споживачі відчують зміни після початку дії нового закону, зазначає експерт.

“В Україні сьогодні, згідно із законом про Торгово-промислову палату, форс-мажор. Тобто підприємці не виконують своїх зобов’язань перед споживачами – і не несуть за це відповідальності до закінчення війни”, – пояснює Максим Несміянов.

За його словами, те, що в новому законі прибрали обмінний фонд – погана ініціатива.

“Простий приклад. Ви купуєте нові ноутбук або телефон, а потім виявляєте, що товар — із заводським браком. Однак наразі такий товар обміну не підлягає. Відтепер його спершу відправляють у сервіс, там розбираються, хто винен у поломці – і лише після цього вирішують, чи повернути вам гроші чи ремонтувати товар, – розповідає експерт. – Історія про те, що через 14 днів товар можна обміняти – теж така собі… Якщо ми подивимося на чинний закон, там і так було прописано, що споживач має право повернути товар, якщо у того виявлено суттєвий недолік (з вини виробника). Що змінилося тут – мені незрозуміло”.

Те, що вирішили трохи зайнятися електронною комерцією, – правильний хід, зазначає Максим Несміянов. На сьогоднішній день, за його словами, у нас більше 80% інтернет-магазинів ніким не контролюються.

“Але є побоювання, що надалі так і буде, – зізнався експерт. – Те, що надається право Держпродспоживслужбі вимагати від провайдера відключити той чи інший магазин – ідея непогана. Питання реалізації”.

У новому законі проглядаються чергові міфічні прикриття необхідністю відповідати законодавству ЄС в ім’я євроінтеграції

Голова профспілки Українська незалежна фундація юристів, голова АО “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець поділився таким коментарем:

“З кожною новою зміною законодавства щодо захисту прав споживачів – захистити ці права стає все складніше. Закон, який був прийнятий 1991-го, містив значно більше можливостей для захисту прав споживачів, ніж усі зміни, усі варіанти, що були після. З нього раз у раз виключали цілі розділи, наприклад, моменти, що стосуються кредитів. Фактично споживачі постійно втрачали все більше можливостей захищати свої права. Зникла відповідальність виробника, немає можливості визнання договорів недійсними, немає можливості притягнути до відповідальності особу, яка надає неякісні товари чи послуги”.

На думку експерта, у новому законі проглядаються чергові міфічні прикриття необхідністю відповідати законодавству ЄС в ім’я євроінтеграції. Проте, акцентує він, якщо вчитатись у документ, виявляється, що цілі пласти споживачів випадають з-під його дії.

“Наприклад, особи, які займаються професійною діяльністю. Ті ж самі нотаріуси, адвокати, приватні виконавці, навіть приватні підприємці, – уточнює Ростислав Кравець. – Тобто я як адвокат, купуючи телефон у магазині, не маю права бути захищеним від неякісного товару? Сумніваюсь, що у європейському законодавстві закладено подібні норми. Швидше за все, тут річ у тому, що розробкою законів у нас, на жаль, все частіше займаються особи, які є далекими від українського законодавства, від юриспруденції як такої. Що вони роблять, то це на три з мінусом (по п’ятибалці) переводять іноземні закони, навіть не намагаючись адаптувати їх під українські реалії та вітчизняне законодавче поле. При цьому вони незрозуміло, куди витрачають мільярди в рамках освоювання різних грантів на реформування. Самі ж, по суті, мабуть, через гугл-перекладач переводять іноземні закони і намагаються впровадити у нас, не розуміючи навіть суті того, що там написано”.

У новому законі з’являється контроль за маркетплейс (від англ. online marketplace, online e-commerce marketplace; електронний торговий майданчик, віртуальний торговий майданчик). Але в тому ж законі 1991 року була, наголошує експерт, норма про продаж товарів на відстані. І були прописані відповідні правила таких продажів, які захищали споживачів значно більше, ніж нові норми.

“Додано в новому законі також можливість професійним псевдогромадським активістам займатися незаконним переслідуванням бізнесу, – розповідає Ростислав Кравець. – Констатуючи: запропоновані зміни, схоже, ухвалені у зв’язку із закінченням фінансування групи осіб, яка його готувала. І необхідністю надати звіт про використані кошти, виділені на розробку нового законодавства. Хоч ніякою розробкою – у професійному значенні слова – тут і близько не пахне”.

АО «Кравець І Партнери»

І пам’ятайте, що свої права потрібно захищати, а в Україні суд це не Закон, а лише короткочасне та ситуативне його бачення, ймовірно випадковими людьми, що туди потрапили за непрозорою процедурою.

🔸Завідомо незаконна постанова ВП ВС у частині стягнення з банку відсотків за ч.10 ст.5 ЗУ ПЗПС, і законна у частині підтвердження депозиту, нікчемності переуступки свого боргу Приватбанком ФК Фінілон і застосування ч.3 ст.551 ЦК для зменшення неустойки – https://forum.antiraid.com.ua/topic/14499-zavidomo-nezakonna-postanova-vp-vs-u-chastini-stjagnennja-z-banku-vidsotkiv-za-ch10-st5-zu-pzps-i-zakonna-u-chastini-pidtverdzhennja-depozitu-nikchemnosti-pereustupki-svogo-borgu-privatbankom-fk-finilon-i-zastosuvannja-ch3-st551-ck-dlja-zmenshennja-neusto/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Банки закривають очі на проблеми з кредитними портфелями, щоб заощадити кошти акціонерів. Визнати їх зараз – означає змусити власників під час війни інвестувати гроші у покриття збитків. Найяскравіше це видно на прикладі кредитів фізосіб, катастрофічну несплату за якими банки вважають за краще «не помічати». Хоча, за даними юристів, щонайменше 30% вимушених переселенців мають проблеми з поверненням боргів фінустановам, включаючи звичайні споживчі кредити. Мова йде про декілька мільйонів громадян, які зараз з об’єктивних причин не можуть розраховуватися за позиками. Mind дослідив дві сторони проблеми, поспілкувавшись як з банками, так і з позичальниками, та спробував дізнатися, як її можна розв’язати.

Чи були спроби унормувати полегшення вимог до позичальників? Перші кроки щодо підтримки системи масового кредитування були визначені законом № 2120-IX  «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Метою закону називалася спроба полегшити ситуацію для українців-позичальників на час війни та післявоєнного відновлення економіки.

«Для цього новий закон передбачає, що на час дії воєнного стану та в 30-денний строк після дня його припинення або скасування споживач не буде нести відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов’язань за споживчим кредитом. Крім того, у разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов’язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов’язань», – зазначали в Національному банку.

Чи вдалися банки до кредитних канікул для своїх клієнтів-фізосіб? У квітні 2022 року НБУ рекомендував банкам надати позичальникам кредитні канікули. «Такі кроки (канікули) з боку фінансових установ дадуть можливість громадянам, які зараз опинилися в скрутному становищі, тимчасово не обслуговувати кредити та повернути їх тоді, коли це буде можливим», – йшлося у листі Національного банку.

Як зараз банки працюють із проблемною заборгованістю громадян? Кожен банк проводить реструктуризації кредитів фізичних осіб (зокрема, переселенців) на свій розсуд та організовує її за власними критеріями. Через це інформація, отримувана від банків, щодо цієї теми вкрай різна.

Наприклад, ОТП Банк повідомив Mind, що з початку війни врегульовано майже 40 000 угод на суму близько 1,5 млрд грн. «Усі вимушені переселенці можуть отримати чи відстрочку, чи зменшення платежу за кредитом, але банк може попросити вказати поточні фінансові можливості», – кажуть у банку.

Для порівняння, Ощадбанк провів лише… 800 реструктуризацій. «Діючі програми реструктуризації базуються на індивідуальному підході для кожного позичальника, враховуючи причини виникнення фінансових труднощів та можливість вибору для клієнта зручного способу подання заяви на реструктуризацію до банку», – кажуть в Ощаді.

Чи є «особливі умови» для вимушених переселенців? Володимир Пономарьов, директор департаменту ризик-менеджменту Укргазбанку, розповів Mind, що майже 30% клієнтів, які вийшли на зв’язок із банком, перемістилися в межах України або за кордон. «Ми пропонуємо короткострокові, тобто до 12 місяців, зміни до кредитних угод – подовження терміну дії кредитних договорів, встановлення індивідуального графіку погашення, надання відтермінування по сплаті тіла та відсотків – кредитні канікули. Слід зазначити, що канікули зі сплати відсотків надаються на максимальний строк у три місяці. Завдяки таким інструментам банк реструктуризував майже 10% роздрібного кредитного портфеля», – уточнює Пономарьов.

У Юнекс Банку  окремої статистики по ВПО не ведуть. «Проте всім без винятку переселенцям, які звернулися до банку за реструктуризацією боргу, були запропоновані різні програми та пільгові умови із зменшенням як суми щомісячного платежу, так і розміру відсоткової ставки», – каже Юрій Мельничук, директор департаменту ризиків цього банку.

Член Ради НБУ Василь Фурман нагадує, що хоча на сьогодні законодавством України не передбачено пом’якшення умов кредитних договорів для вимушених переселенців, проте було змінено низку правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема, й тих, що надають послуги з кредитування. «Штрафи, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані після 24 лютого 2022 року, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню. Тобто, обов’язкові платежі за кредитом є, але у разі їх прострочення штрафи, пені та інші платежі на нараховуються» – каже він.

Кредити фізичним особам, млрд грн

Джерело: НБУ

Що кажуть клієнти? Журналіст Mind дослідив, що розповідають про кредитну політику банків українські біженці. Нагадаємо, що за даними ООН лише до Європи виїхало понад 7 млн українців. Здебільшого це жінки з дітьми та батьками похилого віку.

Наприклад, Інна Звягінцева, яка зараз як біженка проживає в Австрії, розповідає, що monobank нарахував їй повні відсотки за січень та лютий плюс 7000 грн боргу. «Потім вони пообіцяли, що будуть нараховувати за зниженими відсотками. І хоч у формулюванні стоїть «до кінця воєнного стану», фактично із серпня вони нараховують повні відсотки», – розповідає вона.

На подібні ситуації скаржаться і клієнти інших установ. «Ось ПУМБ каже, що кредитні канікули у них закінчилися для всіх ще влітку, і платити по 6000 [грн] на місяць це нормально. Ні на які прохання про реструктуризацію не реагують. Клієнту з восьмирічним стажем прикро, чесно кажучи», – скаржиться переселенка Ярослава.

«Мені Альфа-банк ще й штрафи нараховує за кредитною карткою. І дає «пораду»: домовтеся з вашим орендодавцем, щоб йому не платити, а платити нам», – розповідає інша біженка, Тетяна Мітіна.

Є навіть історії, коли банки не надали реструктуризацію, а навпаки пробують стягувати борги навіть із родин, які є переселенцями з Маріуполя, Скадовська, Мелітополя, знищених районів Харкова, тощо. Тобто, з тих, у кого почасти взагалі нічого не залишилося. А в деяких випадках одразу після закінчення кредитних канікул банки навіть попросили клієнтів доплатити більше, аби покрити недоотримане.

Що кажуть юристи? «Діюче законодавство не надає жодних переваг переселенцям та особам, що втратили житло у зв’язку з агресією росії. Верховна рада поки не розглядала це питання і НБУ цього також не ініціював», – каже юрист Ростислав Кравець.

Юрист Катерина Гутгарц розповідає, що війна є форс-мажором, але у тому випадку, коли вона безпосередньо впливає на неможливість виконання стороною зобов’язань. «Наприклад, боржник перебуває на окупованій території або на території, де ведуться бойові дії, і фізично не може виконати зобов’язання за договором”, – розповідає юрист. За її словами, «форс-мажор не звільняє від обов’язку виконання, а лише дає відстрочку на час дії обставин непереборної сили та звільняє від відповідальності за прострочення (штраф, пеня…)», – уточнює Гутгарц.

Як юристи радять діяти позичальникам? «Перш за все слід звернутися до кредитора, пояснивши ситуацію. Це не означає, що кредитор неодмінно піде на прощення боргу, тож сплачувати за кредитом все ж доведеться. Але графік погашення, а відтак і щомісячна сума можуть бути дуже суттєво дисконтовані. Так, щоб людина мала змогу все ж платити за кредитом», – каже Юрій Мельничук, директор департаменту ризиків Юнекс Банку.

Ростислав Кравець пояснює, що у разі неможливості сплачувати кредит, потрібно у першу чергу дізнатись про програми банку, які існують щодо прострочення та можливої реструктуризації. «Після цього бажано реально оцінити шанси виконання запропонованих графіків погашення заборгованості. У разі можливості їх виконання, можна підписувати відповідні додаткові угоди. Якщо ж можливості виконання запропонованих програм нема, потрібно запропонувати власне бачення з чітким графіком погашення заборгованості, що виникла», – розповідає Кравець.

За його словами, поки не буде досягнуто саме письмове погодження додаткової угоди з графіком, який влаштує позичальника, погашення заборгованості робити не варто, адже це призводить виключно до її збільшення. «Суми, які сплачуються в цей період у неповному розмірі, направляються на погашення пені та штрафів, а не кредиту», – зазначає юрист.

Як загалом почувається банківська система в такій ситуації? На перший погляд, добра новина – це прибуткова діяльність банків. ПриватБанк відзвітував про майже 14 млрд грн прибутку за вісім місяців 2022 року, Універсал Банк (monobank) показав 0,65 млрд грн прибутку за цей же період.

«Приват» та monobank входять до трійки найбільших банків – кредиторів фізичних осіб. Тобто за вісім місяців війни вони майже не відчули впливу скрутного становища клієнтів та знищення української економіки. Можливо, через прибуткову діяльність банки поки що не розробили єдиного підходу до реструктуризації кредитів.

Яким мав би бути єдиний підхід до реструктуризації та чому він досі не напрацьований? Він має стати результатом спільної роботи Нацбанку та Податкової служби. На жаль, політика останньої не заохочує банки списувати проблемні кредити, бо податківці розглядають такі списання як прибутки банку – навіть якщо предмет застави знищений у Маріуполі. Друге питання – самі акціонери банків не хочуть докапіталізовувати свої установи у скрутний час. Тому банки вважають за краще «не помічати» реальної ситуації з кредитами.

Фінансисти передбачають, що реальну картину ми побачимо за результатами річної аудованої звітності, і вона відкриє всі збитки системи. «Банкам буде необхідно йти назустріч клієнтам та проводити реструктуризації та списання вже зараз. Наразі ми цього не бачимо, але слід дочекайтися результатів 2022 року», – резюмує фінансовий експерт Олена Домуз.

Mind 

АО «Кравец и Партнеры»

Журналісти “Української правди” опублікували розслідування, в якому показали, як пересиджують війну в Монако, Монте-Карло та Ніцці багато українських VIP-біженців. На новину про бізнесменів і політиків призовного віку, які опинилися за кордоном, незважаючи на заборону виїзду для чоловіків, відреагували в ДБР. Експерти проаналізували для видання “Коментарі” дане розслідування та його можливі наслідки.

АО «Кравец и Партнеры»

«Адвокатським майдан» — так охрестили цей документ в інтернеті. «Закликаємо всіх членів Вищої ради правосуддя, суддівського самоврядування не допустити звільнення Лариси Цокол», — ідеться в ньому. Десятки людей виступили у підтримку судді Печерського суду. Адвокат Андрій Федур – один із тих, хто став на сторону судді. Каже, чи не вперше на його пам’яті служительку підтримує така кількість його коллег. «Зараз, коли почалася ця тема з Цокол, я щось не чув негативних відгуків про цю суддю. А це суддя Печерського суду», — наголошує юрист.

Ларису Цокол минулого тижня відсторонили від роботи і рекомендували звільнити. Цю пропозицію ще має розглянути Вища Рада правосуддя. Юристи ж певні, підстав карати суддю, ще й так суворо — немає, і вбачають у цьому тиск на служительку Феміди.

Суддя Цокол розглядала не одну гучну справу – Олексія Пукача, Сергія Власенка та Геннадія Корбана. Однак більшість її знає за судом у справі Міхеіла Саакашвілі. Суддя не задовольнила клопотання прокурорів про домашній арешт політика та відпустила його, а вже за півтора тижні скарги на суддю почала розглядати  дисциплінарна палата та Вища рада правосуддя. 18 жовтня Ларису Цокол відсторонили з причини трьох скарг від колишнього заступника міністра юстиції, приватної особи та підприємця. У всіх трьох випадках рішення судді Цокол скасувала апеляція.

Юристи підтверджують, що формально це дійсно є підставою для розгляду справи про відповідність. «Рішення правомірне. Але як воно співвідноситься з іншими членами цього суду – інше питання», — каже адвокат Денис Ярославський. «На деяких суддях лежить більше 170 скарг. Ці скарги не розглянуті. І вони працюють», — пояснює його колега Сергій Войченко. «Це схоже на упереджене ставлення першої дисциплінарної палати. І коли це рішення буде переглянуто Вищою радою правосуддя – то його скасують», — упевнений інший адвокат Ростислав Кравець.

Колишній голова Вищої ради юстиції Олександр Лавринович переконаний, що скарги тягнуть максимум на догану, але ніяк не звільнення. «Три об’єднані скарги. Всі переважно стосуються підприємницьких спорів. Ну, як на мене, є багато питань по суті, в чому взагалі обвинувачують суддю», — каже він.

ТСН спробувала дізнатися у доповідача у справі Лариси Цокол Олександра Маловацького, чому саме звільнення домагаються її опоненти. Однак той від коментарів відмовився, бо ще  взимку ТСН повідомила про розслідування «Радіо Свобода», в якому йшлося про імовірну причетність родини Маловацького до покупки газових родовищ за заниженими цінами і зв’язок із президентом. Маловацький переконаний, що тоді його позицію висвітлили  недостатньо.

У Вищій раді правосуддя будь-яке політичне підґрунтя чи заангажованість відкидають. Сама ж Лариса Цокол своє відсторонення не коментує, бо не хоче впливати на рішення коллег. «Я хотів би розраховувати на те, що суддя Цокол не буде звільнена. Я хочу розраховувати, що там є достатньо людей думаючих», — вважає Федур. Але навіть якщо рішення ухвалять не на користь судді, припускають захисники, то вона цілком зможе оскаржити його – і не лише в українських судах, а й в Європейському з прав людини.

Олександр Романюк, ТСН

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

– Пане Ростиславе, не є великим секретом ні для юристів-експертів з банківського права, ні для простих громадян те, наскільки сильно втратив довіру Нацбанк (та й банки зокрема) з боку українського суспільства. Як, на Вашу думку, цю довіру можна відновити? Чи можете запропонувати якусь покрокову інструкцію для НБУ?

– Вважаю, що банківський ринок з боку громадян продовжує втрачати довіру. Пов’язано це передусім з поведінкою Фонду гарантування вкладів, який відмовляється виплачувати навіть гарантовану суму, а також всіляко затягує ці виплати без аргументованих пояснень для громадян.

Що стосується відновлення довіри, я думаю, якщо все так і триватиме, то фактично ми можемо стикнутись з цією ситуацією, що банківських вкладів взагалі не буде. Усі кошти, які надходитимуть до банків від юридичних осіб, вони намагатимуться зняти за першої ж нагоди. На жаль, виявилось, що українські банки – це, фактично, зграя шахраїв. Для відновлення довіри варто взяти приклад з Білорусі та встановити гарантовану суму відшкодування у розмірі 100% від суми внесено вкладу для фізичних осіб. До того ж, як і в Білорусі, передбачити, що повернення вкладу здійснюється навіть у валюті. Враховуючи, що ризики держави у цьому випадку будуть значні, то і в НБУ та Фонду гарантування вкладів вже не буде такої позиції, яку вони зайняли наразі, – сховали голову в пісок і дають банкам та їхнім керівникам можливість уникнути відповідальності. Скоро ми побачимо, що буде з власником банку «Дельта» у Білорусі та інших банків – там позиція держави досить жорстка. Натомість власникам банків в Україні, які збанкрутіли, згодом дають певні привілеї, вони мають право і надалі засновувати фінансові установи. Навіть сьогодні у нас проходить конкурс на призначення на посаду голови Укргазбанку. До того ж до участі у конкурсі допустили осіб, які мають причетність до банкрутства інших фінустанов, наприклад, голову правління «Терра Банку».

Тому вважаю, що тільки введення 100%-ої гарантії відшкодування дасть змогу більш жорстко підходити до питання банківського надзору, а також до контролю за діяльністю фінусанов та їхніх керівників.

– До речі, з приводу керівників та власників банків. Нещодавно, 8 березня цього року, набув чинності закон, яким НБУ зобов’язує банки розкрити інформацію про власників – Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про відповідальність пов’язаних з банком осіб». На Вашу думку, чи це вдала ініціатива?

– Вважаю, що це чергове замилювання очей для суспільства. Крім того, до цього часу у нас вже є одна стаття в Законі «Про банки та банківську діяльність», яка передбачає, що в разі, якщо доведено провину, то кошти можна буде стягнути безпосередньо з топ-менеджменту та власників банків. Щодо кримінальної відповідальності власників банків, думаю, що пересічному громадянину це знову-таки ні до чого. Особі, яка втратила 10-20-30 тис. дол., все одно, чи посадять до в’язниці власника чи голову правління банку, своїх коштів вони однаково не отримають.

До того ж я доволі негативно оцінюю цей закон, тому що ним було введено виключно заборону на кредитування пов’язаних з ними осіб. Невстановлення нормативів та жорсткий контроль за ними, як це було раніше, а саме заборону. Ми можемо спостерігати, як найбільші банки можуть збанкрутіти протягом трьох-чотирьох місяців. Тому що всі вони пов’язані зі своїми власниками. До цього часу Нацбанк не звертав уваги на ці інсайдерські кредитування або закривав на це очі.

– Нещодавно Нацбанк прийняв рішення щодо ліквідації декількох банківських установ. Тому перед власниками депозитів постають питання про повернення власних коштів. Яку стратегію роботи в цьому напрямі Ви можете порекомендувати людям на правах своїх клієнтів?

– Найвірогіднішими є три способи повернення вкладів. Перший стосується співпраці боржника і кредитора. Це коли вкладник банку знаходить позичальника, домовляються, з певним дисконтом проводять взаємозалік і потім у суді визнають ці договори дійсними і зобов’язують банк списати ці заборгованості, а також зняти іпотеку.

Другий спосіб – це так зване розбиття вкладів. Тобто до введення Тимчасової адміністрації відкриваються декілька рахунків фізичних осіб, на які перераховуються вклади. Або оформлюють договори дарування чи договори уступки права вимоги, які через суд доводять та оформлюють ці самі вклади на себе. Потім, відповідно, зобов’язують Фонд гарантування вкладів виплатити цю суму.

Третім способом повернення вкладів є подача позовів до суду на власників істотної участі, топ-менеджмент банків, НБУ та Фонд гарантування вкладів щодо солідарного стягнення заборгованості за депозитним вкладом з усіх цих чотирьох осіб. По-перше, є безпосередній причинний зв’язок між ними. По-друге, щодо НБУ, – є досить багато інформації щодо його бездіяльності, що призвела до неплатоспроможності банку. По-третє, це бездіяльність Фонду гарантування вкладів, який фактично закривав очі на порушення. Він у будь-якому випадку має змогу впливати на діяльність банку та його ризикові операції та повідомляти про це Нацбанк. І коли в судах представники Фонду говорять, що не можуть цього робити, це нісенітниця, яка суперечить тим нормативно-правовим актам, які на сьогодні є в Україні.

– Скажіть, будь ласка, а догорів з Міжнародним валютним фондом щодо надання кредиту Україні, може якось позитивно позначитися на функціонуванні банків та Фонду гарантування вкладів?

– Я вважаю, що ні. МВФ до стабільності банківської системи взагалі не має стосунку. Всі ці кредитні програми пов’язані передусім з поверненням раніше взятих кредитів, – це по-перше. По-друге, до цього часу остаточно невідомо, куди підуть ці незначні кошти, що будуть вливатись. Тобто якби керівництво країни було б нормальним, першим, що б я зробив, – це перевірив кошти, які були витрачені за попередніми програмами кредитування. Тому що в більшості випадків, я вважаю, що ці кошти були розкрадені керівництвом держави, маючи певну домовленість з особами, які виділяють ці кредити.

– А технічно можливо це перевірити?

– Це взагалі не проблема.

– Хто може ініціювати таку перевірку?

– Глава держави, очільник уряду. У нас є рахункова палата, Контрольно-ревізійне управління, які можуть чітко перевірити, чи потрібні були ці кошти, куди були витрачені, яка ефективність, скільки було повернути, під який процент Україна їх брала? Відсоткам 80 особам, які наразі є у владі, довелось би пред’явити звинувачення у перевищенні влади або службових повноважень.

– Судова реформа – гаряча тема у колах влади та суспільства. Чи правильним шляхом, на Вашу думку, вона рухається та чи не занадто повільно?

– У тому вигляді, в якому судова реформа рухається, можна сказати, що її взагалі немає. Це знову-таки замилювання очей суспільству та кожному громадянину зокрема. Ніхто не хоче розбиратись із тим, що сталось та якось навести лад.

Переконаний, що для судової реформи передусім потрібно навести лад серед призначень та зробити переатестацію суддів, які обіймають свої посади. До того ж зробити її варто відкритою. Провести це неважко – розробити відповідні тести, і нехай їх всі пройдуть. Якщо відмовляються, пропоную, звернутись до досвіду Грузії. Там суддям сказали, що виплачуватимуть зарплату протягом 10 років, до того часу, поки не знайдуть собі нову роботу. І, як наслідок, фактично всі судді звільнились.

Те саме можна зробити і в Україні. Однак потрібно сприяти становленню, виховувати нове покоління суддів, прибрати всі ці «ківаловські» школи, які є «розсадниками корупції». Скільки суддів розповідають, що давали хабарі для того, щоб отримати свої посади… Це треба припинити, до того ж досить жорстко. Тільки так ми зможемо навести лад.

І найголовніше – це максимально обмежити вплив виконавчої гілки влади на судову. Наразі ми побачили ситуацію, коли судді почали виносити законні рішення, які не подобаються державі – одразу розпочались обшуки в кабінетах, пред’явлення звинувачень, тощо. Наприклад, руками Автомайдану починають цих суддів залякувати в Україні.

Тому відмежування впливу виконавчої влади на судову насправді може сприяти становленню України як правової держави.

Анна Родюк, «Юридична газета»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры