Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«За весь час існування НАЗК не призвело до запобігання рівня корупції чи її зменшення. Тому НАЗК можна ліквідувати, а декларації чиновників, нардепів та їх родин мають перевіряти правоохоронні органи. Зокрема, якщо бачать порушення у набутті майна. Це можна робити в рамках кримінального кодексу та закону про боротьбу з корупцією, а не отримувати величезний апарат на бюджетні кошти. Він не дає жодних позитивних наслідків для України. Що зробило НАЗК на весь час своєї роботи?», — каже адвокат. 

Він нагадав, що наразі розгорівся скандал з суддею Касаційного кримінального суду Верховного Суду Антонюк.

«У 2017 році вона стала суддею, а у 2020 році придбала квартиру в Києві за 200 тисяч доларів. В неї, так її батька таких доходів немає. І весь час нічого не робилося. Ніхто нічого не бачив, і ніхто нічого не робить. Тому є підстави для цивільної конфіскації майна. Бо особа не може підтвердити походження коштів. Чому це не робиться? Чому НАЗК не звертається до правоохоронних органів з цти питанням? Де весь час було НАЗК? Все відбувається лише за політичної волею.

Саме тому правоохоронні органи МВС мають контролювати та слідкувати за незаконним збагаченням. Якщо людина живе не за коштами, які отримує, правоохоронці можуть все це перевірити”, — резюмує Р. Кравець.

Нагадаємо, що у травні парламентарі зареєстрували одразу три законопроєкти, що фактично унеможливлюють Національному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК) виявляти у сімей чиновників необґрунтовано набуті активи.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Згідно з оголошенням ВАКС і повідомленням адвоката Ростислава Кравця у фейсбуці, зазначених осіб, а також колишніх на момент видачі кредиту директорку департаменту банківського нагляду НБУ Світлану Фабер, заступницю начальника Головного управління НБУ в Києві та Київській області Ірину Мєзєнцеву і директора юрдепартаменту НБУ Віктора Новікова звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку зі спливанням строків давності та закриттям кримінального провадження, з майна і коштів знято арешти.

Водночас, як зазначив Кравець, клопотання про звільнення ексвласника виведеного з ринку VAB Банку Олега Бахматюка від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності залишено без задоволення.

Згідно із судовим документом, Бахматюк і його сестра Наталія Василюк проходять за іншим кримінальним провадженням, яке було порушено в грудні 2019 року.

Рішення ВАКС від 20 грудня про закриття кримінального провадження наразі відсутнє в базі судових рішень.

Як повідомлялося, детективи НАБУ 11-12 листопада 2019 року повідомили про підозру експершому заступнику голови Нацбанку України Олександру Писаруку, який на той момент очолював правління Райффайзен Банку Аваль, члену ради НБУ Миколі Каленському та ексголові банківського нагляду НБУ Аллі Шульзі в заволодінні грошовими коштами стабілізаційного кредиту VAB Банку на 1,2 млрд грн у жовтні 2014 року. Крім них, про підозру було повідомлено ще п’ятьом особам: голові наглядової ради та заступнику голови правління VAB Банку, а також трьом посадовим особам приватних компаній, пов’язаних із власниками банку.

З 13 до 15 листопада ВАКС ухвалив рішення про домашній арешт Каленського і взяття під варту п’ятьох інших підозрюваних на 60 днів з альтернативою застави. Найбільшу суму застави було визначено для Шульги – 15,368 млн грн, для директора “Станіславської торговельної компанії” – 1,92 млн грн, ексзаступника голови правління VAB Банку – 1,15 млн грн, директора ТОВ “Бізнес-центр “Експертиза” – 0,38 млн грн і засновника одного з товариств – 0,58 млн грн. Писаруку ВАКС обрав запобіжний захід у вигляді застави 5 млн грн без тримання під вартою.

Наприкінці листопада 2019 року МВС України за заявою НАБУ оголосило в розшук у цій справі ексвласника VAB Банку Бахматюка та його сестру, гендиректорку”Авангарду” Василюк.

НБУ в листопаді 2014 року через 40 днів після надання стабкредиту визнав ВіЕйБі Банк неплатоспроможним, а 20 березня 2015 року вирішив відкликати його банківську ліцензію і ліквідувати.

Джерело: interfax.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це повідомив сам адвокат у мережі Фейсбук.

Як раніше зазначалось Співробітники Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини здійснили позапланову виїзну перевірку дотримання прав і свобод людини і громадянина у сфері захисту персональних даних Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України (далі – Вища школа адвокатури НААУ).

За результатами перевірки встановлено, що Вища школа адвокатури НААУ здійснює обробку персональних даних користувачів онлайн курсів в електронному вигляді з використанням офіційного веб-сайту online.hsa.org.ua. Водночас фактична обробка персональних даних користувачів здійснюється за допомогою онлайн-платформи «antitreningi.ru», фізичний хостинг якої відбувається на території Російської Федерації, а безпосередня реєстрація користувачів та оплата послуг здійснюється через онлайн форму, фізичний хостинг якої відбувається на території Німеччини.

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Відсутність справедливого публічного суду

У той час як Конституція передбачає незалежну судову владу, суди залишаються уразливими для політичного тиску і корупції і як результат є неефективними. Довіра до судової системи залишається на низькому рівні.

12 лютого Верховна Рада прийняла закон про забезпечення права на справедливий судовий розгляд, який передбачає конкурсний відбір при прийомі на роботу суддів, розгляду постанов та перевірок всіх суддів. Згідно з новим законом, будь-яка особа може зробити відеозапис судового слухання без спеціального дозволу, а також всі судові рішення повинні бути опубліковані в єдиному державному реєстрі. Закон вступив в силу 28 березня.

Закон також передбачає створення тимчасової комісії з розслідування скарг на суддів. Станом на грудень Генеральна прокуратура проводить розслідування по 20 кримінальних справах стосовно 19 суддів, і 16 кримінальних справ з обвинувальним висновком стосовно суддів було передано до суду.

Судді продовжують скаржитися на погіршення поділу повноважень між виконавчою і судової гілок влади. Деякі судді стверджують, що високопоставлені політики вдавалися до тиску щодо суддів, щоб вирішувати справи на свою користь, незалежно від змісту справи. Інші фактори також перешкоджають реалізувати право на справедливий судовий розгляд, такі як: тривалість судового розгляду, особливо в адміністративних судах, недостатнє фінансування, а також нездатність судів вплинути на забезпечення виконання постанов. На думку Уповноваженого з прав людини, в повному обсязі владо виконано тільки 40 відсотків судових рішень.

Судові процедури

Відсутність суду присяжних. Один суддя приймає рішення в більшості випадків, хоча й є двоє суддів і троє народних засідателів, які мають певну юридичну підготовку та слухають справи звинувачених, які можуть понести максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Закон передбачає перехресний допит свідків з боку обох прокурорів і адвокатів, а також переговори для підписання угоди про визнання провини.

Закон передбачає, що підсудні невинні, і вони не можуть бути примушені до дачі показів або визнання вини, хоча високі показники обвинувальних вироків ставлять під сумнів правовий принцип презумпції невинності. Підзахисні (обвинувачені) мають право: бути негайно і детально повідомлені щодо висунутих проти них обвинувачень, право на публічний судовий розгляд без невиправданої затримки, спілкуватися в приватному порядку з адвокатом на свій вибір (або один за рахунок держави), і мати достатній час і можливості для підготовки до захисту. Закон дозволяє підзахисним також доступ до доказів, які наявні в державних органах, щоб протистояти свідкам обвинувачення , справжніх свідків і доказів; а також мають право на оскарження. Підсудні мають право не давати покази чи не визнавати вину. Апеляційні суди не можуть відхилити звинувачення або починати новий судовий процес, заснований на відсутніх документах. Закон поширюється на права всіх обвинувачених, незалежно від їх етнічної приналежності, статі або віку.

Судові процеси відкриті для громадськості, але деякі судді заборонили ЗМІ спостерігати за розглядом справи. Хоча засідання повинні початися не пізніше ніж через три тижні після подачі звинувачення, але прокурори рідко притримуються цієї законної вимоги. Правозахисні організації повідомляли, що посадові особи іноді відстежують зустрічі між адвокатами і їх клієнтами.

Політичні в’язні і затримані

Правозахисні організації назвали заарештованого блогера Коцабу Руслана політичним в’язнем. 7 лютого, влада звинуватила Коцабу, блогера з Івано-Франківська, в державній зраді і перешкоджанні законній діяльності збройних сил і інших військових формувань, на основі відео, в якому він виступав проти військової мобілізації в країні. Слідство тривало до кінця року. Всі назвали його першим українським «в’язнем совісті» протягом п’яти років. Влада дала йому такий самий захист, як й іншим ув’язненим, і вони дозволили йому доступ до організацій з прав людини.

Цивільні судові процедури і засоби захисту

Конституція і закони передбачають право домагатися відшкодування за будь-які рішення, дії або бездіяльність державних і місцевих органів влади, які порушують права людини і громадянина. Неефективна і корумпована судова система обмежує право на відшкодування завданої шкоди. Фізичні особи можуть також подати колективне правове звернення, щодо законодавства, яке, на їхню думку, може призвести до порушення основних прав і свобод. Фізичні особи можуть звернутися до уповноваженого з прав людини в будь-який час і в Європейський суд з прав людини після вичерпання національних засобів правового захисту.

За винятком випадків , коли вказано інше , посилання в цьому звіті , не включають в себе сепаратистські райони , контрольовані в Донбасі на сході України або Росії , окупованої Криму . В кінці цього звіту є розділ , де перераховані порушення прав людини в окупованому Росією Криму .

Бюро з питань демократії, прав людини і праці
Звіт про дотримання прав людини за 2015 рік

Неофіційний перклад Адвокатської компаніїї Кравець і партнери

Denial of Fair Public Trial

While the constitution provides for an independent judiciary, courts remained vulnerable to political pressure and corruption and were inefficient. Confidence in the judiciary remained low.

On February 12, the Verkhovna Rada adopted the Law on Ensuring the Right to Fair Trial, which provides for a competitive selection in hiring judges, review of rulings, and background checks of all judges. Under the new law, any person can videotape courts hearings without special permission, and all court rulings are to be made public in a unified state register. The law came into effect on March 28.

The law also provides for an interim commission to investigate complaints about judges. As of December the Prosecutor General’s Office was conducting investigations of 20 criminal proceedings against 19 judges, and16 criminal cases with indictment against judges had been brought to court.

Judges continued to complain about deterioration of the separation of powers between the executive and judicial branches of government. Some judges claimed high-ranking politicians pressured them to decide cases in their favor, regardless of the merits. Other factors also impeded the right to a fair trial, such as lengthy court proceedings, particularly in administrative courts, inadequate funding, and the inability of courts to enforce rulings. According to the human rights ombudsman, authorities fully executed only 40 percent of court rulings.

Trial Procedures

There is no jury system. A single judge decides most cases, although two judges and three public assessors who have some legal training hear trials on charges carrying a maximum sentence of life imprisonment. The law provides for cross-examination of witnesses by both prosecutors and defense attorneys and for plea bargaining.

The law presumes defendants are innocent, and they cannot be compelled to testify or confess, although high conviction rates called into question the legal presumption of innocence. Defendants have the right to be informed promptly and in detail, with interpretation as needed of charges against them, the right to a public trial without undue delay, to communicate privately with an attorney of their choice (or one provided at public expense), and to have adequate time and facilities to prepare a defense. The law also allows defendants also access to government-held evidence, to confront witnesses against them, present witnesses and evidence, and the right to appeal. Defendants have the right not to be compelled to testify or confess guilt. Appeals courts cannot dismiss convictions or order new trials based on missing documents, nor may they coerce defendants to sign copies of missing documents. The law applies to the rights of all defendants regardless of ethnicity, gender, or age.

Trials are open to the public, but some judges prohibited the media from observing proceedings. While trials must start no later than three weeks after filing of charges, prosecutors seldom met this legal requirement. Human rights groups reported that officials occasionally monitored meetings between attorneys and their clients.

Political Prisoners and Detainees

Human rights groups called arrested blogger Ruslan Kotsaba a political prisoner. On February 7, authorities charged Kotsaba, a blogger from Ivano-Frankivsk, with state treason and obstructing the lawful activities of the armed forces and other military formations, based on a video in which he opposed military mobilization in the country. The investigation continued at year’s end. AI called him the first Ukrainian “prisoner of conscience” in five years. Authorities gave him the same protections as other prisoners, and they permitted him access to human rights organizations.

Civil Judicial Procedures and Remedies

The constitution and laws provide for the right to seek redress for any decisions, actions, or omissions of national and local government officials that violate citizens’ human rights. An inefficient and corrupt judicial system limited the right of redress. Individuals may also file a collective legal challenge to legislation they believe may violate basic rights and freedoms. Individuals may appeal to the parliamentary ombudsman for human rights at any time and to the European Court of Human Rights after exhausting domestic remedies.

Except where otherwise noted, references in this report do not include separatist-controlled areas in the Donbas region of eastern Ukraine or Russia-occupied Crimea. At the end of this report is a section listing human rights abuses in Russian-occupied Crimea.

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

«У Постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що Селезньов В.В. – засновник та директор ТОВ «Торенія» ( контрагента ТОВ «Фозі-Фуд») заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Торенія», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.»

Таким чином ВСУ у зазначеній Постанові, приймаючи доводи податкової інспекції, намагається покласти відповідальність на сумлінного платника податків за дії контрагентів.

Варто відзначити, що у податкових спорах щодо відновлення порушеного права платників ПДВ на податковий кредит по взаємовідносинам із «сумнівними», «недобросовісними» постачальниками товарів (робіт, послуг), адміністративні суди у своїх рішеннях посилаються в тому числі і на практику Європейського суду з прав людини у контексті застосування права кожної особи мирно володіти своїм майном, задекларованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (надалі — Конвенція). Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ст.1 Протоколу 1 Конвенції).

У цій категорії справ найбільш відомі рішення Європейського суду з прав людини щодо захисту прав платників ПДВ на податковий кредит за операціями з постачальниками є справи «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Європейським судом з прав людини при розгляді справ зазначено, що «…платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Дотримання положень Конвенції державами-учасницями забезпечено через такий контролюючий механізм, як Європейський суд з прав людини. Але закріплення на національному рівні самих лише положень Конвенції, як частини національного законодавства України, унеможливлює виконання одного з основних завдань Конвенції, а саме забезпечення та подальше удосконалення забезпечення здійснення прав та основних свобод людини.

З метою подолання зазначеної прогалини та удосконалення системи дотримання прав та свобод людини, забезпечених як Конвенцією, так і Конституцією України, зокрема, шляхом реалізації висновків Європейського суду з прав людини, зроблених під час розгляду заяв стосовно порушень державами-учасницями прав та основоположних свобод людини, законодавець, з прийняттям Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. №3477-ІV, на національному рівні закріпив практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Так, статтею 17 Закону передбачено застосування судами при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права для реалізації на практиці таких основних принципів Конвенції, як верховенство права, справедливість, справедливий баланс тощо. Крім того у ч. 2 ст. 8 КАС України зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, законодавець закріпив пріоритетне значення над національним законодавством України не тільки положення Конвенції, а й практики Європейського суду з прав людини, що в свою чергу може досить позитивно вплинути на забезпечення принципу верховенства права, як одного з основних принципів демократичної держави.

З огляду на наведене вище, необхідно відмітити існуючу правову позицію Верховного Суду України щодо вирішення зазначеної категорії податкових спорів, яка на сьогоднішній день не є однозначною.

Так, в адміністративних справах протягом 2007-2010р.р. Верховним Судом України прийнято Постанови, де зазначається, що платник податку не повинен відповідати за невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню, що узгоджується із зазначеною вище практикою Європейського Суду з прав людини.

У Постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

У Постанові від 13.01.2009 року у справі № 21-1578во08 Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не можуть слугувати підставою недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи.

Протилежна за змістом правова позиція викладена у Постановах ВСУ та від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) та від 22 вересня 2015 року (справа № 21/887а15).

У Постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна ситуація склалась і у прийнятій 22 вересня 2015 року Постанові, що зазначена на початку статті.

Маючи на меті усунення розбіжностей у правозастосуванні судами касаційної інстанції у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у вищевказаних Постановах закріплює різний за змістом підхід у вирішенні такого роду справ.

У справі за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» з контрагентом ТОВ «Торенія» вказано, що по ТОВ «Торенія» є всі підстави вважати діяльність фіктивною, що підтверджується ухвалою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, щодо засновника та директора підприємства (в одній особі), у зв’язку із закінченням строків давності. Відповідальність за неправомірне нарахування податкового кредиту в адміністративній справі в такому випадку повинні нести винні особи ТОВ «Торенія», або встановлені «невідомі» особи, але в будь-якому випадку така відповідальність не може покладатись на добросовісного платника, при умові відсутності з його боку порушень податкового законодавства.

Крім того, згідно Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов’язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо), а також перевіряти відповідність його установчих документів нормам діючого законодавства та встановлювати дійсний намір його засновників на ведення господарської діяльності. Так само, Податковий кодекс України не передбачає обов’язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

При необхідності податковий орган та його підрозділи податкової міліції мають можливість ініціювати слідчі дії за фактом протиправної діяльності із залученням відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державної реєстраційної служби. Адже під час державної реєстрації юридичної особи власником або уповноваженою особою (на підставі нотаріальної довіреності) подається вичерпний комплект документів, що дає змогу встановити або перевірити в тому числі правоздатність осіб, інші фактичні обставини справи.

В даній категорії справ суттєвим є факт доведення, чи дійсно мало місце загублення особою документів, (про що своєчасно заявлено до правоохоронних органів), або подання до реєстраційної служби підроблених документів, тощо.

Але в будь-якому разі не повинна на судовому рівні закріплюватись можливість податковому органу обмежитись у своїх рішеннях наявною інформацією щодо недобросовісного контрагента, про те, що «…особа заперечує свою участь у діяльності підприємства», для позбавлення добросовісного платника ПДВ права на податковий кредит.

На думку авторів, така інформація не може вважатись належним доказом в адміністративній справі. Крім того, якщо відсутні докази участі у такій діяльності підприємства, в даному випадку ТОВ «Фоззі-Фуд», то сам по собі факт здійснення невідомими особами протиправної діяльності від імені підприємства-контрагента не може слугувати підставою для винесення стосовно ТОВ «Фоззі-фуд» рішення про донарахування податкового зобов’язання та штрафних санкцій. Таким чином на підприємство покладається відповідальність за незаконну діяльність третіх осіб, що суперечить чинному законодавству та нормам міжнародного права.

В такому сенсі висновки Верховного Суду України, викладені у зазначених Постановах, на сьогоднішній день встановлюють певні обмеження у єдиному застосуванні національними судами зазначеної судової практики Європейського суду з прав людини, та потребують подальшого роз’яснення.

Якщо аналізувати аналогічні судові провадження, зокрема щодо постачання пального групою компаній ВЕТЕК, то в даній категорії справ, напевно, не може бути єдиного підходу, оскільки доказова база підприємства -позивача може обмежуватися видатковими накладними по операціями з контрагентами у штаті яких є одна людина при обороті роздрібної торгівлі наприклад в 1 млрд. грн. в день. І навпаки, може бути архів первинної документації, що включає договори, товаро-транспортні накладні, довіреності, штат, склади, наявність ліцензій, тощо.

Тому при розгляді вищезазначеної категорії справ всі ці обставини повинні бути враховані і чітко відображені в рішенні.

Светлана Савченко
Начальник відділу по роботі з юридичними особами
Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Ростислав Кравець
Адвокат, старший партнер
Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры